Постанова 4814 № 552/2877/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2877/23 Номер провадження 22-ц/814/178/25Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Триголова В.М., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., секретар: Пєшков В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням та за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання В С Т А Н О В И В : У травні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення порядку користування житловим приміщенням. У поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який 19.04.2023 року розірваний. У них є двоє дітей- син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з нею. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідачу належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач зловживає спиртними напоями, часто влаштовує сварки, з приводу чого неодноразово зверталася до поліції. Наявність конфліктної ситуації виникає потреба у визначенні порядку користування квартирою. Вона разом з дітьми постійно проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . Позивач просила суд визначити порядок користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користування кімнату 5 площею 15,6 кв.м. з балконом пл.. 0,8 кв.м. Виділити ОСОБА_1 в користування кімнату 7 пл. 13.0 кв.м. У загальному користування залишити підсобні приміщення кухні 4 пл. 5.2 кв.м., коридору 1 пл. 5,5 кв.м., ванної 3 пл. 2.0 кв.м., туалету 2 пл. 1.0 кв.м., кладової 6 пл. 1, 1 кв.м., коридору 8 пл. 1.2 кв.м. 20 червня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання. У поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який 19.04.2023 року розірваний. У них є двоє дітей- син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Діти проживають з нею. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідачу належить квартира АДРЕСА_1 . Вказувала також, що звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача про визначення порядку користування квартирою. 01.06.2023 року отримала повідомленння Управління реєстрації, зняття з реєстрації про те, що 24.05.2023 року було проведено зняття її з реєстрації місця проживання за заявою власника. Вважає дії відповідачів неправомірними. Просила суд скасувати рішення Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації від 24.05.2023 року про зняття її з реєстрації місця проживання за адресою квартира АДРЕСА_1 та поновити реєстрацію місця проживання за вказаною адресою. Ухвалою Київського районного судум. Полтави від 07.12.2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання, замінено первісного відповідача Полтавську міську раду на належного Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання задоволено частково. Визнати за ОСОБА_2 право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 без згоди власника на реєстрацію місця проживання. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням задоволено. Визначено порядок користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , а саме: -виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в користування кімнату 5 площею 15,6 кв.м. з балконом пл.. 0,8 кв.м.; -виділено ОСОБА_1 в користування кімнату 7 пл. 13.0 кв.м; -у загальному користування залишено підсобні приміщення кухні 4 пло. 5.2 кв.м., коридору 1 пл. 5,5 кв.м., ванної 3 пл. 2.0 кв.м., туалету 2 пл. 1.0 кв.м., кладової 6 пл. 1, 1 кв.м., коридору 8 пл. 1.2 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11610 грн. 40 коп. понесених судових витрат . В апеляційному порядку рішення оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з неповним з`ясування обставин , що мають значення для справи , внаслідок чого мала місце невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції , окрім того судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права . Апелянт вказує, що приймаючи судове рішення суд вийшов за межі позовних вимог , а саме визнав за позивачем право на реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 без згоди власника на реєстрацію місця проживання , хоча з таким позовом до суду ОСОБА_2 не зверталась. ОСОБА_1 вказує, що судом не було враховано той факт, що позивач не проживає у спірному житловому приміщенні більше року, а відтак вона втратила право користування житловим приміщенням. Окрім того , зазначає, що оскільки ОСОБА_2 раніше була прописана за вказаною адресою як квартирантка, тому він мав право , як власник , зняти її з реєстрації і позбавити права користування даною квартирою. Скаржник зауважує, що не порушував прав неповнолітніх дітей , вони не зняті з реєстрації. Окрім того, ОСОБА_1 не згоден із оскаржуваним рішенням в частині розподілу судових витрат , вважає витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн. значно завищеними. ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року , та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому остання заперечує проти доводів апеляційної скарги , просить залишити її без задоволення а рішення без змін. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 29.04.2006 року в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19.04.2023 року розірваний. Сторони від даного шлюбу мають двох дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.01.2020 року, виданого Другою полтавською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 . Згідно довідки, виданої будівельним кооперативом «Прядильник» 23.05.2023 року, ОСОБА_2 , діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно копії паспорта ОСОБА_2 , її зареєстрованим місцем проживання з 30.01.2013 року є квартира АДРЕСА_1 . Згідно довідки, виданої будівельним кооперативом «Прядильник» ОСОБА_1 , в квартирі за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано три особи. Крім того, судом встановлено, що 24.05.2023 року ОСОБА_1 звертався до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації з заявою про зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання. 24.05.2023 року головним спеціалістом відділу ведення реєстру територіальної громади Управління реєстрації управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту було проведено дію зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 . Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови. Порядок проведення реєстрації та зняття з реєстрації визначається також Правиламиреєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»(далі - Правила). Пунктом 26 передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: - заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; - рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; - свідоцтва про смерть; - повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; - інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Згідно з пунктом 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві. Відповідно до пункту 28 Правил реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 755/14304/19 (провадження № 61-13059св20) зроблено висновок, що: «суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема на підставі рішення суду. Зняття з реєстрації дійсно відбувається за заявою, однак лише тієї особи, яка бажає знятись з місця реєстрації. Заява подається особисто, або її уповноваженим представником. Зазначене підтверджується і самим текстом заяви про зняття з реєстрації місця проживання. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що чинне законодавство не забороняє новому власнику звернутися до відповідного органу реєстрації з заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи з наданням відповідних документів, які свідчать про припинення підстав на право користування такою особою житловим приміщенням чи відчуження житла. Такі висновки суду апеляційної інстанції спростовуються наведеними нормами законодавства. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції про наявність у позивача на праві власності іншого житла ніяким чином не впливає на правомірність дій відповідача щодо зняття останнього із реєстрації місця проживання за відсутності його особистої заяви або судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 206/5355/18 (провадження № 61-6714св20) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року). Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання протиправними, поновлення реєстрації та вселення позивачів до квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції зробили правильний висновок про те, що судового рішення про позбавлення позивачів житла, не існує, що виключає можливість зняття з реєстрації. Доводи касаційної скарги про те, що банк є власником квартири, а позивачами не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про законність обмеження банку у володінні та користуванні квартирою, є необґрунтованими, оскільки у банку не було законних підстав для примусового виселення та зняття з реєстраційного обліку позивачів». Отже, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи або на підставі рішення суду. Відтак , судом першої інстанції вірно встановлено , що ОСОБА_8 , звернувшись до Управління реєстрації , зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту про зняття з реєстрації ОСОБА_2 , порушив її право на користування квартирою , де , крім того проживають її неповнолітні діти . Дане право підлягає поновленню . Відтак , місцевий суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав визнання за ОСОБА_2 права на реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 без згоди власника на реєстрацію місця проживання. Відповідно, у вказаній частині судове рішення підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги зважаючи на їх безпідставність та необґрунтованість залишенню без задоволення. Проте , щодо задоволення позову в частині вимог позивача про визначення порядку користування квартирою , колегія суддів не може в повній мірі погодитись із судом першої інстанції у зв`язку із слідуючим. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди в користуванні майном. Відповідач зловживає спиртними напоями, часто влаштовує сварки, з приводу чого неодноразово зверталася до поліції. Наявність конфліктної ситуації вкликає є потребу у визначенні порядку користування квартирою. Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно зі статтею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно зі статтею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (стаття 358 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК Українигромадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Відповідно до частини другої статті 386 ЦК Українивласник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зокрема й з метою визначення порядку користування житловим приміщенням. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. Проте , з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 не є співвласником квартири АДРЕСА_1 , відтак, остання не наділена правом на звернення до суду із відповідною вимогою про визначення порядку користування вищезазначеною квартирою. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням підлягає скасуванню, із постановленням нового про відмову у задоволення вказаної вимоги. Відповідно до ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року скасувати в частині визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 залишити без задоволення. Змінити розподіл судових витрат , зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу до 5 000 грн. В іншій частині рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: С.Б.Бутенко О.І.Обідіна