Постанова 4824 № 758/15266/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №758/15266/24 Головуючий у І інстанції - Будзан Л.Д. апеляційне провадження №22-ц/824/5146/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакс» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви установив: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувсь до Подільського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. В обґрунтування заяви зазначав, що 15 листопада 2016 року між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ним укладено договір №15/11/16, відповідно до умов якого він зобов`язується врегулювати судовий спір, структурувати угоду із ПАТ «Укрсоцбанк» та сприяти укладенню угоди купівлі-продажу споруд із ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Оболоньторгстандарт» (покупець), а ТОВ «Оболоньторгстандарт», у свою чергу, зобов`язується збудувати на власний розсуд об`єкт будівництва, яким за Договором є житловий комплекс загальною площею не менше 70000 кв.м. на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та передати йому 3,5% житлової (комерційної) площі об`єкта будівництва. Вказував, що його обов`язки виконані в повному обсязі, що підтверджується фактом перебування споруд у власності ТОВ «Оболоньторгстандарт» до передачі у статутний капітал ТОВ «Рентакс» та листом ТОВ «Оболоньторгстандарт» від 10 грудня 2018 року №1-10/12/18. Зазначав, що ТОВ «Оболоньторгстандарт», як єдиний учасник ТОВ «Рентакс», передало у статутний капітал останнього майнові права на споруди, на місці яких повинно збудувати житловий комплекс, 3,5% площі якого мало передаватись йому в якості зобов`язання за Договором. Наразі статутний капітал ТОВ «Рентакс» на 100% складається із вартості споруд. Вказував, що ТОВ «Оболоньторгстандарт» вийшло зі складу учасників ТОВ «Рентакс», що підтверджується відомостями про склад учасників, фактично здійснивши продаж споруд, щодо яких у ТОВ «Оболоньторгстандарт» наявне непогашене зобов`язання перед ним. За змістом Договору №15/11/16 від 15 листопада 2016 року ТОВ «Оболоньторгстандарт» має безоплатно передати йому 3,5 % площі об`єкта будівництва або виплатити грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості 3,5% площі об`єкта будівництва/рівноцінної його нерухомості. Оскільки мінімальна площа об`єкта, який мало побудувати ТОВ «Оболоньторгстандарт» становить 70000 кв.м., то мінімальне зобов`язання перед ним складає 2450 кв.м. площі об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що акт передачі споруд від ТОВ «Оболоньторгстандарт» у статутний капітал ТОВ «Рентакс» є фраудаторним правочином, тобто таким, що вчинений з метою ухилення від задоволення його вимог, як кредитора, а відтак підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Наголошував, що наразі наявний ризик подальшого відчуження споруд учасниками ТОВ «Рентакс» добросовісним набувачам, що позбавить його права очікувати виконання зобов`язання ТОВ «Оболоньторгстандарт» за Договором, з огляду на що, наявна необхідність у забезпеченні позову. Просив суд, забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Рентакс», а саме на: -лабораторно-побутовий комплекс (літ А) - площею 1163,90 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774119580000); -автобусно-кузовний корпус (літ. A1), - площею 9475,40 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774778880000); -їдальню (літ. Б) - площею 1290,30 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774772380000); -контрольно-пропускний пункт (літ. В) - площею 102,80 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774766080000); -блок виробничих приміщень (літ. Е), - площею 231,30 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774756680000; -газогенераторну (літ. Ж), - площею 81,70 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774731580000); -агрегатний корпус (літ. 3), - площею 2491,60 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774726180000); -склад запчастин (літ. К), - площею 494,10 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774709380000); -складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), - площею 1669,70 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774698780000); -корпус ЦВЗД, цех відновлення деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), - площею 4374,90 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774680880000); -будівлю котельні, (літ. Д), - площею 556,80 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774673380000). Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року зазначену вище заяву задоволено. Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Рентакс», а саме на: -лабораторно-побутовий комплекс (літ А) - площею 1163,90 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774119580000); -автобусно-кузовний корпус (літ. A1), - площею 9475,40 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774778880000); -їдальню (літ. Б) - площею 1290,30 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774772380000); -контрольно-пропускний пункт (літ. В) - площею 102,80 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774766080000); -блок виробничих приміщень (літ. Е), - площею 231,30 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774756680000; -газогенераторну (літ. Ж), - площею 81,70 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774731580000); -агрегатний корпус (літ. 3), - площею 2491,60 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774726180000); -склад запчастин (літ. К), - площею 494,10 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774709380000); -складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), - площею 1669,70 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774698780000); -корпус ЦВЗД, цех відновлення деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), - площею 4 374,90 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774680880000); -будівлю котельні, (літ. Д), - площею 556,80 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2774673380000). Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Рентакс» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалось на те, що позивач не навів переконливих доводів та не надав будь-яких доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Приймаючи до уваги відсутність жодних доказів в підтвердження викладеного у заяві та будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову призводить до невиправданого обмеження прав власника майна, який не вчиняв жодних дій, направлених на відчуження майна. Вважає, що наведений захід забезпечення позову (арешт майна) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача, щодо забезпечення позову. Суд не забезпечив збалансованість інтересів сторін. Вказує, що між позивачем та ним, ТОВ «Рентакс», відсутні будь-які взаємовідносини, в тому числі договірні, а воно не вчиняло жодних дій, направлених на відчуження майна. Зазначає, що у випадку наявності у заявника претензій, щодо виконання договору до ТОВ «Оболоньторгстандарт», то він може обрати належний спосіб захисту та скористатись правом на відшкодування збитків, передбаченим укладеним між ними договором. Право на отримання майна у заявника не виникає. Позивач отримує у власність 3,5 % житлової (комерційної) площі об`єкта (житловий комплекс загальною площею не менше 70000 кв.м. на території земельної ділянки) та не має жодного відношення до споруд, арешт на які просить накласти. Позивачу не належить жодних прав, щодо споруд. Позивач може отримати у власність 3,5 % житлової (комерційної) площі об`єкта лише після вводу об`єкта в експлуатації, чого на даний момент не відбулось з незалежних від сторін причин. Будівництво об`єкта мало бути здійснено протягом 36 місяців з дати укладання угоди, цей строк давно минув, проте жодних вимог, щодо зобов`язання виконання умов договору позивач не пред`являв, відтак по цим вимогам сплив строк позовної давності. Договір не містить жодних заборон для ТОВ «Оболоньторгстандарт» на внесення споруд в статутних капітал інших юридичних осіб без отримання згоди позивача, та і взагалі жодних прав позивача впливати на долю споруд в подальшому, після укладання угоди. Просило суд, скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що у поданій апеляційні скарзі ТОВ «Рентакс» зазначає, що її активи не планувалися та не плануються відчужуватися третім особам. Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Рентакс» має наявні технічні та фінансові ресурси, використовуючи які, зможе реалізувати мету діяльності компанії - здійснення будівництва житлового комплексу. Відтак, за відсутності зазначених ресурсів, ТОВ «Рентакс» з метою отримання прибутку (відповідно до мети діяльності суб`єктів господарювання), здатне відчужити нерухоме майно, що є предметом оскаржуваного договору. Зазначені дії уже здійснювалися, щодо зазначеного нерухомого майна. Так, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2024 року у справі №910/11224/24, 01 липня 2024 року між ТОВ «Оболоньстандарт» та ТОВ «Валмі Інвест» укладено попередній договір купівлі 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Рентакс», відповідно до якого сторони зобов`язались до 19 липня 2024 року укласти основний договір. На виконання попереднього договору ТОВ «Валмі Інвест» сплатило 8160000 грн. забезпечувального платежу, проте, у визначений строк основний договір не був укладений з вини ТОВ «Оболоньторгстандарт». Як відомо із викладених у позові обставин, статутний капітал ТОВ «Рентакс» був проданий на користь інших осіб. Наведена ситуація вчергове ілюструє недобросовісність ТОВ «Оболоньторгстандарт» та пов`язаних з нею компаній в питанні виконання взятих на себе зобов`язань. Наголошує, що скасування ухвали про накладення арешту на нерухоме майно дозволить ТОВ «Рентакс» безперешкодно відчужувати його третім особам, які набудуть у власність зазначене майно як добросовісний набувач. У такому випадку, якщо суд у подальшому визнає правочин недійсним, зазначене рішення суду не можливо буде виконати, що призведе до формальності існування судового рішення, яке не призведе відновлення його порушеного права Продовження цього ланцюга без належного забезпечення унеможливлять виконання і будь-якого майбутнього рішення про визнання наступних правочинів фраудаторним, що буде прямим проявом неефективності судового контролю загалом. Розуміючи програшність у судовому спорі, директор та учасники ТОВ «Рентакс» з метою отримання хоч якогось прибутку від нерухомого майна, не матимуть перешкод щодо його реалізації третім особам. Натомість, збереження забезпечення позову у спорі спрямоване виключно на збереження предмета спору до остаточного вирішення питання. Без такого заходу мета судового розгляду може бути нівельована, а його результат - позбавлений практичного значення. Зауважує, що специфіка спорів про визнання правочинів фраудаторинии полягає саме в тому, що одна зі сторін такого правочину не знала або не могла знати про неправомірні дії свого контрагента (ТОВ «Оболоньторгстандарт»), проте має брати участь у відповідному спорі, як поточний власних майна. Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року залишити без змін. В судове засідання, представник ТОВ «Рентакс» не з`явилася, направила на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справу з посиланням на те, що вона приймає участь у цей же час у іншій справі, а саме у Господарському суді м. Києва. Разом з тим, доказів вищезазначеному до клопотання не додає, а відтак колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Крім цього, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Рентакс», як юридична особа не обмежена представництвом одного представника та могло направити до суду іншого представника, або ж здійснити самопредставництво відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з`явилась в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із оцінки обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб (накладення арешту), з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, щодо забезпечення позову. Суд першої інстанції взяв до уваги забезпечення збалансованості інтересів сторін, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; І'1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 у справі №910/16868/19). При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20). Як вбачається із заяви про забезпечення позову, 15 листопада 2016 року між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір №15/11/16, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язується врегулювати судовий спір, структурувати угоду із ПАТ «Укрсоцбанк» та сприяти укладенню угоди купівлі-продажу споруд із ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Оболоньторгстандарт» (покупець), а ТОВ «Оболоньторгстандарт», у свою чергу, зобов`язується збудувати на власний розсуд об`єкт будівництва, яким за Договором є житловий комплекс загальною площею не менше 70000 кв.м. на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та передати ОСОБА_1 3,5% житлової (комерційної) площі об`єкта будівництва. ТОВ «Оболоньторгстандарт», як єдиний учасник ТОВ «Рентакс», передало у статутний капітал останнього майнові права на споруди, на місці яких повинно збудувати житловий комплекс, 3,5% площі якого мало передаватись ОСОБА_1 у якості зобов`язання за Договором. Наразі статутний капітал ТОВ «Рентакс» на 100% складається із вартості споруд. ТОВ «Оболоньторгстандарт» вийшло зі складу учасників ТОВ «Рентакс». Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ «Рентакс», витягу Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ «Оболоньстандарт», Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме, власником нерухомого майна, на яке ОСОБА_1 просить накласти арешт, є ТОВ «Рентакс». ОСОБА_1 має намір подати позов до ТОВ «Оболоньторгстандарт», ТОВ «Рентакс» про визнання недійсним правочину, щодо передачі (продажу) споруд ТОВ «Оболоньторгстандарт» у статутний капітал ТОВ «Рентакс» з підстав його фраудаторності, тобто з підстав його вчинення з метою ухилення від задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 за договором №15/11/16 від 15 листопада 2016 року. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що підставою для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення ТОВ «Рентакс» дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань. Доводи апелянта про те, що наведений захід забезпечення позову (арешт майна) не відповідає вимогамрозумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача, щодо забезпечення позову апеляційний суд відхиляє, оскільки, заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та предметом позовних вимог. Окрім того, зазначаючи про невиправдане обмеження прав власника майна, який не вчиняв жодних дій, направлених на відчуження майна, апелянт таких своїх тверджень належним чином не обґрунтував, доказів на підтвердження такої позиції суду не надав. Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Рентакс», як власник майна, може безперешкодно відчужувати його третім особам, які набудуть у власність зазначене майно, як добросовісні набувачі. У такому випадку, у разі задоволення позову, майбутнє рішення суду неможливо буде виконати, що призведе до формальності існування судового рішення, яке не відновить порушені права позивача, що в свою чергу буде прямим проявом неефективності судового контролю загалом. Натомість, забезпечення позову спрямоване виключно на збереження предмета спору до остаточного вирішення питання. Без такого заходу мета судового розгляду може бути нівельована, а його результат - позбавлений практичного значення. Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Власник нерухомого майна, який є на даний час, може вчинити у будь-який час дії, щодо відчуження спірного майна і такі дії не потребують значного часу. Метою забезпечення позову є саме попередження недобросовісних дій відповідача. При цьому, обраний вид забезпечення позову (арешт майна) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «Рентакс», оскільки обмежується лише можливість розпорядитися майном до виконання рішення суду в разі задоволення позову Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакс» залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба