Постанова 4856 № 148/2493/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 148/2493/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дамчук О.О. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 05 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 24/2355 від 19.09.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. 1.2 В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що у нього наявна довідка серії ТЛ № 000450, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 27.10.2009, в якій вказано, що комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 23.10.2009 на підставі гр. І ст. 73 «в» Наказу Міністра оборони України № 207 від 12.07.1999 року визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Знятий з військового обліку наказ МО України № 342 від 09.06.2006. Додатково зазначає що він не є військовозобов`язаним, окрім того ІНФОРМАЦІЯ_4 , на який покладено обов`язок щодо ведення реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не викликав його для постановки на військовий облік та повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 йому не вручались. Будь який інший військово-обліковий документ крім довідки позивачу не видавався, я тому він не міг пред`явити документи, яких в нього не має. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 мав можливість отримати інформацію про нього із ЄДРП, якщо він є військовозобов`язаним..

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 Постановою № 24/2355 від 19.09.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.. Як зазначено у постанові, 09.09.2024 під час здійснення заходів з оповіщення громадян України, старшим групи оповіщення, штаб-сержантом ІІІ категорії ОСОБА_3 було встановлено, що у військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану, що підтверджується рапортом штаб-сержанта 3 категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_5 , тим самим порушивши абз. 3 п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 2.2 Не погодившись з даною постановою, позивач оскаржив її до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18.11.2024, у задоволенні позову відмовлено. 3.2 Суд першої інстанції встановив, що позивач являється придатним до військової служби в воєнний час та не має права на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Надана позивачем довідка серії ТЛ №000450 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 27.01.2009 року засвідчує те, що позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час та знятий з військового обліку згідно наказу МО України №342 від 09.06.2006. Дана довідка дійсна до 23.10.2013, а тому після цього, в період дії особливого режиму, позивач має обов`язок стати на облік до ТЦК та СП за місцем проживання та пройти ВЛК.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. 4.1 Позивач просить скасувати рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18.11.2024 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 4.2 В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, у зв`язку із чим, дійшов помилкового висновку про наявність події і складу адміністративного правопорушення та відмову у задоволенні позову. 4.3 Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 1.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. 1.3 На підставі ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. 1.4 Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. 1.5 Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. 1.6 Частиною 3 статті 210 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду 1.7 Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 1.8 Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». 1.9 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу. 1.10 Пунктом 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлені обов`язки громадян, які перебувають у запасі Збройних Сил України. Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. 1.11 Абзацом 2 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487) (далі «Правила військового обліку») та ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. 1.12 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість посилання позивача про те, що він не є військовозобов`язаним на підставі наказу МО України № 342 від 09.06.2006. Відомості у наданій позивачем довідці на дату події не актуальні, надана довідка дійсна лише до 23.10.2013. 1.13 Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у 2013 році позивач мав оновити свої військові данні та пройти ВЛК, однак цього не зробив. Також у даній довідці зазначено, що позивач знятий з військового обліку лише у мирний час, водночас у воєнний час визнаний обмежено придатним. 1.14 Наказ МОУ № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу МОУ «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» № 24 від 15.01.2015. 1.15 Як вбачається із змісту наказу Міністерства оборони України від 15 січня 2015 року № 24 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» було скасовано положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарняною комісією непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час, а позивач з цього часу отримав статус військовозобов`язаного. Відтепер для отримання у військовому квитку запису «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» необхідно, аби при проходженні медичної комісії ВЛК встановила статтю із списком хвороб, наведеному в наказі №402 від 14.08.2008. 1.16 Апеляційний суд зазначає, що 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». 1.17 У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями. 1.18 Твердження позивача про те, що він не викликався до ТЦК та СП повістками, а тому не мав станом на 09.09.2024 обов`язку проходити ВЛК і отримувати військовий квиток є надуманими та спростовуються вказаним вище. 1.19 Колегія суддів вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов`язаним, в особливий період не мав при собі дійсний військово-обліковий документ, тим самим порушив правила військового обліку. 1.20 В ході розгляду справи позивачем не надано доказів про наявність у нього дійсного військово-облікового документу, або відомостей що позивач не має статусу військовозобов`язаного, чи має підстави для відстрочки від призову під час мобілізації. 1.21 З наданих відповідачем відеозаписів вбачається, що у присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, від підпису у якому останній відмовився. Крім того, під час складання протоколу, ОСОБА_1 зазначав, що не має військово-облікового документа, а йому було роз`яснено його права, повідомлено про місце, дату та час розгляду справи. 1.22 Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги 2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.