Ухвала КГС ВС № 903/133/23

УХВАЛА 17 березня 2025 року м. Київ cправа № 903/133/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк», скаржник) на рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: ПАТ «Укргазбанк» 05.03.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23 та ухвалити в даній справі нове рішення про задоволення позову. Крім того, в прохальній частині скарги скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №903/133/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). ПАТ «Укргазбанк» у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що в ході судового розгляду та апеляційного перегляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (зокрема статті 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України), оскільки не було враховано висновок щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №754/13502/19. З огляду на викладене касаційна скарга ПАТ «Укргазбанк» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду касаційної інстанції. Проте, у поданій скаржником касаційній скарзі не зазначено найменування суду касаційної інстанції, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам пункту 1 частини другої статті 290 ГПК України. Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку скаржнику необхідно привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 1 частини другої статті 290 та зазначити найменування суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 ГПК України. Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Згідно з приписами частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн. В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: «Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23 та ухвалити в даній справі нове рішення про задоволення позову». Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріал касаційної скарги 03.02.2023 на адресу суду надійшла позовна заява ПАТ «Укргазбанк» до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 , яку передано у власність територіальній громаді міста Луцька Волинської області як відумерлу спадщину в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором №86/08-Ж/02 від 12.06.2008 в сумі 64 560,48 доларів США та пені в сумі 113 273,85 грн, а також в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи. Оскаржуваним рішенням Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 у справі №903/133/23, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 06.02.2025, у задоволенні позову ПАТ «Укргазбанк» до Луцької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Отже, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача (звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 64 560,48 доларів США та пені в сумі 113 273,85 грн) свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Така правова позиція щодо бази та розміру судового збору послідовна та викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №907/628/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17. Отже, позивачем заявлено вимоги до відповідача в сумі 64 560,48 доларів США (що еквівалентно 2 360 886,37 грн, станом на день звернення до суду першої інстанції - 03.02.2023 офіційний валютний курс НБУ долара США до гривні становив 36,5686) та 113 273,85 грн. З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження ПАТ «Укргазбанк» судових рішень повністю, а предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки однокімнатну квартиру в сумі 64 560,48 доларів США (що еквівалентно 2 360 886,37 грн), яка має вартісний характер та пені в сумі 113 273,85 грн (майнові вимоги), а тому при поданні касаційної скарги, через Електронний суд в електронній формі, ураховуючи вимоги майнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 59 379,84 грн [(2 360 886,37 грн + 113 273,85 грн) х 1,5% х 200% х 0,8]. Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 59 379,84 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії. Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке. Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Так, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена 06.02.2025 (повний текст постанови складено - 11.02.2025), а тому строк на її оскарження за частиною першою статті 288 та статтею 116 ГПК України, з урахуванням вихідних днів, закінчився 03.03.2025. Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23 складено 11.02.2025, про що зазначено в тексті цієї постанови, тоді як повний текст оскаржуваної постанови надійшов до електронного кабінету позивача 13.02.2025, а тому враховуючи право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, останній день для подання касаційної скарги, на думку скаржника, припадає на 05.03.2025. Водночас колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника. На підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду - 13.02.2025 скаржник на виконання приписів пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України до матеріалів касаційної скарги не додав доказів на її отримання. Істинність твердження щодо неотримання або дати отримання повного тексту судового рішення має бути доведена суду доказами, які відповідають статтям 76 - 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості. Пункт 1 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачає, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Отже, вказаний доказ має надаватися у разі наявності. Скаржник, подаючи касаційну скаргу через Електронний суд безпосередньо до Верховного Суду, ураховуючи функціональну наповненість Електронного суду та факт, що поновлення строку на її подання за частиною другою статті 288 ГПК України пов`язується з датою отримання оскаржуваного судового рішення, яка визначається за правилами статті 242 ГПК України, а матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні, скаржник на виконання приписів пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України має надати докази дати отримання судового рішення. Адже за положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Не надання скаржником будь-яких належних та допустимих доказів направлення / ненаправлення повного тексту оскаржуваної постанови суду та її отримання / неотримання, унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, - і не перекладає обов`язку на суд. У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржник, пропустивши строк на касаційне оскарження судового рішення, не подав доказів, які б свідчили про отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду 13.02.2025 та наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції щодо оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення. Істинність твердження щодо отримання повного тексту судового рішення саме 13.02.2025 має бути доведена суду доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості доказів. Водночас поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку та обставин, які об`єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну. Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі щодо отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду 13.02.2025 за відсутності відповідних доказів не передбачає автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Адже суд в силу статей 2, 13, 14, 169 ГПК України розглядає і вимоги щодо поновлення строку. З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23, оскільки скаржником не доведено дати отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду саме 13.02.2025 доказами, які відповідають статтям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а відтак початок строку від якого має обраховуватися строк на касаційне оскарження за частиною другою статті 288 ГПК України. Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів щодо дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови, а саме 13.02.2025. Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга ПАТ «Укргазбанк» підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом: - зазначення у касаційній скарзі найменування суду касаційної інстанції; - надання документа на підтвердження сплати судового збору за касаційну скаргу, ураховуючи майновий характер вимоги, у сумі 59 379,84 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії; - надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №903/133/23 - залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя А. Ємець