Постанова 4814 № 536/2105/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/2105/23 Номер провадження 22-ц/814/739/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 вересня 2024 року у складі судді Баранської Ж. О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міськрайонне управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Друга Кременчуцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування, в с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Полтавської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міськрайонне управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка проживала в АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із домоволодіння за вищевказаною адресою, у тому числі земельних ділянок, що належали померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу 07.10.2002 за реєстровим № 4200. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Максимівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 08.12.2003 і зареєстрований в реєстрі за № 460, відповідно до якого ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після її смерті. Для оформлення спадкових прав на домоволодіння матері він свого часу звернувся до державного нотаріуса Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л. В. та отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29 листопада 2007 року, яким за ним визнано право на спадщину лише на будівлі та споруди по АДРЕСА_1 . Як з`ясувалось згодом, за життя його мати не зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки загальною площею 0,25 га за вищевказаною адресою, які також були об`єктом купівлі-продажу, що укладався між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказував, що згідно державного акту про право приватної власності вказані земельні ділянки призначались для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га. У подальшому відбулось встановлення меж вказаних земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1005 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1500 га. При цьому, вказані земельні ділянки продовжують бути зареєстрованими за ОСОБА_3 , і саме з цієї підстави позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки. На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки не є можливим у зв`язку зі смертю матері, а чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за померлою особою. Посилаючись на викладене, просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1005 га кадастровий номер 5322482601:01:004:0102 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1500 га кадастровий номер 5322482601:01:0103, які розташовані по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 . Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Другу Кременчуцьку державну нотаріальну контору. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 червня 2024 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 . Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 липня 2024 року закрито провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю останньої. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано безпідставністю та недоведеністю заявлених позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірні земельні ділянки є сформованим об`єктом права власності, що підтверджується відповідними записами у Держгеокадастрі, а отже, вони можуть бути успадкованими. Вказує на помилковість висновків суду щодо відсутності доказів укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки копія цього договору наявна в матеріалах спадкової справи ОСОБА_2 , що була витребувана судом. При цьому у позивача примірник такого договору відсутній, про що він зазначав в позовній заяві та за клопотанням представника позивача був витребуваний хвалою суду у приватного нотаріуса Волошиної Н. А. Зазнає, що суд дійшов помилкового висновку щодо неналежності відповідача, оскільки це є процесуальним порушенням, так як статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. А суд, в свою чергу, не вказав інших осіб, які на його думку, мають бути належними відповідачами по даній справі, відтак, така його думка не відповідає процесуальному обов`язку суду встановити в ході розгляду справи особу, яка повинна бути у ній належним відповідачем. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 89 років в с. Максимівка померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 43 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 108). За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 08.12.2003, посвідчений секретарем Максимівської сільської ради, за яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, заповіла ОСОБА_1 (а. с. 108 зворот-109). 10 квітня 2006 року ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_2 , звернувся до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 29 листопада 2007 року державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л. В. видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із: житлового будинку літ. А, а, житловою площею 25, 9 кв. м, сараю літ. Б, огорожі № 1, 2, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 5322482600:04:000:0098 площею 3,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Максимівської сільської ради Кременчуцького району; майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства у майні КСП «Колос» ПСП «Колос» с. Максимівка Кременчуцького району (а. с. 10). Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н. А. від 19.07.2023 відмовлено ОСОБА_1 у посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці за тією ж адресою площею 0,1005 га, кадастровий номер 5322482601:01:004:0314 та земельної ділянки площею 0,1500 га за цією ж адресою, кадастровий номер 5322482601:01:004:0315 у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 права власності на вказані земельні ділянки (а. с. 24-25). Згідно Державного акту про право приватної власності на землю серія РІ № 505634 від 30.05.2001, який зареєстрований у Книзі записів державних актів про право власності на землю за № 201, спірні земельні ділянки на підставі рішення 19 сесії 13 скликання Максимівської сільської ради від 01.12.2000 було надано ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку - 10 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,15 га. За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 липня 2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н. А. за реєстровими № 2906, ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га, розміщену у с. Макимівка Кременчуцького району, на території Максимівської сільської ради, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,10 га та ведення особистого селянського господарства - 0,15 га. Вказана земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта про право приватної власності на землю Р2 № 614748, виданого Максимівською сільською радою 22.07.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 320 (а. с. 21). При укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.07.2003, на підставі якого мати позивача набула право на спірну земельну ділянку, ОСОБА_5 діяла як представник продавця ОСОБА_4 на підставі довіреності. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 та діяв на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (стаття 131 ЗК України). Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 3.1., 3.3., 3.5., 3.8. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, державний акт на право власності на земельну ділянку видається, у тому числі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Державні акти на право приватної власності на землю видаються міськими, селищними, сільськими радами. Державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою. Державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю, реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1, які ведуться відповідними радами. Таким чином, на час укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки 01.07.2003 діяв порядок, згідно якого право власності на земельну ділянку, набуту на підставі цивільно-правових угод, посвідчувалось державним актом на право приватної власності на землю та підлягало реєстрації у Книзі записів таких державних актів. Держава визнає права на нерухоме майно, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 року, на підставі документу, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідне право у відчужувача земельної ділянки ОСОБА_4 було оформлено Державним актом про право приватної власності на землю Р2 № 614748, зареєстрованим згідно чинного законодавства 22.07.2002, а тому доводи позивача ОСОБА_1 , що здійсненню його права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 перешкоджає реєстрація права власності ОСОБА_5 на підставі Державного акту від 30.05.2001 серії Р1 № 505634, не є обґрунтованими. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41). Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)). Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)). У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Як вбачається з довідки виконкому Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області № 840 житловий будинок, що належав ОСОБА_2 , розташований на приватизованій земельній ділянці, право власності на яку оформлено Державним актом серії Р2 № 614748 на ім`я померлої ОСОБА_4 , проте відомостей про спадкоємців, які прийняли спадщину після її смерті, чи їх відсутності або усунення від права на спадкування чи неприйняття ними спадщини, та відповідно доказів відумерлості спадщини (стаття 1277 ЦК України), а відтак, переходу її у власність територіальної громади Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, яку визначено позивачем, як особу, що має відповідати за позовом, матеріали справи не містять, а тому висновки суду першої інстанції про неналежність відповідача у справі є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги представника позивача таких висновків суду не спростовують та на порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права не вказують. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та залишає його в силі, а апеляційну скаргу представника позивача - без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича - залишити без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна