Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6577/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6577/24 Перша інстанція: суддя Мельник О.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Коблова А.О., за участі: представника апелянта Марченка О.І., представника позивача адвоката Нізола Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства «Коблево» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А : 11 липня 2024 року акціонерне товариство «Коблево» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21 червня 2024 року: - №1430614290704, яким позивачу визначено податок на додану вартість на суму 625 000,00 грн, у тому числі, за основним платежем на суму 500 000 гривен та штрафними санкціями на суму 125 000 грн; - №1430914290704, яким застосовано штраф в розмірі 3400 грн за порушення граничного строку складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. В обґрунтування позовних вимог товариство вказало, що оскаржувані рішенні прийняті внаслідок висновку відповідача про нереальність отримання інформаційних та маркетингових послуг від ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК». Позивачем наголошено на реальності та необхідності отримання профільних послуг для підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку та збільшення рівня реалізуємої продукції. В той же час, реальність отриманих послуг засвідчена переліком наданих первинних документів, які не були належним чином досліджені посадовими особами відповідача. Відповідно до правової позиції відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву, факт надання відповідних послуг з боку ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» засвідчується актом прийому-передачі наданих послуг, актом виконаних робіт. Але до перевірки не надано кошторису до договору, який містив би інформацію щодо кількості людей задіяних в організації та проведенні рекламних кампаній, кількості витрачених людино-годин на надання послуг, вартості однієї людино-години та обсяги наданих послуг, в зв`язку з чим не можливо дослідити обґрунтованість та адекватність вартості зазначених послуг. Наданий до перевірки акт виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», який датовано 31.12.2021 року за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 року складений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не дотримано вимог щодо оформлення документів після завершення операцій. Факти, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 24.05.2024 № 10193/14-29-07-04/00413966, ґрунтуються на наявних порушеннях позивачем норм чинного законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, є правомірним та не підлягають скасуванню. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, надання невірної правової оцінки обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт вказує, що судом не надана належна оцінка доводам відповідача. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку АТ «Коблево» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2018 по 30.06.2023, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 14.03.2024 року №7235/6/99-00-06-01-01-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки АТ «Коблево» від 17.11.2023 №638/34-00-07-014/00413966. Актом перевірки від 24.05.2024 року 310193/14-29-07-04/00413966 встановлені наступні порушення, а саме: абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, за грудень 2021 року занижено податок на додану вартість на суму 500 000 гривень; абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого платником податків не складено та не зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку за період складання грудень 2021 року загальним обсягом 2 500 000,00 грн, крім того ПДВ 500 000,00 гривень. АТ «Коблево» не погодилося з висновками акту перевірки від 24.05.2024 року №10193/14-29-07-04/00413966 та вказує, що викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідставними, в зв`язку з чим надало до Головного управління ДПС у Миколаївській області заперечення. За результатами розгляду заперечень позивача, змін до висновку акта перевірки від 24.05.2024 № 10193/14-29-07-04/00413966 не внесено. Відповідач 21.06.2024 року прийняв податкові повідомлення-рішення: - №1430614290704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - ПДВ на загальну суму - 625 000 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 500 000 грн та за штрафними ( фінансовими санкціями) - 125 000 грн (за грудень 2021 року занижено податок на додану вартість на суму 500 000 гривень, за рахунок заниження податкових зобов`язань); за № 1430914290704, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн (за те, що протягом граничного строку за період складання грудень 2021 року позивачем не складено та зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних). Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження реальності отриманих позивачем послуг первинними документами та подальшого використання наданої інформації для стимулювання діяльності. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України). Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»). Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п.п.г) п. 198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону). Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне. Відповідно до обставин даної справи, а саме акту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.11.2023 року №638/34-00-07-01/00413966 «Про результати документальної планової виїзної перевірки АТ «КОБЛЕВО», серед іншого встановлено, що маркетингові та інформаційні послуги, які позивач отримав від ТОВ «Баядера Логістик» не використовуються ним у власній господарській діяльності, що є порушенням: 1) підпункту 147.