Постанова Вінницький апеляційний суд № 135/1221/24

Справа № 135/1221/24 Провадження № 22-ц/801/657/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2025 рокуСправа № 135/1221/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В., з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г. позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Універсал Банк», розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Почкіної О. М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У вересні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що в порядку реалізації проекту monobank, 28 серпня 2019 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а вона зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядок і строки ,передбачені договором. Своїм підписом відповідачка прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що викладені на банківському сайті www.monobank.ua, складають договір про надання банківських послуг. На підставі нього ОСОБА_1 через мобільний додаток смартфону було відкрито рахунок та видана платіжна картка з встановленим кредитним лімітом в розмірі 80000 грн. на поточний рахунок, у вигляді платіжної картки НОМЕР_1 . У зв`язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань, у неї станом на 26.08.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 114947,88 грн ,що складається із: загального залишку заборгованості за тілом кредиту в сумі 114947,88 грн. ,які банк просить стягнути з неї на свою користь ,а також відшкодувати судові витрати у розмірі 3028 грн. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.08.2019 у розмірі 23 045,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати ,а у справі ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, тобто, приєдналася до публічно запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі та погодилася з тим, що ця анкета-заява, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Паспорт споживчого кредиту складають укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Названі документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідачка своїм електронним підписом підтвердила, що вона ознайомилася та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за договором банк надав відповідачці кредит, однак, остання не виконала обов`язку з повернення кредитних коштів. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 січня 2025 року вищевказаним вимогам закону відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг шляхом накладання електронного підпису та засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним їй відкритим ключем у мобільному додатку. Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. За змістом підписаної анкети-заяви до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 просила банк відкрити поточний рахунок у гривні на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та умов даної заяви. Крім цього, відповідачка в анкеті-заяві беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредиту. За вказаних обставин, 28.08.2019 ,шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», між останнім та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позичальник ОСОБА_1 отримала кредит згідно з визначеним банком 28.08.2019 кредитним лімітом в сумі 10000 грн та шляхом зарахування на поточний рахунок та видачі ОСОБА_1 кредитної картки «Чорна картка» за № НОМЕР_1 зі строком дії до 07/24 (а.с. 19, 126). В подальшому сума кредитного ліміту було збільшена до 80 000 грн. У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.(а.с.19) Крім того, ОСОБА_1 у підписаній анкеті-заяві просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку, засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором.Також вона визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях і підтвердила , що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного удосконаленого електронного підпису. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані , водночас, у ній відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентної ставки, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній Анкеті-заяві також зазначено, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє клієнта шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 28.08.2019, укладеним між позивачем та відповідачем, згідно якого загальний залишок заборгованості за наданим кредитом станом на 11.07.2024 року складає 114947,88 грн., із них: 114947,88 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. - заборгованість за пенею, 0,00 грн. заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Також надано Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг з додатком у вигляді Тарифів та додаток до умов і паспорт споживчого кредиту, яким встановлено основні умови кредитування в редакції 2021 року. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу I Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи МаsterСагd, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Згідно з п.п. 2.3. п. 2 Розділу I Умов, договір, що укладається між банком та клієнтом містить елементи різних договорів. Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Розділу I Умов, своїм підписом в анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору клієнт ознайомився та погоджується у мовами договору, зокрема Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Тарифами, встановленими в договорі, порядком нарахування платежів та інших витрат. Підпунктом 2.12 п. 2 Розділу I Умов визначено, що клієнт уклавши договір, шляхом підписання анкети-заяви, підтверджує, що клієнт до укладення ним договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту тощо, як це вимагає законодавство про споживче кредитування, та отримав відповідні документи від банку і погоджується з ними. Клієнт підтверджує, що вказана інформація була надана клієнту у повному обсязі. Клієнт розуміє зміст вказаної інформації та підтверджує факт належного її надання клієнту банком. За правилами пункту 5.9. Розділу ІІ Умов, на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Також процентна ставка за кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується банком у мобільному додатку. Згідно з п.5.11 п.4 Розділу ІІ Умов клієнт зобов`язаний сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами. П.п.5.15-5.19 п.5 Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнтом за договором. Згідно п.5.16 Умов, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50% від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних. Згідно копій довідки про наявність рахунку від 27.11.2024 року ,банк відкрив ОСОБА_1 рахунок у гривні типу Чорна карта НОМЕР_1 iban НОМЕР_2 зі строком дії до 07/24. (а.с. 126). Відповідно до копії довідки про розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг Monobank від 28.08.2019 року за карткою № НОМЕР_1 , станом на 27.11.2024 було встановлено кредитні ліміти: 28.08.2019 - 10 000 грн, 12.09.2019 - 20 000 грн, 11.12.2019- 25 000 грн, 10.04.2020 - 45 000 грн, 14.06.2020 - 60 000 грн, 06.12.2020 - 65 000 грн, 13.03.2021 - 80 000 ( а.с. 127). З наданої позивачем виписки про рух коштів по картці від 27.11.2024 за період з 28.08.2019 по 11.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час активно користувалася кредитом, здійснювала оплату товарів та послуг, знімала готівку, здійснювала перекази та до 13.12.2022 частково погашала кредит (а.с. 96-125). Згідно наданого до позову розрахунку, заборгованість позичальника за Договором №б/н від 28.08.2019 року станом на 11.07.2024 року становить 114947,88 грн. ,яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ( а.с. 7-18), що узгоджується із сумою заборгованості, яка вказана в довідці про рух коштів по картці (а.с.96-125). Задовольняючи позовні вимоги частково, у розмірі 23 045,45 грн. , суд виходив із того, що до складу заборгованості по тілу кредиту за увесь період користування відповідним рахунком, банком нараховувалися та списувалися відсотки за користування кредитними коштами у загальній сумі 91 902,43 грн. Зважаючи на недоведеність правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, через недоведеність погодження з відповідачкою умов щодо їх розміру,сплачена відповідачем сума таких відсотків повинна бути зарахована в якості погашення заборгованості за тілом кредиту. Відтак суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 28.08.2019 у розмірі визначеної судом різниці у сумі 23 045,45 коп.. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно з частиною першою статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що 28.08.2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в застосунку «Monobank», в якій просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. В пункті 6 анкети-заяви зазначено про те, що підписант просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть йому відкриті у банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтверджено, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. З мобільного застосунку «Monobank» вбачається процедура входу у застосунок, із якої вбачається, що без ознайомлення та згодою з Умовами та Правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту шляхом накладення електронного цифрового підпису увійти в додаток не можливо. У свою чергу, без входу у додаток неможливо користування карткою. Таким чином, між сторонами укладено договір про надання банківських послуг на умовах кредиту, шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису, за яким ОСОБА_2 отримала кошти на умовах кредиту. Однак, саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги судом, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають. Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст .81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч.1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https: //www.monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, у тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять достовірних доказів того, що саме з цими витягами з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» ознайомилася відповідачка. Щодо паспорту споживчого кредиту, то суд вірно не взяв його положення до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також відсутні докази його підписання ОСОБА_1 електронно-цифровим підписом. Анкета-заява, підписана відповідачкою, не містить домовленості сторін про порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. В Анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, ОСОБА_3 надала згоду здійснювати договірне списання коштів з рахунків для погашення грошових зобов`язань, що випливають з умов договору, проте не погоджувала сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором і списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом. Таким чином, оскільки відсутні достовірні і достатні докази того ,що відповідачка погоджувала таку сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 30.10.2019 року, висновок суду щодо безпідставності списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом ,є обгрунтованим. Згідно наданого позивачем розрахунку , заборгованість за тілом кредиту частково була сформована із відсотків, що зараховані банком для погашення за рахунок кредиту, тобто, не є тілом кредиту, що фактично отриманий відповідачкою. Позивачем безпідставно була збільшена заборгованість відповідача по тілу кредиту за рахунок нарахованих відсотків за користування кредитом. Детально дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості і враховуючи, що самі Умови та Правила відповідачкою не підписані, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості по процентам за користування кредитом, враховуючи часткову сплату відповідачкою погашення заборгованості за тілом кредиту , колегія суддів погоджується із висновком суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді арифметично обчисленої судом різниці у отриманих та внесених відповідачкою за договором коштів у сумі 23 045,45 грн. та відмові у задоволенні решти позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують, оскаржуване рішення відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права , а тому підлягає залишенню без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 січня 2025 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за Акціонерним товариством «Універсал Банк» . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий С. Г. Копаничук судді: Л. О. Голота В. В. Оніщук