Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/7427/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/508/25 Справа № 215/7427/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І. секретар судового засідання Лідовська А.А сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа:виконком Тернівської районної у місті Кривому Розі ради розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року, ухвалене суддею Демиденком Ю.Ю. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 27 червня 2024 року, ВСТАНОВИВ 12.12.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до матері дитини ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити способи участі батька у вихованні дитини кожної суботи та неділі через тиждень з 09.00 до 20.00 год., та у літній період два тижні за домовленості між батьками щомісяця, необмеженого спілкування засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку. Вказує що перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 2015 по 2019 р.р., в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 . Після припинення спільного проживання з травня 2017 р. він з дитиною проживає окремо, та з відповідачем виникають постійні спори щодо спілкування з донькою, мати систематично чинить перешкоди в вихованні доньки, незважаючи на те, що він виконує свої обов`язки щодо сплати аліментів. Для захисту своїх прав він звернувся до служби в справах дітей, та рішенням виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2023 р., було визначено спосіб його участі у вихованні доньки один раз на місяць під час службової відпустки під час правового режиму воєнного стану (оскільки він є військовослужбовцем). Відповідач позбавляє його можливості брати участь у вихованні дитини навіть засобами телефонного, та іншого електронного зв`язку, а узгодження зустрічей з донькою з боку матері дитини зводиться до її вмовлянь, образ, та різних причин які «перешкоджають» спілкуванню. Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини задоволено. Усунуто перешкоди у спілкуванні, та визначено способи участі у вихованні дитини порядок зустрічей батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає окремо з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 у вигляді:систематичних побачень батька з донькою щосуботи та щонеділі щомісячно з 09.00 год. до 20.00 год. через один тиждень без присутності матері, з необмеженим щоденним спілкуванням засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини. Систематичних побачень у літній час протягом двох тижнів поспіль щомісяця за домовленістю з матір`ю дитини із покладенням відповідальності за безпеку доньки на батька та не передаючи дитину стороннім особам. Відповідач ОСОБА_2 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати частково, встановивши побачення батька з донькою за іншим місцем проживання та за її присутності. При цьому, відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання своєї рідної доньки та сплачує на її утримання аліменти у розмірі визначеному судом та вказує на те, що є рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №215/5353/22, яким за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було зменшено розмір аліментів на утримання доньки, оскільки у ОСОБА_1 є інші діти від другого шлюбу та він повинен про них піклуватися. Скаржник вважає, що позиція позивача у зазначеному провадженні підтверджує той факт, що останній не бажає забезпечувати доньку, а лише намагається зробити своє матеріальне становище більш прибутковим за рахунок дитячих грошей, що не може характеризувати ОСОБА_1 , як позитивну людину та людину, яка бажає дитині добра та нібито прагне зустрічей з донькою. Окрім того, після винесення виконавчим комітетом Рішення у січні 2023 року, минув рік, але позивач жодного разу не зателефонував відповідачу та не попередив, що він їде у службову відпустку та хоче зустрітися з донькою, впевнена, що за цей час позивач декілька разів був у відпустці, але тільки інколи писав СМС повідомлення. Вказує, що посилання представника позивача на те, що відповідач чинить перешкоди та не дає позивачу бачитись з донькою через особисту образу та конфліктність, не відповідають дійсності. Зазначає, що позивач взагалі не цікавиться тим, що дитина потребує лікування, влаштування до гуртків тощо. Життям доньки не цікавиться, не вітає її з днем народження та з іншими святами, не піклується про її стан та розвиток. Також відповідач наголошує на тому, що донька ніколи не виявляла бажання спілкуватися з батьком, тому що він постійно її ображав та кричав на неї, навіть при тому найменшому спілкуванні, яке було, коли донці був майже рік. Свою думку дитина висловила на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому Тернівської районної у місті ради. Відповідач зазначає, що вона не заперечує проти спілкування батька з донькою, але з умовою повідомлення її про приїзд батька та лише в її присутності, тому, що дитина ще дуже у маленькому віці та має проблеми із психікою, до речі, внаслідок спілкування із батьком, який постійно кричить, нервує, висловлюється нецензурною лайкою, що дуже шкодить здоров`ю дитини, тому залишати доньку наодинці з позивачем небезпечно та може не тільки нашкодити здоров`ю, але й зруйнувати її психіку остаточно. Вказує, що судом не була врахована ні думка доньки, ні комісії з питань прав захисту дітей, про те, що зустрічі батька з донькою повинні бути тільки у присутності матері. Окрім того, звертає увагу на те, що донька не має телефону, а батько не забезпечив доньку засобами телефонного зв`язку, до того ж, примушувати дитину до спілкування, коли вона цього не бажає є знущанням над дитиною, що прямо заборонено діючим законодавством та може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Окрім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції, прийнявши рішення про зустрічі батька з дитиною за місцем мешкання батька, який проживає у м.Київі на відстані більш ніж 500 км., в родині з двома хлопцями, які віком старші за доньку (10 та 14 років) з новою дружиною та без присутності матері, не врахував найкращих інтересів дитини, тому вважає за доцільне зустрічі батька з донькою у присутності матері та місцем проживання відповідача з донькою. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ширмер О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне і належним чином обґрунтоване без змін. 06.01.2025 від представника третьої особи головного спеціаліста служби у справах дітей Виконкому Тернівської районної у місті ради Вуколової Т.В. надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 11:50 годин 15 січня 2025 року за відсутності представника третьої особи. Просить прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів малолітньої дитини ОСОБА_5 . Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Вязанкіну Н.П., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила скасувати частково рішення суду, встановивши побачення батька з донькою за іншим місцем проживання та за присутності матері, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ширмер О.О., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, просила оскаржуване судове рішення залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено поясненнями сторін, свідоцтвами про шлюб та народження дитини, рішеннями суду про розірвання шлюбу та стягнення аліментів а.с.13-26 що сторони від зареєстрованого шлюбу, який розірвано 12.09.2019 р. мають малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає окремо від батька по АДРЕСА_1 з матір`ю ОСОБА_7 . Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні ОСОБА_4 , викладене крім тверджень позивача, підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_2 при розгляді справи в суді, щодо неможливості спілкування батька з дитиною в жоден з днів тижня, крім неділі, та зустрічі з дитиною виключно в її присутності по причині того, що батько травмує психіку доньки. Скріншотами переписки мережі «Viber» дослідженої зі згоди сторін а.с.48-79, 113-119, за якими видно, що мати дитини перешкоджає батькові спілкуватися з донькою телефоном, робить неможливим узгодження зустрічей відповідача з дитиною. Оскільки відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проживає в м.Києві а.с.14, виконком Тернівської районної у місті Кривому Розі ради а.с.14, 39, на час воєнного стану, тимчасово вирішив режим зустрічей позивача з донькою під час службової відпустки, з завчасним попередженням матері. Вказаними доказами підтверджується, що мати дитини перешкоджала, та певним чином унеможливлювала позивачу ОСОБА_1 спілкування з донькою, та в судовому засіданні як наслідок таких дій, вказує, що донька «забула» про батька та «не бажає» з ним зустрічатися. Дійсно, орган опіки та піклування в наданому висновку а.с.101-102 вказує, що вони мали конфіденційну бесіду з ОСОБА_4 , яка бажає «бачитися» з батьком, але має певні проблеми з комунікацією з ним, оскільки майже його «не знає», та рідко розмовляє з ним по телефону. Орган опіки підтверджує активне позашкільне життя ОСОБА_4 , відвідування гуртку танців, та участь у вихованні дитини батьком в суботу та неділю через тиждень, вважає юридично доцільним, та таким, що буде відповідати інтересам дитини. Позивач ОСОБА_1 як батько, зобов`язаний брати участь у вихованні дитини, має рівне з матір`ю право на виховання, в тому числі й на особисті зустрічі з дитиною. Ступінь сумлінності виконання цього обов`язку батьком, за умови якщо батько не позбавлений батьківських прав, не має істотного значення для вирішення спору між батьками відносно способів, та участі у вихованні. Тобто не сумлінне ставлення батька до виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не може впливати на обмеження його прав по спілкуванню з дитиною. Крім того, судом достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та службу проходить під час воєнного стану в іншому від місця проживання дитини місці. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з встановлених обставин справи, які підтверджені наданими сторонами доказами та дійшов висновку, що твердження відповідача ОСОБА_2 про несумлінну поведінку батька, та думку малолітньої дитини, на яку має вплив виключно мати у відсутності батька, суд поставив під сумнів, як такі що не відповідають інтересам самої дитини, яка повинна отримувати виховання від обох батьків. Виходячи з встановлених судом обставин справи, суд визначив способи участі сторін у вихованні дитини з урахуванням пояснень сторін, відповідно до висновку органу опіки, встановивши порядок зустрічей батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 у вигляді систематичних побачень батька з донькою щосуботи та щонеділі щомісячно з 09.00 год. до 20.00 год. через один тиждень без присутності матері, з необмеженим щоденним спілкуванням засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини, та систематичних побачень у літній час протягом двох тижнів поспіль щомісяця за домовленістю з матір`ю дитини із покладенням відповідальності за безпеку доньки на батька та не передаючи дитину стороннім особам. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України). Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст.35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, визначаючи спосіб участі батька або матері у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи способи участі у вихованні та спілкуванні позивача ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 у вигляді систематичних побачень батька з донькою щосуботи та щонеділі щомісячно з 09.00 год. до 20.00 год. через один тиждень без присутності матері, з необмеженим щоденним спілкуванням засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини та систематичних побачень у літній час протягом двох тижнів поспіль щомісяця за домовленістю з матір`ю дитини із покладенням відповідальності за безпеку доньки на батька та не передаючи дитину стороннім особам, суд першої інстанції взяв до уваги пояснення сторін по справі, висновок органу опіки, яким встановлено саме такий порядок зустрічей батька з донькою, який проживає окремо, проходить службу в іншому місті та дійшов висновку, що такий графік складений з урахуванням інтересів дитини, відповідає її режиму, надасть можливість позивачу згідно з вимогами статті 157 СК України достатньою мірою спілкуватися з донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні. Вказаний порядок зустрічей враховує права матері, яка буде мати більш ніж достатньо часу на виховання доньки, підготовки її до школи, позашкільних занять вирішенню побутових потреб кожен будень день тижня. У зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі батька у вихованні малолітньої доньки, взяв до уваги поведінку батька, спрямовану на участь у вихованні і житті доньки, врахував інтереси дитини, її вік, режим розпорядку дня, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з донькою, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень з дитиною за запропонованим позивачем варіантом. Способи, визначені судом першої інстанції, відповідають розумному балансу участі матері у вихованні дитини, відповідають якнайкращим інтересам дитини та її віку. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що право батька на спілкування з дитиною є її незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої доньки з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена. Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року. Головуючий: Судді: