Ухвала ККС ВС № 756/19948/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2025 року м. Київ справа № 756/19948/21 провадження № 51- 867 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, встановив: Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Касаційного кримінального суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищезазначеного судового рішення у касаційному порядку та одночасно просить поновити йому строк на касаційне оскарження. В обгрунтування свого клопотання вказує, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, а повний текст вироку від 25 листопада 2024 року він отримав 16 грудня 2024 року, тому пропустив строк на касаційне оскарження з поважних причин. Дослідивши доводи клопотання, наявну копію оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання засудженого про поновлення строку на касаційне оскарження слід відмовити, а касаційну скаргу повернути виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. При цьому це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов`язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити стверджувану правову позицію. Також Суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). За приписами ч. 1 ст. 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Оскаржуваний вирок Київського апеляційного суду був ухвалений 25 листопада 2024 року та з його змісту вбачається, що ОСОБА_4 був присутнім в судовому засіданні апеляційного суду й під вартою не перебував, а відтак, тримісячний строк на касаційне оскарження вказаного судового рішення для нього необхідно обчислювати саме з наступного дня після проголошення апеляційним судом оскаржуваного рішення (навіть якщо була проголошена лише його резолютивна частина), адже виключення з цього правила передбачене лише для засудженого, який тримається під вартою. Тому доводи ОСОБА_4 про те, що отримання ним повного тексту оскаржуваного вироку апеляційного суду 16 грудня 2024 року є підставою для поновлення йому строку на касаційне оскарження, не ґрунтуються на вимогах закону. У цьому випадку строк на касаційне оскарження обчислюється за загальним правилом, й останнім днем цього строку, з урахуванням положень ч. 5 ст. 115 КПК, було 26 лютого 2025 року. Проте, з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та касаційною скаргою засуджений звернувся 04 березня 2025 року (згідно даних Укрпошти на конверті), тобто, з пропуском строку на касаційне оскарження. Зазначені засудженим причини пропуску строку на касаційне оскарження вказаного вище вироку апеляційного суду, зокрема, те, що його резолютивна частина була проголошена 25 листопада 2024 року, а повний текст оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 грудня 2024 року, колегія суддів не може визнати поважними, адже повний тексту вироку, як зазначає сам ОСОБА_4 , був оприлюдний у ЄДРСР через декілька днів після проголошення його резолютивної частини, а 16 грудня 2024 року його копію отримано самим скаржником. Отже, ОСОБА_4 не був позбавлений можливості протягом встановленого законом тримісячного строку на касаційне оскарження подати касаційну скаргу. Поважних причин, які б перешкоджали засудженому оскаржити вирок Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в передбачений законом строк, у клопотанні не наведено. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для поновлення йому строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення апеляційної інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення. Керуючись ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року залишити без задоволення, а його касаційну скаргу на вказане судове рішення - повернути. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3