Постанова 4856 № 240/33250/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/33250/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 17 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.10.2023 про відмову у розгляді на комісії додаткових документів про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути на Комісії додаткові документи про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно з довідкою від 29.07.2015 №181400221 взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (тобто, є внутрішньо переміщеною собою). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №240/17994/23 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №064450008204 від 23 травня 2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні. Предметом спору у вказаній вище справі було не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1993 по 19.06.1994 та з 15.07.1994 по 30.01.1995 на Орендному торгівельно-виробничому підприємстві "Схід", яке розташоване в місті Єнакієве Донецької області та з 2014 року перебуває на тимчасово окупованій території. Позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила Комісію підтвердити її стаж роботи з 01.01.1993 по 19.06.1994 та з 15.07.1994 по 30.01.1995 на Орендному торгівельно-виробничому підприємстві "Схід", до заяви додала дані двох свідків, які працювали разом з нею на підприємстві та можуть підтвердити факт її роботи в спірні періоди на вказаному підприємстві, їх паспортні дати, РНОКПП, копії трудових книжок, письмових заяв про підтвердження факту роботи та номера телефонів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0215-8/111851 від 19.10.2023 надало позивачу роз`яснення, де зазначило: "Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року за № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (далі - Порядок) для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника". Заяву та пакет документів повернуто позивачеві для доопрацювання. Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді її заяви, протиправною та такою, що порушує її права, звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом За змістом 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основним спірним питанням в даній справі є неможливість врахування пенсійним органом періодів роботи позивача, відомості про які внесено до трудової книжки з виправленнями в датах наказів про прийняття на роботу та звільнення. Труднощі виникають в тому, що підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території (з 2014 року). Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до п.1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція). Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права. Разом з тим, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення первинних документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за те, що роботодавець під час заповнення (внесення відповідних відомостей) у трудову книжку позивача вніс виправлення в дати наказів про прийняття та звільнення з роботи. Обов`язок щодо дотримання правил заповнення (ведення) трудових книжок покладається саме на керівника підприємства. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 "Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії" визначено процедуру підтвердження періодів роботи до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Пунктом 11 вказаної постанови передбачено, що для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника. Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи. Згідно з пунктом 12 цієї постанови для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка. Запрошення свідка, який проживає на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, для його опитування здійснюється заявником. Опитування проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, який обирає свідок. Результати опитування свідка оформляються Актом опитування свідка (додаток 3). Матеріали справи свідчать, що позивач 29.09.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, наданою на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу, що дає право на призначення пенсії при Управлінні (далі Комісія) для підтвердження періодів роботи з 01.01.1993 до 19.06.1994 та з 15.07.1994 по 30.01.1995 в орендному торгово виробничому підприємстві "Восток", яке знаходиться на тимчасово окупованій території у м.Єнакієве Донецької області, що дають право на призначення пенсії за віком. Вказаний період до страхового стажу позивача не був зарахований, оскільки у датах наказів про прийняття та звільнення з роботи, занесених в трудову книжку, містяться виправлення. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком та просить підтвердити трудовий стаж, відомості про який внесено до трудової книжки з виправленнями. З метою доведення роботи на підприємстві у спірні періоди, позивачем дотримано пунктів 11 та 12 вказаної вище постанови: подано заяву про підтвердження трудового стажу, трудову книжку і зазначено дані про двох свідків, які знають її по спільній роботі на одному підприємстві, додано їх письмові заяви про підтвердження періодів роботи позивача, копії їх трудових книжок, паспортів, РНОКПП і номера телефонів. Між тим, колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апеляційної скарги відповідача про те, що для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу їй необхідно надати акти опитування свідків та копії документів про їх роботу за час, щодо якого вони підтверджують роботу заявника, оскільки позивачем подано письмові заяви свідків, з яких вбачається, що вони проживають на тимчасово окупованій території і не можуть з`явитися на Комісію. До того ж, згідно зазначеного вище Порядку, акти мають складатися органами пенсійного фонду. Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в даному випадку відповідач повернув позивачеві документи на доопрацювання, однак не роз`яснив, в чому саме полягають недоліки та яким чином позивач має їх усунути. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач допустив протиправні дії, які полягають у поверненні на доопрацювання заяви від 19.10.2023 про підтвердження стажу без роз`яснення, в чому саме полягають недоліки та яким чином позивач має їх усунути, порушують право позивача, яка досягла пенсійного віку і, до того ж, є внутрішньо переміщеною особою, на належне пенсійне забезпечення, що є неприпустимим, оскільки не відповідає встановленим державним гарантіям щодо соціального захисту. Відтак, порушене право позивача належним чином відновлене шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути на Комісії додаткові документи про підтвердження ОСОБА_1 періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.