Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7698/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 р. Справа № 440/7698/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.12.24 по справі № 440/7698/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 916020141361 від 02.05.2024 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-XI; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 24.04.2024 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-XII, з урахування довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.04.2024 № 131/16-31-10-02-08 та від 12.04.2024 № 132/16-31-10-02-08. В обґрунтування позову позивач зазначив, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком державного службовця досяг пенсійного віку, мав відповідний страхових стаж та стаж державної служби становив не менше 20 років, що дозволяє призначити пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 916020141361 від 02.05.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоєні спеціальні звання не належать до посад, віднесених до категорій державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно ст. 343.2 Податкового кодексу України у разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Вказує, що відповідно п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Звертає увагу суду, що заява ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення на пенсію за віком згідно Закону України Про державну службу, хоча і подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як органу пенсійного забезпечення за місцем проживання/реєстрації позивача, втім рішення по суті порушеного питання приймалося саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Відтак, враховуючи те, що рішення про відмову від 02.05.2024 за №916020141361 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, як органом, до виключних повноважень якого належить призначення пенсії заявнику, то відсутні підстави для покладення зобов`язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у ГУПФУ в Полтавській області та отримає пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 24.04.2024 позивач звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", додавши довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.04.2024 № 131/16-31-10-02-08 та від 12.04.2024 № 132/16-31-10-02-08 про складові заробітної плати. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 02.05.2024 №916020141361 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державної служби та відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Не погодившись з вищезазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Отже, Пенсійний фонд протиправно не зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ Пенсійного фонду у Львівській області № 916020141361 від 02.05.2024 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, зобов`язавши ГУ Пенсійного фонду в Полтавській області зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби, та повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 10 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІ (далі Закон № 889-VІІ), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (1993 року) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (1993 року) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01.05.2016 (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для отримання права на пенсію державного службовця особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державної служби, та особами, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01.05.2016, є досягнення пенсійного віку, зокрема, чоловіками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а. Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за статтею 37 Закону №889-VIII стало те, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державної служби. Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283). Згідно з пунктом 2 Порядку №283 (чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців. Відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ установлюються такі категорії посад державних службовців, перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади; четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; п`ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади; шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював на наступних посадах: 29.08.1983 10.11.1983 головний бухгалтер Котелевського міжколгоспкомунгоспу; 11.11.1983 09.06.1985 перебував на службі в армії; 14.08.1985 18.11.1985 старший інженер по праці та заробітній платі Котелевського райколгоспкомунгоспу; 18.11.1985 28.11.1986 інструктор райкому Котелевського райкому ЛКСМ України; 29.11.1986 24.08.1987 завідуючий оргвідділу райкому комсомола Котелевського райкому ЛКСМ України; 25.08.1987 13.02.1989 другий секретарем Котелевського райкому комсомола; 14.02.1989 24.05.2000 завідувач Котелевського районного відділу культури; 25.05.2000 30.08.2004 начальник відділу культури Котелевського районного відділу культури; 06.09.2004 19.02.2007 державний податковий інспектор відділу стягнення грошей, майна Державної податкової адміністрації м. Полтави; 20.02.2007 14.05.2007 начальник відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення податкових зобов`язань Державної податкової адміністрації м. Полтави; 15.05.2007 30.01.2012 начальник адміністративно-господарського управління Державної податкової адміністрації у Полтавській області; 31.01.2012 03.06.2013 начальник управління адміністративно-господарського забезпечення Державної податкової служби у Полтавській області; 04.06.2013 20.11.2014 начальник адміністративно-господарського управління Головного управління Міндоходів у Полтавській області; 21.11.2014 16.02.2016 начальник відділу інфраструктури Головного управління ДФС у Полтавській області; 17.02.2016 25.04.2017 начальник відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у Полтавській області; 26.04.2017 13.02.2018 начальник управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у Полтавській області. Так, Мисочці О.О. присвоєно наступні спеціальні звання: 06.09.2004 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби II рангу; 06.09.2006 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу; 27.12.2013 - присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу; 20.08.2014 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу; 23.02.2016 - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу. Згідно з довідкою ГУ ДПС у Полтавській області від 05.04.2024 під час проходження державної служби у податкових органах Полтавської області позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця (наказ ДПА у Полтавській області від 14.05.2007 № 137-о), що підтверджено також трудовою книжкою позивача. У позовній заяві зазначено, що оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач досяг віку 62 років; станом на 01.05.2016 мав не менше 20 років стажу державної служби, то позивач набув право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на підставі пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. В обґрунтування оскарженого рішення зазначено, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державної служби та відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Щодо вказаного доводу, колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент присвоєння рангів позивачу) посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно з пунктом 9 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. Відповідно до пункту 4 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Таким чином, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то суд враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, приходить до висновку про те, що, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 липня 2018 року справа № 586/965/16-а, 18 березня 2021 року справа № 500/5183/17. Отже, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що пенсійний фонд протиправно не зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби. Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 916020141361 від 02.05.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший. При цьому, щодо зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Статтею 44 Закону № 1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа. Так, заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення № 916020141361 від 02.05.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що в даному випадку дії зобов`язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу рішення якого оскаржується. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не приймалося рішення по суті звернення ОСОБА_1 , а відтак, оскільки оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке, як вже зазначалося вище, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області має бути покладений обов`язок відновлення порушених прав позивача. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області має відновити порушені права позивача, поклавши обов`язок на останнє вчинення дій зобов`язального характеру, є помилковими та суперечать наведеному вище. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку з метою належного захисту прав позивача належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем (Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області) , як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірність свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 440/7698/24 - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 06.09.2004 по 13.02.2018 в органах податкової служби. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич