Постанова 4856 № 138/3263/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 138/3263/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Київська Т.Б. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 04 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Біла О.О., позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову №468 від 25.07.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17000,00 грн. Також просив провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.01.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.07.2024 відносно позивача було складено протокол №71 про адміністративне правопорушення за правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Відповідно до змісту зазначеного протоколу суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що 16.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу військово-облікового документу на бланку. Під час прийому встановлено, що у заявника наявна довідка військовозобов`язаного серії МП №000014, видана ІНФОРМАЦІЯ_3 27.04.2016, термін дії якої закінчився 26.04.2021. Після чого до органів ТЦК та СП не з`являвся для заміни військово-облікового документа, чим порушив вимоги Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 вчинивши в особливий період адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. 25.07.2024 на підставі вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення постановою начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено грошове стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому суб`єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»). Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Постановою КМУ від 16 травня 2024 року №559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа" визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №

559. Військово-обліковими документами є посвідчення про приписку до призовної дільниці; військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного. Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як правильно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності хоча б одного з вказаних вище військово-облікових документів у позивача, а також не зазначено про неможливість подати такі самостійно або ж необхідність витребування такої інформації. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. Твердження позивача щодо того, що він звертався із заявою про заміну довідки не підтвердженні жодним доказом. Доводи апеляційної скарги про те, що норма ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала чинності з 19.05.2024, тому відповідно до ст.58 Конституції України немає зворотної дії у часі і не може бути до нього застосована, колегія суддів вважає помилковими, оскільки триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не отримання ОСОБА_1 військово-облікового документа з 26.04.2021 є триваючим адміністративним правопорушенням, оскільки воно було виявлене ТЦК, коли позивач самостійно явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 (протокол про адміністративне правопорушення від 16.07.2024), тобто вже після набрання чинності 19.05.2024 частиною 3 ст. 210 КУпАП, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення за вказаною нормою Закону. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.