Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 761/15299/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/15299/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Руденко Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25 листопада 2024 року, суддя Волошин В.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання дій протиправними, стягнення майнової шкоди,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії 2КІ №0000247507 від 16 квітня 2024 р., винесену відносно нього головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржуком О.В.; - визнати протиправними дії головного спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржука О.В. щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_1 від 16 квітня 2024р., а також самого тимчасового затримання цього транспортного засобу, що мало місце 16 квітня 2024 р.; - стягнути за рахунок Державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь позивача майнову шкоду, завдану незаконними рішеннями та діями спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржука О.В. у розмірі 1929,40 грн; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача судові витрати в сумі 13000,0 грн, а саме витрати на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, на переконання позивача, його було притягнуто до адміністративної відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова прийнята з порушенням чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Також позивач зазначив, що відсутні будь-які належні та допустимі докази проведення інспектором Коржуком О.В. замірів відстані від транспортного засобу до будь-яких об`єктів, в тому числі прилеглої території; оскаржувана постанова взагалі не містить даних про точну відстань, на якій його автомобіль, на думку інспектора, знаходиться від прилеглої території, а також відомостей про прилад та/або спосіб, якими така відстань вимірювалась; зміст постанови не містить жодних посилань на допустимі докази вчинення правопорушення; фото, розміщені за посиланням, доступним за QR-кодом наявним на повідомленні, не дають можливості встановити відстань від автомобіля до місця виїзду з прилеглої території. Крім того, лише на трьох з п`яти фото видно державний номерний знак автомобіля. При цьому по жодному з вказаних трьох фото не можливо визначити точну відстань до будь-яких об`єктів. Позивач вважає, що факт вчинення ним правопорушення жодним чином не зафіксовано та не підтверджено допустимими та належними доказами, а інспектором Коржуком О.В, у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних його особистого сприйняття, з яких неможливо достеменно визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, проведення вимірювань тощо). Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржука О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ №0000247507 від 16 квітня 2024 року, було притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. З постанови вбачається, що транспортний засіб «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_2 , 16 квітня 2024 року о 12 год. 37 хв. на вул. Рибальська, 3 в м. Києві зупинено ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушено п. 15.9 підпункт «и» ПДР України, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ Інспектора. Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її незаконною, а дії відповідача протипраними, з метою відновлення порушеного права, позивачка звернулась з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить, зокрема, уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів. Абзацом 3 п.п. 7-1 п. "а" ч. 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів. Згідно з частиною третьою статті 219 КУпАП, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 і 3 статті 122, частинами 1 і 2 статті 152 і цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. На виконання рішення Київської міської ради від 13.07.2023 № 6870/6911 «Про оптимізацію діяльності деяких структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», згідно з розпорядженням Київського міського голови В. Кличка від 17.10.2023 № 994 «Про затвердження структури Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» у складі Департаменту територіального контролю міста Києва утворено управління (інспекцію) з паркування. Рішенням Київської міської ради від 05.10.2023 № 7112/7153 «Про впорядкування питань щодо діяльності інспекторів з паркування в місті Києві» посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва уповноважено від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також проводити тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку у разі вчинення водієм порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122, частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, визначених частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху), а також у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до пп. "и" п. 15.9 ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Згідно з п. 1.10 ПДР України, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (вивантаження) вантажу, виконання вимог ПДР (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Відповідно до п. 15.1 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Згідно з п. 15.2 за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Нормами ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за наступні порушення - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу. Згідно з частинами 2-4 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Колегією суддів досліджено оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою та в межах наданих повноважень. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП). Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем долучено до відзиву, як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, матеріали фотофіксації. Так, веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, kyiv.digital/penalty/check через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - постанова 2КІ № 0000247507 від 16 квітня 2024 року, де містяться фото транспортного засобу «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_2 , а саме містить п`ять фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату порушення - 16 квітня 2024 року, час вчинення правопорушення - 12:37:29. Проте апелянт зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів вимірюванню відстані від виїзду з прилеглих територій, тому вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним. Колегія суддів не погоджується з таким доводами апелянта, оскільки в сукупності з наданих матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що автомобіль позивача «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_1 , був розміщений ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, на одному із фотознімків до постанови чітко видно, що транспортний засіб позивача розташований біля воріт, які відмежовують двір від місця виїзду з прилеглої території, а на самих воротах встановлено табличку з написом «Не паркуватися». Таким чином, головним спеціалістом - інспектором з паркування повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення від 16 квітня 2024 року серія 2КІ № 0000247507. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач на підтвердження власних доводів не надала жодного доказу, тоді як Департамент обґрунтовував власну позицію матеріалами фотофіксації, які відповідали вимогам до доказів відповідно до КАС України. Посилання апелянта на відсутність замірів як єдину підставу визнання дій інспектора неправомірними є необґрунтованими, оскільки з наявних матеріалів фотофіксації чітко вбачається і є очевидним, що транспортний засіб позивача розміщено на значно меншій відстані ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Що стосується доводів скаржника про те, що він 16 квітня 2024 року о 12:37:29 не був за адресою м. Київ, вул. Рибальська, 3, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки з доданих до справи фотографій чітко вбачається, що автомобіль «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_2 , було зафіксовано у належний спосіб, адреса місця його перебування саме м. Київ, вул. Рибальська,

3. Окрім того, в судовому засіданні скаржник не зміг пояснити, де його автомобіль був 16 квітня 2024 року о 12:37:29. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП, оскільки при розгляді адміністративної справи про порушення Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП інспектором були з`ясовані і доведені обставини, які свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Щодо евакуації транспортного засобу на спеціальний штраф майданчик, колегія суддів зазначає наступне. Правові підстави тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання визначають Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року № 990 (далі - Порядок № 990) (додаток 2). Відповідно до ст.265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та шостою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу. Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваг в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху. Пунктом 3 Порядку № 990 визначено, що зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів здійснюється на спеціальних майданчиках чи стоянках Національної поліції, її територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів, а також підприємств, установ та організацій, з якими територіальними (у тому числі міжрегіональними) органами Національної поліції укладено договори про надання послуг із зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Відповідно до ст.265-4 КУпАП повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу. Розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику (стоянці) встановлено спільним наказом МВС, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України від 10.10.2013 № 967/1218/869. Отже, згідно пп. «г» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дії головного спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коржука О.В. щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Шевроле Болт», д.н.з. НОМЕР_1 від 16 квітня 2024 року, а також самого тимчасового затримання цього транспортного засобу, що мало місце 16 квітня 2024 року задоволенню не підлягає. При цьому, колегія суддів зауважує, що вимога про стягнення майнової шкоди у розмірі 1929,40 грн є похідною та задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25 листопада 2024 року. При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25 листопада 2024 року- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Беспалов О.О. Кобаль М.І. Постанову виготовлено: 05 березня 2025 року.