Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3078/24

14.03.25 22-ц/812/466/25 Провадження № 22-ц/812/466/25 П О С Т А Н О В А іменем України 10 березня 2025 року м. Миколаїв справа № 484/3078/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лівінського І.В., суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участі позивачки ОСОБА_1 , її представника Рябченко К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Рябченко Катериною Петрівною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухваленого 30 грудня 2024 року під головуванням судді Мельничука О.В. в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 09 січня 2025, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання за заяви про прийняття спадщини, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Рябченко К.П. звернулась із позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання за заяви про прийняття спадщини. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2024 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_2 . Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0489 га з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 , але спадкових прав не оформили. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якої прийняв її син ОСОБА_5 , але також спадкових прав не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Позивачка є рідною сестрою ОСОБА_5 та єдиним спадкоємцем померлого другої черги, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає. Через вторгнення російської федерації на територію України позивачка, яка на той час проживала в м. Києві, в травні 2022 року вимушена була виїхати за кордон в країну Швейцарію, де знаходиться по теперішній час. З цього часу вона втратила зв`язок зі своїм братом, оскільки останній не був зареєстрований в соціальних мережах, мав телефон без доступу до VoIP-застосунку для дзвінків і обміну повідомленнями чи будь-якого пропрієтарного менеджеру, а згодом номер телефону взагалі перестав бути в мережі. Протягом року позивачка намагалася через знайомих брата встановити з ним зв`язок, однак ці намагання були марними. Про смерть брата вона дізналась 16 лютого 2024 року з повідомлення невідомої особи через соціальну мережу «Фейсбук». Після звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Первомайського нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії № 47/02-31 від 05 квітня 2024 року, у зв`язку із тим, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Після цього представником позивача було з`ясовано, що всі правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у ОСОБА_2 , у якої декілька останніх років працював та проживав ОСОБА_5 . Віддати ці документи позивачці ОСОБА_2 відмовилась. Посилаючись на те, що про смерть брата дізналась лише у лютому 2024 року, позивачка просила суд задовольнити позов, визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що причиною пропуску такого строку позивачка зазначала необізнаність про смерть брата через те, що вона з ним втратила зв`язок, але такі обставини не є поважними причинами значного пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Інші обставини, які б були пов`язані з об`єктивними перешкодами, труднощами, що позбавили позивачку будь-якої можливості своєчасно дізнатись про смерть рідного брата, а після отримання такої інформації - звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідно до передбаченого законом порядку для реалізації своїх спадкових прав, суду не вказані. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Рябченко К.П., посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду, як такого, що порушує права спадкоємця за законом другою черги, порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивачки зазначала, що, на її думку рішення суду винесено з грубим порушенням норм процесуального права, а саме, судом першої інстанції не взято до уваги, що представник відповідача Первомайської міської ради Миколаївської області до суду не з`явився, хоча про місце та час розгляду справи був повідомлений, відзиву від нього не надійшло, суд розглянув справу за відсутності представника Первомайської міської ради, хоча апелянтом було заявлене клопотання про неможливість продовження судового засідання без представника відповідача. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги письмові пояснення свідка ОСОБА_6 , який був близьким другом покійного ОСОБА_5 . Своїми показами свідок ОСОБА_6 підтверджує про відсутність будь-якої інформації у апелянта про смерть брата. Представник позивачки зазначає, що саме військова агресія російської федерації, яка змусила апелянта виїхати з м. Києва, яке на той час було під обстрілами, є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначає, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року та підтверджує, що зазначені обставини до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними. Вказує, що відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні весь час намагалася ввести суд в оману щодо відносин між апелянтом та її сім`єю. Звинувачувала апелянта в поганих відносинах з родиною, хоча жодного доказу на підтвердження своїх слів не надала. Натомість, маючи злий намір заволодіти спадковим майном апелянта ввела в оману суд, за рішенням якого її визнано особою, що постійно проживала зі спадкодавцем. На момент, коли апелянт дізналась про смерть брата, в Первомайському міськрайонному суді розглядалась цивільна справа за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, про що апелянту взагалі не було відомо. В судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила про відсутність інших спадкоємців, чим позбавила апелянта права на спадщину за законом, як спадкоємця другої черги. Узагальненні доводи інших учасників справи Відзиву на вказану апеляційну скаргу не надійшло. У судове засідання апеляційного суду відповідачі не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи, довідкою про доставку електронного листа (а.с. 149, 149 зворот, 150). Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи. 2.

Мотивувальна частина Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого. Позиція апеляційного суду Судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 є рідними сестрою та братом, що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 11, 14). Їх батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 12). Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0489 га, передану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , житловий будинок з надвірними спорудами за вказаною адресою та автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 , яка подала заяву про прийняття спадщини до Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області 15 березня 2013 року, але свідоцтво про право на спадщину не отримала. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 13). Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_5 , який 11 березня 2015 року подав заяву про прийняття спадщини до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області. 11 березня 2015 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину лише на автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Первомайську Миколаївської області помер ОСОБА_5 , про що 24 травня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Первомайську Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складний актовий запис №546. За життя заповіт ОСОБА_5 не склав. На день смерті місце проживання ОСОБА_5 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Проживання інших осіб за вказаною адресою не зареєстроване. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена 03 травня 2023 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С.І. за заявою ОСОБА_2 . Постановою нотаріуса від 16 травня 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та пропуск строку для прийняття спадщини, який визначений статтею 1270 ЦК України. 05 квітня 2024 року до приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С.І. звернулась представник позивачки в інтересах останньої із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 . Постановою нотаріуса від 05 квітня 2024 року приватний нотаріус відмовила позивачці у вчинені нотаріальних дій через відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно, та пропуск строку для прийняття спадщини, який визначений статтею 1270 ЦК України. Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 зазначала, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона з травня 2022 року постійно мешкає в іншій країні і не була обізнана про смерть брата з незалежних від неї обставин. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших. У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними". З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою. Такі ж правові висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, Верховного Суду у справі № 336/1127/17 від 27 травня 2020 року. ОСОБА_1 , в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначала, що проживала на великій відстані від місця проживання брата і не знала про його смерть. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачці у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема, шляхом надсилання засобами поштового зв`язку. У матеріалах справи немає доказів та посилань на неможливість звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини у період з 17 травня 2022 року до моменту подання заяви про прийняття спадщини. У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 393/346/20 також зазначено, що незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не вказує на поважність пропуску зазначеного строку. А тому проживання позивачки у іншій країні з травня 2022 року, а також необізнаність про факт смерті брата, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки у позивачки були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини та зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову. Отже, встановивши, що ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою підставам значного пропуску строку, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її брата ОСОБА_5 . Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що наведені позивачкою обставини не є поважними причинами значного пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У частині третій статті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відомо про смерть брата та те, що вона проживає в іншій державі, а тому ці підстави, на думку апелянта, є достатніми для задоволення позову, є необґрунтованими з наведених вище підстав. Посилання апелянта на те, що поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є саме військова агресія російської федерації, яка змусила ОСОБА_1 виїхати із м. Києва, у зв`язку із масованими обстрілами, не можуть бути достатніми для задоволення позову. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини. Згідно з підпунктами 3.3-3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса. Тобто, ОСОБА_1 мала можливість подати заяву про прийняття спадщини (особисто або за допомогою поштового зв`язку) до будь-якого нотаріуса України на території, де не велися активні бойові дії, проте в період з 17 травня 2022 року до 05 квітня 2024 року не вчиняла дій щодо прийняття спадщини. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Рябченко Катериною Петрівною, залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Тищук Повне судове рішення складене 14 березня 2025 року.