Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 378/895/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 378/895/24 Суддя першої інстанції: Гуртовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Штульман І.В. суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К., при секретарі Головченко В.М., за участю - представника відповідача, - розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в Ставищенський районний суд Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив скасувати постанову серії АВ №00001225 від 11 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що спірна постанова не містить даних щодо марки, моделі, реєстраційного номера причепа-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача, у той час як напівпричіп марки «Krone SDP 24», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний для перевезення контейнерів, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Суд підкреслив, що внаслідок неврахування відповідачем загальної допустимої ваги транспортного засобу 42 тонни здійснені розрахунки перевищення нормативних вагових параметрів є неправильними, що свідчить про протиправність спірної у цій справі постанови. Не погоджуючись з рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Укртрансбезпека просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Апелянт зазначає, що сама по собі належність транспортного засобу до напівпричепів-контейнеровозів не є підставою для висновку, що ним здійснювалися контейнерні перевезення, а судом першої інстанції взагалі ці обставини не досліджувалися. Наголошує, що суд також не звернув увагу на відсутності будь-якого маркування на напівпричепі, які б давали можливість ідентифікувати його як контейнер. Окремо звертає увагу, що будь-яких доказів, які б свідчили саме про здійснення позивачем контейнерних перевезень, матеріали справи не містять. Також зазначає, що у спірній постанові зазначені всі відомості, передбачені чинним на час її прийняття законодавством. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за належне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, мотивуючи це наступним. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Renault Magnum 430», державний номерний знак НОМЕР_2 , та спеціалізованого напівпричепа «Krone», державний номерний знак НОМЕР_1 . 11 жовтня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Василенко Дар`єю Ігорівною була прийнята постанова серії АВ №00001225 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (за місцезнаходженням юридичної особи) на території України, із змісту якої вбачається, що 05 жовтня 2024 року о 17 год 00 хв за адресою: М-01, км 49-495, Київська область, було зафіксовано транспортний засіб марки «Renault Magnum 430», державний номерний знак НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перевищенням загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тонни) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн. Постановою серія АВ №00001225 на ОСОБА_1 11 жовтня 2024 року накладено штраф у сумі 8 500 гривень. Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно. Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду враховує норми чинного законодавства і фактичні обставини справи. Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото - і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Згідно з пунктом 2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи. Доказом у даній справі є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови (пункт 4 Порядку №1174). Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку №1174). Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, на автомобільних дорогах державного значення фактичної маси, а саме: двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни. Отже, різниця між вантажними автомобілями (тягачами) з напівпричепами, для яких дозволена максимальна маса становить 40 тонн або 42 тонни (44 тонни), полягає в тому, що останні мають бути контейнеровозами, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. За змістом пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів. Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП, зокрема, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідачем до суду першої інстанції, на підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, надано матеріали автоматичної фотофіксації належних позивачу автомобілів з причепом (передній та боковий вид вантажівки з напівпричепом). Фактична допустима маса спеціалізованого вантажного тягача марки «Renault Magnum 430», державний номерний знак НОМЕР_2 , та напівпричепу «Krone», державний номерний знак НОМЕР_3 , який переобладнаний у контейнеровоз із обладнанням основи платформи пристроями для перевезення контейнерів типу 1А або 1С, - повинна складати 40 тонн, а у разі належності напівпричепу до контейнеровозу - 44 тонни. Наголошуючи на протиправності оспорюваної постанови серії АВ №00001225, ОСОБА_1 посилався на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепа до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тонн. Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача. Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Отже, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії, який самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, а рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів. Напівпричеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій, а саме: контейнерів. Згідно з пунктом 17.6 Правил №363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо). Відповідно до пунктів 17.2-17.5 Правил №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м). Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15 Правил №363). Відповідно до пункту 17.9 Правил №363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів перевезення вантажів контейнером (зокрема, але не виключно договору перевезення, товарно-транспортної накладної), актів про пломбування, тощо. Відповідного маркування із зазначенням вантажності і маси тари контейнера, внутрішнього об`єму контейнера, місця, місяця і року виготовлення контейнера; часу останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера транспортний засіб позивача не містить. З матеріалів фотофіксації вказаного належного позивачу транспортного засобу видно, що ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, оскільки верхня його частина зрізана та накрита тентом, та не перевозив контейнери. Окрім того, вантаж, що перевозився на платформі, не має відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 тонн. Оспорюваною постановою серії АВ №00001225 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення правил маркування контейнерів. Суд апеляційної інстанції наголошує, що ні норми КУпАП, ні положення додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14 травня 2022 року №324, не містять вимог щодо зазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення відомостей про марку, модель та державний номер причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт реєстрації за позивачем автомобільного транспорту - контейнеровоза поширює вагові обмеження, передбачені пунктом 22.5 ПДР, у 44 тонни для відповідного транспорту з урахуванням вантажу. У свою чергу, факт перевищення ОСОБА_1 нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використанням при проведенні фіксації належним технічним приладом WIM21, WAGA-WIM35, заводський номер 6, свідоцтво про повірку якого від 26 серпня 2024 року №04/6039, чинне до 26 серпня 2025 року. Відтак, наявні дані про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 40 тонн передбачене саме для перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом. Виходячи із наведених обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем правильно встановлено максимальну допустиму вагу транспортного засобу ОСОБА_1 , враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, тобто факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР, доведений належними, допустимими та достовірними доказами. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що наведені у позовні заяві доводи ОСОБА_1 спростовують наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, є необґрунтованим. Слід зауважити, що наявність прогалини в пункті 22.5 ПДР щодо встановлення параметрів, за яких допускається рух контейнеровозів, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів, призводить до зловживань перевізниками та до значного перевищення вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що фіксується в автоматичному режимі. Якщо в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу. Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу і можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з доводами апелянта про те, що в діях позивача ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, оскільки ним порушено пункт 22.5 ПДР, а тому оспорювана постанова серії АВ №00001225 від 11 жовтня 2024 року є правомірною та скасуванню не підлягає. Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Згідно з частиною першою статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 316, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року у справі №378/895/24 - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді: М.М. Заїка Ю.К. Черпак