Постанова Полтавський апеляційний суд № 525/619/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/619/24 Номер провадження 22-ц/814/1072/25Головуючий у 1-й інстанції Ячала Ю.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року, ухвалене в сел. Велика Багачка під головуванням судді Ячала Ю. І., дата складення повного судового рішення - 20 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, в с т а н о в и в: У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 01.08.2024 (а. с. 88-111) просив про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 25.03.2024 до червня 2025 року. Позов мотивовано тим, що він є рідним сином відповідача ОСОБА_1 та в даний час після досягнення повноліття проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 . З 02.08.2023 він навчається у Військовому коледжі сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації та на час навчання потребує матеріальної допомоги з боку батьків, а саме: оплату проїзду, харчування, проживання, придбання необхідних речей для життя, навчальної літератури та інше. Вказував, що до досягнення ним повноліття відповідач частково надавав кошти на його утримання, проте на даний час матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатного віку та має можливість надавати фінансову допомогу. Відсутність матеріальної допомоги ставить його в скрутне матеріальне становище, оскільки він не має змоги працювати у зв`язку з денною формою навчання. Добровільно вирішити питання надання матеріальної допомоги відповідач не бажає. Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання, як повнолітнього сина, на період його навчання у розмірі 1/6 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 травня 2024 року і до 30 червня 2025 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн. Рішення мотивовано тим, що у зв`язку з навчанням позивач потребує матеріальної допомоги, яку відповідач як батько повинен та має можливість надавати. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач перебуває на повному забезпеченні Міністерства оборони України, має безкоштовне тимчасове місце розміщення (проживання) та забезпечується під час навчання підручниками і навчальними посібниками, не надав доказів наявності потреби в матеріальному забезпеченні та не довів існування встановлених статтею 199 СК України обставин існування юридичних фактів для стягнення аліментів на його утримання на період навчання. Крім того, позивач не надав доказів отримання та розміру щомісячного грошового забезпечення курсанта. Натомість представником позивача надано суду довідку органу ДПС про відсутність у позивача доходу, чим введено суд в оману. Вказує, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішив поданих ним клопотань про допит свідків та витребування доказів, та прийнявши заяву про уточнення позовних вимог не встановив строк для подання відзиву на уточнені позовні вимоги, а закрив підготовче засідання у справі і перейшов до розгляду справи по суті. Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності в нього можливості надавати матеріальну допомогу синові на період навчання, а також доказів понесення позивачем витрат у зв`язку з навчанням. Наголошує, що позивач перебуває на повному утриманні за рахунок державних коштів на видах забезпечення за курсантськими нормами, таких як: грошове, продовольче, речове та житлове. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду від учасників справи не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини четвертої статті 19, статті 274, частини першої статті 368, частини першої статті 369 ЦПК України цивільні справи у спорах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, сплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.04.2006 виконкомом Великочернігівської сільської ради Овруцького району Житомирської області (а. с. 7 ). Згідно довідки від 19.09.2023 за № 1/70/7/615 солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Військовому коледжі сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації з 02 серпня 2023 року на посаді курсанта коледжу, зарахований наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 31 серпня 2023 року № 16 та перебуває на повному забезпеченні Міністерства оборони України. Навчається на денній формі навчання, термін навчання до червня 2025 року (а. с. 8, 9, 103). Відповідач ОСОБА_1 працює на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «Агро-Стандарт», його дохід за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 становив 46 200 грн (а. с. 48). Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, встановлює обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати ними аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина третя статті 199 СК України). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц та від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач навчається за денною формою навчання, самостійного доходу не отримує, а відповідач, як батько, має можливість та зобов`язаний надавати допомогу на утримання повнолітнього сина на час навчання. При цьому суд вказав, що сам по собі встановлений факт перебування повнолітнього сина на повному забезпеченні не скасовує встановленого статтею 199 СК України обов`язку батька утримувати повнолітнього сина, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково. Однак, встановивши факт перебування позивача на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, суд першої інстанції не врахував, що позивач не довів існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти з батьків на підставі статті 199 СК України, що є його процесуальним обов`язком, не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). Згідно Положення про Військовий коледж сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформації імені Героїв Крут, до якого з 02.08.2023 зарахований позивач ОСОБА_2 , курсанти, які проходять військову службу (навчання) у Військовому колежі мають право на соціальний і правовий захист, який передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, право на грошове, продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах та за нормами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Курсантам також може виплачуватися грошова компенсація за місцем навчання за тимчасовий піднайом (найом) житлового приміщення поза розташуванням Військового коледжу в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з батька - ОСОБА_1 аліментів на своє утримання на час проходження навчання у Військовому коледжі є безпідставними, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна