Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/26491/24

Справа № 127/26491/24 Провадження № 22-ц/801/616/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 рокуСправа № 127/26491/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М. з участю секретаря судового засідання: Кобенди Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/26491/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 січня 2025 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 48721,44 гривень, ухвалене у складі судді Березовської О. А., - встановив: В серпні 2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 120 221, 44 грн та судовий збір в сумі 2 422, 40 грн. Позов мотивований тим, що 23.11.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 460346-КС-009 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 23.11.2023 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 460346-КС-009 про надання кредиту. 23.11.2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 460346-КС-009 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7957 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений позичальником у його анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000, 00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1, 15013259 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2. кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення Кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3. кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 460346-КС-009 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти за кредитним договором, чим порушив свої зобов`язання встановленні договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором № 460346-КС-009 позичальника ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 460346-КС-009 на загальну суму 6 500, 00 грн. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 25.07.2024 утворилась заборгованість за договором № 460346-КС-009 про надання кредиту в розмірі 120 221, 44 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 87 045,84 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 3 175,60 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 січня 2025 рокупозовну заяву ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі представника позивача Памірського Максима Анатолійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 460346-КС-009 про надання кредиту від 23.11.2023 в сумі 71 500 (сімдесят одна тисяча п`ятьсот) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в сумі 1 440, 60 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» подалоапеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 48721,44 гривень та ухвалити нове рішення в цій частині, згідно з яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошову суму в розмірі 48721,44 гривень заборгованості за договором про надання кредиту № 460346-КС-009 від 23.11.2023року. В іншій частині судове рішення не оскаржується. У скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду в цій частині прийнято із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам, які мітяться в матеріалах справи, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування такого рішення та прийняття нового про задоволення позову у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні 48721,44 грн. що перевищує розмір процентів, тому в іншій частині рішення суду в силу ст.367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволення позову в частині відмови у стягненні 48721,44 грн., що перевищує розмір процентів суд першої інстанції виходив з того, що розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані кредитодавцем за період з 23.11.2023 по 25.07.2024, тобто і після закінчення строку дії кредитного договору - 09.05.2024, що не передбачено його умовами. Приймаючи рішення в частині нарахованих позивачем процентів, суд першої інстанції враховав правову позицію, викладену в п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2023 ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора UA-7957 Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 4460346-КС-009 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) П. 2.

1. Передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі -кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами наддання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила). Пунктами 2.2.-2.8. договору передбачено: тип кредиту - кредит; строк, на який надається кредит - 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013259, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Комісія за надання кредиту в розмірі 4 500 грн. Загальний розмір наданого кредиту 30 000,00 грн. Строк дії договору до 09.05.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 78 000,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 168,16 процентів. Аналогічні умови містить Договір №460346-КС-009 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора UA-7957( а.с.23-27, 62-66). Договір в п. 3.2.3. має узгоджений сторонами графік платежів, який передбачає застосування зниженої процентної ставки. Графік передбачає оплату кредиту в період з 07.12.2023 по 09.05.2024 дванадцятьма платежами; проценти за користування кредитом становлять 43 500, 00 грн, комісія - 4 500 грн, загальний платіж за кредитом 78 000 грн (а. с. 23 зворот, 62 зворот). З візуальної форми послідовності дій клієнта слідує порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення, а саме: 23.11.2023 о 14:58:37 відповідач здійснив вхід в особистий кабінет; о 14:58:37 товариство отримало інформацію про статус клієнта; о 15:10:09 відповідач здійснив передачу інформації обраних ним умов кредиту; о 15:10:10 товариство надало паспорт споживчого кредиту та здійснило запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорту споживчого кредиту та інформаційного повідомлення; о 15:10:28 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення; о 15:10:10 здійснено запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора, о 15:10:46 відповідач здійснив запит на відправку шаблону акцепту, о 15:10:40 товариство надіслало запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору, о 15:11:07 відповідач підписав договір, о 15:10:57 - 15:11:14 товариство підписало договір, сформувало інформаційне повідомлення про успішне підписання договору, відправило документи на електрону пошту відповідача та здійснило відображення документів у особистому кабінеті відповідача (а. с. 28-30). В підтвердження укладення вказаного договору позивач також надав: паспорт споживчого кредиту (а. с. 11-15) та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» ( а. с. 47-56). За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування» в редакції станом на момент укладення договору. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19. Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», д ля ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Статтею 530 ЦК України визначено строк (термін) виконання зобов`язання: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України). Отже, позивач надав належні і допустимі докази укладення 23.11.2023 року з ОСОБА_1 кредитного договору № 460346-КС-009 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 30000 грн. На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 25.07.2024 (а. с. 57-61) за договором № 460346-КС-009 від 23.11.2023. В розрахунку зазначена заборгованість по кредиту в сумі 120 221, 44 грн. З нього також вбачається, що позивач враховує сплачені відповідачем 6 500 грн; заборгованість складається: за кредитом - 30 000 грн; по відсотках - 87 045, 84 грн; по комісії - 3 175, 60 грн. Суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість в сумі 71 500грн., яка відповідає загальній вартості кредиту, погодженій сторонами за умовами договору. Таким чином з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 43 500 грн та комісія в сумі 4 500 грн. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для позивача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив : Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 січня 2025 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 48721,44 гривень - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко І.М. Стадник