Постанова 4876 № 904/2345/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2345/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Кощеєва І.М., Верхогляд Т.А. при секретарі судового засідання: Карпенко А.С. Представники сторін: від скаржника: Бова Яків Олександрович (поза межами приміщення суду) - від Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» - довіреність № 20/11-12 від 20.11.2024р. представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24 (суддя Загинайко Т.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) про стягнення 202 703 396 грн. 69 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про стягнення 202 703 396 грн. 69 коп., що складає 200 991 228 грн. 25 коп. - заборгованості за послуги, фактично надані за Договором від 01.01.2024 №0147-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії, 550 786 грн. 87 коп. - інфляційних нарахувань та 1 161 381 грн. 57 коп. - 3% річних. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 року у справі № 904/2345/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про стягнення 202 703 396 грн. 69 коп. - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 197 028 106 (сто дев`яносто сім мільйонів двадцять вісім тисяч сто шість) грн. 39 коп. - заборгованості, 1 122 330 (один мільйон сто двадцять дві тисячі триста тридцять) грн. 10 коп. - 3% річних, 524 144 (п`ятсот двадцять чотири тисячі сто сорок чотири) грн. 53 коп. - інфляційних нарахувань та 830 988 (вісімсот тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 82 коп. - витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору від 01.01.2024 №0147-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії, укладеного між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі (ОСП), та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як користувачем системи, позивачем було надано відповідачу послуги з постачання електричної енергії за Договором у період з січня 2024 по квітень 2024 включно, що підтверджується копіями актів приймання-передачі послуги на загальну суму 200 991 228 грн. 25 коп., а саме: - від 31.01.2024 №ПРА-0001750 (за січень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 99 585,879 МВт-год. на загальну суму 63 165 729 грн. 67 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 19-20); - від 29.02.2024 №ПРА-0002268 (за лютий 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 85 131,507 МВт-год. на загальну суму 53 997 552 грн. 78 коп. (а.с. 24-25); - від 31.03.2024 №ПРА-0002822 (за березень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 78 695,134 МВт-год. на загальну суму 49 915 064 грн. 38 коп. (а.с. 21-22); - від 30.04.2024 №ПРА-0003340 (за квітень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 53 466,399 МВт-год. на загальну суму 33 912 881 грн. 42 коп. (а.с. 23-24). Судом першої інстанції визначено, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, заборгованість за фактично надані послуги у розмірі 200 991 228 грн. 25 коп., проте, враховуючи надані відповідачем акти коригування: від 30.05.2024 №ПРА_К_0004076 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001750 від 31.01.2024 та від 13.06.2024 №ПРА_К-0004734 до акту приймання - передачі послуги №ПРА-0002268 від 29.02.2024, якими скориговано обсяг фактично спожитої електричної енергії за січень-лютий 2024 господарський суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за фактично надані послуги за Договором складає 197 028 106 грн. 39 коп. (200 991 228 грн. 25 коп. - 3 963 121 грн. 86 коп.). За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, місцевий господарський суд виснував, що докази, надані позивачем на підтвердження факту надання відповідачу послуги з передачі електричної енергії за Договором у період з січня 2024 по квітень 2024 (включно) на загальну суму 197 028 106 грн. 39 коп. є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за фактично надану йому послугу з передачі електричної енергії на суму 197 028 106 грн. 39 коп., є достатньо вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування. З урахуванням викладеного, господарський суд визначив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за фактично надану послугу з передачі електричної енергії за Договором в розмірі 197 028 106 грн. 39 коп. Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 161 381 грн. 57 коп. за загальний період з 19.01.2024 по 16.05.2024 (включно), а також здійснено інфляційні нарахування в розмірі 550 786 грн. 87 коп. за загальний період з березня 2024 по квітень 2024 (включно). Перевіривши розрахунки, судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено суму заборгованості, на яку здійснено нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань. Так, позивачем при визначенні суми заборгованості за січень 2024 та лютий 2024 не взято до уваги акти коригування, копії яких містяться в матеріалах справи. Після перевірки розрахунку, господарським судом виснувано, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 122 330 грн. 10 коп. - 3% річних за загальний період з 19.01.2024 по 16.05.2024 (включно) та 524 144 грн. 53 коп. - інфляційних нарахувань за загальний період з березня 2024 по квітень 2024 (включно). З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволено господарським частково. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго, в якій просить частково скасувати рішення Дніпропетровської області від 16.09.2024 р. по справі № 904/2345/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 3 963 121,86 грн., 3 % річних у розмірі 39 051,43 грн., інфляційних витрат у розмірі 26 642,34 грн., та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги НЕК «УКРЕНЕРГО» задовольнити у повному обсязі, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) 202 703 378,65 грн. з яких: сума основної заборгованості 200 991 228,25 грн., інфляційне збільшення 550 786,87 грн., 3 % річних 1 161 381,53 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.09.2024 по справі №904/2345/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» обґрунтована наступним: Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач посилається на пункт 6.4. договору, яким передбачено, що за фактично надані послуги з передачі електричної енергії за календарний місяць згідно акту приймання-передачі відповідач зобов`язаний сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця суму, що становить різницю між фактично спожитою послугою та сумою трьох планових платежів. Скаржник зазначає, що акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планові платежі, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів, у строк до 15 числа наступного місяця, чого відповідачем не було зроблено. Таким чином, за доводами позивача, оплаті підлягає як планові платежі, так і акти приймання-передачі за якими строк на оплату визначені умовами договору. Скаржник зауважує, що зазначені відповідачем у відзиві акти корегування за січень та лютий 2024 є «на зменшення», тому враховуються у загальний розрахунок у день його складання, тобто йдуть у період, який виник вже після подання позовної заяви від 29.05.2024, оскільки акт коригування за січень 2024 виставлений 30.05.2024, а акт коригування за лютий 2024 виставлений 13.06.2024. У зв`язку з тим, що на момент звернення НЕК «Укренерго» до суду з даним позовом вказані акти корегування ще не існували, скаржник стверджує, що відповідач був зобов`язаний сплатити виставлені рахунки за актами приймання-передачі послуг за січень та лютий 2024 без врахування актів коригування до них у строки визначені умовами договору. Таким чином, враховані судом першої інстанції при винесенні рішення акти корегування за січень та лютий 2024 до основної заборгованості повинні бути враховані у період, що настав вже після подання позовної заяви. Скаржник зауважує, що наведене свідчить про те, що НЕК «Укренерго» правомірно було нараховано відповідачу заборгованість у розмірі 200 991 228 грн 25 коп, 3% річних на суму 1 161 381 грн 57 коп та інфляційні втрати на суму 550 786 грн 87 коп. за прострочення оплати за планові обсяги, так і за акти приймання-передачі послуг за період з січня по квітень 2024 без врахування актів корегування до актів приймання-передачі послуг. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» обґрунтована наступним: Скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції зроблені невірні висновки при аналізі норм матеріального права, зокрема ст. 617, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач посилається на лист м Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0- 7.1., що оприлюднений на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, підтверджено військову агресію російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року, яка є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, вказаний лист Торгово-промислової палати України є належним, допустимим та достовірним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов`язків суб`єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов`язання за укладеними до настання форс-мажорних обставин договорами (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21). Відповідач стверджує, що форс-мажорні обставини були непередбачувані в момент укладення Договору між Позивачем і Відповідачем, настання цих обставин не залежить від волі сторін Договору, наслідки або вплив обставини непереборної сили неможливо уникнути або вирішити, між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання Договору існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок Відповідач також зауважує, що аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер. Крім того, на переконання відповідача, три проценти річних та інфляційні втрати не є різновидом грошового зобов`язання, а є видом відповідальності. Для настання відповідальності необхідною умовою є наявність у діях/бездіяльності особи вини. З огляду на викладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції не застосував норми ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, що є підставою для скасування або зміни рішення у відповідності до ст. 277 ГПК України. Скаржник зазначає, що за умовами Договору оплата Користувачем вартості Послуги здійснюється плановими платежами, а за наслідком завершення розрахункового періоду, що становить один календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданої Послуги на підставі отриманого Користувачем акту приймання-передачі Послуги, то фактично за результатами складання сторонами акту приймання-передачі Послуги припиняється первісне зобов`язання Користувача щодо оплати планової вартості Послуги шляхом його заміни новим, а саме - зобов`язанням зі сплати фактично наданої Послуги за відповідний розрахунковий період. Відповідно, зобов`язання Користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов`язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п.6.4. Договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі Послуги. На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення 3% річних в розмірі 1 122 330 грн 10 коп., тоді як вірною буде сума у розмірі 962 847,03 грн. З огляду зазначеного, суд першої інстанції не застосував норми ст. ст. 610, 611, ч.2 625 ЦК України, що є підставою для скасування або зміни рішення у відповідності до ст. 277 ГПК України. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: 28.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на апеляційну скаргу відповідача, за змістом якого позивач не погоджується із доводами, викладеними ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими і безпідставними на підставі наступного: - згідно п. 5.1. НЕК «Укренерго» як АКО визначає відповідно до розділу XI КСП планові обсяги споживання Позивачем електричної енергії на місяць, що складають три планові платежі, які він зобов`язаний сплатити у строки визначені умовами п. 6.2 Договору. - згідно п. 6.4. Договору за фактичні надані послуги з передачі електричної енергії за календарний місяць згідно Акту приймання-передачі Відповідач зобов`язаний сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця, суму, що становить різницю між фактично спожитою послугою, та замовленою послугою згідно планових платежів. Тобто, акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планових платежів, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів. - згідно п. 6.4. Договору, у подальшому, враховуючи різницю між фактичними показниками приладів обліку Позивача та Відповідача, складається та підписується відповідний Акт коригування. У випадку, якщо даний акт «на зменшення» суми нарахування, тобто на користь Відповідача, то він враховується у загальний розрахунок у день його складання. У випадку, якщо акт коригування «на збільшення» суми нарахування, то цей акт оплачується до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому його було отримано. Відповідно до п. 4.3 Договору, ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Всі нарахування проводяться у хронологічній послідовності за наростаючим підсумком, на підставі чого позивачем здійснено такі розрахунки. Також, позивач посилається на висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі N 912/1941/21 згідно якого: «…при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць…». Крім того, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі N 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами ст. 611, 625 Цивільного кодексу України. Зобов`язання по оплаті планових платежів існує до дати здійснення Відповідачем оплати/погашення заборгованості по плановим платежам, або до дати, що передує даті вручення акта приймання-передачі послуг. Іншого порядку не передбачено. На підставі наведеного, позивач стверджує, що НЕК «Укренерго» правомірно нараховує відповідачу 3% річних та інфляційні втрати як за прострочення оплати за планові обсяги, акти приймання-передачі послуг, так і за акти коригування. Разом з тим позивач зауважує, що нараховані НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення строків сплати як за планові обсяги, за акти приймання-передачі послуг, так і за акти коригування, що полягає у відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та отримання компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати НЕК «Укренерго». Твердження відповідача щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку із дією форс-мажорних обставин позивач вважає безпідставними, оскільки відповідачем не подано доказів існування форс-мажорних обставин для ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», які б повністю унеможливлювали виконання грошових зобов`язань за договором №0147-02024-ПП від 01.01.2024 у спірний період. Позивач також зазначає, що отримання відповідачем сертифікату про наявність форс-мажорних обставин жодним чином не впливає на предмет розгляду даної справи по суті, оскільки предметом її є стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, що передбачено спеціальною нормою у вигляді Постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» від 26.04.2022 №413, та відповідною судовою практикою. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2345/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Кощеєв І.М. 18.10.2024р. матеріали справи № 904/2345/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 904/2345/24 залишено без розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.02.2025 об 09:30 годин. 25.10.2024 Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.02.2025 об 09:30 годин. 28.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливість взяти участь у призначеному судовому засіданні через зайнятість у інших судових процесах. Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Судова колегія зауважує, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, а в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваних рішеннь та апеляційних скарг. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про відкладення розгляду справи, оскільки наведені в клопотанні причини відкладення розгляду апеляційних скарг є неповажними в розумінні ч.11 ст. 270 ГПК України. 04.02.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: Між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі (ОСП), та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як користувачем системи, було укладено договір від 01.01.2024 №0147-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії шляхом приєднання відповідача до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, умови якого затверджено наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" від 03.10.2023 №549 (надалі - Договір) (а.с. 43-53). Відповідно до пункту 2.1 Договору ОСП за цим договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору; послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12. Пунктом 2.2 Договору визначено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, КСП, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України. За змістом пункту 4.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді; на вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України; тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті http://ua.energy/. Ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік (пункт 4.3 Договору). Відповідно до пункту 5.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: - плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних адміністратора комерційного обліку (АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії; - фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 6.1 Договору). За змістом пункту 6.2 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18-го числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж до 28-го числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж до 08-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду. У разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу (пункт 6.3 Договору). Пунктом 6.4 Договору визначено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місця, наступного за розрахунком (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10-ти календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання користувачем. Згідно з пунктом 6.5 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування. Відповідно до пункту 6.7 Договору розрахунки за ним здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені в цьому договорі. Пунктом 10.1 Договору визначено, що ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги та в строк до 30-го числа місяця наступного за звітним кварталом відповідно до форми, наведеної в додатку 3 до цього договору, надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони. Користувач протягом 3-х робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує та повертає один примірник ОСП. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право протягом 3 робочих днів з моменту отримання акта звірки розрахунків наданої послуги відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його ОСП. Якщо сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього договору. Згідно з пунктом 10.2 Договору у разі несвоєчасної оплати користувачем отриманої послуги ОСП направляє користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості користувачем ОСП має право направити користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання послуги відповідно до вимог КСП. Відповідно до пункту 10.3 Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб. Згідно з пунктом 14.1 Договору останній набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП і діє до 31-го грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення. Пунктом 16.1 Договору визначено, що цей договір, додатки 2 та 3 до цього договору є публічними з встановленими однаковими умовами для всіх користувачів і розміщуються на офіційному веб-сайті ОСП та у паперовій формі не оформлюються. Додаток 1 до цього договору, який містить інформацію, що конкретизує умови цього договору, оформлюється користувачем в паперовій формі шляхом проставленням власноручного підпису уповноваженої особи, або в електронній формі з використанням електронного підпису уповноваженої особи. Додаток 4 до цього договору, який містить інформацію, що конкретизує умови цього договору, оформлюється ОСП в паперовій формі у двох примірниках та підписується уповноваженою особою, або в електронній формі з використанням електронного підпису уповноваженої особи ОСП. Один примірник разом з листом-повідомленням про приєднання до цього договору направляються користувачу. Цей договір та додатки до нього вважаються укладеними з дати, зазначеної в листі - повідомленні про приєднання до цього договору. На підтвердження надання послуги з постачання електричної енергії за Договором у період з січня 2024 по квітень 2024 включно позивачем надано, копії актів приймання-передачі послуги на загальну суму 200 991 228 грн. 25 коп., а саме: - від 31.01.2024 №ПРА-0001750 (за січень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 99 585,879 МВт-год. на загальну суму 63 165 729 грн. 67 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 19-20); - від 29.02.2024 №ПРА-0002268 (за лютий 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 85 131,507 МВт-год. на загальну суму 53 997 552 грн. 78 коп. (а.с. 24-25); - від 31.03.2024 №ПРА-0002822 (за березень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 78 695,134 МВт-год. на загальну суму 49 915 064 грн. 38 коп. (а.с. 21-22); - від 30.04.2024 №ПРА-0003340 (за квітень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 53 466,399 МВт-год. на загальну суму 33 912 881 грн. 42 коп. (а.с. 23-24). Як вбачається, відповідачем надано акти коригування, якими скориговано в бік зменшення обсяг спожитої електричної енергії у січні 2024 та лютому 2024 на загальну суму 3 963 121 грн. 86 коп., зокрема: - від 30.05.2024 №ПРА_К_0004076 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001750 від 31.01.2024, згідно з яким фактичний обсяг наданої послуги у січні 2024 складає 93 696,168 МВт-год. на суму 59 429 980 грн. 86 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 118); - від 13.06.2024 №ПРА_К-0004734 до акту приймання - передачі послуги №ПРА-0002268 від 29.02.2024, згідно з яким фактичний обсяг наданої послуги у лютому 2024 складає 84 773,035 МВт-год. на суму 53 770 179 грн. 73 коп. (а.с. 119). В матеріалах справи містяться копії сформованих позивачем рахунків на оплату (а.с. 27-42). Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", відповідно, не підлягає задоволенню в силу наступного: З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин укладання між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі (ОСП), та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як користувачем системи, договору від 01.01.2024 №0147-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії шляхом приєднання відповідача до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, умови якого затверджено наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" від 03.10.2023 №549 (надалі - Договір), на підтвердження надання послуг з постачання електричної енергії за яким у період з січня 2024 по квітень 2024 включно позивачем надано, копії актів приймання-передачі послуги на загальну суму 200 991 228 грн. 25 коп., а саме: - від 31.01.2024 №ПРА-0001750 (за січень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 99 585,879 МВт-год. на загальну суму 63 165 729 грн. 67 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 19-20); - від 29.02.2024 №ПРА-0002268 (за лютий 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 85 131,507 МВт-год. на загальну суму 53 997 552 грн. 78 коп. (а.с. 24-25); - від 31.03.2024 №ПРА-0002822 (за березень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 78 695,134 МВт-год. на загальну суму 49 915 064 грн. 38 коп. (а.с. 21¬22); - від 30.04.2024 №ПРА-0003340 (за квітень 2024), відповідно до якого фактичний обсяг послуги 53 466,399 МВт-год. на загальну суму 33 912 881 грн. 42 коп. (а.с. 23¬24). Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 3 963 121,86 грн., 3 % річних у розмірі 39 051,43 грн., інфляційних витрат у розмірі 26 642,34 грн. За визначенням термінів, наведених в ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон 2019-VIII від 13.04.2017): Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (Далі - Позивач); Статтею 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з пунктом 6.5 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування. Як вбачається з матеріалів справи, акти коригування в бік зменшення обсяг спожитої електричної енергії у січні 2024 та лютому 2024 на загальну суму 3 963 121 грн. 86 коп.: - від 30.05.2024 №ПРА_К_0004076 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001750 від 31.01.2024, згідно з яким фактичний обсяг наданої послуги у січні 2024 складає 93 696,168 МВт-год. на суму 59 429 980 грн. 86 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 118); - від 13.06.2024 №ПРА_К-0004734 до акту приймання - передачі послуги №ПРА-0002268 від 29.02.2024, згідно з яким фактичний обсяг наданої послуги у лютому 2024 складає 84 773,035 МВт-год. на суму 53 770 179 грн. 73 коп було надано відповідачем зі значним перевищенням встановленого пунктом 6.5 Договору строку на оскарження шляхом подання повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей щодо фактичного обсягу наданої послуги з відповідними актами коригування. Отже, акти приймання-передачі за січень-лютий 2024 року на загальну суму 117 163 282,45 грн вважаються такими, що прийняті відповідачем без розбіжностей. Умовами пункту 6.2. договору передбачено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Відповідно до пункту 6.4. договору за фактично надані послуги з передачі електричної енергії за календарний місяць згідно акту приймання-передачі відповідач зобов`язаний сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця суму, що становить різницю між фактично спожитою послугою та сумою трьох планових платежів. Відповідно до висновку, який викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 року у справі №912/1941/21 та постанові Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі №904/5899/21, при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та оператор системи передачі зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. З огляду на викладене та враховуючи, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом вказані акти коригування не було складено відповідачем, колегія суддів доходить висновку, що відповідач зобов`язаний був сплатити виставлені рахунки за актами приймання-передачі послуг, зокрема, за січень-лютий 2024 року без врахування актів коригування до них у строки, визначені умовами договору. Вказане узгоджується з умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП від 01.01.2024 та наведеною вище практикою Верховного Суду. Попри те, повні та своєчасні розрахунки за надані позивачем послуги відповідачем здійснені не були. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У даній справі, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг. Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Враховуючи наведені вище умови договору, колегія суддів констатує, що строк виконання зобов`язання з оплати вартості послуг з передачі електричної енергії є таким, що настав. Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу у період з січня 2024 року по квітень 2024 року послуг з передачі електричної енергії на загальну суму 200 991 228,25 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією. Оскільки заборгованість перед позивачем за наданні послуги станом на час розгляду справи не сплачена відповідачем, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «НЕК «Укренерго» в повному обсязі в розмірі 200 991 228,25 грн основного боргу без врахування актів коригування за січень-лютий 2024 року, оскільки їх було складено відповідачем без врахування певних часових обмежень, передбачених умовами договору. Таким чином, вказані акти коригування за січень-лютий 2024 року, що виставлені відповідачем 30.05.2024 та 13.06.2024 відповідно, мають включатися у період, який виник після подання позовної заяви (30.05.2024) та враховуватися у загальний розрахунок у день його складання. За наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 3 963 121,86 грн, а саме «… Як вбачається, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, заборгованість за фактично надані послуги у розмірі 200 991 228 грн. 25 коп., проте, враховуючи надані відповідачем акти коригування, якими скориговано обсяг фактично спожитої електричної енергії за січень-лютий 2024 суд вважає, що розмір заборгованості за фактично надані послуги за Договором складає 197 028 106 грн. 39 коп. (200 991 228 грн. 25 коп. - 3 963 121 грн. 86 коп.). …». Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того що : « .. згідно п. 6.4. Договору за фактичні надані послуги з передачі електричної енергії за календарний місяць згідно Акту приймання-передачі відповідач зобов`язаний сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця, суму, що становить різницю між фактично спожитою послугою, та сумою трьох планових платежів. Тобто, акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планові платежі, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів, у строк до 15 числа наступного місяця, чого відповідачем не було зроблено. Таким чином оплаті підлягає як планові платежі, так і акти приймання-передачі за якими строк на оплату визначені умовами Договору. Відповідно до п. 6.4 Договору, Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку… … - згідно п. 5.1. НЕК «Укренерго» як АКО визначає відповідно до розділу XI КСП планові обсяги споживання Позивачем електричної енергії на місяць, що складають три планові платежі, які він зобов`язаний сплатити у строки визначені умовами п. 6.2 Договору. - згідно п. 6.4. Договору за фактичні надані послуги з передачі електричної енергії за календарний місяць згідно Акту приймання-передачі Відповідач зобов`язаний сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця, суму, що становить різницю між фактично спожитою послугою, та замовленою послугою згідно планових платежів. Тобто, акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планових платежів, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів. - згідно п. 6.4. Договору, у подальшому, враховуючи різницю між фактичними показниками приладів обліку Позивача та Відповідача, складається та підписується відповідний Акт коригування. Тобто, якщо акт «на зменшення» суми нарахування, тобто на користь Відповідача, то він враховується у загальний розрахунок у день його складання, У випадку, якщо акт коригування «на збільшення» суми нарахування, то цей акт оплачується до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому його було отримано. Зазначені відповідачем у відзиві акти коригування за січень та лютий 2024 р. є «на зменшення», тому враховуються у загальний розрахунок у день його складання, тобто йдуть у період, який виник вже після подання позовної заяви від 29.05.2024 р, оскільки Акт коригування за січень 2024 р. виставлений 30.05.2024 р, а Акт коригування за лютий 2024 р. виставлений 13.06.2024 р. Також наведене кореспондується із п. 4.3 Договору, де зазначено, що ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Тобто це означає, що всі нарахування проводяться у хронологічній послідовності за наростаючим підсумком, що додатково підтверджується наданими позивачем до позов, у , розрахунками. Таким чином, на момент звернення НЕК «Укренерго» до суду з даним позовом вказані акти коригування ще не існували, і відповідач зобов`язаний був сплатити виставлені рахунки за Актами приймання-передачі послуг за січень та лютий 2024 р. без врахування актів коригування до них у строки визначені умовами Договору. А враховані судом першої інстанції при винесенні рішення акти корегування за січень та лютий 2024 р. до основної заборгованості повинні бути враховані у період, що настав вже після подання позовної заяви. Саме цього моменту судом першої інстанції не було під час прийняття рішення по справі. У свою чергу наведене свідчить про те, що НЕК «Укренерго» правомірно було нараховано відповідачу заборгованість у розмірі 200 991 228 грн. 25 коп., 3% річних на суму 1 161 381 грн 57 коп. та інфляційні втрати на суму 550 786 грн. 87 коп. за прострочення оплати за планові обсяги, так і за акти приймання-передачі послуг за період з січня по квітень 2024 р. без врахування актів корегування до актів приймання-передачі послуг…» визнаються колегією суддів такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Враховуючи наведене, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань у відповідності до умов договору в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за надані послуги, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 161 381,53 грн та втрат від інфляції в розмірі 550 786,87 грн за період з січня по квітень 2024 року. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням вищевикладеного, а також з огляду на невиконання Відповідачем грошового зобов`язання по сплаті основного боргу у вказаній вище сумі, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку, доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 550 786,87 грн інфляційних втрат та 1 161 381,53 грн 3 % річних, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить умовам укладеного сторонами Договору та вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, а саме: «…Абзац перший пункту 11.1. Договору зазначає, що Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. … … Так, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0- 7.1., що оприлюднений на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, підтверджено військову агресію російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року, яка є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, вказаний лист Торгово-промислової палати України є належним, допустимим та достовірним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов`язків суб`єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов`язання за укладеними до настання форсмажорних обставин договорами (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21). … … На неможливість виконання зобов`язань Відповідачем за Договором внаслідок форс-мажорних обставин вплинули прийняті ряд нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, які іншим чином врегульовують правовідносини на ринку електричної енергії, ніж вони були до повномасштабної збройної агресії. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію. Така заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам впливає на Відповідача безпосереднім чином та призводить до зменшення можливості збору коштів від споживачів електричної енергії. Так, у випадку наявності можливості на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам Товариство, по-перше, не здійснювало б закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, тобто не мало б додаткових зобов`язань з оплати таких обсягів електричної енергії, які споживачі продовжують споживати не сплачуючи за них. По-друге, Товариство мало б механізм впливу на споживачів для виконання останніми обов`язків щодо оплати за спожиту електричну енергію. Також, у зв`язку з прийняттям даної постанови Кабінету Міністрів України, Товариство законодавчо позбавлене можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплати споживачами за спожиту електричну енергію. Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (даний пункт діє з 27.02.2022). Як наслідок прийняття даної постанови, Відповідач законодавчо позбавлений можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплати споживачами, в тому числі промисловістю, за спожиту електричну енергію, за яку Товариство, в свою чергу, сплатило та сплачує в період споживання такої електричної енергії споживачами. Також, Відповідач позбавлений механізму стимулювання (загроза штрафів) споживачів до вчасного виконання останніми обов`язків щодо оплати за спожиту електричну енергію. Наказом Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104 та Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 на Відповідача, як на постачальника універсальної послуги, покладені додаткові обов`язки з постачання електричної енергії споживачам, які раніше не були і не мали бути споживачами Відповідача, а мали б бути споживачами постачальника «останньої надії», який є іншим учасником ринку електричної енергії. Так, починаючи з 01.03.2022 до 12.04.2022 всі споживачі, які з будь-яких причин не мали (втрачали) постачальника електричної енергії автоматично ставали споживачами Товариства, незалежно від волі останнього (відповідно до діючого законодавства зміна записів в реєстрах споживачів постачальника здійснюється операторами системи без згоди постачальників). У подальшому, у зв`язку із прийняттям Наказу Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 (офіційно опублікований 16.05.2022), ситуація продовжилась з деякими уточненнями. Так, з 16.05.2022 й до цього часу, Товариство вимушене відповідно до законодавства постачати електроенергію всім споживачам, які втратили попереднього електропостачальника з причини визнання його «Дефолтним» або в зв`язку з зупиненням дії ліцензії відповідного постачальника. Вищезазначене, в свою чергу, мало і має негативний вплив на фінансовий стан Товариства, у зв`язку з пропорційним зростанням видатків за обсягами таких споживачів на оплату послуг з розподілу та передачі електричної енергії, а також видатків на сплату за електричну енергію, придбану на балансуючому ринку, так як Товариство позбавлене можливості об`єктивно спрогнозувати обсяги споживання, та додаткові витрати на придбання електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії (переведення здійснюється оператором системи протягом одного дня). Відповідними Постановами Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 1206, від 24.03.2023 № 262, від 25.04.2023 № 384, від 30.05.2023 № 544 було продовжено дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення) до 31 березня 2023 року, 30 квітня 2023 року, 31 травня 2023 року та 31 грудня 2023 року відповідно. В рамках зазначеного положення Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснює компенсацію Товариству за постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до них споживачам за фіксованими цінами. Заборгованість ДП «Гарантований покупець» станом на 01.08.2023 складає 114 801 006,98 грн. за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що значно впливає на платоспроможність Товариства. Загальним правилом, передбаченим актами Регулятора, є те, що усі взаємовідносини Відповідача з іншими учасниками ринку (продавцями електроенергії, надавачами послуг з передачі та розподілу електроенергії) будуються на умовах попередньої оплати. Зокрема, пунктом 3.4 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, форма якого встановлена додатком 4 Правил, передбачено, що «Оплата (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами». Аналогічний порядок розрахунків міститься у розділі 4 двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії, укладеному між Відповідачем та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», примірна форма якого затверджена рішенням Аукціонного комітету з продажу електроенергії за двосторонніми договорами при Міністерстві енергетики України від 21.09.2021. Розрахунки у формі попередньої оплати також передбачені договором про купівлю-продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед» та договором про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку, примірна форма яких встановлена додатками 2, 3 до Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №

308. З огляду на положення зазначених вище нормативно-правових актів, форс-мажорні обставини були непередбачувані в момент укладення Договору між Позивачем і Відповідачем, настання цих обставин не залежить від волі сторін Договору, наслідки або вплив обставини непереборної сили неможливо уникнути або вирішити, між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання Договору існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. … … Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер. Крім того, треба мати на увазі, що нарахування індексу інфляції та 3 % річних передбачено ст.625 Цивільного кодексу України, яка має назву «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання». Тобто сам законодавець прямо встановлює, що і індекс інфляції та 3 річних є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, три проценти річних та інфляційні втрати не є різновидом грошового зобов`язання, а є все-таки видом відповідальності. Для настання відповідальності необхідною умовою є наявність у діях/бездіяльності особи вини. З огляду зазначеного, суд першої інстанції не застосував норми ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, що є підставою для скасування або зміни рішення у відповідності до ст. 277 ГПК України. …» відхиляються колегією суддів як такі, що побудовані на помилковому тлумаченні апелянтом норм права, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. З частин першої-другої статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до положень абз.1 частини першої статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Разом з цим частина друга статті 625 ЦК України (яка є правовою підставою при поданні позову у цій справі) визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18. Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за ч.2 ст. 625 ЦК (річні та інфляційні) вже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі №910/8741/22 від 13.09.2023р. Крім цього, колегією суддів встановлено, що доказів письмового повідомлення відповідачем позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» щодо неможливості виконання зобов`язань унаслідок дії обставин непереборної сили, як-то передбачено п.п. 11.1. договору матеріали справи не містять. Даний факт позбавив відповідача права посилатися на таку обставину як на підставу що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Колегія суддів констатує, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині «…Отже, як визначено умовами Договору та встановлено судом першої інстанції для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних адміністратора комерційного обліку (АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП. Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; З платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду ( п.6.2. Договору). Згідно з п.6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 у справі №904/5899/21 розглянув спір за позовом ПрАТ "НЕК "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення 95 217 314,54 грн та зазначив таке:

109. У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

110. Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21). Це означає, що строки виникнення зобов`язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов`язання. Водночас, з суті правовідносин, які склались між сторонами, та тексту договору, вбачається, що одним із проявів взаємопов`язаності зобов`язань з оплати планового обсягу послуги та зобов`язань з оплати фактичного обсягу послуги, є те, що ці зобов`язання не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період. Таким чином: а) існування зобов`язання з оплати планового обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги за один і той самий розрахунковий період; б) існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати планового обсягу за один і той самий розрахунковий період. Згідно з ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. З огляду на те, що за умовами Договору оплата Користувачем вартості Послуги здійснюється плановими платежами, а за наслідком завершення розрахункового періоду, що становить один календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданої Послуги на підставі отриманого Користувачем акту приймання-передачі Послуги, то фактично за результатами складання сторонами акту приймання-передачі Послуги припиняється первісне зобов`язання Користувача щодо оплати планової вартості Послуги шляхом його заміни новим, а саме - зобов`язанням зі сплати фактично наданої Послуги за відповідний розрахунковий період. Відповідно, зобов`язання Користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов`язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п.6.4. Договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі Послуги. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення 3% річних в розмірі 1 122 330 грн10 коп., тоді я вірною буде сума у розмірі 962 847,03 грн.(розрахунок наявний в матеріалах справи). З огляду зазначеного, суд першої інстанції не застосував норми ст. ст. 610, 611, ч.2 625 ЦК України, що є підставою для скасування або зміни рішення у відповідності до ст. 277 ГПК України. … а також: … У пункті 68 постанови від 22.09.2020 у справі N 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, надала визначення авансу (попередньої оплати) як грошової суми, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 910/12382/17).

68. У цій постанові у пунктах 69-80 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки:

69. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

72. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та N 646/14523/15-ц (провадження N 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі N 922/3095/18 (провадження N 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N12- 79гс19).

73. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц (провадження N 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц (провадження N14-16цс 8).

74. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

75. В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

76. У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.

78. При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

79. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

80. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України. З наведеного у даній постанові Великої Палати Верховного Суду випливає, що до надання однією із сторін правочину послуги (передачі товару, виконання робіт) внесена іншою стороною сума попередньої оплати за такі послуги (товар, роботу) не є грошовим зобов`язанням, за несвоєчасне виконання якого нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України, а є платежами наперед у рахунок майбутніх розрахунків, до яких положення частини 2 зазначеної статті Цивільного Кодексу не застосовуються. Відповідно до Договору розрахунки відповідача за Товар здійснюються шляхом поетапної планової передоплати вартості Товару за розрахунковий період 1 календарний місяць. Обсяги наданого Товару вказуються в акті приймання-передачі, який складається за результатами розрахункового місяця. Тобто, відповідач платить наперед очікувану вартість Послуги, а фактичний її обсяг визначається по закінченню календарного місяця, при цьому, може бути відкоригований у сторону як збільшення, так і зменшення. Ураховуючи наведене, Відповідач вважає, що суд першої інстанції не дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за правилами статті 625 ЦК України. …» відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують вищевикладених фактичних обставин справи. При цьому посилання скаржника на вказані правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду носять характер вибіркового цитування змісту тексту постанов без урахування контексту спірних правовідносин, а тому є помилкою вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів) є актом вказівки на окремі випадки або дані, які, здається, підтверджують певну позицію, ігноруючи значну частину даних, які їй суперечать. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, яка підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з ухвалення нового, про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», відповідно, підлягає задоволенню. Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та доходить до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» у сумі 1 271 760,00 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, понесені витрати за подання апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у сумі 72 518,68 грн слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги». Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2345/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо стягнення основного боргу в розмірі 3 963 121,86 грн., 3 % річних у розмірі 39 051,43 грн., інфляційних витрат у розмірі 26 642,34 грн - скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) про стягнення 202 703 396 грн. 69 коп. задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) 202 703 396,69 грн. з яких: сума основної заборгованості - 200 991 228,25 грн., інфляційне збільшення - 550 786,87 грн., 3 % річних - 1 161 381,53 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42086719) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) 72 518,68 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 05.03.2025 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя Т.А. Верхогляд