Постанова ККС ВС № 243/8566/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Київ справа № 243/8566/19 провадження № 51-4647км24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції: прокурора ОСОБА_5 , засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , на вироки Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року і Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області й жителя цього міста ( АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Свердловська Луганської області й жителя АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Енем Теучезького району Краснодарського краю та жителя АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Слов`янська Донецької області й жителя цього міста ( АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Слов`янський міськрайонний суд Донецької області вироком від 21 вересня 2021 року, визнавши винуватими, засудив до покарання: ОСОБА_6 за частинами 3, 4, 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна; ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна, крім житла. Цим же вироком суд визнав указаних осіб невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, та виправдав за недоведеністю того, що в їх діянні є склад кримінального правопорушення. Також згідно із цим вироком засуджено ОСОБА_12 за частинами 4, 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК і ОСОБА_13 - за ч. 4 ст. 187 КК, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено. Суд частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди: стягнув із ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 5000 грн з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішив суд і питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; запобіжного заходу; арешту майна; речових доказів; процесуальних витрат у кримінальному провадженні. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за організацію, підбурювання та пособництво у здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), спрямованого на заволодіння грошима в особливо великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_7 - за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), спрямований на заволодіння грошима в особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, за вказаних нижче обставин. Так, наприкінці грудня 2018 року в ОСОБА_6 і ОСОБА_12 , які були обізнані, що ОСОБА_14 періодично мав при собі великі суми грошей, оскільки займався їх обміном, виник спільний умисел, спрямований на заволодіння грошима потерпілого. Приблизно із січня 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) з метою реалізації свого спільного умислу, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 стали слідкувати за потерпілим, використовуючи автомобілі марок «Toyota Avalon» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) і «Nissan Qashqai» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Усвідомлюючи, що вдвох не зможуть реалізувати свій злочинний умисел щодо заволодіння грошима потерпілого, оскільки ОСОБА_14 був особисто знайомий та підтримував з ними товариські стосунки, ОСОБА_6 і ОСОБА_12 вирішили залучити до вчинення злочину осіб, з якими потерпілий не був знайомий, обравши співучасниками ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які надали згоду на участь у злочині. Продовжуючи здійснення розвідувальних заходів, розуміючи, що вчинення нападу на ОСОБА_14 потребує довготривалої підготовки, у тому числі шляхом стеження за ним, усвідомлюючи, що потерпілий обізнаний про використання ними зазначених вище автомобілів, ОСОБА_6 вирішив залучити до розвідувальних заходів ще один автомобіль - ВАЗ 11193 «Калина» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який він попередньо відігнав до станції технічного обслуговування та ремонт якого профінансував. Приблизно з 26 січня 2019 року ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , використовуючи зазначені вище автомобілі як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, слідкували за пересуванням ОСОБА_14 з метою вивчення його способу життя і родинних зв`язків, розпорядку дня, маршруту руху, місць обміну грошей та їх розміру. 30 січня 2019 року приблизно о 10:40 під час стеження за потерпілим, перебуваючи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» у м. Слов`янську Донецької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на заволодіння грошима потерпілого, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 обговорили план скоєння кримінального правопорушення, місце і знаряддя його вчинення, розробили варіанти нападу, у тому числі із застосуванням зброї та інших предметів, пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень і придушення опору з боку потерпілого. 31 січня 2019 року приблизно о 11:55, перебуваючи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 під час спостереження за потерпілим вивчали графік його пересування і розробляли спільний план вчинення злочину, визначилися зі способом його виконання - здійснення нападу з розподілом ролей та функцій кожного зі співучасників, зокрема обрали місце здійснення нападу - неосвітлене малолюдне місце, розташоване поблизу спорткомплексу «Локомотив» на вул. Вокзальній у м. Слов`янську Донецької області. Крім того, щоб заручитися довірою потерпілого, 20 та 21 лютого 2019 року запланували, що ОСОБА_13 здійснить обмін грошей у нього. А 22 лютого того ж року відповідно до розробленого плану ОСОБА_13 під приводом обміну великої суми грошей мав призначити зустріч із ОСОБА_14 у визначеному місці, де спільно з ОСОБА_7 повинні були здійснити напад на потерпілого з метою заволодіння його грошима. Так, 20 лютого 2019 року з метою реалізації розробленого плану ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , використовуючи придбаний для конспірації мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 , зателефонував на мобільний номер ОСОБА_14 ( НОМЕР_5 ) і призначив зустріч поблизу спорткомплексу «Локомотив», де приблизно о 17:00 здійснив обмін наданих йому ОСОБА_6 грошей у сумі 200 000 руб. на гривні. 21 лютого 2019 року ОСОБА_13 у такий же спосіб, з метою встановлення подальшого візуального контакту з ОСОБА_14 та заручення довірою останнього, зателефонував потерпілому з абонентського номера НОМЕР_4 на мобільний номер НОМЕР_5 і призначив зустріч у тому самому місці. Приблизно о 17:30 він здійснив обмін наданих йому ОСОБА_6 грошей у сумі 200 000 руб. на гривні та попередньо домовився з ОСОБА_14 про обмін великого розміру грошей у сумі 3 500 000 руб. наступного дня. 22 лютого 2019 року близько 10:00 ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, пересуваючись по м. Слов`янську Донецької області на автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» під керуванням ОСОБА_12 , прибули на вул. Підгірну та, перевіривши, чи перебуває за місцем проживання ОСОБА_14 , вирушили до м. Святогірська Донецької області. У лісосмузі в межах міста, перебуваючи в зазначеному автомобілі, вони потренувалися у виконанні своїх дій під час вчинення розбійного нападу, зокрема, імітуючи місце розташування потерпілого та інших учасників нападу, прогнозували можливі дії потерпілого з відвернення нападу, а також дії безпосередніх виконавців - ОСОБА_13 та ОСОБА_7 з подолання і придушення опору ОСОБА_14 . Після цього повернулися до м. Слов`янська й відвезли ОСОБА_13 до місця його мешкання ( АДРЕСА_3 ), де останній зібрав особисті речі, щоб відразу після вчинення нападу на потерпілого тимчасово виїхати за межі України на територію Російської Федерації з метою попередження викриття. Крім того, маючи намір зникнути з місця вчинення злочину в разі викриття їхньої злочинної діяльності та забезпечити собі алібі, ОСОБА_6 попросив відвезти його додому, а саме на АДРЕСА_1 . Не повідомивши інших співучасників, він зібрав особисті речі й документи та на автомобілі «Nissan Qashqai» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) вирушив до запланованого місця вчинення злочину. Там, біля гаражів на вул. Вокзальній, залишив транспортний засіб і повернувся додому. Приблизно о 15:00 того ж дня його забрали автомобілем ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . Очікуючи часу нападу, ОСОБА_7 і ОСОБА_13 випили 250 г коньяку. 22 лютого 2019 року приблизно о 17:00 у м. Слов`янську Донецької області, сидячи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина», за кермом якого був ОСОБА_12 , діючи відповідно до розробленого злочинного плану, з метою вчинення розбійного нападу, ОСОБА_13 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_12 і ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що вони не мають наміру обмінювати гроші та це лише привід для того, щоб ОСОБА_14 прибув в обумовлене місце з великим розміром грошей, зателефонував із заздалегідь придбаного ними мобільного телефону з номером НОМЕР_4 на мобільний номер ОСОБА_14 , а саме НОМЕР_5 , і під приводом попередньо обумовленого обміну грошей запропонував цього ж дня приблизно о 18:00 зустрітися на асфальтовому майданчику біля спортивного комплексу «Локомотив», розташованого на вул. Вокзальній, 57 у м. Слов`янську Донецької області. Зазначеного дня приблизно о 17:30, виконавши всі необхідні підготовчі дії до вчинення нападу, ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» прибули на вул. Вокзальну. ОСОБА_13 і ОСОБА_7 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану, вийшли біля будинку № 62 за вказаною вище адресою, а ОСОБА_6 та ОСОБА_12 поїхали до гаражів, розташованих біля спортивного комплексу «Локомотив». Перебуваючи в зазначеному місці, діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану та розподілу ролей, ОСОБА_13 підійшов до одного з під`їздів житлового будинку АДРЕСА_5 , де залишився чекати приїзду ОСОБА_14 ; ОСОБА_7 сховався за одним із дерев, розташованих поблизу спортивного комплексу «Локомотив»; ОСОБА_6 , розмістившись з іншого боку асфальтованого майданчика неподалік гаражів у неосвітленому місці, спостерігав за зовнішньою обстановкою та мав завдання попередити інших співучасників про небезпеку, надати сигнал у разі можливого затримання або викриття, щоб усі могли негайно залишили місце події; ОСОБА_12 , перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ 11193 «Калина», не вимикаючи двигуна, очікував біля першого під`їзду будинку № 62 на вул. Вокзальній з метою забезпечення швидкого та безперешкодного від`їзду співучасників з місця вчинення злочину. 22 лютого 2019 року приблизно о 18:01 ОСОБА_14 прибув до зазначеного місця на автомобілі ВАЗ 2109 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ). ОСОБА_13 підійшов до нього і постукав у двері. Потерпілий, побачивши останнього, якого попередньо знав, будучи впевненим у його намірах щодо обміну грошей, відкрив передні двері. ОСОБА_13 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля і, діючи несподівано, з метою придушення волі потерпілого до опору, рукою завдав удару в обличчя ОСОБА_14 . Той, усвідомлюючи, що на нього вчинено напад, почав сигналити та чинити опір незаконним діям нападника, відкидаючи пакет із грошима в сумі 1 424 500 грн у бік заднього сидіння. У цей час ОСОБА_7 , який був у стані алкогольного сп`яніння і перебував неподалік, діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану, з метою подолання опору з боку потерпілого, підійшов до автомобіля та просунувся у салон верхньою частиною тіла, схопив ОСОБА_14 за ліву руку й відтягнув її зі звукового сигналу, висловлюючи при цьому погрози вбивством. Потерпілий намагався завести автомобіль, але ОСОБА_7 вихопив ключі із замка запалювання та викинув їх на вулицю. У цей час ОСОБА_13 продовжував застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_14 з метою подолання його опору, завдаючи численних ударів кулаками по різних частинах тіла, зокрема в голову, у результаті чого потерпілий на короткий час втратив свідомість. Протиправні дії ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 припинили співробітники правоохоронного органу. Також цим вироком ОСОБА_12 визнано винуватим і засуджено за придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Так, приблизно навесні 2014 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_12 , перебуваючи на блокпосту незаконного збройного формування «Донецької народної республіки» у м. Слов`янську Донецької області, відібрав у невстановлених осіб пістолет Макарова (ПМ), серія і номер НОМЕР_7 , калібру 9 мм (9х18 мм) та набої до нього калібру 9х18 мм з кулею зі сталевим осердям, призначені для стрільби з 9-мм нарізної вогнепальної зброї, таким чином незаконно придбав зазначені предмети. Після цього він переніс пістолет і набої до нього до свого домоволодіння на АДРЕСА_6 , тим самим здійснив їх носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу, де 23 лютого 2019 року в період з 01:17 до 03:50 працівники поліції вилучили їх під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 . Крім того, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 в організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також в участі в такій банді та у вчинюваному нею нападі, а ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_7 - в участі в озброєній банді, організованій з метою нападу на окремих осіб. Так, наприкінці грудня 2018 року ОСОБА_6 (точного дня і часу досудовим розслідуванням не встановлено) з корисливих мотивів, з метою здійснення нападів на окремих громадян вирішив організувати та очолити стійку організовану групу - озброєну банду, діяльність якої полягала у здійсненні дій, спрямованих на досягнення злочинного результату, шляхом застосування насильства до потерпілих, які мають у розпорядженні великі суми грошей, чи створення загрози застосування такого насильства. Із цією метою ОСОБА_6 розробив злочинний план, відповідно до якого до складу стійкої організованої озброєної групи як виконавці повинні були увійти він особисто і знайомі йому особи, що бажали покращити своє матеріальне становище, володіли зброєю та/або мали навички поводження з нею, а також за своїми моральними якостями могли йому підкоритися, виконати поставлені завдання і вказівки із вчинення нападів з можливістю застосування зброї. Водночас на себе, як на організатора, ОСОБА_6 поклав обов`язки щодо створення стійкої організованої групи, члени якої вже озброєні або мають навички користування зброєю, загального керівництва озброєною бандою та її фінансування, участі в такій банді й у вчинюваних нею нападах, розроблення планів нападів, інструктування членів банди стосовно виконання відповідних злочинних діянь та їх ролі під час вчинення нападу, підшукування або пристосування зброї, засобів чи знарядь вчинення злочину, проведення розвідувальних заходів: вибору об`єкта нападу, збору інформації про об`єкт нападу - потерпілого (його вік, матеріальне становище, графік роботи, розпорядок дня, можливість вчинення опору під час нападу, шляхи підходу до його місця проживання або роботи і шляхи відходу від місця вчинення злочину, щоб уникнути викриття), часу вчинення нападу, вибору місця вчинення нападу. Відповідно до злочинного задуму ОСОБА_6 стійкість озброєної банди мала забезпечуватися спільною метою - здійсненням нападів на окремих громадян із корисливих мотивів у складі стійкого організованого озброєного об`єднання. Стійкість банди ґрунтувалася на її стабільності та згуртованості, наявності плану злочинної діяльності, чіткому розподілі функцій між учасниками для досягнення мети, а також здатності протистояти як зовнішнім, так і внутрішнім перешкодам. Плануючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_6 , підшукуючи об`єкт вчиненого нападу, визначив ним ОСОБА_14 , який проживав в одному з ним місті та постійно мав при собі великі суми грошей, оскільки займався їх обміном. Відповідно до розробленого ОСОБА_6 плану злочинна діяльність банди після її утворення мала розпочатися шляхом вчинення розбійного нападу на ОСОБА_14 , поєднаного з можливістю застосування зброї. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 почав підбирати склад учасників банди та у вказаний період часу в невстановленому місці ознайомив зі своїм планом ОСОБА_12 , який володів вогнепальною зброєю і через фінансові проблеми був готовий увійти до складу стійкого організованого об`єднання з метою здійснення нападу на окремих осіб. Ознайомившись зі злочинним планом, ОСОБА_12 схвалив його, визнав лідерство ОСОБА_6 і дав згоду брати участь в організованій стійкій групі як виконавець з можливістю застосування зброї. Після цього ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_12 , діючи відповідно до розробленого злочинного плану, реалізовуючи злочинний умисел, залучили до вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які, ознайомившись зі злочинним планом ОСОБА_6 , схвалили його і визнали лідерство останнього, а також надали згоду взяти участь у стійкій організованій групі як виконавці,розпочали підготовку до вчинення злочину шляхом збирання інформації про потерпілого ОСОБА_14 та приблизно із січня 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) стали слідкувати за ним, використовуючи автомобілі «Toyota Avalon» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) і «Nissan Qashqai» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Далі, розуміючи, що вчинення нападу на ОСОБА_14 потребує довготривалої підготовки, у тому числі шляхом стеження за ним, усвідомлюючи, що потерпілий обізнаний про використання ними зазначених вище автомобілів, ОСОБА_6 вирішив залучити до розвідувальних заходів ще один автомобіль ВАЗ 11193 «Калина» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який він попередньо відігнав до станції технічного обслуговування та ремонт якого профінансував. Приблизно з 26 січня 2019 року ОСОБА_6 та інші члени стійкої організованої злочинної групи стали використовувати зазначені вище автомобілі для забезпечення функціонування цієї групи і як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, слідкували за пересуванням ОСОБА_14 з метою вивчення його способу життя, родинних зв`язків, розпорядку дня, маршруту руху, місць обміну грошей та їх розміру. 30 січня 2019 року приблизно о 10:40 під час стеження за потерпілим, перебуваючи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» у м. Слов`янську Донецької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, для реалізації мети створення стійкої організованої групи - вчинення нападів на окремих громадян, ОСОБА_6 за участю інших учасників, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , обговорили план вчинення кримінального правопорушення, місце і знаряддя його вчинення, розробили варіанти нападу, у тому числі із застосуванням зброї та інших предметів, пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень і придушення опору з боку потерпілого. Водночас ОСОБА_6 , як самостійно, так і спільно з ОСОБА_12 , інструктував членів злочинної організованої групи щодо виконання відповідних злочинних діянь, координував їхні дії та визначав їх послідовність. 31 січня 2019 року приблизно о 11:55, перебуваючи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , реалізуючи свій злочинний умисел з організації стійкого злочинного об`єднання - банди, під час спостереження за потерпілим вивчали графік його пересування і розробили спільний план вчинення злочину, визначилися зі способом його виконання, зокрема обговорили можливість застосування зброї щодо потерпілого під час нападу (здійснення пострілів у ноги чи нирку) та дії з усунення перешкод у вчиненні злочину й попередження викриття злочинної організованої групи. 02 лютого 2019 року приблизно о 09:09, перебуваючи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_12 у присутності ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 і ОСОБА_13 про наявність у нього вогнепальної зброї та бойових припасів: пістолета Макарова (ПМ), серія і номер НОМЕР_7 , калібру 9 мм (9х18 мм), 16 бойових пістолетних патронів калібру 9х18 мм до неї, а також про готовність його застосувати під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_14 . Крім того, з метою забезпечення контакту між собою учасники злочинної групи мали у своєму розпорядженні засоби зв`язку - мобільні телефони з пакетами операторів мобільного зв`язку України й використовували придбаний з метою конспірації протиправних дій мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_4 . Отже, ОСОБА_6 , маючи умисел організувати озброєну банду з метою нападу на окремих осіб, а також узяти участь у такій банді й у здійснюваних нею нападах, у період до 02 лютого 2019 року утворив та очолив злочинну стійку озброєну вогнепальною зброєю банду з метою скоєння нападів на окремих громадян, а також участі у такій банді і здійснюваних нею нападах. Плануючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_6 у період із грудня 2018 року до січня 2019 року підібрав учасників банди, до складу якої на основі добровільності та єдності злочинних намірів на вчинення нападів увійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , який мав у своєму володінні заздалегідь придбану вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а саме пістолет Макарова (ПМ), серія і номер НОМЕР_7 , калібру 9 мм (9х18 мм), 16 бойових пістолетних патронів калібру 9х18 мм. Усі учасники погодилися з розробленим ОСОБА_6 злочинним планом і визнали лідерство останнього, достеменно знали про наявність зброї та усвідомлювали можливість її застосування, об`єдналися за взаємною згодою і бажанням у стійку організовану злочинну групу - озброєну банду для скоєння нападів на окремих осіб, передусім на ОСОБА_14 . Набувши її членства, усі учасники банди зорганізувалися між собою, були обізнаними про свої ролі та функції, усвідомлювали, що є невід`ємною складовою діяльності банди, підпорядковувалися відпрацьованим правилам поведінки, забезпечили існування такого об`єднання, його здатність протистояти зовнішнім і внутрішнім перешкодам. Вчиненню нападу учасниками банди передувала ретельна довготривала підготовка, під час якої останні проводили розвідувальні заходи, які полягали: у зборі інформації про об`єкт нападу - потерпілого (його матеріальне становище, графік роботи, можливості вчинення опору під час нападу), у виборі місця вчинення нападу, розробленні плану злочинних дій та ролі кожного з учасників банди під час нападу. Для успішного досягнення злочинних намірів банди її учасники підшукали засоби і знаряддя вчинення злочину, а саме: з метою вжиття заходів конспірації, швидкого та оперативного прибуття і зникнення з місця вчинення злочину підшукали транспортні засоби «Toyota Avalon» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), «Nissan Qashqai» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) і ВАЗ 11193 «Калина» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), з метою унеможливлення бути викритими за ідентифікуючими мобільними терміналами під час нападу виключили їх та залишали за місцем мешкання, використовуючи для нападу заздалегідь придбаний інший мобільний телефон і картку оператору мобільного зв`язку України, для недопущення їх викриття і уникнення можливості бути впізнаними, а також унеможливлення їх ідентифікації за відбитками пальців рук, вживали заходів щодо приховування візуальних характеристик своєї зовнішності, зокрема під час нападу використовували рукавички і шапки, темний одяг; з метою обмеження рухливості та недопущення вчинення з боку потерпілих фізичного опору в ході нападу планували використання засобів для зв`язування рук і ніг - пластикових хомутів; кожен учасник знав про наявність вогнепальної зброї і боєприпасів до неї та усвідомлював про можливість її застосування під час скоєння нападів бандою з метою придушення волі потерпілих до опору. З огляду на викладене, реалізуючи свій злочинний умисел на організацію банди, ОСОБА_6 , керуючись наведеними вище метою і мотивами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, організував озброєну банду з метою нападу на окремих осіб, а також особисто взяв участь у ній та у здійснюваному нею нападі. Ієрархічна побудова злочинної групи базувалася на авторитеті ОСОБА_6 , який позиціонував себе як успішну особу, яка має навички в організаційній діяльності, здатна забезпечити керування стійкою організованою озброєною злочинною групою, об`єднання дій її співучасників, фінансування та приховування злочинної діяльності банди. Викрадені гроші учасники стійкої злочинної організованої групи повинні були розподілити між собою рівними частинами. Ця організована група - озброєна банда характеризувалася стійкістю, підпорядкованістю учасників її організатору, корисливою спрямованістю дій учасників, єдністю їхніх намірів щодо отримання незаконного прибутку від нападів на окремих осіб, водночас спрямованістю на заможних осіб, які володіли значним розміром готівкових коштів, розпочала злочинну діяльність з учинення розбійного нападу на ОСОБА_14 . Злочин вчинявся з прямим умислом, тобто учасники озброєної банди усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви наживи і мету власного збагачення за рахунок нападів на окремих осіб. Крім того, всі її члени були обізнані щодо протиправних цілей, виявили бажання і сприяли досягненню визначеної мети в ході вчинення злочину, в межах відведеної кожному з учасників спеціальної ролі. Кожному учаснику визначалася спеціальна роль у злочинній діяльності групи та вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_14 з метою заволодіння його грошима. Зокрема, ОСОБА_6 , будучи безпосереднім організатором і керівником банди, узяв на себе загальне керівництво бандою, забезпечував взаємозв`язок між діями її учасників, розробляв план нападу, який доводив до відома всіх учасників, отримуючи при цьому їх схвалення та добровільну згоду, розподіляв ролі між членами банди, підшукував засоби і знаряддя вчинення злочину, здійснював фінансування, вживав заходів для конспірації та приховування злочинної діяльності, визначав місця переховування співучасників після скоєння злочину. Крім того, безпосередньо брав участь у банді та у вчиненому неї нападі, встановлював розпорядок дня потерпілого, шляхи підходу й відходу від місця скоєння злочину, здійснював контроль за іншими учасниками банди, вивчав навколишню обстановку з метою попередження викриття злочинної діяльності групи. ОСОБА_12 як виконавець злочинної групи - озброєної банди повинен був забезпечувати взаємозв`язок між діями її учасників, за потреби надати вогнепальну зброю для її використання в нападі, разом з іншими учасниками розробляти план вчинення нападу, інструктувати інших виконавців щодо вчинення відповідних злочинних діянь, підшукувати засоби і знаряддя вчинення злочину, встановлювати розпорядок дня потерпілого, шляхи підходу та відходу від місця скоєння злочину, спостерігати за навколишньою обстановкою з метою попередження викриття злочинної діяльності групи. ОСОБА_13 разом з іншими учасниками повинен був розробляти план вчинення нападу і брати безпосередню активну участь у скоєнні злочину, а саме: вчинити напад на ОСОБА_14 та заволодіти його грошима, знищити мобільні телефони й інші речі, які могли бути речовими доказами. ОСОБА_7 разом з іншими учасниками повинен був розробляти план вчинення нападу та брати безпосередню активну участь у скоєнні злочину: вчинити напад на ОСОБА_14 і заволодіти його грошима, знищити мобільні телефони та інші речі, які могли бути речовими доказами. З метою полегшення контакту між собою учасники злочинної групи мали в розпорядженні засоби зв`язку - мобільні телефони з пакетами операторів мобільного зв`язку України, використовували придбаний з метою конспірації протиправних дій мобільний телефон із номером НОМЕР_4 . Дніпровський апеляційний суд 25 липня 2024 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок місцевого суду та ухвалив свій вирок, згідно з яким визнав ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 винуватими за ст. 257 КК і ч. 4 ст. 187 КК та засудив їх до покарання, а саме: ОСОБА_6 за ст. 257 КК - у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, ч. 4 ст. 187 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна; ОСОБА_12 за ст. 257 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, ч. 4 ст. 187 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна; ОСОБА_13 за ст. 257 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, ч. 4 ст. 187 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_13 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна; ОСОБА_7 за ст. 257 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, за ч. 4 ст. 187 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення інших учасників провадження У касаційних скаргах захисник ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а захисник ОСОБА_10 і засуджений ОСОБА_6 - на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вироки судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів касаційних скарг сторони захисту зводиться до тверджень про незаконність складу колегій суддів першої та апеляційної інстанцій, а також про невідповідність рішення апеляційного суду вимогам статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Водночас захисник ОСОБА_10 і засуджений зазначають про відсутність доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. На їх переконання, вибір складу колегії суддів місцевим судом під час первинного авторозподілу справи, який відбувся 30 липня 2019 року, було здійснено з порушенням принципів вибірковості та ймовірності, оскільки колегія суддів обиралася лише з трьох суддів, що суперечить нормам ч. 3 ст. 35 КПК. Указують на порушення наведеної вище норми під час автоматизованого розподілу справи місцевим судом 09 вересня 2019 року та 11 лютого 2020 року. У ці дати обирався лише головуючий суддя, тоді як судді, що входять до складу колегії, не брали участі в розподілі, а продовжили розгляд справи на підставі автоматизованого розподілу від 30 липня 2019 року. Також зазначають про допущення аналогічних порушень під час автоматизованого розподілу справи апеляційним судом, який відбувся 09 жовтня 2023 року, та про заявлення суддями апеляційного суду самовідводів з підстав, не передбачених ст. 75 КПК. Водночас захисник ОСОБА_10 звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув її клопотання про відвід усьому складу Дніпровського апеляційного суду. Засуджений ОСОБА_6 зазначає, що головуюча суддя ОСОБА_15 , за участю якої ухвалено рішення апеляційного суду, розглядала низку санкцій та мала упереджене ставлення. Крім того, касатори стверджують про неналежний розгляд апеляційним судом доводів їх апеляційних скарг. Указують, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині виправдання засуджених за ст. 257 КК, перерахував досліджені судом докази, однак не надав їм належної оцінки (переоцінки). На переконання захисника ОСОБА_10 , місцевий суд проігнорував показання свідків та потерпілого, які підтверджують непричетність ОСОБА_6 до розбійного нападу. Також ОСОБА_10 зауважує про відсутність у діянні ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, і доказів його винуватості в організації бандитизму. Крім того, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 заперечує встановлену апеляційним судом обставину, а саме те, що він очолив злочинну стійку озброєну вогнепальною зброєю банду. Стверджує, що це не відповідає дійсності, оскільки на момент вчинення інкримінованих дій він перебував в іншому місці (Козача Лопань, Дергачівський район, Харківська область), що підтверджується матеріалами справи. У письмових запереченнях на касаційні скарги захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_6 прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить залишити касаційні скарги без задоволення. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , навівши відповідні пояснення, підтримали подані касаційні скарги. Захисник ОСОБА_11 утримався від висловлення позиції стосовно касаційних скарг, посилаючись на те, що його підзахисний ОСОБА_13 не висловив жодної думки щодо цього. Прокурор ОСОБА_5 висловила заперечення щодо задоволення касаційних скарг сторони захисту. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку,що ці скарги необхідно задовольнити частково з огляду на таке. За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами. Водночас касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК). За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Стосовно доводів сторони захисту про незаконність складу колегій суддів судів попередніх інстанцій У поданих касаційних скаргах захисники та засуджений зазначають, що вибір місцевим судом складу колегії суддів під час авторозподілу справи, який відбувся 30 липня 2019 року, був здійснений із порушенням принципів вибірковості та ймовірності, оскільки колегію суддів було обрано з трьох суддів, чим порушено норми ч. 3 ст. 35 КПК. Верховний Суд не погоджується із цими доводами захисту. Згідно з ч. 2 ст. 31 КПК (у редакції, чинній станом на 30 липня 2019 року) кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів. Частиною 3 ст. 35 КПК передбачено, що визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Відповідно до пп. 2.3.23 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя. Після визначення головуючого судді автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). З матеріалів провадження вбачається, що згідно зі звітом про автоматизований розподіл судових справ між суддями Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (єдиний унікальний номер 243/8566/19, номер провадження 1-кп/243/759/2019) від 30 липня 2019 року кількість суддів, яких визначено на поточну спеціалізацію, -

12. Під час вибору доповідача виключено ОСОБА_16 (відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_17 (відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_18 (заборона призначення перед відпусткою 14 і більше днів), ОСОБА_19 (відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_20 (відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_21 (заборона призначення перед відпусткою 14 і більше днів), ОСОБА_22 (відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_23 (відпустка 14 і більше днів, заборона призначення перед відпусткою 14 і більше днів), ОСОБА_24 (заборона призначення перед відпусткою 14 і більше днів). Всього троє суддів: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 . Обрано за випадковим числом 17 за опцією головуючий колегії - ОСОБА_25 . Під час вибору учасників колегії, шляхом виключення наведених вище суддів, обрано за випадковим числом 96 ОСОБА_26 , 5 - ОСОБА_27 . За цих обставин, згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 30 липня 2019 року обрано склад колегії судів: головуючий ОСОБА_25 , судді: ОСОБА_27 , ОСОБА_26 (т. 1, а. с. 120). Під час надходження матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 до Дніпровського апеляційного суду згідно зі звітом про автоматизований розподіл судових справ між суддями (єдиний унікальний номер 243/8566/19, номер провадження 11-кп/803/1749/23) від 09 жовтня 2023 року кількість суддів, яких визначено на поточну спеціалізацію -

9. Під час вибору доповідача виключено ОСОБА_28 (уже слухав цю справу, відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_29 (уже слухав цю справу), ОСОБА_30 (уже слухала цю справу), ОСОБА_31 (уже слухала цю справу, відпустка 14 і більше днів), ОСОБА_32 (уже слухав цю справу), ОСОБА_33 (уже слухав цю справу, відпустка 14 і більше днів). Всього троє суддів: ОСОБА_34 , ОСОБА_15 та ОСОБА_35 . Обрано за випадковим числом 6 суддю-доповідача ОСОБА_15 . Під час вибору учасників колегії, шляхом виключення наведених вище суддів, обрано за випадковим числом 2 ОСОБА_36 , 0 - ОСОБА_35 . Отже, згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 жовтня 2023 року обрано склад колегії суддів: головуюча ОСОБА_15 , судді: ОСОБА_34 , ОСОБА_37 (т. 18, а. с. 183). Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що автоматизовані розподіли судової справи судами попередніх інстанцій було здійснено відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК, з урахуванням чинників, передбачених законом, зокрема виключення суддів, які перебували у відпустці або мали обмеження на призначення, а тому, доводи сторони захисту про порушення принципів вибірковості та ймовірності не ґрунтуються на матеріалах справи. Також сторона захисту вказує про порушення наведеної вище норми під час автоматизованого розподілу справи місцевим судом 09 вересня 2019 року та 11 лютого 2020 року через те, що в ці дати обирався лише головуючий суддя, тоді як судді, які входять до складу колегії, не брали участі в розподілі. Стосовно цих доводів колегія суддів указує таке. Відповідно до п. 10.3 розд. 11 Засад використання автоматизованої системи документообігу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, затверджених рішенням загальних зборів цього суду від 28 листопада 2016 року № 14 зі змінами: «У разі неможливості виконання суддею, який входить до складу колегії суддів, обов`язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, тощо), який є головуючим суддею у справі, здійснюється повторний автоматизований розподіл судової справи без зміни складу колегії». Як видно з наявного в матеріалах справи розпорядження від 09 вересня 2019 року № 332, за наказом в. о. голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2019 року № 10-к «Про припинення повноважень судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_25 » було припинено повноваження цього судді у зв`язку зі смертю 25 серпня 2019 року. З урахуванням наведеного вище розпорядження було призначено повторний автоматизований розподіл головуючого судді у кримінальному провадженні. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 вересня 2019 року було обрано склад колегії суддів: головуючий ОСОБА_16 , судді ОСОБА_27 та ОСОБА_26 (т. 2, а. с. 100). У судовому засіданні від 11 лютого 2020 року прокурор ОСОБА_38 , посилаючись на те, що чоловік судді ОСОБА_16 призначений на посаду керівника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Донецької області та є його безпосереднім керівником, заявив відвід. Ухвалою від 11 лютого 2020 року відвід був задоволений, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_7 було передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2020 року визначено колегію суддів для розгляду судової справи: головуючий ОСОБА_21 , судді ОСОБА_27 та ОСОБА_26 (т. 11, а. с. 43). Отже, автоматизовані розподіли судової справи в наведених вище випадках були проведені відповідно до затверджених засад використання автоматизованої системи документообігу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, якими регламентовано роботу цієї системи. Твердження засудженого ОСОБА_6 про незаконність складу колегії суддів Дніпровського апеляційного суду з тих підстав, що суддя ОСОБА_15 не мала права брати участь у розгляді цього кримінального провадження через розгляд запобіжних заходів та упереджене ставлення (на підтвердження чого засуджений вказує дати, коли були постановлені рішення за участю цієї судді: від 13 квітня, 07 та 22 травня, 04 серпня і 15 жовтня 2020 року), колегія суддів відхиляє. Згідно зі ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. З матеріалів справи вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду 30 липня 2019 року. Отже, судові рішення, на які посилається засуджений, постановлені під час розгляду справи судом першої інстанції, а не на стадії досудового розслідування, що не є підставою, яка унеможливлює участь зазначеної судді в розгляді справи. Доводи захисника ОСОБА_10 про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув її заяви про відвід усього складу суддів Дніпровського апеляційного суду, є безпідставними і спростовуються наявною у матеріалах справи ухвалою цього суду від 23 червня 2024 року, якою відмовлено у її задоволенні (т. 19, а. с. 238). На цих підставах Верховний Суд відхиляє вказані доводи захисту. Стосовно висновків апеляційного суду Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з приписами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, якщо судом приймалися такі рішення. Як передбачено ч. 2 ст. 420 КПК, вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Водночас у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги. З огляду на приписи статей 370, 374, 420 КПК, суд апеляційної інстанції має надати вмотивовані відповіді на доводи скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення. Однак під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_7 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована відповідна правова процедура. Належний апеляційний перегляд забезпечує реалізацію права кожного на справедливий суд; перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції; виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права; недопущення виконання незаконних і необґрунтованих судових рішень. Водночас перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд. Не погоджуючись із вироком суду, ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого, заперечував свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 3, 4, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК. Засуджений наголошував на відсутності зброї під час вчинення інкримінованого йому злочину та стверджував, що матеріали справи щодо нього сфабриковані, оскільки відомості, відображені в обвинувальному акті, про те, що 02 вересня 2019 року, перебуваючи в автомобілі ВАЗ 11193 «Калина» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), у його присутності ОСОБА_12 повідомив про наявність у нього вогнепальної зброї та готовність її використати під час нападу на ОСОБА_14 , не відповідають дійсності. На підтвердження своєї позиції засуджений посилався на наявну в матеріалах справи відповідь Державної прикордонної служби України, згідно з якою 02 вересня 2019 року о 09:25 він на автомобілі (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) виїжджав за межі України. За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення. Водночас суд не врахував ці твердження засудженого та не відобразив їх в узагальнених доводах осіб, які подали апеляційні скарги, залишивши їх без жодної оцінки та відповіді. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 заперечує встановлену апеляційним судом обставину про те, що він очолив злочинну стійку озброєну вогнепальною зброєю банду, та наголошує, що ця обставина спростовується наведеними вище доводами, які суд апеляційної інстанції залишив поза увагою. Крім того, у касаційних скаргах захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та засуджений ОСОБА_6 вказують, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині виправдання за ст. 257 КК, лише перелічив досліджені місцевим судом докази, однак не надав їм належної оцінки та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_7 винуватими у вчиненні бандитизму та засудив їх. Ці доводи захисту колегія суддів уважає слушними з огляду на таке. Бандитизм становить окремий різновид спільної злочинної діяльності, специфічними проявами якої в цьому разі є організація озброєної банди та участь у ній або у вчинюваному нею нападі. За диспозицією ст. 257 КК бандою є озброєна організована група або злочинна організація. Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які зорганізувались у стійке об`єднання для вчинення цих злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на здійснення цього плану, відомого всім учасникам групи. Визначальною рисою організованої групи є стійкість такого об`єднання. Групу можна визнати стійкою лише за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою. Згуртованість групи проявляється у наявності постійних міцних внутрішніх зв`язків між учасниками групи, їх правил поведінки, організатора, чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Стабільність групи проявляється у системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни учасників, прикритті своєї діяльності, як своїми силами так і за допомогою сторонніх осіб, наявності для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів. Сталою судовою практикою визначено, що обов`язковими ознаками організації банди є мета цієї діяльності - вчинення нападів, та озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів). У цій справі орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 в організації, а також в участі в озброєній організованій групі. Місцевий суд, проаналізувавши зміст розмов, зафіксованих у протоколах за результатами проведених НСРД, установив відсутність таких ознак банди, як стійкість і мета. Суд, дослідивши діалоги засуджених, з`ясував, що у засуджених були відсутні чітко побудовані ієрархічні стосунки між собою. Зокрема, обговорюючи варіанти заволодіння грошима потерпілого, кожен із них висловлював свою позицію щодо запропонованих іншим співучасником варіантів і хоча остаточний єдиний план вчинення розбійного нападу з розподілом функцій був запропонований ОСОБА_6 , однак цей план був погоджений іншими засудженими, які мали можливість вносити власні коригування в нього, що і стало предметом їх неодноразових обговорень. Також суд наголосив, що спілкування між засудженими не містило фактів надання ОСОБА_6 іншим обвинуваченим будь-яких вказівок у формі віддання наказів, розпоряджень, що могло свідчити про його лідерство. Водночас суд установив, що плануючи напад на потерпілого, засуджені не визначилися зі способом вчинення злочину та обговорювали можливість викрадення грошей із салону автомобіля шляхом проникнення до нього, до житлового будинку потерпілого, вчинення розбійного нападу з проникненням до місця проживання потерпілого. Крім того, суд зважив і на те, що в розмовах засуджені не висловлювали будь-яких планів про вчинення інших нападів, а всі їх дії були спрямовані на організацію злочину стосовно ОСОБА_14 . Водночас суд установив, що ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 були обізнані про наявність у ОСОБА_12 вогнепальної зброї. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що засуджені не обрали лідера групи, їх відносини характеризувалися рівністю учасників, відсутні докази про їх намір на продовження злочинної діяльності або планування вчинення інших злочинів у майбутньому в тому ж складі з розподілом ролей. За результатом судового розгляду суд виправдав ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_7 за висунутим обвинуваченням за ст. 257 КК. Апеляційний суд повторно дослідив, зокрема, протоколи за результатами проведених НСРД та за результатами апеляційного розгляду, не погодившись з висновком місцевого суду про відсутність у ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, постановив свій вирок, яким визнав їх винуватими у вчиненні бандитизму. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що ознака «ієрархічність» не є обов`язковою для організованої групи. Також установив, що ОСОБА_6 був організатором і керівником банди: розробляв план нападу, розподіляв ролі, забезпечував засоби для злочину, фінансував діяльність, вживав заходів конспірації та визначав місця укриття. ОСОБА_12 як виконавець забезпечував взаємозв`язок між учасниками, підготовку зброї, інструктаж інших та спостереження. ОСОБА_13 і ОСОБА_7 разом з іншими здійснювали спостереження за потерпілим, брали участь у плануванні нападу, вчиняли напад, заволодівали майном і знищували докази. На переконання суду, наведене свідчить про стабільність складу учасників, товариські стосунки між ними, єдність плану та чіткий розподіл ролей. Крім того, суд не погодився з висновком про відсутність мети нападу на потерпілого і зазначив, що під час планування злочину обговорювалися різні варіанти, більшість із яких передбачала напад: на трасі, у місті або за місцем проживання потерпілого. У підсумку було обрано спосіб злочину - напад у безлюдному місці під час фіктивного обміну грошей. Верховний Суд вважає ці висновки апеляційного суду передчасними з огляду на таке. Місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 за ст. 257 КК, детально дослідив усі відомості, що містяться у протоколах за результатами НСРД, та дійшов висновку, що засуджені, діючи за попередньою змовою, спрямували всі свої дії виключно на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_14 . Апеляційний суд, у свою чергу, зосередив увагу лише на тому, що місцевий суд помилково вважав ознаку «ієрархічність» обов`язковою для складу кримінального правопорушення, та не спростував інших обставин, які, на переконання місцевого суду, свідчили про відсутність у діях засуджених ознак бандитизму. Так, визнаючи ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, апеляційний суд обмежився лише перерахуванням досліджених доказів, не розкривши їх суті в аспекті висновків щодо наявності обов`язкових елементів бандитизму та як ці фактичні дані спростовують висновки місцевого суду. Отже, апеляційний суд хоча й дослідив протоколи НСРД, але не надав детального аналізу їх змісту, що унеможливлює Верховному Суду оцінити обґрунтованість висновків апеляційного суду про наявність у діях засуджених складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК. Поряд із цим, визнаючи ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК, апеляційний суд не сформулював обвинувачення у цій частині, яке він визнав доведеним. Водночас апеляційний суд, встановивши підстави для перекваліфікації, констатував, що діяння ОСОБА_12 та ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 257 КК, ч. 4 ст. 187 КК, а ОСОБА_13 і ОСОБА_7 - визнати винуватими за ч. 4 ст. 187 КК та призначити їм покарання у межах санкції цієї статті. Однак суд в мотивувальній частині вироку не навів мотивів та не зазначив кваліфікації діянь ОСОБА_13 і ОСОБА_7 за ст. 257 КК, тоді як у резолютивній частині рішення зазначив про їхню винуватість за цією нормою закону. На переконання колегії суддів, висновки апеляційного суду щодо кваліфікації діянь лише ОСОБА_12 і ОСОБА_6 за ст. 257 КК не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 28 КК, відповідно до якої одним з критеріїв вчинення кримінального правопорушення організованою групою є, зокрема участь у його готуванні або вчиненні трьох і більше осіб. З огляду на викладене апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , допустив порушення вказаних процесуальних норм, що відповідно до положень ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, та призвело до передчасних висновків щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність місцевим судом. Беручи до уваги особливості касаційного розгляду, визначені у ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення. Тому наведені обставини має перевірити саме суд апеляційної інстанції, який, як зазначалося, є судом факту. Ураховуючи наявність зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, з огляду на недопустимість вирішення наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність касаційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального процесуального законодавства. За правилами ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції. Враховуючи, що ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема їх переховуванню від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, колегія суддів уважає за необхідне обрати їм запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Керуючись статтями433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 01 травня 2025 року включно. Обрати обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 01 травня 2025 року включно. Обрати обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 01 травня 2025 року включно. Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 01 травня 2025 року включно. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3