Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/9343/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/487/25 Справа № 243/9343/24 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг 18.02.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Габор В.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2024р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. в с т а н о в и л а : Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Габор В.В., та у зв`язку із поданням апеляційної скарги за межами строку на апеляційне оскарження, захисником подано клопотання про поновлення вказаного строку. В обґрунтування поданого клопотання захисник вказала, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , оскаржувану постанову ним не було отримано відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущено з поважних причин, прохає вказаний строк поновити. Суд апеляційної інстанції дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції вважає їх слушними, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, відомості про надіслання йому копії оскаржуваного рішення відсутні, та вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. В апеляцій скарзі захисник Габор В.В.: - зазначає, що стороною захисту було заявлено клопотання про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, оскільки в провадженні судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває інша справа, та існують підстави для об`єднання матеріалів справи відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, проте суд першої інстанції матеріали справи не передав для їх об`єднання, чим порушив правила підсудності; - зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, є дисциплінованим, грамотним, користується авторитетом серед товаришів по службі, нагороджений відзнакою ІІ ступеня, перебуває не посаді водія, тому позбавлення його права керування транспортним засобом позбавить можливості оперативного виконання ним бойових завдань; - вважає, що на час військового стану є доцільним зупинення дії оскаржуваної постанови в частині позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 перебуває на посаді водія та проходить службу в ЗСУ; - прохає оскаржувану постанову скасувати, чи змінити її в частині відтермінування строку позбавлення права керування транспортними засобами до закінчення воєнного стану або звільнення його з військової служби. Про дату час та місце судового розгляду учасники провадження у справі про адміністративне правопорушення повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, їх відсутність не є перешкодою розгляду справи за їх відсутності відповідно до вимог ст. 268 КУпАП. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 06.11.2024р. о 15:21год. в с. Майдан, вул. Центральна, біля буд.101А, Краматорського району Донецької області керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», д.р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування прийнятого рішення про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав: - протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 799496 від 06.11.2024р., у якому відображено фактичні обставини справи, зокрема факт відмові ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому порядку, що є порушенням п. 2.5 ПДР України та тягне адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - відеозапис, доданий до протоколу, з якого вбачається, що 06.11.2024 о 15-21 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», д.р.н. НОМЕР_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння водій відповів відмовою; - акт прийому-передачі транспортного засобу від 06.11.2024, з якого вбачається, що транспортний засіб ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був переданий командиру взводу молодшому сержанту ОСОБА_3 ; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції від 06.11.2024,. Огляд не проводився у зв`язку із відмовою від огляду; - довідку із відомостями про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02.12.2016. Таким чином суд першої інстанції дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та оцінивши сукупність доказів, встановив в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції наголошує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 утворила саме його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своєї достовірності. Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції правильними, а наведені в оскаржуваній постанові мотиви, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП Суд апеляційної інстанції наголошує, що захисник в поданій апеляційний скарзі не оскаржує фактичних обставин справи, та накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, лише прохала стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік відтермінувати для того, щоб він мав змогу виконувати завдання на посаді водія під час проходження служби в ЗСУ. Також захисник вважала, що у справі порушено правила підсудності, оскільки адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у іншому провадженні розглядалось Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, та підлягало об`єднанню. Суд апеляційної інстанції дослідивши доводи апеляційної скарги наголошує наступне. Щодо доводів апеляційної скарги про об`єднання матеріалів справи в одне провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП слід наголосити, що вимоги ст. 36 КУпАП не передбачають об`єднання матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення, а регламентують порядок накладення адміністративного стягнення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою). Питання щодо об`єднання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку скоріш віднесено до процедури зміни підсутності, проте підстави для такої процесуальної дії відсутні, справа про адміністративне правопорушення розглянута із дотриманням правил підсудності. Щодо доводів про відтермінування адміністративного стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним строк на один рік, суд апеляційної інстанції наголошує наступне. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, та адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є основним видом стягнення разом із штрафом. Законодавець не розмежовує осіб, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння, або які відмовились від огляду на стан сп`яніння за окремими ознаками, та протягом тривалого часу, який становить три роки, військової агресії росії проти України суб`єкта правопорушення за ст. 130 КУпАП лишається незмінним та є загальним. Потреби оперативного виконання військовослужбовцями бойових завдань, та необхідність при цьому керувати транспортними засобами є беззаперечними та очевидними, проте законодавче реагування, як до порушень вчинених військовослужбовцями в цілому, так і до керування транспортними засобами військовослужбовцями під час воєнного статну зокрема не знаходить свого розмежування та має тенденцію виключно до посилення відповідальності. Так ЗУ № 1231-IX від 16.02.2021р. виключено зі ст. 21 КУпАП можливість передання матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16.02.2021р. адміністративне стягнення у виді штрафу посилено, та визначено мінімальний розмір стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто законодавець визначив необхідність посилення відповідальності. Що стосується окремо статусу військовослужбовця, то законодавець свої рішення щодо посилення відповідальності, які, зокрема, втілені у ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX від 13.12.2022р. обґрунтував наступним. Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на ЗС України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави. 24.02.2022р. Указом Президента України № 64/2022 на всій території України запроваджено воєнний стан, який передбачає особливий правовий режим, що вводиться в Україні у зв`язку зі збройною агресією, то такий правовий режим вносить певні особливості у практику застосування діючого законодавства, окреслюючи проталини у практиці застосування норм кодексів при визначенні судами покарань особам, які вчинили військові кримінальні або адміністративні правопорушення під час воєнного стану чи в бойовій обстановці. Неоднакове застосування норм законів під час ухвалення рішень по суті негативно впливає на стан військової дисципліни та правопорядку у ЗС України. Так, відповідно до статті 1 Закону України Про оборону України визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Посилення відповідальності, відсутність альтернативних важелів щодо відповідальності військовослужбовців має на меті унеможливлення моделювання негативної поведінки серед військовослужбовців та нівелювання принципу невідворотності справедливого покарання за вчинення правопорушень, та зокрема під час виконання обов`язків військової служби, тобто законність та дисципліна серед військових є пріоритетом законодавчих змін. Метою наведених вище законодавчих змін є особливості несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці та гармонізація діючого законодавства. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції не вбачає передбачених законом підстав для відтермінування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке накладено на ОСОБА_1 у зв`язку з проходження на ним військової служби, а доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є неспроможними та не підлягають задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Клопотання захисника Габор Вікторії Володимирівни яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік задовольнити, строк на апеляційне оскарження поновити. Апеляційну скаргу захисника Габор Вікторії Володимирівни яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік залишити без задоволення. Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя