Постанова 4857 № 165/5474/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 165/5474/24 пров. № А/857/2177/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Березюка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 31 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суддя у І інстанції Гайворонський О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Нововолинськ, дата складення повного тексту рішення 31 грудня 2024 року, ВСТАНОВИВ : 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 26 листопада 2024 року №1, складену відділом державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області відносно позивача та закрити провадження у справі. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 31 грудня 2024 року у справі № 165/5474/24 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 5, 9 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначеної в оскаржуваній постанові, саме ОСОБА_1 та не спростовано доводів позивача про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом даного правопорушення. Атому суд прийшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 5, 9 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив таке скасувати та прийняте нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи; неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права; прийняв рішення, враховуючи лише позицію позивача, без проведення належного дослідження всіх наданих доказів, застосувавши спрощений підхід до встановлення фактів. Зокрема зазначає, що позивачем не були подані жодні дозвільні документи на вищевказаний об`єкт, який кваліфіковано органом ДАБК як самочинний, не надано підтверджуючі документи, який суб`єкт містобудування та в який період здійснював реконструкцію даного об`єкту, а також не підтверджено, чи був цей об`єкт введений в експлуатацію згідно чинного законодавства. Окрім того, судом не встановлено, що об`єкт будівництва в експлуатацію в установленому законом порядку не введений, документів про прийняття об`єкта в експлуатацію ні при проведенні перевірки, ні при розгляді справи в суді, позивачем не надано, в зв`язку з чим експлуатація цього об`єкта позивачем є неправомірною. Також звертає увагу, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 листопада 2024 року № 404186312 власниками вбудованих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому ніякої інформації про договір оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2023 року № 4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає. Тому саме позивач має нести відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції заперечив доводи апеляційної скарги. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом, на підставі наказу відділу ДАБК виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 18 листопада 2024 року №1 «Про проведення позапланової перевірки» було видано направлення для проведення позапланового заходу №1 для здійснення позапланової перевірки на об`єкті: «Реконструкція вбудованих приміщень на АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктами містобудування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. За наслідками проведеної перевірки начальником відділу ДАБК Гальчиком С.М. складено акт №1 від 22 листопада 2024 року щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. 22 листопада 2024 року начальником відділу ДАБК Гальчиком С.М. внесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частинами 1, 5, 9 статті 96 КУпАП . Постановою № 1 від 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 5, 9 статті 96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Вважаючи таку постанову протиправною, ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, у березні-квітні 2024 року власники вбудованих приміщень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1 здійснили будівельні роботи з реконструкції вбудованих нежитлових приміщень з втручанням у внутрішні несучі конструкції, а саме: об`єднали приміщення 34-1 згідно «Інвентаризаційної справи від 20 лютого 1966 року №293 на домоволодіння АДРЕСА_1 », виданої Луцьким міжміським бюро технічної інвентаризації, з приміщенням 35-1 (провели демонтаж частини стіни шляхом розбирання кладки та оформлення утвореного отвору як проходу між приміщеннями 34-1 та 35-1). Внаслідок будівельних робіт відбулась зміна основних техніко-економічних показників об`єкта. Окрім того, вони розмістили у вбудованому приміщенні багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 заклад громадського харчування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим змінили функціональне призначення приміщення. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебудували об`єкт будівництва, змінивши функціональне призначення, внаслідок чого відбулась зміна основних техніко-економічних показників об`єкта, тобто здійснили реконструкцію вбудованих приміщень по АДРЕСА_1 без відповідних дозвільних документів та без належно розробленої та затвердженої проектної документації. Вказане приміщення закінчене будівництвом та експлуатується без прийняття в експлуатацію. Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна слідує, що об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 4596389) площею 129 м2 за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Як слідує з копії договору оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2023 року № 4, ОСОБА_1 нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 129 м2 передано в оренду ФОП ОСОБА_4 (пункт 1.1) Майно передано в оренду з метою розміщення торгівельного закладу громадського харчування (пункт 2.1). Строк дії договору з 01 жовтня 2023 року по 01 вересня 2026 року (пункт 3.2). Згідно з умовами договору (пункт 5.1) передача приміщення орендареві підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 8-11). Згідно з актом приймання-передачі приміщення від 01 жовтня 2023 року орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ФОП ОСОБА_4 приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 129 м2. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені докази підтверджують факт перебування у користуванні ФОП ОСОБА_4 зазначеного приміщення на підставі договору оренди № 4 від 01 жовтня 2023 року. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 6.1.3 цього договору передбачено, що орендар має право проводити реконструкцію, технічне переобладнання, перепланування, капітальний ремонт приміщення без додаткового погодження з орендодавцем. З урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, підстав стверджувати що саме позивач здійснював будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення за адресою вул. Св. Володимира, 15, м.Нововолинськ немає. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що накладення на ТОВ Альфа - Караван адміністративно - господарського штрафу оспорюваною постановою №067623 від 17.09.2024 є протиправним, а отже таку слід скасувати. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області залишити без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 31 грудня 2024 року у справі № 165/5474/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 12 березня 2025 року.