Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 572/2029/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 572/2029/24 пров. № А/857/27550/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року у справі № 572/2029/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- суддя у І інстанції Довгий І.І., час ухвалення рішення 12:13:00, місце ухвалення рішення м. Сарни, дата складення повного тексту рішення 28 серпня 2024 року, ВСТАНОВИВ: 07 травня 2024 року через відділення поштового зв`язку ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Сарненський районний суд Рівненської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач, ДПП), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2010800 від 27.04.2024 року. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 27 квітня 2024 року інспектор 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції Субот Олексій Олексійович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2010800 у розмірі 510 грн, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що водій, керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух. Позивач вважає, що проїжджав перехрестя на зелений сигнал світлофора, безпосередньо минаючи світлофор, зелений сигнал став блимаючим, а правила дорожнього руху не забороняють проїзд на блимаючий зелений сигнал світлофора. Також ОСОБА_1 зазначав у позовній заяві, що працівник поліції при винесенні постанови не заповнив п. 7 даної постанови, а саме вказав технічний засіб, яким здійснено фото- та відеозапис вчиненого ним адміністративного правопорушення. З врахуванням зазначеного, ОСОБА_1 вважаючи, що постанова відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся у суд першої інстанції за захистом своїх прав. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій висловив прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у позовній заяві та вважає, що судом першої інстанції протиправно не взяті їх до уваги. Відповідач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2010800 від 27.04.2024, що складена інспектором 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Суботом Олексієм Олексійовичем, позивач 27.04.2024 керуючи транспортним засобом ГАЗ 31105 номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух, чим порушив п. 8.7.3.г. ПДР - порушення проїзду регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух і попереджає про наступний. Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 510 грн. Згідно до п.8.7.3 (ґ)ПДР сигнали світлофора мають такі значення, зокрема жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Відповідно до ч. 2ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями279-1279-8цьогоКодексу. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно ч. 13ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Повнота встановлення фактичних обставин справи ґрунтується на дослідженні доказів, які суд оцінює за критеріями належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємному зв`язку в їх сукупності. Судом встановлено, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо порушення позивачем ПДР підтверджується відеозаписом реєстратора, з якого вбачається, що позивач дійсно рухаючись на автомобілі ГАЗ 31105, н.з. НОМЕР_1 почав перетинати перехрестя на жовтий сигнал світлофору, внаслідок чого був зупинений екіпажем патрульної поліції. Із відеозапису video_2024-07-17_08-31-36/mp4 долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що транспортний засіб ГАЗ 31105, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, що є достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Зазначеного вище апелянтом не спростовано та не доведено протилежне. Відповідно до п.2.3 Розділу 2 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно пункту 1.10 ПДР України, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Позивач керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому зобов`язаний згідно Правил дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Отже, позивач, кермуючи автомобілем повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, у т.ч. і за організацією дорожнього руху та відповідними сигналами світлофорів. І при необхідності прийняти потрібні міри до безпечного керування у т.ч. до зниження швидкості руху автомобіля, з метою недопущення проїзду, регульованого за допомогою світлофора пішохідного переходу на забороняючий сигнал, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 січня 2019 у справі №752/21849/14-а. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що жодних вагомих причин, які б унеможливлювали зупинку керованого позивачем автомобіля на перехресті перед світлофором на його забороняючий сигнал, позивачем не наведено. Покликання позивача на порушення вимог щодо заповнення п. 7 оскаржуваної постанови, а саме не зазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, на переконання суду апеляційної інстанції, правомірності винесення постанови у вказаній частині не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають, а є способом уникнення позивачем відповідальності за допущене правопорушення. Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року у справі № 572/2029/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 07 березня 2025 року.