Постанова Київський апеляційний суд № 758/10973/24

справа № 758/10973/24 головуючий у суді І інстанції Войтенко Т.В. провадження № 22-ц/824/5850/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року про передачу справи на розгляд іншому суду у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив усунути йому перешкоди в здійсненні права власності на автомобіль марки: Nissan Almera, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_2 , синього кольору, шляхом визнання припиненим приватного обтяження рухомого майна, вчиненого на підставі заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна від 06 березня 2017 року №14654 щодо змін в обтяженні № 7536132 від 09 липня 2008 року, в частині транспортного засобу Nissan Almera Clasic; номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_4 ; документ підстава: Додаткова угода до Договору застави транспортних засобів №132065 від 04 липня 2008 року, серія та номер: 29, виданий 07 квітня 2015 року, видавник: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_3 передано до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах справи № 924/1282/13 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про банкрутство. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права які призвели до постановлення помилкової ухвали та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що сторонами в дані справі є позивач ОСОБА_3 та відповідач АТ «УкрСиббанк». Таким чином, ТОВ «Євро Лізинг» не є стороною по справі № 758/10973/24, до вказаної особи не пред`явлено жодних вимог. Треті особи, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 ЦПК України є учасниками справи, а не сторонами. Аналогічні положення містяться у ст. 41 ГПК України. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для передачі справи № 758/10973/24 за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області для розгляду справи в межах справи № 924/1282/13 про банкрутство ТОВ «Євро Лізинг». Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 зазначав, що йому на праві власності належить автомобіль Nissan Almera, 2007 р.в., номер кузова: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_5 , дата реєстрації - 30.12.2016 року. На даний автомобіль 06 березня 2017 року реєстратором Філії міста Києва та Київської області ДП «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» зареєстровані обтяження: застава на підставі Додаткової угоди до Договору застави транспортних засобів №132065 від 04.07.2008 р., на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк». Вказані зміни були внесені до обтяження від 09.07.2008р. за № 7536132 реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; Тип обтяження: застава рухомого майна; Документ підстава: Договір застави транспортних засобів, серія та номер: 132065, виданий: 04.07.2008, видавник: АКІБ «УкрСиббанк»; Боржник: ТОВ «Євро Лізинг», код: 32774741; Обтяжувач: АТ «УкрСиббанк»; розмір основного зобов`язання: 15000000 дол. США. На звернення позивача РЕГІОНАЛЬНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ГСЦ МВС в ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ надав відповідь від 22.05.2024 року, у якій повідомив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортного засобу марки NISSAN, ALMERA, 2007 року випуску, із вказаним номером кузова, здійснювались наступні реєстраційні дії: 05 липня 2007 року, ВРЕР-6 УДАІ в. Києві, здійснена вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торгівельній організації, транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ»; 23 травня 2013 року, ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві, транспортний засіб знятий з обліку для реалізації; 31 травня 2013 року, ВРЕР-З УДАІ в м. Києві, здійснена реєстрація нового Т3 за договором лізингу, транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА»; 20 липня 2013 року, ВРЕР-З УДАІ в м. Києві, транспортний засіб знятий обліку для реалізації; 30 липня 2013 року, ВРЕР-З УДАІ в м. Києві, здійснена вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торгівельній організації, транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_4 ; 30 грудня 2016 року, ТСЦ 3246, здійснена перереєстрація ТЗ на нового власника по договору укладеного в ТСЦ, транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 . АТ «УКРСИББАНК» листом від 25.06.2024 року №16-2-01/7015 вказав, що спірний транспортний засіб перебуває у заставі АТ «УКРСИББАНК» відповідно до Договору застави транспортних засобів №132065 від 04.07.2008 року, укладеного з першим власником ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ», і через непогашення ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ» отриманого кредиту, АТ «УКРСИББАНК» має намір звернути стягнення на заставлене майно - спірний автомобіль. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем автомобіля, він звернувся до суду з даним позовом, у якому просив усунути ОСОБА_3 перешкоди в здійсненні права власності на автомобіль марки: Nissan Almera, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_2 , синього кольору, шляхом визнання припиненим приватного обтяження рухомого майна, вчиненого на підставі заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна від 06.03.2017 року №14654 щодо змін в обтяженні №7536132 від 09.07.2008 року, в частині транспортного засобу Nissan Almera Clasic; номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_4 ; документ підстава: Додаткова угода до Договору застави транспортних засобів №132065 від 04.07.2008р., серія та номер: 29, виданий 07.04.2015, видавник: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Постановляючи ухвалу про передачу справи до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах справи № 924/1282/13 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача до банку АТ «УкрСиббанк», який є кредитором ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ», щодо якого відкрито процедуру банкрутства, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Відповідно до п. ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Кодекс України з процедур банкрутства передбачає особливості розгляду справ про банкрутство, частина друга статті 7 названого Кодексу визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах справи про банкрутство. В такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Таким чином, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18). Висновок про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наведено у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 21.11.2019 у справі № 925/1205/15. Суд враховує, що виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків). Водночас диспозиція статті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати. Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу. Як встановлено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1282/13 порушено справу про банкрутство боржника ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ». Суд першої інстанції враховуючи наявність справи про банкрутство ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ», вважав, що останнє є боржником, тому вказаний спір повинен розглядатись в рамках господарського судочинства. Разом з тим, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ» у даній цивільній справі перебуває в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, будь яких вимог до ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ» позивачем не заявлено. Крім того ТОВ «ЄВРО ЛІЗИНГ» не є власником автомобіля Nissan Almera, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Як було зазначено вище 23 травня 2013 року ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві, транспортний засіб знятий з обліку для реалізації. 31 травня 2013 року ВРЕР-З УДАІ в м. Києві, здійснена реєстрація нового Т3 за договором лізингу, транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА». В подальшому вказаний автомобіль було продано ще кілька разів. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищевикладене, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.