Постанова 4854 № 420/36819/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36819/24 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Дата і місце ухвалення: 17.02.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,- В С Т А Н О В И Л А : В листопаді 2024 року Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов: про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2024р. №76274208 та №76274102; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.10.2024р. №76274208 та №76274102. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденко О.С. не було правових підстав для відкриття 10.10.2024р. виконавчих проваджень №76274208 та №76274102 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/7317/24, оскільки Одеським КЕУ 10.10.2024р. виконано судове рішення у вказаній справі. Зокрема, Одеським КЕУ внесені зміни до загальних списків обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання щодо полковника запасу ОСОБА_1 для позачергового забезпечення надання житлового приміщення для постійного проживання з 02.01.2024р. та висвітлено дані щодо полковника запасу ОСОБА_1 як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 02.01.2024р. в зоні відповідальності, на офіційному веб-сайті Міноборони через Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.02.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам Одеського КЕУ (на даний час КЕВ м.Одеси) про здійснення 10.10.2024р. всіх залежних від нього дій щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду м.Одеси від 26.04.2024р. по справі №420/7317/24. Позивач уповноважений тільки на передачу інформації щодо осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 02.01.2024р. в зоні відповідальності, для висвітлення такої інформації на офіційному веб-сайті Міноборони. Однак, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса не може нести відповідальності за нерозміщення Міністерством переданої йому інформації на офіційному веб-сайті Міноборони. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024р. по справі №420/7317/24, яке набрало законної сили 03.09.2024р., задоволено позов ОСОБА_1 до Одеського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Зокрема, зобов`язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління внести зміни до загальних списків обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання щодо полковника запасу ОСОБА_1 для позачергового забезпечення надання жилого приміщення для постійного проживання з 02.01.2024р.; зобов`язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління висвітлити дані щодо полковника запасу ОСОБА_1 , як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 02.01.2024р. в зоні відповідальності, на офіційному веб-сайті Міноборони. Рапортом від 10.10.2024р. начальник житлової групи КЕУ проінформував начальника Одеського квартирно-експлуатаційного управління про те, що Одеське КЕУ внесло зміни до загальних списків обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання щодо полковника запасу ОСОБА_1 для позачергового забезпечення надання житлового приміщення для постійного проживання з 02.01.2024р. та висвітлило дані щодо полковника запасу ОСОБА_1 як особи, яка потребує поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 02.01.2024 року в зоні відповідальності, на офіційному веб-сайті Міноборони через Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України. Полковник запасу ОСОБА_1 у загальних списках військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в гарнізоні м. Одеса (Одеському гарнізоні) перебуває в загальній черзі з 07.04.2003р. №950, першочерговій черзі з 29.05.2018р. №1126, як учасник бойових дій АТО та позачерговій черзі з 02.01.2024р. №884, як особа з інвалідністю 2 групи, пов`язаної із захистом Батьківщини, зі складом родини 1 особа (він) при ІНФОРМАЦІЯ_3 . На виконання судового рішення по справі №420/7317/24 10.10.2024р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи про: - зобов`язання Одеського квартирно-експлуатаційного управління внести зміни до загальних списків обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання щодо полковника запасу ОСОБА_1 для позачергового забезпечення надання жилого приміщення для постійного проживання з 02.01.2024р.; - зобов`язання Одеського квартирно-експлуатаційного управління висвітлити дані щодо полковника запасу ОСОБА_1 , як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 02.01.2024р. в зоні відповідальності, на офіційному веб-сайті Міноборони. На підставі заяви ОСОБА_1 від 10.10.2024р. про примусове виконання виконавчих листів старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. 10.10.2024р. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження: - ВП №76274208 про зобов`язання Одеського квартирно-експлуатаційного управління висвітити дані щодо полковника запасу ОСОБА_1 як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 02.01.2024р. в зоні відповідальності, на офіційному веб-сайті Міноборони. Вказаною постановою боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 грн. Крім того, в рамках вказаного виконавчого провадження 10.10.2024р. державним виконавцем прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн.; - ВП №76274102 про зобов`язання Одеського квартирно-експлуатаційного управління внести зміни до загальних списків обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання щодо полковника запасу ОСОБА_1 для позачергового забезпечення надання жилого приміщення для постійного проживання з 02.01.2024р. Вказаною постановою боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 грн. Крім того, в рамках вказаного виконавчого провадження 10.10.2024р. державним виконавцем прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаних постанов Одеське квартирно-експлуатаційне управління оскаржило їх в судовому порядку, посилаючись на те, що судове рішення по справі №420/7317/24 виконано позивачем в добровільному порядку ще до відкриття виконавчих проваджень №76274208 та №76274102. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024р. по справі №420/7317/24 виконано Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням 10.10.2024р. у повному обсязі. Поряд з цим, суд зазначив, що на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює лише перевірку порядку подання виконавчого документа та відповідність його вимогам законодавства. При цьому, обов`язок перевірити виконання виконавчого документа виникає у державного виконавця лише після відкриття виконавчого провадження. Також, суд зазначив, що до повноважень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» віднесено одночасне прийняття постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. А відтак, за висновками суду, при винесенні спірних постанов державний виконавець відповідача діяв у відповідності до вимог Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Вимоги до виконавчого документа визначено у статті 4 Закону №1404-VIII. Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. Згідно із приписами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Міністерство юстиції України наказом від 02.04.2012р. №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802) затвердило Інструкцію з організації примусового виконання рішень, розділом VI «Фінансування виконавчого провадження» якої передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Аналіз наведених вище норм Закону №1404-VІІІ дозволяє зробити висновок, що при надходженні до державного виконавця заяви стягувача та виконавчого документа, державний виконавець повинен прийняти одне з двох рішень: постанову про відкриття виконавчого провадження або повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Нормами частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII регламентовано вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби. При цьому, колегія суддів констатує, що на цій стадії державний виконавець не має ані повноважень, ані можливості перевірити, чи вимоги виконавчого документа виконані боржником добровільно до дати подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження або в день подання відповідної заяви. Державний виконавець перевіряє, чи виконавчий документ відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ, а також чи немає інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, що і було ним зроблено. Приписами ст.26 Закону №1404-VІІІ на державного виконавця покладено обов`язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. У цей же строк державний виконавець, на підставі статті 42 Закону №1404 та пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зобов`язаний винести постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ. Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14.01.2021р. по справі №750/2414/17, де зазначено, що аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з`ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи. Відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа, державний виконавець відкриває виконавче провадження, а перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження. З огляду на викладене, на думку колегії суддів, спірні постанови про відкриття виконавчого провадження та про розмір витрат виконавчого провадження винесено старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденко О.С. у межах повноважень, визначених законом, та відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Доводи апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса зводяться до обґрунтування того, що ним виконано в повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024р. по справі №420/7317/24 10.10.2024р., тобто в день відкриття виконавчих проваджень №76274208 та №76274102. Колегія суддів не надає правову оцінку таким доводам апелянта, оскільки, як вже зазначалося, в оскаржуваному рішенні Одеський окружний адміністративний суд визнав обґрунтованими доводи позивача про виконання ним 10.10.2024р. судового рішення по справі №420/7317/24 у повному обсязі. Як правильно зазначив суд першої інстанції, станом на дату винесення спірних постанов державний виконавець не знав про виконання боржником вимог виконавчих листів, а тому у такого державного виконавця був лише один правомірний варіант поведінки відкрити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів з одночасним прийняттям постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції від 17.02.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 17 березня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук