Постанова Харківський апеляційний суд № 639/3282/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/3282/24 Головуючий І інстанції Мілов Д.В. Провадження № 33/818/95/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соснової А.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 липня 2024 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122-2, ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Велика Гончарівська, 17-Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager 6810 ARBH 0665 та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Також, 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 17, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, не був уважним за кермом, не вибрав безпечну швидкість руху, не впевнився в безпечності маневру та здійснив наїзд на перешкоду, завдав механічних пошкоджень та матеріальних збитків, та вчинив ДТП. Крім цього, 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 17, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 8.9б Правил дорожнього руху. Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09.07.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку посилається на те, що він не отримував копію оскаржуваної постанови. Про ухвалене судове рішення дізнався лише після того, як отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів правомірності зупинки його автомобіля, у поліцейських були відсутні законні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки належним чином не встановили ознаки такого сп`яніння. . Мотиви суду Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню. Судом апеляційної інстанції неодноразово призначались судові засідання по цій справі. 16.12.2024 року ОСОБА_1 подав клопотання в якому просив провести розгляд його апеляційної скарги без його участі. Однак, судове засідання, призначене на 18.12.2024 року було відкладено у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. В подальшому, апеляційний суд повідомляв ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 05.03.2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця проживання ОСОБА_1 , зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення так в апеляційній скарзі. На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. тобто ОСОБА_1 , достовірно володіючи інформацією про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення та подальший розгляд справи в апеляційному суді, повідомив інформацію, яка унеможливила його участь у розгляді справи. Крім того, апеляційний суд направляв йому SMS-повідомлення на номер телефону зазначеному в протоколах про адміністративні правопорушення, однак таке повідомлення не було доставлено, у зв`язку з тим, що абонент тимчасово не доступний. Апеляційний суд виходить з того, що якщо учасник справи надав суду телефон та електронну адресу, зазначивши їх у скарзі, то можна припустити, що він не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на особу обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Отже, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою вказаних ним засобів зв`язку, діє правомірно й добросовісно (постанова Верховного Суду від 28 червня 2023 року, справа № 757/48467/21, провадження № 61-10924св22). Отже, за окреслених обставин немає підстав уважати, що ОСОБА_1 не був обізнаний про час і дату судового засідання. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 свідомо не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні, не цікавився процесом розгляду справи судом, не вживав будь-яких заходів щодо активної участі в судових засіданнях. Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.) Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. За таких обставин, з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 16.12.2024 року, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Велика Гончарівська, 17-Б, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager 6810 ARBH 0665 та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №898163 від 29.05.2024 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність. - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2024 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Так, судовим розглядом встановлено, що, 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 17, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним за кермом, не вибрав безпечну швидкість руху, не впевнився в безпечності маневру та здійснив наїзд на перешкоду, завдав механічних пошкоджень та матеріальних збитків, зчинив ДТП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Пунктом 13.3 ПДР України передбачено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов`язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП,та підписаний уповноваженою особою. Вина ОСОБА_1 , як правильно встановив суд, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: - схемою місця ДТП від 29.05.2024 року, зауважень та заперечень на яку ОСОБА_1 не надано. На схемі місця ДТП зображено місце зіткнення (удару) транспортного засобу, розташування транспортного засобу відносно проїжджої частини, також позначено відстань від місця зіткнення до краю проїжджої частини. Зазначено стан покриття проїжджої частини, пошкодження автомобіля. - відеозаписом з місця ДТП з розташуванням автомобіля. Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортного засобу, апеляційний суд дійшов висновку про правильність висновків суду першої інстанції про наявність та доведення порушення вимог п.п. 2.3б, 10.1, 12.1 ПДР з боку водія ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем не був уважним за кермом, не вибрав безпечну швидкість руху, не впевнився в безпечності маневру та здійснив наїзд на перешкоду, завдав механічних пошкоджень та матеріальних збитків, зчинив ДТП. Частиною 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - Так, судовим розглядом встановлено, що 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 17, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього кольору та спеціального звукового сигналу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.4, 8.9 б Правил дорожнього руху України. Пунктом 2.4 Правил дорожнього рухупередбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Відповідно п.8.9.б ПДР, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого я.1 ст.122-2 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить доводів про оскарження ОСОБА_1 постанови судді в частині визнання його винним за ч.1 ст.122-2 та ст.124 КУпАП та апелянтом не спростовуються фактичні обставини справи в цій частин. Також, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не оскаржує і те, що він на вимогу поліцейських, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановлений законом порядку. Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей про законність зупинки автомобіля під його керуванням спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до рапорту інспектора УПП в Харківській області від 29.05.2024 року, 29.05.2024 року о 23-01 год. в м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 17 було виявлено та зупинено автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 на підставі п.5 ч.1 ст.25 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, з відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що водій транспортного засобу марки «Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 не здійснив зупинку на вимогу працівників поліції, у зв`язку з чим останні наздогнали вказаний автомобіль на вул. Мала Гончарівська, 17, який зупинився у зв`язку з тим, що наїхав на перешкоду та автомобіль не міг рухатись далі. Водій вибіг з автомобіля та почав утікати від працівників поліції, однак був зупинений. В подальшому, після встановлення у водія вказаного автомобіля ознак алкогольного сп`яніння, останній відмовився пред`явити документи на право керування транспортним засобом, почав агресивно себе поводити та намагався втекти з місця події, у зв`язку з чим був затриманий працівниками поліції та в подальшому було встановлено особу останнього. Крім того, усупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння. Вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ. Таким чином, відомості зафіксовані на відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис не містить підтвердження виявлених поліцейськими ознак алкогольного сп`яніння у нього, є також необґрунтованими. Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння. Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень. З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я. В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3б, 10.1, 12.1, 2.5, 2.4, 8.9б Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 липня 2024 року у справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик