Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/1014/23(902/1203/24)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2025 року Справа №902/1014/23(902/1203/24) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Грязнов В.В. при секретарі судового засідання Піддубній Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 (повний текст - 03.12.2024) у справі №902/1014/23(902/1203/24) (суддя Лабунська Т.І.) за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" (вул.Богдана Хмельницького, 26, офіс 402, м. Київ, 01030, код 38899585) про забезпечення позову до подання позовної заяви (в межах справи №902/1014/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність) за участі представників ОСОБА_1 - Тарасов С.О. (в режимі відеоконференції) ТОВ "ЗГТ "АЕРО-ЗЕТ" (скаржника) - Звєрєва В.В. (в режимі відеоконференції); ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23(902/1203/24) задоволено заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на: земельну ділянку із кадастровим номером 3222480401:01:068:0032, реєстраційний номер майна 93243193222; нежитлове приміщення №19, що розташовано по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2049082732224; нежитлове приміщення №20, що розташовано по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2049090932224; квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна 2048943732224. Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. За доводами апелянта суд першої інстанції прийняв до свого провадження заяву ОСОБА_1 , яка не відповідає вимогам, які чітко визначені законом, а саме ст.139 ГПК України. Заявник не зазначив та не навів в своїй заяві правових підстав з яких майбутній позов буде поданий до суду, не вказав чіткого предмету такого позову та не навів обґрунтування необхідності забезпечення позову. Подаючи заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовував її лише тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач може розпорядитися належним йому на праві власності нерухомим майном. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви. Апелянт звертає увагу, що заявник вказав лише, що вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача зможе забезпечити виконання судового рішення у справі про витребування майна із незаконного володіння відповідача на користь позивача. Скаржник зазначає, що заявник перед прохальною частиною наводить перелік правових норм, що по суті не відповідають заявленому предмету позову та є взаємовиключними з зазначеною підставою в заяві про забезпечення майбутнього позову. Заявлені правові норми не можуть бути правовою підставою позову витребування майна із незаконного володіння відповідача на користь позивача, так як передбачають різні способи захисту. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору. На думку апелянта через відсутність обґрунтованих правових підстав позову у суду першої інстанції не було жодних правових підстав для його забезпечення. Особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215, 216, 235 ЦК України, на які посилається заявник) (зобов`язально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України на які теж посилається) (речово-правовий спосіб захисту). Апелянт зазначає, що необхідно розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна, чого суд першої інстанції не зробив. Суд при прийнятті заяви до провадження та ухваленні рішення не надав належної оцінки щодо співмірності та суперечливості заявлених вимог щодо забезпечення позову з предметом позову, а відтак прийшов до хибних висновків щодо їх задоволення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції повинен був співвіднести негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Ухвалене рішення порушує права ТОВ «ЗГС «АЕРО-ЗЕТ», як власника, який позбавляється в повній мірі розпорядитися придбаним в законний спосіб, майном. По суті арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися таким майном. ТОВ «ЗГС «АЕРО-ЗЕТ» придбав об`єкт незавершеного будівництва з метою його добудови, але накладений арешт позбавить можливості здійснювати таку добудову, що значно вплине на його господарську діяльність. ТОВ «ЗГС «АЕРО-ЗЕТ», як власник в результаті буде нести значні матеріальні втрати за простій орендованої будівельної техніки, охорону об`єкта, буде нести збитки за неможливість виконувати договірні зобов`язання перед своїми кредиторами, інвесторами, підрядними організаціями, вимушений буде сплачувати відсотки та штрафні санкції. Відповідач буде вимушений розірвати достроково контракти з працівниками. Також звертає увагу, що майнові права заявника не були порушені, а грошові кошти сплачені ТОВ «ЗГС «АЕРО-ЗЕТ» за майно пішли на виконання майнових зобов`язань заявника перед інвесторами (кредиторами). У разі застосування реституції, численні кредитори вимушені будуть повернути отримані кошти, чим будуть порушені їх права на отримання грошей, стягнутих з Заявника на підставі десятків судових рішень. На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції: скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23 (902/1203/24) повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі; стягнути з позивача понесені судові витрати, в тому числі але не виключно, суму сплаченого судового збору за подання даної апеляційної скарги та витрати на правову допомогу. Зокрема, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23(902/1203/24) та призначено розгляд апеляційної скарги на 24.02.2025 об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано ОСОБА_1 у строк до 19.02.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. 15.02.2025 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Тарасовим С.О. було подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник зазначає, що у випадку подання позову про витребування майна можливість відповідача в будь-який момент розпорядитеся, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За доводами позивача, виконання в майбутньому судового рішення у справі про витребування майна у відповідача, у разі задоволення місцевим господарським судом позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до витребування майна. Накладений арешт на майно місцевим господарським судом має на меті витребування цього майна у відповідача в разі задоволення позову. При цьому, накладений арешт місцевим господарським судом на майно відповідача, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також зазначає, що відповідач всупереч забороні з оформлення результатів аукціону щодо спірного майна, яка встановлена ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/14188/23, вчинив не добросовісно, і оформив незаконно собі у власність спірне майно, яке належить позивачу. Стверджує, що відповідач у своїй скарзі не навів належного обґрунтування та не підтвердив належними доказами не співмірність вжитих місцевим господарським судом заходів забезпечення позову. Також зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги відповідача буде складати до 25000,00 грн. На підставі викладеного представник позивача просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «АЕРО-ЗЕТ» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23(902/1203/24) - без змін. Судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «АЕРО-ЗЕТ». Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 31.01.2025 було задоволено клопотання та забезпечено представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" - Мірошниченко Олександрі Василівні участь в судовому засіданні 24.02.2025 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, у призначені дату та час вказана представниця не вийшла на зв`язок у режимі відеоконференції. Згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. Оскільки представниця ТОВ "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" - Мірошниченко Олександра Василівна була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, суд організував технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, при цьому у судове засідання з`явився інша представниця ТОВ "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ", колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представниці відповідача - Мірошниченко О.В. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.02.2025 представниця скаржника - Звєрєва В.В. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23 (902/1203/24) повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Представник ОСОБА_1 - Тарасов С.О. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23 (902/1203/24) залишити без змін; покласти на відповідача судові витрати, докази яких будуть надані протягом п`яти днів. Щодо долученої до відзиву на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 - Тарасовим С.О. копії ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.10.2023 у справі №369/14188/23, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №918/237/20). Разом із тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до відзиву на апеляційну скаргу) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України. Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603. Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №873/228/23, від 05.07.2023 у справі №910/19369/15, від 18.07.2023 у справі №914/3143/21, від 11.05.2023 у справі №910/17285/21. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/18264/20). При цьому, колегія суддів зауважує, що представник ОСОБА_1 - Тарасов С.О., маючи таку можливість не скористався правом надати зазначену вище заяв вчасно. Колегія суддів зазначає, що представником ОСОБА_1 - Тарасовим С.О. не було жодним чином доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які хоче долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Також, колегія суддів звертає увагу, що Малиш Д.В. у заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовував підстави для накладення арешту на спірне майно з посиланням на зміст вказаної вище ухвали. Тому, суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду долучену до відзиву на апеляційну скаргу копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.10.2023 у справі №369/14188/23 та не надає їй оцінку. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне: В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1014/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Провадження у справі перебуває на стадії процедури реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Приходько Д.В. 18.11.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 87.11.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно якої останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на: земельну ділянку із кадастровим номером 3222480401:01:068:0032, реєстраційний номер майна 93243193222; нежитлові приміщення №19 та №20, що розташовано по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2049082732224; квартири АДРЕСА_9 , реєстраційний номер майна 2048885132224. Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви заявник зазначив, що 24.03.2023 приватний виконавець Валявський О.А. своєю постановою у зведеному виконавчому провадженні №70982148 здійснив опис майна ОСОБА_1 , що належать йому на праві приватної власності. Проте, у описі майна, приватний виконавець Валявський О.А. зазначив майно ОСОБА_1 наступним: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:006:0032, площа: 0.100 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва, чотириповерхова будівля (багатоквартирний будинок який повинен складатися з 10 поверхів), перекриття залізобетон, стіни газоблок, другий та третій поверх мають пластикові рами (без скла), підведення комунікацій - невідомо. Натомість згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.03.2023 №325321689, що отримана приватним виконавцем Валявський О.А. у приватній власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться наступне нерухоме майно: - земельна ділянка, кадастровий номер: 3222486200:03:006:0032, площа: 0,100 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , реєстраційний номер майна 2049082732224; - нежитлове приміщення №20, що розташовано по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2049090932224; - квартири АДРЕСА_11 , реєстраційний номер майна 2048885132224. 21.08.2023 приватним виконавцем проведено електронний аукціон (торги) з реалізації майна позивача. За результатами проведення електронного аукціону приватним виконавцем Валявським В.О. складено протокол №593609 від 21.08.2023, а також акт від 21.09.2023 №70985340 про проведення електронних торгів. Згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №593609 сформованим 21.08.2023 торги з реалізації земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також об`єкту незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1344,3 кв.м. відбулись 21.08.2023. Натомість, за доводами заявника, нежитлові приміщення 19, 20, а також квартири АДРЕСА_9 не продавались, і нікому не передавались. ОСОБА_1 зазначав у заяві, що не отримував будь-яку компенсацію, у тому числі в грошовій формі, за земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:0032Ю нежитлові приміщення 19, 20, а також квартири АДРЕСА_9 , які вибули із власності ОСОБА_1 поза його волею. Крім іншого, як вбачається з протоколу №593609 від 21.08.2023 про результати проведення електронного аукціону (торгів), акту від 21.09.2023 №70985340 приватного виконавця Валявського О.А., звітів про оцінку майна на електронних торгах квартири АДРЕСА_12 , нежитлові приміщення 19, АДРЕСА_13 не оцінювалися та не реалізовувалися 21.08.2023 на електронних торгах приватним виконавцем Валявським О.А. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.11.2024 №403945669 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості №932431932224) зареєстровано за відповідачем на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 28.09.2023 №622. Приватний виконавець не має повноважень та законних прав без судового рішення та/або без згоди власника земельної ділянки позбавити ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. ОСОБА_1 , як власник, і замовник будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 є власником усього майна, у тому числі будівельних матеріалів розташованих на спірній земельній ділянці що відображені приватним виконавцем у постанові від 24.03.2023 у виконавчому провадженні ВП № 70982148, в силу вимог закону, а саме ч. 3 ст. 331, ч. 1 ст. 876 Цивільного кодексу України. Накладення арешту на земельні ділянки також обумовлено тим, що вони не можуть бути продані в силу вимог ч.2 ст.42 Земельного кодексу України, а безкоштовно мають бути передані позивачем співвласникам багатоквартирного будинку (які як кредитори у справі №902/1014/23 вкладали свої кошти для будівництва квартир), що розташований на земельній ділянці із кадастровими номерами: 3222486200:03:006:0032. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.11.2024 №403945669 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості №932431932224), а також на: - нежитлове приміщення №19, що розташовано по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2049082732224; - нежитлове приміщення №20, що розташовано по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2049090932224; - квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна 2048885132224, зареєстровані за ТОВ Завод готових сніданків АЕРО - ЗЕТ. За посиланням заявника, вжиття заходів забезпечення позову у справі необхідно задля охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій із боку відповідача, у тому числі від продажу земельної ділянки, квартир та нежитлових приміщень, їх зміни, щодо вибули із володіння позивача без його волі, і на яке незаконно зареєстровано за ТОВ Завод готових сніданків АЕРО - ЗЕТ згідно інформаційної довідки №403945669 від 15.11.2024. Вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача зможе забезпечити виконання судового рішення у справі про витребування майна із незаконного володіння відповідача на користь позивача У запереченнях на заяву про забезпечення позову ТОВ Завод готових сніданків АЕРО - ЗЕТ вказав, що твердження заявника про те, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею не відповідає дійсності, оскільки предметом реалізації була земельна ділянка, площею 0,101 га, К/Н 3222486200:03:006:0032 та об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1344,2 кв.м., в тому числі до складу включено, про що зазначено в характеристиках лоту групи нежитлових приміщень № 19 та № 20, Квартири №№1-6. При оцінці, оцінщик враховував площу всіх квартир для визначення вартості об`єкта будівництва в цілому, тобто до вартості, за яку об`єкт було виставлено на торги було включено вартість земельної ділянки, площею 0,101 га, К/Н 3222486200:03:006:0032 та об`єкту незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1344,2 кв.м., в тому числі до складу включено, про що зазначено в характеристиках лоту групи нежитлових приміщень №19 та №20, квартири №№1-6. Те, що предметом реалізації були саме вказана земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва із відображенням нежитлових приміщень та квартир, підтверджується Актом приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. № 70985340 про проведення електронних торгів від 21 вересня 2023, в якому в Предмет реалізації зазначається Об`єкт незавершеного будівництва що складається з Групи нежитлових приміщень №19 та №20, Квартир №№1-6; безпосередньо відповідною сторінкою Лоту №532225 на сайті ДП Сетам (https://setam.net.ua/auction/529562), де в характеристиках лоту, відображені точні характеристики майна (земельна ділянка та Об`єкт незавершеного будівництва що складається з Групи нежитлових приміщень №19 та №20, Квартир №№1-6), яке було предметом реалізації; Звіт № 20230410-08/01 від 10 квітня 2023 року про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна, де на сторінці 3 у Висновку про вартість майна до звіту зазначається перелік нерухомого майна Групи нежитлових приміщень №19 та №20, Квартир №№1-6, з вартісним визначенням як кожного об`єкту окремо, так і загальної вартості нерухомого майна. Також, на сторінці 18 вказаного Звіту в п.6.2 описані технічні характеристики та будівельні показники даного об`єкту нерухомості, до складу якого входять відповідні квартири, де визначений загальний будівельний об`єм. Також, слід звернути увагу, що при дослідженні об`єкту оцінки, суб`єктом оціночної діяльності було зазначено, що об`єкт побудований лише частково до четвертого поверху, а також зазначив опис конкретного майна (нежитлові приміщення та квартири) на кожному поверсі, однак, такі назви мають лише такі назви лише номінально, у зв`язку з тим, що об`єкт недобудований, що також зазначено на сторінці 18 вказаного Звіту. Щодо об`єктивності оцінки свідчить також наданий ТОВ Завод готових сніданків АЕРО-ЗЕТ скріншот з сайту ДП Сетам, яке ілюструє, що вказане майно не було продане, а ні на перших торгах, а ні на других торгах, а було продано тільки на третіх торгах, за зниженою ціною, відповідно до п.1 розділу ІХ Порядку реалізації арештованого майна №2831/5. Тобто, 16 червня 2023 торги вказаного майна за лотом №528494 за початковою ціною 4814924,18 грн не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників, які виявили бажання придбати майно, навіть за стартовою ціною, що підтверджується Протоколом №589619 проведення електронного аукціону (торгів) від 16.06.2023. Потім, відповідно до абз.1 п.1 розділу ІХ Порядку реалізації арештованого майна №2831/5, майно було виставлено на повторний другий електронний аукціон за ціною, що становить 85 відсотків його вартості. 19 липня 2023 року торги вказаного майна за лотом №530221 за початковою ціною 4092685,55 грн не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників, які виявили бажання придбати майно, навіть за стартовою ціною, що підтверджується Протоколом №591368 проведення електронного аукціону (торгів) від 19.07.2023. Після цього, відповідно до абз.2 п.1 розділу ІХ Порядку реалізації арештованого майна №2831/5, майно було виставлено на повторний третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків його вартості. В результаті чого, 21.08.2023 і були проведені повторні треті торги за лотом №532225, за стартовою ціною 3370446,93 грн, яке відповідно і придбав ТОВ Завод готових сніданків АЕРО - ЗЕТ. Після купівлі вказаного майна відповідач не вчиняв жодних дій щодо відчуження вказаного майна. Отже, пройшло два місяці між проведенням перших та третіх торгів вказаного майна, однак жодна особа не виявила бажання придбати таке майно за початковою вартістю. Крім цього відповідач стверджував, що згідно з Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 вересня 2019, який було надано позивачем, останній придбав вказану земельну ділянку за 139400,00 грн, в той час, як перед виставленням майна на торги земельна ділянка була оцінена в 1417179,63 грн, що свідчить про те, що оцінка земельної ділянки була здійснена максимально можлива відповідно до ринкових умов. Тому жодним чином майнові права позивача не були порушені, а грошові кошти сплачені ТОВ Завод готових сніданків АЕРО-ЗЕТ за майно пішли на виконання майнових зобов`язань позивача перед інвесторами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані докази створюють вірогідність побоювань заявника відносно утруднення поновлення прав позивача в рамках однієї судової справи внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, оскільки не виключається можливість вчинення відповідачем дій з відчуження майна після відкриття провадження у господарській справі з приводу витребування земельної ділянки та квартир. Суд погодився з позицією заявника відносно вірогідного порушення прав позивача у випадку відчуження спірної земельної ділянки та квартир та вважає доведеними наявність ризиків, передбачених ч.2 ст.136 ГПК України. Тому, суд першої інстанції задоволив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви та вжив заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як встановлено ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. З огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Згідно з ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Колегія суддів вважає твердження позивача про імовірність вчинення відповідачем дій з відчуження належного йому майна таким, що ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджені будь-якими доказами. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 15.11.2024 ТОВ Завод готових сніданків АЕРО - ЗЕТ є власником: - земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:006:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 932431932224), - нежитлового приміщення №19, що розташовано по вулиці Дорошенка, 23 с.Софіївська Борщагівка, Бучанський район (Києво-Святошинський) район, Київська область, реєстраційний номер майна 2049082732224; - нежитлового приміщення №20, що розташовано по вулиці Дорошенка, 23 с.Софіївська Борщагівка, Бучанський район (Києво-Святошинський) район, Київська область, реєстраційний номер майна 2049090932224; - квартир №№1, 2, 3, 4, 5, 6 по вулиці Дорошенка, 23 с.Софіївська Борщагівка, Бучанський район (Києво - Святошинський) район, Київська область, реєстраційний номер майна 2048885132224. Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2023 були проведені повторні треті торги за лотом №532225, за стартовою ціною 3370446,93 грн, яке відповідно і придбав ТОВ Завод готових сніданків АЕРО - ЗЕТ. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що після купівлі вказаного майна відповідач не вчиняв жодних дій щодо реалізації майна чи підготовчих дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів протилежного. Колегія суддів звертає увагу заявника, що обставини, які можуть стати підставою неможливості чи утруднити в подальшому виконання рішення суду, мають існувати на момент звернення із заявою та вжиття судом заходів забезпечення позову. І саме на запобігання впливу таким обставинам в процесі виконання рішення суду покликаний інститут забезпечення позову. При цьому, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України). Колегія суддів зазначає, що позивач у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій чи намір вчинити дії, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову, а посилання на імовірність використання права з розпорядження майном ґрунтується лише на припущеннях, що не підтверджені жодними доказами. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18). Тому під час розгляду даної заяви про забезпечення позову посилання позивача на неправомірне вибуття з його власності спірного майна не досліджується. Наведені обставини та норми чинного законодавства не були в повному обсязі враховані місцевим господарським судом при розгляді заяви позивача. Згідно з п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Отже, господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову неправильно застосував приписи статті 136 ГПК України та не з`ясував наведені вище обставини справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №902/1014/23(902/1203/24) - відмовити. Оскільки суд апеляційної інстанції не здійснює розгляд справи по суті, розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України. Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "АЕРО-ЗЕТ" задоволити. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.11.2024 у справі №902/1014/23(902/1203/24) скасувати. Прийняти нове судове рішення: "У задоволенні заяви Малиша Д.В. від 18.11.2024 про забезпечення позову - відмовити". Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Саврія В.А. у відпустці з 03.03.2025 по 07.03.2025, повний текст постанови складено 10.03.2025. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В. Суддя Грязнов В.В.