Постанова Сумський апеляційний суд № 583/989/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2025 року м.Суми Справа №583/989/24 Номер провадження 22-ц/816/91/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-МАКСИМКО», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2024 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене в м.Охтирка, повний текст якого складено 21 березня 2024 року, в с т а н о в и в : 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Абрамовича О.В., звернулася до суду з позовом до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», третя особа - ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» про розірвання договору оренди землі та стягнення індексації. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,7756 га з кадастровим номером 5920384000:01:001:0546 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (бувшої Кардашівської сільської ради) Охтирського району, Сумської області. 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено договір оренди № 175/15 щодо вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Сторонами визначено орендну плату в розмірі 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4676,02 грн. Пунктами 10, 11 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня. 26.03.2018 року ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до Договору, в якій новий орендар (ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ») приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО». Крім того, сторонами внесено зміни до договору оренди, а саме п.2 договору доповнено підпунктом 2.1. наступного змісту: «Кадастровий номер земельної ділянки 5920384000:01:001:0546, площею 3,7756», пункт 5 викладено в наступній редакції: «З 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки». Посилаючись на те, що орендар неналежним чином виконує умови договору, а саме орендну плату сплачує без індексації, тобто частково не виконує обов`язку зі сплати орендної плати, просила розірвати договір оренди землі № 175/15, який укладено 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо оренди земельної ділянки площею 3,7756 га з кадастровим номером 5920384000:01:001:0546, номер запису про інше речове право11439726; стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь позивачки заборгованість за договором оренди землі № 175/17, який укладено 01.09.2015 року в розмірі 14035,13 грн., а також стягнути судові витрати. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди №175/15, укладений 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» щодо оренди земельної ділянки площею 3,7756 га з кадастровим номером 5920384000:01:001:0546. Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 14035,13 грн, обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, судові витрати в розмірі 2422,40 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачу щорічно виплачувалася орендна плата у відповідності до розміру земельної ділянки, що відповідало домовленості сторін. Розрахунки, надані позивачем, зроблені некоректно. Зазначає, що порядок індексації орендної плати законом не передбачений, у договорі оренди землі, укладеному з позивачем, така інформація відсутня. Складність також полягала в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди, тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно провів розрахунок індексації орендної плати, не застосувавши строків позовної давності, про що було вказано у відзиві на позовну заяву. Крім того, вважає, що часткова невиплата орендної плати в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про орендну плату» не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичного характеру та не є суттєвою по відношенню до виконаної частини умов договору. Від ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство вказує на відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Абрамович О.В. повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даних осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта Васильченко М.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7756 га з кадастровим номером 5920384000:01:001:0546 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (бувшої Кардашівської сільської ради) Охтирського району, Сумської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ №085988 від 30.03.2004 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 626 (а.с.6). 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено договір оренди № 175/15 щодо вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 93520,39 грн. Сторонами визначено орендну плату в розмірі 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4676,02 грн. Пунктом 10 Договору передбачено, що «обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації». Також, згідно п.11 Договору орендна плата вноситься в строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня. Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.10). 26.03.2018 року ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до Договору, в якій новий орендар (ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ») приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО». Крім того, сторонами внесено зміни до договору оренди, а саме п.2 договору доповнено підпунктом 2.1. наступним змістом: «Кадастровий номер земельної ділянки 5920384000:01:001:0546, площею 3,7756», пункт 5 викладено в наступній редакції «З 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки» (а.с.11). Вказана додаткова угода зареєстрована в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 740482559203, що підтверджується відповідним витягом від 25.06.2018 року (а.с.12). Згідно з пунктом 38 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто, наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Положенням пункту 10 договору було погоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Позивачкою надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017-2023 роки (а.с. 13-15), а також виписку АТ «Ощадбанк» про зарахування платежів (а.с.116-18), з урахуванням яких суд провів розрахунок індексації орендної плати. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем істотно порушено договір, а саме не в повному обсязі сплачувалася орендна плата, що згідно із ч.2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання за рішенням суду договору оренди земельної ділянки. Крім того, суд вважав, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь позивача суми невиплаченої індексації за договором оренди землі. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на таке. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі ст. 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»). Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі №175/15, укладеного 01.09.2015 року та додаткової угоди до цього договору слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати за умовами п. 10 договору оренди, має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а доводи відповідача, про те, що сторони не врегулювали питання, яким саме чином/способом та в якому порядку обчислювати індексацію, є безпідставними. Позивачкою надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017-2023 роки (а.с. 13-15), а також виписку АТ «Ощадбанк» про зарахування платежів (а.с.116-18), з урахуванням яких суд провів розрахунок індексації орендної плати, навівши відповідні розрахунки. Оскільки суд зробив свої розрахунки, доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки, надані позивачем, зроблені некоректно є безпідставними. Так, розрахунок індексації здійснюється за формулою: [Сума індексації] = [Орендна плата] х [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Орендна плата], де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. Базовим місяцем початку обрахунку індексації є квітень 2018 року наступний місяць після внесення змін до договору оренди. За 2018 рік: 11222,45 грн х 100,8 % - 11222,45 грн (фактично виплачено) = недоплата становить 89,78 грн. За 2019 рік: орендна плата виплачена в повному обсязі. За 2020 рік: 11222,45 грн х 112,201 % - 12344,70 грн (фактично виплачено) = недоплата становить 247,03 грн. За 2021 рік: 11222,45 грн х 124,544 % - 12344,67 грн (фактично виплачено) = недоплата становить 1632,21 грн. За 2022 рік: 11222,45 грн х 161,331 % - 12344,67 грн (фактично виплачено) = недоплата становить 5760,62 грн. За 2023 рік: 11222,45 грн х 166,187 % - 12344,67 грн (фактично виплачено) = недоплата становить 6305,58 грн. Загальна сума заборгованості становить 14035,22 грн. Колегія суддів погоджується з присудженим до стягнення з відповідача розміром невиплаченої індексації за договором оренди землі, який зроблений судом відповідно до вимог законодавства. Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі, оскільки виплата орендної плати за 2018 - 2023 роки позивачу проводилася без урахування індексації. Розмір недоплаченої орендної плати становить 14035,22 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Щодо доводів відповідача про проведення розрахунку заборгованості з орендної плати з пропуском строків позовної давності, то їх колегія суддів вважає безпідставними. Зокрема, позивач, звертаючись до суду з позовом у лютому 2024 року просила стягнути заборгованості з орендної палати, яка виникла за 2018-2023 роки. Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Тобто, з урахуванням вказаних норм, з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди позивач звернувся в межах строків позовної давності. Переглядаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено,що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України. Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19). Колегією суддів було встановлено, що дійсно відповідачем у 2018 - 2023 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Розмір недоплаченої орендної плати за 2018 рік становить 89,78 грн, що складає 0,8 % від річного розміру орендної плати, за 2019 рік орендна плата виплачена в повному обсязі, за 2020 рік недоплата становить 247,03 грн, що складає 2% від річного розміру орендної плати, за 2021 рік становить 1632,21 грн, що складає 12% від річного розміру орендної плати, за 2022 рік становить 5760,62 грн, що складає 32% від річного розміру орендної плати, за 2023 рік становить 6305,58 грн, що складає 33,8% від річного розміру орендної плати. Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець не був значною мірою позбавлений того, на що розраховував. Позиція сторін свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо порядку обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації, тобто умисної недоплати орендної плати з боку відповідача позивачем не доведено. Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2018 - 2023 роках не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 01.09.2015 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача. Виходячи з викладеного, на підставі п. 3) та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, рішення суду підлягає зміні в частині розподілу між сторонами понесених судових витрат. Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816,80 грн, сплачений товариством за апеляційний перегляд рішення суду. Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 05 червня 2024 року у справі №583/2206/23. Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» задовольнити частково. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасувати. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі №175/15, укладеного 01.09.2015 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «РАЙЗ-МАКСИМКО» щодо оренди земельної ділянки площею 3,7756 га з кадастровим номером 5920384000:01:001:0546. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2024 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» невиплаченої індексації залишити без змін. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 березня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» компенсацію судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 1816,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складене 10 березня 2025 року. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов