Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3291/23

12.03.25 22-ц/812/329/25 Провадження № 22-ц/812/329/25 Суддя першої інстанції Мельничук О.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 484/3291/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Травкіній В.Р., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , його представника - Бєлоущенка А.Ж. (ордер на суд 1 інстанції а.с. 23), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року, повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мельничука О.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: 27 червня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позов обґрунтовував тим, що 22 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,8828 га розташованої в межах Тарасівської сільської ради Миколаївської області з кадастром номером 4825487600:06:000:0137. Кошти в сумі 347 900 грн за які була продана вищевказана земельна ділянка, ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не отримав. Підпис в розписці про отримання вказаних коштів від 22 червня 2022 року, від його імені вчинений не ним. Крім того згідно з частиною 5 статті 130 ЗК України розрахунки, пов`язані із сплатою ціни земельних ділянок сільськогосподарського призначення за цивільно-правовими угодами, провадяться в безготівковій формі. Однак ця вимога відповідачем виконана не була і кошти на рахунок позивача не поступили, що являється невиконанням відповідачем істотних умов укладеного сторонами 22 червня 2022 року договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 червня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що дійсно ОСОБА_2 , в порушення вимог частини 5 статті 130 ЗК України не здійснив розрахунок за придбану земельну ділянку сільськогосподарського призначення в безготівковій формі, чим формально порушив вимоги закону, однак як видно із пункту 2.2 договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,8828 га, кадастровий номер 4825487600:06:000:0137, який посвідчено приватним нотаріусом Ткаченко Н.В. 22 червня 2022 року за реєстровим № 308, видно, що 347 900 грн ОСОБА_1 отримав від покупця повністю до підписання вказаного договору. Факт підписання вказаного договору позивач не оспорював в судовому засіданні. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не в повному обсязі досліджено та взято до уваги надані позивачем докази у справі. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що покупець зобов`язаний по договору перерахувати кошти на розрахунковий рахунок продавця, і позивачем у справі подано саме докази, що такі кошти на розрахунковий рахунок позивача не були перераховані. Тому висновок суду про те, що сам договір є доказом сплати суми продавцем є необґрунтованим та незаконним і не підтверджується жодним доказом у справі, в тому числі і розпискою наданою, як єдиний доказ відповідача у справі, оскільки висновком експерта вказано, що підпис у розписці від позивача про отримання коштів від відповідача за продану земельну ділянку виконано не позивачем, а іншою особою, що підтверджує докази позивача, що ніяких коштів, як в безготівковій формі так і в готівковій він від відповідача не отримував. Пункт 2.2. договору не містить жодного припису, що позивач отримав суму по договору готівкою від відповідача. А щодо розписки, то такої позивач не надавав і тим більш не підписував. Також судом не встановлено і сам факт формального порушення умов договору, тобто факт передачі готівки від відповідача до позивача, жодного доказу відповідач суду не надав. Відхиляючи доводи позивача, що суми коштів по договору він не отримував, та спростовуючи подані позивачем докази, суд повинен був у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів, доказів відповідача, які він до суду взагалі не надав, на користь якого було прийнято рішення є порушенням процесуальних норм. На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що змістом договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,8828га, кадастровий номер 4825487600:06:000:0137, який посвідчено приватним нотаріусом Ткаченко Н.В. 22 червня 2022 року за реєстровим № 308, підтверджено те, що ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив за 347 900 грн вищевказану земельну ділянку. Згідно висновку судово-почеркознавчу експертизу від 20 вересня 2024 року за № 24-2153, підпис у розписці складеній 22 червня 2022 від імені ОСОБА_1 про отримання коштів від ОСОБА_2 за продану земельну ділянку виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. За змістом статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом положень абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що гранична сума розрахунків готівкою між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, становить 50 000,00 грн. Фізичні особи мають право здійснювати платежі на суму, яка перевищує 50 000,00 грн, шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки. Відповідно до частини першої статті 691, частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За змістом пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із встановленого факту проведення покупцем ОСОБА_2 розрахунку з продавцем за придбану земельну ділянку, а здійснення між сторонами розрахунку без додержання вимог частини 5 статті 130 ЗК України не може бути підставою для розірвання договору купівлі-продажу, оскільки не є істотним порушення умов договору. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктами 2.1, 2.2. Договору продаж вчинено за погоджену сторонами суму 347 900 грн, які продавець отримав від покупця повністю до підписання вказаного договору. Продавець свідчить, що розрахунок з ним виконано повністю та будь-яких претензій до покупця по розрахунку немає. Апеляційний суд вважає, що нотаріальне посвідчення правочину (стаття 209 ЦК України) є додатковою гарантією дійсності договору. Відповідно до глави 6 «Установлення волевиявлення та дійсних намірів особи при вчиненні нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Відповідно до пункту 6.6 Договору купівлі-продажу сторони підтвердили, що однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, текст договору ними прочитаний, зміст зрозумілий і відповідає їх дійсним намірам, нотаріусом роз`яснений зміст статей зазначений у тексті цього договору. Отже встановлено дійсні наміри кожної із сторін до вчинення цього правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Сторони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки для кожної сторони. Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина перша статті 3 Закону України «Про нотаріат»). Зокрема, виходячи із тексту Договору, приватний нотаріус Ткаченко Н.В., як уповноважена особа, перед посвідченням договорів купівлі-продажу запитувала у сторін чи проведено ними розрахунки, позивач повідомив їй, що розрахунок за земельну ділянку проведено, що відображено у пунктах 2.1, 2.2. Договору, з огляду на що нотаріус посвідчила факт укладення спірного договору, його умови та дійсні наміри сторін, обумовлені його умовами. З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, умови договору та положення статті 651 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно зазначив, що розрахунок за Договором між сторонами фактично відбувся, оскільки з умов оспорюваного договору купівлі-продажу випливає факт розрахунку за майно до моменту укладення такого правочину, що сторони підтвердили своїми підписами у договорі. Крім цього апеляційний суд звертає увагу на таке. Частинами 2-4 статті 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З огляду на вказані вище норми матеріального права, апеляційний суд зазначає, що дії ОСОБА_1 під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема, зазначення у ньому про проведений розрахунок до його підписання, а надалі оспорення такого факту, не можуть вважатися добросовісними, тому не підлягають захисту у судовому порядку через зловживання стороною своїми правами. Засади добросовісності та розумності поведінки учасників цивільного обороту, які, укладаючи договір, мають усвідомлювати ризики, зокрема виконання договору з порушеннями або його невиконання, тому порушення договору у цій цивільній справі не є такою зміною обставин, у розумінні положень статті 652 ЦК України, передбачення якої могло б примусити сторони не укладати такий договір, або укласти на інших умовах. З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що підтвердження сторонами в умовах договору, зокрема у пунктах 2.1,2.2, факт його виконання до підписання такого договору, посвідчення нотаріусом його умов та дійсних намірів сторін, обумовлені його умовами, свідчать про безпідставність пред`явленого позову. Отже апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки у частині форми розрахунку та визнання готівкової форми розрахунку, з огляду на умови нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 червня 2022 року. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновки експерта про те, що підпис на розписці про отримання коштів за Договором не належить позивачу, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі) (частина 3 статті 104 ЦПК України). За приписами частини 1 статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. (частина 2 статті 107 ЦПК України). Як встановлено з матеріалів справи ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 березня 2024 року у справі, що переглядається призначена судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Між тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така експертиза призначена судом першої інстанції без дотримання норм процесуального законодавства, приписів Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі Інструкція), а також Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5 з подальшими змінами) щодо порядку призначення експертизи, з огляду на таке. Відповідно до підпункту 1.2.1 Інструкції почеркознавча експертиза є одним з видів криміналістичної експертизи. За положеннями Рекомендацій основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. У главі 1 Розділ1 Рекомендацій визначено: Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи. Вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням. При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному. При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів. Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта). Достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця. У розділі ІІІ Інструкції визначені питання щодо оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень), зокрема: 3.1. Експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції. 3.2. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо). 3.3. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об`єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки. 3.4. Вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків. Суд першої інстанції при призначенні зазначеної експертизи наведених вимог процесуального закону, приписів Інструкції та Рекомендацій не дотримався. Як встановлено об`єктом дослідження у призначеній судовій почеркознавчій експертизі була розписка про отримання коштів, оригінал якої міститься в матеріалах справи. За вимогами частини 1 статті 107 ЦПК України оригінали цих документів перед призначенням експертизи повинні бути досліджені (оглянуті) в судовому засіданні із з`ясуванням думки сторін про можливість направлення таких оригіналів документів на дослідження, які фрагменти цих документів підлягають дослідженню із зазначенням номерів сторінок документів та місця їх розташування, які сумніви у сторін, щодо виготовлення цих документів. В ухвалі про призначення експертизи, суд повинен відобразити всі з`ясовані обставини та зазначити експертові які саме фрагменти документу, де саме вони розташовані у справі, підлягають дослідженню. Суд першої інстанції цих вимог не виконав, призначаючи експертизу не визначився з об`єктами дослідження, можливостями учасників справи надати оригінали об`єктів дослідження, вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки об`єктів дослідження, обмежившись зазначенням в оскаржуваній ухвалі про надання експерту матеріалів цивільної справи та зазначив про зобов`язання сторін надати необхідні для проведення експертизи документи та інші письмові докази. При цьому експериментальні зразки підпису в судовому засіданні при вирішенні питання про призначення експертизи не відбиралися та експерту не направлялися, що є неприпустимим. Таким чином, колегія суддів вважає, що судово-почеркознавча експертиза призначена судом першої інстанції та проведена експертом з порушенням наведених норм процесуального закону та спеціальних нормативних актів, що регламентують проведення почеркознавчої експертизи. Відповідно до частини 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок експерта судово-почеркознавчої експертизи № 24-2153 від 17 квітня 2024 року з огляду на приписи частини 1 статті 78 ЦПК України не є допустимим доказом у справі, що переглядається. Посилання в апеляційній скарзі як на доказ не отримання коштів за оскаржуваним договором, на виписку з банківського рахунку, є неприйнятними, оскільки обставинами справи встановлено, що розрахунку між сторонами було здійснено в готівковій формі. Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до переоцінки доказів на розсуд позивача. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2024 року, . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 12 березня 2025 року