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2,198.5 статті 198, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 584 227 грн, в тому числі: за грудень 2021 року на суму 500 000 грн, за квітень 2022 року на суму 84 227 грн; 2) пункту 201.10 статті 201 ПКУ, платником податків не складено та не зареєстровано податкову накладну протягом граничного строку за період складання грудень 2021 року. На підставі вказаного акту Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.12.2023 року №47134000701 та №46734000701, які оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 14.03.2024 року №7235/6/99- 00-06-01-01-06 скасовано податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 21.12.2023 року №47134000701 та №46734000701 в повному об`ємі. В обґрунтування підстав для скасування ППР вказано, що висновки акту перевірки про заниження скаржником податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Баядера Логістик» на суму 500 000 грн та, відповідно, про відсутність складання і реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не забезпечені належною доказовою базою, внаслідок чого підлягають скасуванню. Наголошено, що податковий орган не довів відсутність зв`язку з господарською діяльністю в придбані позивачем у ТОВ «Баядера Логістик» інформаційних та маркетингових послуг з метою стимулювання збуту товарів. Головним управлінням проведено позапланову виїзну документальну перевірку АТ «Коблево» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2018 по 30.06.2023, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 14.03.2024 року №7235/6/99-00-06-01-01-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки АТ «Коблево» від 17.11.2023 №638/34-00-07-014/00413966, результати якої оформлено актом від 24.05.2024 року 310193/14-29-07-04/00413966. Відповідач у вказаному акті дійшов до висновку, що придбані у ТОВ «Баядера Логістик» інформаційні та маркетингові послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності. Контролюючий орган зазначив, що АТ «Коблево» до перевірки не надано документів щодо формування вартості інформаційних та маркетингових послуг, впливу понесених витрат на господарську діяльність підприємства з метою отримання прибутку. Верховний Суд висловив правову позицію щодо подібного питання, яка сформульована в постанові від 25 березня 2021 року по справі № 813/2781/17, згідно з якою головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат із господарською діяльністю платника податку. Колегією суддів встановлено, що господарською діяльністю позивача є діяльність, що пов`язана з виробництвом та реалізацією алкогольних напоїв. Можливість здійснення такої діяльності підтверджується ліцензією на виробництво алкогольних напоїв № 990108202300052, дата реєстрації 24 серпня 2023 року, з 30.08.2023 до безстроково та № 990108201800050 дата реєстрації 23.08.2018 року. Також суд враховує, що відповідно наданого позивачем витягу з штатного розпису у АТ «Коблево» відсутні штатні посади, які за функціональними обов`язками відповідали за маркетинг, тому придбання інформаційних та маркетингових послуг обумовлено відсутністю власних спеціалістів у відповідній галузі. Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (виконавець) 26.06.2020 року укладено договір про надання послуг № 26/06-2020-2-76, предметом якого є надання виконавцем за плату інформаційних та маркетингових послуг, визначених в додатках до даного договору. Послуги по цьому договору надаються виконавцем з метою стимулювання збуту товарів замовника. Додатком № 2 від 30.09.2021 року до договору, передбачені види послуг, їх ціна, період надання послуг та територія їх надання. Згідно пункту 1.3. договору факт надання відповідних послуг з боку виконавця засвідчується актами приймання-передачі послуг у порядку визначеному пунктом 3 договору. Відповідно до додатку № 2 від 30.09.2021 року до договору про надання послуг № 26/06-2020-2-76 від 26.06.2020 року сторони обумовили перелік послуг, які позивач має намір отримати та їх вартість у фіксованому розмірі На виконання умов договору та додатку № 2 від 30.09.2021 року до нього відповідно до акту № 2 приймання - передачі наданих послуг від 31.12.2021 року виконавець передав позивачу, а позивач прийняв від виконавця. Сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 31.12.2021 року, яким позивач підтвердив, що інформаційні та маркетингові послуги, надані протягом 4 кварталу 2021 року на території Вінницької, Донецької (крім окупованих територій), Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської областей, м. Київ та Київської області, Луганської (крім окупованих територій), Волинської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Кіровоградської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської та Чернігівської областей надані виконавцем належним чином і в повній відповідності з умовами договору. Надання послуг документально підтверджується додатками до звіту А-П, в яких містяться рекомендації щодо формування асортименту товару, надання планів продажу, визначення їх обсягу (в т.ч. середньоденних) та відносної динаміки. Також у додатках наведений конкретизований перелік дій та заходів, які вчинялись ТОВ «Баядера Логістик», суть наданої послуги, період та адреса її надання. АТ «Коблево» здійснило розрахунки з ТОВ «Баядера Логістик» в безготівковій формі на підставі платіжних інструкцій від 13.12.2022 року № 2285 на загальну суму 2 000 000,00 грн з ПДВ та від 31.12.2022 року № 2306 на загальну суму 1 000 000,00 грн з ПДВ. На дату виникнення податкових зобов`язань ТОВ «Баядера Логістик» складено податкову накладну № 15245/28 від 31.12.2021 року на суму 3 000 000 грн та зареєстровано її 14.01.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також колегія суддів враховує, що ТОВ «Баядера Логістик» у перевіряємий період за договором поставки № ЗК0102/13 від 01.02.2013 року безпосередньо придбало у позивача алкогольних напоїв на загальну суму 2 915 268 897,69 грн з ПДВ. Отже, послуги зі стимулювання збуту товарів, інформаційні та маркетингові послуги спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача, в т.ч. через торговельні мережі, з якими працює ТОВ «Баядера Логістик», зокрема шляхом популяризації продукції серед споживачів, заохочення прихильників певної торгової марки та постійних покупців до повторних купівель та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює економічний ефект цих послуг для позивача. В акті перевірки податковий орган зазначає про ненадання позивачем кошторису до договору, який містив би інформацію щодо кількості людей задіяних в організації та проведенні рекламних кампаній, кількості витрачених людино-годин на надання послуг, вартості однієї людино-години та обсяги наданих послуг, в зв`язку з чим не можливо дослідити обґрунтованість та адекватність вартості зазначених послуг. Відповідно до додатку сторони обумовили, як визначений перелік послуг, які позивач має намір отримати, так і їх вартість у фіксованому розмірі. В той же час, ні договір, ні додатки до нього не передбачали необхідність складення кошторису. Колегія суддів зазначає, що питання ціноутворення віднесено до господарської компетенції сторін договірних відносин, а формування ціни не обов`язково обумовлено наявним кошторисом. До того ж, вимоги чинного законодавства не зобов`язують сторін наперед визначати кількість людино-годин, необхідних для надання послуг. Крім того, як вже зазначалось вище, отримані послуги позивачем оплачено в повному обсязі. Перевіряючи доводи контролюючого органу щодо порушення строків оплати, колегія суддів зауважує, що, дійсно, відповідно до п. 5 договору послуги оплачуються до 31.01.2022 року, в той час як фактично кошти переховано 13.12.2022 року та 31.12.2022 року, однак відповідне порушення терміну оплати не відноситься до порушень податкової дисципліни, тому не має вплив на формування податкових витрат. Також відповідачем вказано на відсутність документів, які б підтверджували фактичність перебування працівників ТОВ «Баядера Логістик» у торгових точках для надання послуг, графік роботи таких працівників та фактичну кількість відпрацьованих щоденно людино-годин на торгових точках, відповідно до додатку до договору. В аспекті наведеного колегія суддів зауважу, що в актах перевірки та поданих до суду заявах по суті спірних правовідносин податковий орган не зазначає про проведений аналіз ТОВ «Баядера Логістик» стосовно неможливості виконання договірних зобов`язань з огляду на відсутність персоналу. До того ж колегія суддів зауважує, що факт надання послуг належним чином задокументовано, зокрема, наданими фотозвітами та іншими додатками, які доводять перебування працівників у торгових точках з метою надання інформаційних послуг про товар, збору інформації, її обробку та подальший аналіз, який відображено у звітах. Вказуючи, що переважна більшість наданих позивачем акційних газет зовсім не мають інформації, щодо приналежності до певного магазину, а саме: магазин «Копейка» м. Одеса, «ФудМаркет» м. Миколаїв, «СамМаркет» м. Рівне, відповідачем не враховано, що наведені магазини відносяться до торгових мереж, тому відсутність у газеті конкретизації певної точки продажу акційного товару навпаки вказує на розповсюдження маркетингових послуг на всю торгову мережу. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, надані позивачем на підтвердження отриманих послуг від з ТОВ «Баядера Логістик», враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарської операції, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до статті 4 Податкового кодексу, є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, ст. 201 п. 201.10. ПК України доповнено абзацом 3 такого змісту: "Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження". Звичайною і поширеною практикою, до якої вдавались контролюючи органи, було коригування податкових зобов`язань платника податків через оцінку його правочинів як "безтоварних" або нікчемних. В таких випадках податковий орган фактично виконував "поліцейські" функції та опосередковано звинувачував платника податків у фіктивному підприємництві. Наслідком таких дій контролюючого органу було те, що платник податків, господарські операції якого розцінювались як штучні, опинявся в ситуації тривалої невизначеності, так як після складання ним податкової і бухгалтерської звітності та формування податкового кредиту, податковий орган мав право провести перевірку і визначити податкові зобов`язання протягом 1095 днів. Зміни до ст. 201 п. 201.10 ПК України свідчать про те, що законодавець безальтернативно визначив, що сам факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції і з цією метою контролюючий орган наділений повноваженнями зупинення реєстрації податкових накладних платника податку, господарські операції якого викликають сумнів в їх реальності. Тобто, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, контролюючий орган має право донарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, виключно на підставі рішення кримінального суду, яким встановлено факт фіктивного підприємництва. Оскільки податкові накладні, що складені і зареєстровані контрагентами-постачальниками позивача після 1 липня 2017 року, а саме: у 2022-2023 році, то відповідно до ст. 201 п. 201.10. ПК України, суми ПДВ, які відносились позивачем до податкового кредиту в ці періоди, не потребують додаткового підтвердження з його боку. На думку судової колегії, вказані обставини є додатковими підставами для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення перевірки. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із ТОВ «Баядера Логістик» були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, судова колегія приходить до висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з його контрагентом. Оскільки судовим розглядом встановлено, що позивачем не допущено порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункт 198.5 статті 198 ПКУ, щодо заниження ПДВ на суму 500 000 грн за грудень 2021 року, тому безпідставним та необґрунтованим також є висновок відповідача щодо обов`язку позивача скласти та зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку за період грудень 2021 року обсягом 2 500 000 грн та ПДВ 500 000 грн. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2024 року №1430614290704 та №1430914290704. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16 липня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-»г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,320-322,325,328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Повний текст постанови складено та підписано колегією суддів 04 березня 2025 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко