Постанова 4814 № 643/20480/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/20480/21 Номер провадження 22-ц/814/531/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2024 року у складі судді Савченко Л. І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання договору довічного утримання дійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Харківська міська рада про визнання договору довічного утримання недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з вказаним позовом до Харківської міської ради, у якому просив визнати договір довічного утримання (догляду), укладений 17.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , дійсним. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17.04.2021 між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір довічного утримання (догляду), за яким: ОСОБА_3 передає у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_3 на умовах Договору. Пунктом 18 зазначеного Договору передбачено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 домовилися здійснити нотаріальне посвідчення договору 21.04.2021. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 з 20.04.2021 знаходилася на стаціонарному лікуванні, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, вони не мали, а згодом втратили можливість посвідчити договір довічного утримання нотаріально. Оскільки ОСОБА_3 була госпіталізована до лікарні з попереднім діагнозом «COVID-19» (SARS-CoV-2) була відсутня можливість нотаріального посвідчення договору у зв`язку із забороною особистого контакту з нею. Зазначав, що після смерті ОСОБА_3 він забрав з лікарні її особисті речі, отримав лікарське свідоцтво про смерть та тіло померлої, здійснив її поховання та поминки за власний рахунок. На даний час підтримує будинок у придатному стані, сплачує комунальні послуги, виконує вимоги щодо заміни лічильників. 14.02.2022 до суду надійшов зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, який було уточнено 05.05.2021 та в якому позивач просила суд визнати договір довічного утримання від 17.04.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , недійсним та зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 оригінали документів, а саме: свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.2021, свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-597, серія НОМЕР_2 , видане Третьою харківською державною нотаріальною конторою 05.07.2004, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.07.2004, номер витягу 4178541, реєстраційний номер 6297164 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 644 в книзі 1, серія: СВС № 312693, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , реєстровий № 5284/644 від 18.06.2004 (а. с. 149-155, 214-220, т. 1, 40-41, т. 2). Позов мотивовано тим, що померла ОСОБА_3 є її рідною тіткою та вона є єдиною спадкоємицею майна померлої за законом. 29.10.2021 вона звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіної С. Ю. із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 у зв`язку із ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця та наявністю спору й невизначеністю кола спадкоємців, так як 26.08.2021 приватним нотаріусом було отримано заяву ОСОБА_1 , яким не було надано відомостей щодо ступеня родинного зв`язку зі спадкодавцем, проте надано оригінали документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. Вважає, що вказані документи були самовільно присвоєні ОСОБА_1 та поданням позову він намагається присвоїти і спадкове майно померлої ОСОБА_3 . Вказувала, що договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , є недійсним, оскільки не був посвідчений нотаріально. Крім того її тітка не підписувала вказаний договір та не ухилялася від його нотаріального посвідчення, адже не мала бажання на його укладення. Всі витрати ОСОБА_1 на поховання доньки ОСОБА_3 . ОСОБА_4 були йому відшкодовані, оскільки він сам наполягав на організації похорону, користуючись своїми зв`язками. Зазначала, що ОСОБА_3 неодноразово у телефонних розмовах просила її забрати до себе, а тому вона з своїм чоловіком поїхали до м. Харкова, проте забрати ОСОБА_3 до себе в м. Маріуполь не змогли через погіршення стану її здоров`я, відтак вони домовилися зробити це коли їй покращає. Під час даної зустрічі ОСОБА_1 не залишав їх наодинці, на її прохання це зробити відмовився. При цьому лікування ОСОБА_3 здійснювалося вдома за призначеннями знайомого лікаря ОСОБА_1 .. Про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_1 її не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав, вона дізналася про це від своєї сестри ОСОБА_5 , яку повідомили сусіди. Вказані обставини вважає достатніми для визнання договору довічного утримання недійсним та зобов`язання ОСОБА_1 повернути оригінали документів про право власності на спадкове майно, оскільки він не є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та утримує дані документи незаконно з метою привласнення спадкового житлового будинку. На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м. Харкова, які передано на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 та об`єднано її в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 (а. с. 252, т. 1). Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 : свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.2021; свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-597, серія НОМЕР_2 видане Третьою харківською державною нотаріальною конторою 05.07.2004; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.07.2004, номер витягу 4178541, реєстраційний номер 6297164 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 644 в книзі 1, серія: СВС № 312693; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , реєстровий № 5284/644 від 18.06.2004. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 992,40 грн. В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 , який, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що подана ОСОБА_6 позовна заява була підписана її представником - адвокатом Коваль А. М., проте до позовної заяви не було додано документи, які посвідчують особу ОСОБА_2 з метою встановлення її особистих даних, а додані до уточненої позовної заяви докази родинної спорідненості ОСОБА_2 з ОСОБА_3 не засвідчені належним чином та видані країною агресором рф. Крім того, подані документи містять розбіжності з іншими документами по справі в даті народження ОСОБА_3 та відсутні докази на підтвердження зміни прізвища « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що наявність лише однієї постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину не підтверджує того факту, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за відсутності належних доказів на підтвердження родинних зав`язків між ними. Крім того, в матеріалах справи відсутня копія спадкової справи. Таким чином вважає, що суд неповно дослідив докази у справі, порушив порядок їх дослідження, встановлений статтею 89 ЦПК України, та фактично визнав доведеними обставини, на які посилався представник ОСОБА_2 без наявності жодного доказу на їх підтвердження. Зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки поведінці ОСОБА_2 , яка не дотрималася вимог статті 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, чим, у свою чергу, порушила принцип змагальності сторін, що як наслідок призвело до порушення принципів справедливого розгляду та верховенства права та у цілому змагальності сторін. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Коваль А. М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків у віці 86 років померла ОСОБА_3 , про що вчинено відповідний актовий запис № 8989 та Харківським міським відділом ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 25, т. 1). Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2004, виданого державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори Уманець О. В. за реєстровим № 1-557, що зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2004 (а. с. 31, 158, т. 1). 29.10.2021 ОСОБА_2 подала до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. заву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заяву приєднано до матеріалів спадкової справи № 62/2021. Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. від 02.02.2022 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка на час відкриття спадщини постійно мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, наявністю судового спору та невизначеністю кола спадкоємців. У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що 26.08.2021 нотаріусом отримано заяву ОСОБА_1 , який не підтвердив свого права на спадкування, та у матеріалах спадкової справи № 62/2021 мається копія ухвали Московського районного суду міста Харкова від 24.11.2021 у цій справі № 643/20480/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання дійсним (а. с. 160, т. 1). Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що він перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_3 , допомагав їй по господарству, підтримував її, ходив у гості, а як вона захворіла, здійснював за нею догляд. Договір довічного утримання вони не встигли нотаріально посвідчити через хворобу ОСОБА_3 на COVID-19, у зв`язку з чим остання була госпіталізована. Нотаріус же відмовився здійснювати виїзд за місцем знаходження ОСОБА_3 для вчинення нотаріальної дії через карантинні заходи, встановлені для «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19, що слідує із повідомлення приватного нотаріуса І. Молодчого від 11.01.2023 (а. с. 205, т. 1). Згідно договору довічного утримання (догляду) від 17.04.2021, складеного у простій письмовій формі, ОСОБА_3 (відчужувач) передає у власність, а ОСОБА_1 (набувач), отримує у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а натомість ОСОБА_1 зобов`язується довічно утримувати відчужувача на умовах цього договору, зокрема, довічно надавати матеріальне забезпечення у розмірі 4 000 грн на місяць, а також здійснювати догляд (опікування): забезпечувати продуктами харчування, сплачувати комунальні послуги та виконувати поточний ремонт будинку за свій рахунок, забезпечувати прання білизни на вимогу відчужувача, забезпечувати її належними лікувальними засобами згідно з рецептами лікарів за свої кошти, а у випадку смерті відчужувача - отримати її тіло та здійснити поховання (а. с. 15-17, т. 1). Відповідно до пункту 18 Договору сторони домовилися здійснити нотаріальне посвідчення договору 21.04.2021, проте у вказаний день договір посвідчено не було. Згідно довідки про причину смерті (до форми № 106/о) № 627 від 04.05.2021, виданої КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР причиною смерті ОСОБА_3 став атеросклеротичний кардіосклероз (а. с. 27, т. 1). Поховання ОСОБА_3 здійснював позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 627 від 04.05.2021, яке видане ОСОБА_1 , актом прийому-передачі ОСОБА_1 майна померлої ОСОБА_3 головним лікарем, договором-замовленням № 084387 на організацію та проведення поховання, актами на ритуальні послуги № 000579, № 000125 (а. с. 28-30, 84-86, т. 1). Позивач ОСОБА_2 у своєму позові посилалася на те, що вказаний договір довічного утримання є недійсним, оскільки не посвідчений нотаріально, а привласнені ОСОБА_1 документи померлої ОСОБА_3 , які підтверджують права власності на спадкове майно, підлягають поверненню їй як єдиному спадкоємцю. Задовольняючи частково позов третьої особи, яка заявляє самостійний вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно володіє документами, які необхідні для оформлення спадкових прав ОСОБА_2 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Водночас вимоги ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Підставами недійсності правочину відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 745 ЦК України). У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Разом з тим, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Так, згідно частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однією зі сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що спірний договір довічного утримання (догляду) від 17.04.2021 був укладений у простій письмовій формі, без дотримання обов`язкових вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, при цьому відсутні докази ухилення відчужувача ОСОБА_3 від його нотаріального посвідчення, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання такого договору дійсним у судовому порядку. Посилання в апеляційній скарзі на захворювання ОСОБА_3 на «COVID-19» (SARS-CoV-2) не є доказом ухилення її від нотаріального посвідчення договору, а організація роботи приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Молодчий І. О. у період введення «червоного рівня» епідемічної небезпеки поширення COVID-19 не вказує на неможливість нотаріального посвідчення договору довічного утримання (догляду) за життя відчужувача ОСОБА_3 . Відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси виконують делеговані державою функції, зокрема, посвідчують права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняють інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, вони не входять до переліку суб`єктів, на яких поширюються обмежувальні заходи, а тому дія постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» щодо заборони роботи суб`єктів господарювання, крім певного переліку, на нотаріусів не поширюється. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не свідчать про ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору довічного утримання (догляду), а отже і не свідчать про наявність підстав для визнання такого договору дійсним відповідно до приписів частини другої статті 220 ЦК України. Частиною третьою статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Оскільки спірний договір довічного утримання (догляду) від 17.04.2021 не був нотаріально посвідчений, такий договір не є укладеним та не створює жодних прав та обов`язків для сторін. Відтак рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 не впливає на права позивача ОСОБА_1 , а його доводи в апеляційній скарзі щодо недоведеності позивачем ОСОБА_2 права вимоги є необґрунтованими, оскільки підставою для відмови у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 стало саме відсутність правовстановлюючих документів, які знаходяться у ОСОБА_1 , що ним по суті не заперечувалось. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції за наведених в апеляційній скарзі доводів і вимог та залишає оскаржуване рішення суду в силі, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна