Постанова 4808 № 344/16389/24

Справа № 344/16389/24 Провадження № 22-ц/4808/346/25 Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є., за участю секретаря Кузів А.В. учасники справи позивач - ОСОБА_1 відповідач - Державне підприємство «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція». розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Татарінової О.А., за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в с т а н о в и в: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» ( далі- Інститут «Ндіпроектреконструкція») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2022 року позивачку було прийнято на роботу на посаду економіста в Івано-Франківську філію Інституту «Ндіпроектреконструкція» згідно наказу №21 від 04 листопада 2022 року. З 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного бухгалтера Івано-Франківської філії Інститут «Ндіпроектреконструкція» згідно наказу №23 від 15 листопада 2022 року. 31 травня 2024 року з позивачкою припинено трудовий договір за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Всупереч вимогам ст. 47, 116 КЗпП України з нею не було проведено остаточний розрахунок при звільненні. Згідно довідки №30/24 від 31.05.2024 року станом на 31.05.2024 року заборгованість із виплати заробітної плати становить 153 597,21 грн з урахуванням податків. Внаслідок порушення її прав у сфері трудових відносин, їй спричинена моральна шкода, яку у позивачка оцінює у 50 000,00 грн. Просила суд стягнути Інститут «Ндіпроектреконструкція» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2024 року за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, але не більш як за шість місяців, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнути з відповідача на її користь -153 597, 21 грн заборгованості із заробітної плати, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, судові витрати. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Інституту «Ндіпроектреконструкція» задоволено частково. Суд стягнув з ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 150 491, 69 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 112 144, 50 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів; моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 17 253 грн звернуто до негайного виконання. Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 171, 20 грн, на користь держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн. Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року суду, Інститут «Ндіпроектреконструкція» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнути заборгованість по заробітній платі згідно довідки №12-791/к від 26 листопада 2024 року та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на наказах про прийняття та переведення на посаду головного бухгалтера позивачку, штатним розписом, в якому встановлено розмір посадового окладу та довідками, які сформувала та підписала ОСОБА_1 Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача щодо відсутності належного бухгалтерського обліку, первинних документів, які підтверджують факт виконання своїх робочих обов`язків і за ведення яких саме і несла відповідальність ОСОБА_1 , а також розмір заборгованості по заробітній платі. Твердження суду першої інстанції про те, що відповідач не визнає наявність заборгованості по заробітній платі та не надав довідки про наявну заборгованість, не відповідають дійсності, оскільки відповідач протягом судового розгляду наголошував, що з вини відповідачки та неналежного виконання нею службових обов`язків, відповідач не може підтвердити первинними документами і інформацією з бази даних бухгалтерського обліку, наявними на філії після звільнення попереднього керівництва, розміру заборгованості по заробітній платі, який зазначено в довідках, сформованих і підписаних самою позивачкою. Судом першої інстанції не взято до уваги і не надано оцінки фактам перерахування ОСОБА_2 собі коштів 11.04.2024 року в сумі 3000,00 грн, 03.05.2024 року 4500,00 грн, як погашення підзвітних сум згідно авансових звітів. Будь-які авансові звіти, документи, що підтверджують мету і підстави перерахування авансів відсутні. В подальшому ці суми зараховані як виплата заробітної плати, обов`язкові податки і нарахування по яким до бюджету і фонду не перераховані, що при здійсненні коригування призведе до збитків державного підприємства у вигляді штрафних санкцій. Також, згідно облікових даних ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась премія за листопад 2022 року, лютий 2023 та листопад 2023 року. Разом з тим, серед документів філії знайдено єдиний наказ директора Івано-Франківської філії Інституту на преміювання головного бухгалтера ОСОБА_1 за лютий місяць 2023 року (наказ №8-К від 28.02.2023). Наказ на преміювання ОСОБА_1 у листопаді 2023 і підстави виплати їй премії за цей місяць в матеріалах справи відсутні, судом першої інстанції не надано правової оцінки неправомірному нарахуванню премії позивачці за цей місяць. Скаржник зазначив, що за наявності фактів недостовірного бухгалтерського обліку, безпідставного нарахування сум до виплати, халатного та з перевищенням службових повноважень ставлення до виконання своїх обов`язків головного бухгалтера ОСОБА_1 , інститут не може прийняти наведені у сформованій нею ж довідці суми нарахувань заборгованої заробітної плати, зокрема за 2024 рік, які також не підтверджуються звітною інформацією, оскільки відповідні звіти по ЄСВ та до органів пенсійного фонду за період її роботи у 2024 році філією не подані. Відповідачем сформована довідка про нараховану і виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за 2024 рік. Розпорядження №86-Р від 11.12.2023 року, а також низка запитів і листування з філією свідчать про системне невиконання керівництвом філії, зокрема ОСОБА_2 своїх обов`язків ні як головного бухгалтера, ні як т. в. о директора філії. Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідальність за невиплату заробітної плати співробітникам філії несе керівництво філії, а саме директор і головний бухгалтер, на посаді яких перебувала позивачка. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2023 року по травень 2024 року у розмірі 153597, 21 грн. При її звільненні відповідвач не провів повного розрахунку чим порушив вимоги ст.116 КЗпП України. Посилання скаржника на триваючі перевірки наявних/відсутніх документів у Івано-франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція», відсутність доступу до документів, не мають відношення до предмета позову та є персональною відповідальністю скаржника. ОСОБА_1 жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни або інші порушення, про які зазначає скаржник, під час перебування на посаді головного бухгалтера, що вказує на безпідставність заявлених доводів скаржника. Між ОСОБА_1 та скаржником була досягнута домовленість про припинення трудового договору за угодою сторін 31 травня 2024 року, що спростовує доводи скаржника щодо наявності порушень трудового законодавства позивачкою в період виконання нею трудових обов`язків. Просить суд залишити апеляційну скаргу скаржника без задоволення, стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У судове засідання представник ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без представника скаржника, який повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Задовольняючи частково заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивачки не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 150491, 69 грн. Суд встановив, що відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачкою при звільненні, а тому з відповідача відповідно до вимог ч.2 ст.117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час затримки у розмірі 112114, 50 грн. Суд дійшов висновку, що за наявності встановленого порушення прав позивачки у сфері трудових відносин, позивачка зазнала моральних страждань та визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачки у розмірі 5000, 00 грн. Суд дійшов висновку, що позивачкою належним чином підтверджені витрати на правничу допомогу і з урахуванням принципу пропорційності задоволених вимог, стягнув правничу допомогу у розмірі 10171, 20 грн. Колегія суддів вважає, що такі висновки не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 07 листопада 2022 року по 31 травня 2024 року Згідно наказу №21 від 04.11.2022 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 07.11.2022 року на посаду економіста Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція». Наказом від 31.05.2024 року №10/к ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 31 травня 2024 року. У вказаному наказі зазначено, що компенсація за 38 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, компенсація 30 календарних днів невикористаної відпустки працівникам, які мають дітей. Згідно наказу №26 від 30.11.2022 року в грудні 2022 року встановлено наступний режим роботи: ОСОБА_4 8 год/день, ОСОБА_1 8 год/день. ОСОБА_1 преміювати грошовою премією у розмірі 1 000,00 грн за успішне виконання виробничих завдань у листопаді 2022 року. Відповідно до наказу директора філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» Зеленко В. від 28.02.2023 року №8-К ОСОБА_1 встановлено премію у розмірі 1 000,00 грн за успішне виконання виробничих завдань у лютому 2023 року. Згідно наказу в.о. директора ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» від 04.12.2023 року №75-ОД продовжено строк службового розслідування, призначеного наказом Інституту від 13.11.2023 №72-ОД до 27 грудня 2023 року. На час службового розслідування відсторонено від здійснення повноважень на посаді директора Івано-Франківської філії В. І. Зеленка. Виконання обов`язків директора філії на період, визначений пунктом 2 цього наказу, покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1 (а.с.89). Наказом в.о. директора ДП Інститут «Ндіпроектреконструкція» від 25.12.2023 року №78-ОД продовжено строк службового розслідування, призначеного наказом Інституту від 13.11.2023 №72-ОД, до 31 грудня 2023 року. На час службового розслідування відсторонено від здійснення повноважень на посаді директора Івано-Франківської філії В. І.Зеленкоа. Виконання обов`язків директора філії на період, визначений пунктом 2 цього наказу, покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1 з 26 грудня 2023 року. Наказом в.о. директора Інститут «Ндіпроектреконструкція» від 29.12.2023 року №111-К звільнено з посади директора Івано-Франківської філії ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» з 31.12.2023 року, у зв`язку з закінченням терміну дії контракту №06 від 14.11.2022 року, згідно ч.2 ст.36 КЗпП України. Згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 30.12.2023 року посадовий оклад головного бухгалтера становить 18 547 грн. Вказаний штатний розпис підписано головним бухгалтером О.Калин, затверджено директором філії В.І. Зеленко. Штатний розпис не погоджено з в.о. директора Інституту «Ндіпроектреконструкція» (т.с.2 а.с.128). Згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.04.2024 року посадовий оклад головного бухгалтера становить 18 547 грн. Вказаний штатний розпис підписано головним бухгалтером О.Калин, затверджено директором Івано-Франківської філії В.Майкович та погоджено з в.о.директора Інституту «Ндіпроектреконструкція» М.Кізіменко ( т.с. 2 а.с.38). Згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.09.2022 року посадовий оклад головного бухгалтера становить 15925 грн. Вказаний штатний розпис підписано головним бухгалтером О.Калин, затверджено директором Івано-Франківської філії Б.В. Савка та погоджено з в.о.директора Інституту «Ндіпроектреконструкція» В.О. Ващенко ( т.с. 2 а.с.88). Згідно довідки Івано-Франківської філїі Інституту «Ндіпроект реконструкція» від 31.05.2024 року, яка підписана головним бухгалтером, т.в.о. керівника ОСОБА_1 , дохід позивачки за період з 01.01.2023 року по 31.05.2024 року склав 239 808,68 грн. Відповідно до довідки Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроект реконструкція» від 31.05.2024 року №30/24 ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківській філії ДП «Ндіпроектреконструкція» з 07.11.2022 року по 14.11.2022 року на посаді економіста, а з 15.11.2024 року по 31.05.2024 року на посаді головного бухгалтера. Станом на 31.05.2024 року заборгованість із виплати ОСОБА_1 становить 153 597,20 грн з урахуванням податків. 17.07.2024 року ОСОБА_1 зверталась до керівника Інститут «Ндіпроектреконструкція» із заявою-вимогою про проведення остаточного розрахунку при звільненні та компенсацію за затримку розрахунку ( т с. 1 а.с.67-68). Згідно довідки, яка надана відповідачем, №12-791/к від 26.11.2024 року ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 31.05.2024 року нараховані та виплачені такі суми на 31.05.2024 року, зокрема за період з листопада 2022 року по травень 2024 року нараховано в розмірі 153 075,02 грн, сума до виплати 135 241,61 грн. За вказаний період позивачці виплачено 92196, 11 грн заробітної плати. Заборгованість із виплат нарахованих ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 31.05.2024 року станом на 31.05.2024 року з урахуванням податків становить - 53 472,68 грн. Дана довідка не містить нарахування заробітної плати позивачці за період з 01.01.2024 року по 31.05.2024 року. Зазначено, що позивачці виплачено 03.04.2024 року 3000, 99 грн, 03.05.2024 року 4500, 00 грн, обґрунтованість виплат не підтверджено документально. Згідно вказаної довідки за листопад 2022 року ОСОБА_1 нараховано 9 750,00 грн., премія 1000,00 грн з яких утримано 2 096,25 грн до виплати 8 653,75 грн; за грудень 2022 року ОСОБА_1 нараховано 15 925,00 грн, з яких утримано 3 105,38 грн до виплати 12 819,62 грн; за січень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 15 925,00 грн, з яких утримано 3 105,38 грн. до виплати 12 819,62 грн; за лютий 2023 року ОСОБА_1 нараховано 15 925,00 грн, премія 1000,00 грн, з яких утримано 3 300,38 грн. до виплати 13 624,62 грн; за березень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,60 грн, з яких утримано 1 552,71 грн до виплати 6 409,89 грн; за квітень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,50 грн, з яких утримано 1552,69 грн. до виплати 6 409,81 грн; за травень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,50 грн, з яких утримано 1 552,69 грн до виплати 6 409,81 грн; за червень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,46 грн, з яких утримано 1 552,68 грн до виплати 6 409,78 грн; за липень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,50 грн, з яких утримано 1 552,69 грн до виплати 6 409,81 грн; за серпень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,50 грн, з яких утримано 1 552,69 грн до виплати 6 409,81 грн; за вересень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,50 грн, з яких утримано 1 552,69 грн до виплати 6 409,81 грн; за жовтень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 7 962,46 грн, з яких утримано 1 552,68 грн. до виплати 6 409,78 грн.; за листопад 2023 року ОСОБА_1 нараховано 15 925,00 грн., премія 2 000,00 грн з яких утримано 3 495,38 грн до виплати 14 429,62 грн; за грудень 2023 року ОСОБА_1 нараховано 15 925,00 грн., з яких утримано 3 105,38 грн. до виплати 12 819,62 грн; в період з січня 2024 року по квітень 2024 року ОСОБА_1 не проводились нарахування, та за травень 2024 року ОСОБА_1 нараховано лікарняних 975,00 грн, розрахункових 9 952,04 грн, утримано 2 130,78 грн. до виплати 8 796,26 грн.. Також відповідно до вищевказаної довідки ОСОБА_1 виплачено: 16.12.2022 року 3 000,00 грн (зарплата за листопад 2022 року); 08.02.2023 року 5 000,00 грн (зарплата за вересень-грудень 2022 року); 13.04.2023 року 10 000,00 грн (зарплата за вересень-грудень 2022 року); за 03.08.2023 року 6 000,00 грн. зарплата за вересень-грудень; 21.09.2023 року 10 000,00 грн (зарплата за листопад 2022 року); 04.10.2023 року 2 376,22 грн (зарплата за січень-серпень 2023 року); 10.10.2023 року 10 000,00 грн (зарплата за січень-серпень 2023 року); 25.10.2023 року 11 410,11 грн (зарплата за вересень 2023 року); 29.11.2023 року 10 409,78 грн. (зарплата за вересень 2023 року); 29.12.2023 року 15 000,00 грн. (зарплата за листопад 2023 року); 19.03.2024 року 5 000,00 грн (зарплата за листопад-грудень 2023 року); 23.04.2024 року 4 000,00 грн (зарплата за листопад-грудень 2023 року). Всього виплачено 92 196,11 грн, що також підтверджується заключною випискою АТ КБ «ПриватБанк» та підтверджено представником позивача. Листом в.о. директора ДП Інституту «Ндіпроектреконструкція» від 16.05.2024 року головному бухгалтеру Калин О., у зв`язку з направленням філією заяв на звільнення співробітників, запропоновано підготувати проекти наказів про звільнення, відповідних довідок про нарахування, в тому числі і компенсації за невикористані відпустки, та інші відповідні документи для розрахунку і звільнення персоналу філії. Накази про звільнення працівників будуть підписані Головою комісії А. Плакуновим. Також, необхідно підготувати всі відповідні документи до наказу Інституту про звільнення директора Івано-Франківської філії В. Майковича, в зв`язку із закінченням строку дії його контракту 31 травня 2024 року. До дати звільнення ОСОБА_5 продовжуєте виконувати всі обов`язки головного бухгалтера Івано- Франківської філії, в тому числі вимоги п. 3 наказу Інституту №40/І-ОД від 06.05.2024 року. Звітні бухгалтерські та податкові документи, акти звіряння розрахунків з контрагентами, документи, за якими здійснюється нарахування зобов`язань філії погоджувати з головним бухгалтером Інституту О.Чичкан. Акт прийому-передачі матеріальних активів, майна, документів, зобов`язань/прав вимоги, штампів, печатки філії направити для узгодження до Інституту в строк до 25 травня 2024 року ( т.с 1 а.с.96). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України). Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України). Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Аналогічне положення містить ст. 94 КЗпП України. Частиною першою ст. 115 КЗпП України та частиною першою ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно ст.83 КзпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 , їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі та не проведено повного розрахунку при звільненні. На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі позивачкою суду було надано довідку про доходи від 51.05.2024 року №000000000009 згідно якої сукупний дохід за період з січня 2023 року по травень 2024 року складає 239808, 68 грн. Надано довідку від 31.05.2024 року №30/24 згідно якої станом на 31.05.2024 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 складає 153597, 20 грн. Та довідку від 31.05.2024 року №40/24 в якій міститься розрахунок заробітної плати за квітень, травень 2024 року. Вказані довідки підписані головним бухгалтером О. М. Калин. Відповідачем на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі надано довідку №12-791/к від 26.11.2024 року згідно якої, ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальним інститутом «Ндіпроектреконструкція» ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 31.05.2024 року нараховані та виплачені такі суми на 31.05.2024 року, зокрема за період з листопада 2022 року по травень 2024 року нараховано заробітну плату в розмірі 153 075,02 грн, сума до виплати 135 241,61 грн. За вказаний період позивачці виплачено 92196, 11 грн заробітної плати. Заборгованість із виплат нарахованих ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 31.05.2024 року станом на 31.05.2024 року з урахуванням податків становить - 53 472,68 грн. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості у позивачки по заробітній платі. Однак обраховуючи заборгованість по заробітній платі з січня 2024 року по травень 2024 року, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачка не довела належними доказами, що її посадовий оклад з 01 січня по березень 2024 року складав 18547, 00 грн. Так, згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.09.2022 року посадовий оклад головного бухгалтера становить 15925 грн. Вказаний штатний розпис підписано головним бухгалтером О.Калин, затверджено директором Івано-Франківської філії Б.В. Савка та погоджено з в.о.директора Інституту «Ндіпроектреконструкція» В.О. Ващенко ( т.с. 2 а.с.88). Згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.04.2024 року посадовий оклад головного бухгалтера становить 18 547 грн. Вказаний штатний розпис підписано головним бухгалтером О.Калин, затверджено директором Івано-Франківської філії В. Майкович та погоджено з в.о.директора Інституту «Ндіпроектреконструкція» М.Кізіменко ( т.с. 2 а.с.38). Згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 30.12.2023 року посадовий оклад головного бухгалтера становить 18 547 грн (т.с.2 а.с.128). Однак, вказаний штатний розпис підписано головним бухгалтером ОСОБА_6 , затверджено директором філії В.І. Зеленко, який був відсторонений від виконання обов`язків директора на підставі наказу Інституту «Ндіпроектреконструкція» від 25.12.2023 року та на позивачку було покладено обов`язкии в.о. директора Івано-Франківської філії. Крім того, даний штатний розпис не погоджено з в.о. директора Інституту «Ндіпроектреконструкція». З урахуванням вказаних обставин, зазначений вище штатний розпис не може братися судом до уваги. За наявними доказами, які є в матеріалах справи, посадовий оклад позивачки з 01.09.2022 року складав 15925 грн, що підтверджується штатним розписом Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.09.2022 року та довідкою, яка надана відповідачем. Матеріалами справи підтверджено, що посадовий оклад у розмірі 18547, 00 грн позивачці встановлено лише з 01.04.2024 року. При цьому, відповідачем не спростовано належними письмовими доказами, що штатний розпис Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.04.2024 року не було погоджено із відповідачем. Суд першої інстанції правильно взяв до обрахунку нараховані суми заробітної плати згідно довідки ДП «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» №12-791/к від 26.11.2024 року, однак при розрахунку заробітної плати за період з січня по березень 2024 року помилково взяв для обрахунку посадовий оклад -18547, 00 грн, а слід брати до уваги посадовий оклад позивачки 15925, 00 грн, який встановлено згідно штатного розпису Івано-Франківської філії Інституту «Ндіпроектреконструкція» з 01.09.2022 року. Таким чином заборгованість по заробітні платі складає - 117466, 77 грн. Суд першої інстанції правильно розрахував суму компенсації за невикористані відпустки, яка складає 25158, 92 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості по заробітній платі складає 142 625, 69 грн, яка підлягає стягненню на користь позивачки. Відповідач не надав суду належних письмових доказів відсутності позивачки ОСОБА_1 на робочому місці у період з 01 січня по 31 травня 20024 року, не надано суду доказів, що позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з відсутності її робочому місті та не виконання нею трудових обов`язків. Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачка у період з січня по травень 2024 року не виконувала трудові обов`язки не заслуговують на увагу. Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першої статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку. Судом встановлено, що роботодавець фактичного розрахунку з позивачкою при її звільненні не провів, з урахуванням встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку. Порядок обчислення середньої заробітної плати при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлений постановою Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. В пункті 8 вказаного Порядку зазначено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку про те, що середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Суд дійшов вірного висновку, що для обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку слід брати заробітну плату за березень, квітень 2024 року, однак помилково для обрахунку середньоденної заробітної плати за березень 2024 року взяв посадовий оклад у розмірі 18547, 00 грн, як було зазначено вище такий розмір посадового окладу було встановлено з 01.04.2024 року. Середньоденна заробітна плата становить - 801, 67 грн (15925, 00 грн (посадовий оклад за березень 2024 року) + 18547, 00 посадовий оклад за квітень 2024 року :43 (кількість робочих днів)). Середній заробіток за час затримки розрахунку який підлягає стягненню на користь позивачки складає 104217, 67 грн (801, 67 *130 робочих днів). Стягуючи з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці спричинено моральну шкоду внаслідок порушення трудових прав позивачки, а саме у звязку з несоєчасною виплатою заробітної плпти, з непроведженням відповідачем повного розрахунку у день звільнення позивачки. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав з боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків,а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі ст.237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Враховуючи встановлення факту порушення трудових прав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці завданої їй моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що при визначені розміру моральної шкоди суд не врахував обставин справи, та ту обставину, що позивачка виконувала обов`язки директора філії, відповідальність за не виплату заробітної плати несе керівництво філії. Враховуючи обставини, справи, виходячи із принципу розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди до 2000, 00 грн. Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки завдання моральної шкоди позивачка обґрунтовувала порушенням її прав у сфері трудових відносин. Судом встановлено, що відповідачем не своєчасно виплачувалася заробітна плата позивачці, не було проведено повного розрахунку при звільнення, що підтверджено матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позовних вимог позивачці. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримки . З Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 142 625,69 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 104217, 67 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів, моральна шкода у розмірі 2000 грн. За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.3 ч.2ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатами апеляційного перегляду оскаржуване рішення змінено в частині розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнутої моральної шкоди, колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог. За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір в розмірі 3868, 50 грн, проте з урахуванням 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті та коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 3217,40 грн, тому колегія суддів проводить перерозподіл судового збору із суми 3217, 40 грн. Колегія суддів роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Провівши взаємозалік судового збору, остаточно з ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2438, 81 грн. Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Судом першої інстанції вірно встановлено, що стороною позивача підтверджено належними й допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн, а саме надано копію договору №31/24-ц про надання правової (правничої) допомоги від 03.12.2024 року, копію додатку №1 до договору №31/24-ц про надання правової (правничої) допомоги від договору №31/24-ц про надання правової (правничої) допомоги від 03.12.2024 року 03.12.2024 року, квитанцію №2232259409 від 13.12.2024 року. Згідно п.2 додатку №1 договору №31/24-ц про надання правової (правничої) допомоги від 03.12.2024 року передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару у сумі 12000,00 гривень. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд враховує положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України та виходить з засад пропорційності, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатом апеляційного перегляду рішення змінено та позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 78,58%, то з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 9 429,60 грн, і в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні. Щодо витрат на правничу допомогу у судді апеляційної інстанції, колегія судів зазначає наступне. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Наявність договірних відносин між адвокатам Ізовітом А.М. та ОСОБА_1 підтверджуються договором №31/24-ц про надання правової (правничої) допомоги від 03.12.2024 року. Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та порядку, які визначені у додатку до цього договору. До відзиву представником позивачки додано до копію додатку № 2 до Договору 31/24-ц від 02.12.2024 року, де визначено фіксований розмір гонорару за надання професійної правової допомоги у розмірі 8000,00 грн. Згідно квитанції № 2292884358 від 03.02.2025 року ОСОБА_1 оплатила послуги з правничої допомоги згідно додатку 2 від 25.01.2025 до договору 31/24 ц в розмірі 8 000 грн. Представник відповідача заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу у запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу не зазначив. Позивачкою документально підтверджено та доведено витрати на правову допомогу. Оскільки за результатом апеляційного перегляду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 78,58%, то з відповідача ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії задоволено на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 6 286,40 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Держаний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року змінити в частині розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримки розрахунку, судового збору, та витрат на правничу допомогу. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 142 625,69 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 104217, 67 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 9429, 60 грн. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2438, 81 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція» в особі Івано-Франківської філії на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6286, 40 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року. Головуючий В.М. Луганська Судді: В.А. Девляшевський Є.Є. Мальцева