Постанова 4857 № 460/8075/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8075/24 пров. № А/857/30560/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матковської З.М. суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 460/8075/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гресько О.Р. 22 жовтня 2024 року за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Рівне, дата складення повного тексту судового рішення 22.10.2024), - В С Т А Н О В И В: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі відповідач) , в якому просив: - визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2024/000244; - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA204020/2024/000014/2 від 23.04.2024. На обґрунтування позовних вимог зазначає що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій митна вартість вказаного товару визначена за основним методом, тобто за ціною договору. Вказав, що до митного оформлення було подано усі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаних товарів. Вважає, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та протиправними, оскільки відповідачем в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000244. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000014/2 від 23.04.2024. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3774,70 грн. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення не надано документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення у відповідності до положень Наказу №599. Митна декларація країни відправлення від 18.04.2024 №24NL4B3TDT7WL50DA1 не містить жодних відміток митниці відправлення. Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2020 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та «Ruband B.V.», (Нідерланди), (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № BV-0105 від 25.11.2020. Відповідно договору сторони узгодили до Інвойс № 021245 від 18.04.2024, Продавцем та Покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 296 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Weert) 5 328, 00 євро. Позивач здійснив оплату за поставлений товар, банківський платіжний документ б/н від 29.04.2024. Для здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Рівненської митниці електронна декларація № 24UA204020010716 від 23.04.2024. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.; - Пакувальний лист «Packing list) 021245 від 18.04.2024; - Рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) 021245 від 18.04.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 772941 від 18.04.2024; - Декларація про походження товару (Declaration of origin) 021245 від 18.04.2024; - Договір (контракт) на перевезення № 76 від 16.04.2024; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 18/04/01 від 18.04.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контакт) BV-0105 від 25.11.2020; - Договір (контакт) про перевезення 130 від 16.04.2024; - Інші некласифіковані документи 15216/24 від 02.04.2024; \ - Копія митної декларації країни відправлення 24NL4B3NDTWL50DA1 від 18.04.2024. В митній декларації № 24UA204020010716UO від 23.04.2024 митна варість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 25,68 до 27,05 Євро/шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,45 євро/кг.нетто). 23.04.2024 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи: - лист пояснення б/н від 23.04.2024; - договір на перевезення 130 від 16.04.2024; - договір на перевезення № 76 від 16.04.2024. Відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів по МД №UA204020/2024/000244 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000014/2 від 23.04.2024, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 66,1878 до 87,4995 Євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,17 Євро/ кг. нетто). У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставою для коригування стали: І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1. До митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано довідку про транспортні витрати від 18.04.2024 №18/04/01. Але даний документ не може бути взятий до уваги, так як відсутній у переліку документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599.

2. До митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано документ під кодом 3004 Договір від 16.04.2024 №76, що не є рахунком-фактурою про транспортно-експедиційні послуги та не містить інформації щодо вартості транспортних витрат з перевезення вантажу. Отже, для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення не надано документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення у відповідності до положень Наказу №599.

3. Митна декларація країни відправлення від 18.04.2024 № 24NL4B3TDT7WL50DA1 не містить жодних відміток митниці відправлення. ІІ. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціям: Товар 1 від 29.01.2024 № 24UA500500003048U7 1,22 дол. США/кг Товар 2 від 15.01.2024 № 24UA100180000577U5 1,41 дол. США/кг Товар 3 від 26.02.2024 №24UA100180002539U2 1,41 дол. США/кг Товар 4 від 07.01.2024 №24UA400040003571U8 1,41 дол. США/кг Товар 5 від 05.02.2024 №24UA100180001601U0 1,41 дол. США/кг Товар 6 від 09.10.2023 №23UA400040033251U0 1,41 дол. США/кг Товар 7 від 13.02.2024 №24UA100180002058U6 1,41 дол. США/кг Товар 8 від 10.04.2024 №24UA400040010436U9 1,41 дол. США/кг Товар 9 від 26.02.2024 №24UA100180002539U2 1,41 дол. США/кг Товар 10 від 21.03.2024 №24UA100180003694U5 1,41 дол. США/кг Товар 11 від 12.04.2024 №24UA100180004752U0 1,41 дол. США/кг ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт; 5) документи в межах положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599 щодо витрат на транспортування; У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. Митну вартість товарів № 1-11 визначено на підставі інформації щодо визнаної митними органами митної вартості товарів з подібними характеристики, митне оформлення яких здійснено за вищезазначеними митними деклараціями. Числове значення митної вартості товару № 1 у валюті рахунку становить 17208,8280 євро (15002,0 кг * (1,22 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн /євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 728136,4886 грн. Числове значення митної вартості товару №2 у валюті рахунку становить 74,2420 євро (56,0 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 3141,3127 грн. Числове значення митної вартості товару №3 у валюті рахунку становить 161,7416 євро (122,0 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 6843,5782 грн. Числове значення митної вартості товару №4 у валюті рахунку становить436,1720 євро (329,0 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 18455,2224 грн. Числове значення митної вартості товару №5 у валюті рахунку становить 74,2420 євро (56 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 3141,3127 грн. Числове значення митної вартості товару №6 у валюті рахунку становить 148,4840 євро (112,0 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 6282,6253 грн. Числове значення митної вартості товару №7 у валюті рахунку становить 222,7260 євро (168 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 9423,9380 грн. Числове значення митної вартості товару №8 у валюті рахунку становить734,4657 євро (554,0 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 31076,5658 грн. Числове значення митної вартості товару №9 у валюті рахунку становить 503,7852 євро (380 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 21316,0586 грн. Числове значення митної вартості товару №10 у валюті рахунку становить 87,4995 євро (66,0 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 3702,2613 грн. Числове значення митної вартості товару №11 у валюті рахунку становить 523,6716 євро (395 кг * (1,41 дол. США/кг * 39,7836 грн/дол. США / 42,3118 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 22157,4880 грн. Позивач подав до митного органу нову МД №24UA204020010809U0 від 23.04.2024 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Вважаючи протиправними картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Рівненська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. На виконання вимог митного органу, позивачем подано, окрім раніше поданих до митного оформлення документів, додатково: лист пояснення б/н від 23.04.2024;, договір на перевезення № 130 від 16.04.2024; договір на перевезення №76 від 16.04.2024. Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Рівненської митниці електронна митна декларація № 24UA204020010716U0 від 23.04.2024. До цієї митної декларації подано наступні документи, зокрема: пакувальний лист (Packing list) №021245 від 18.04.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №021245 від 18.04.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №772941 від 18.04.2024; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №021245 від 18.04.2024; договір (контракт) на перевезення №76 від 16.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18/04/01 від 18.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) BV-0105 від 25.11.2020; договір (контракт) про перевезення №130 від 16.04.2024; інші некласифіковані документи 15216/24 від 02.04.2024; копію митної декларації країни відправлення 24NL4B3TDT7WL50DA1 від 18.04.2024. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати № 18/04/01 від 18.04.2024, що містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону Weert (Нідерланди) п/n Краківець (Україна) містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення (BC3826HM/BC5496XO) містить посилання на номер та дату автотранспортної накладної (772941 від 18.04.2024), містить посилання на інвойс (№021245 від 18.04.2024), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки. А отже, вартість перевезення є підтвердженою. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в Постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.10.2017 року. Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, експедируванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс. Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що додатково витрати на транспортування підтверджуються додатковими документами, зокрема: Договір на перевезення 130 від 16.04.2024; Договір на перевезення №76 від 16.04.2024; рахунок на оплату послуг № И-76 від 16.04.2024; акт надання послуг № И-76 ввід 24.04.2024; платіжне доручення про оплату послуг перевезення 10942 від 25.04.2024. Довідка про транспортні витрати №18/04/01 від 18.04.2024; договір на перевезення 130 від 16.04.2024; договір на перевезення №76 від 16.04.2024, були надані позивачем до митного оформлення, тобто був наявний у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У митному законодавстві відсутні загальні правила стосовно розподілу обов`язків щодо доказування між сторонами митних правовідносин, тому наведене положення може бути застосоване за аналогією до правовідносин митного контролю. Отже, якщо за твердженням декларанта, додаткових витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, страхуванням, пакуванням, експедируванням не було, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку , входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність цього факту. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № 815/2501/18/. Таким чином суд дійшов вірного висновку, а наведені в апеляційній скарзі митниці доводи правильність висновків суду не спростовують. Щодо твердження відповідача, про те, для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення не надано документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення у відповідності до положень Наказу №599, то це спростовується тим, що позивач до митного оформлення надав договір від 16.04.2024 № 76, даний договір наданий на підтвердження взаємовідносин між експедитором та перевізником. Документи, що підтверджують витрати експедитора не входять до визначеного ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України переліку документів , який декларант зобов`язаний надавати для підтвердження митної вартості товару, а тому відсутність таких не впливає на числове значення митної вартості товару. На підтвердження транспортних витрат позивачем була надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 18.04.2024 №18.04.01, що є допустимим доказом на підтвердження транспортних витрат. Оскільки Митним кодексом України не визначено вид доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів , тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14. Таким чином суд дійшов вірного висновку, а наведені в апеляційній скарзі митниці доводи не спростовують правильність висновків суду. Щодо тверджень відповідача про те що митна декларація країни відправлення від 18.04.2024 № 24NL4B3TDT7WL50DA1 не містить жодних відміток відправлення митниці, то судом першої інстанції вірно зазначено те, що до митного оформлення була надана копія експортної МД країни відправлення від 18.04.2024 № 24NL4B3TDT7WL50DA1. В експортній вантажній митній декларації зазначено: дані про постачальника («Ruband B.V.»), покупця (ФОП ОСОБА_1 ), найменування товару (шини б/у), кількість товару (296 шт.) та вагу ( 17 240 кг), містить посилання на інвойс (021245), що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, зазначеними в МД від 23.04.2024 № 25UA204020010716U0 та поданих позивачем до митного оформлення документах. Таким чином є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару, що оцінюється. Натомість відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність чи відсутність «відміток митного органу» впливає на визначення митної вартості товару, які необхідності та обов`язковості зазначення цих даних в копії декларації країни відправлення. Крім того в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2024/000244 та рішення про коригування митної вартості № UA204020/2024/000014/2 від 23.04.2024 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №460/8075/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін