Постанова 4856 № 240/28549/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/28549/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 05 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №465 о/с від 15.09.2023 щодо звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 15.09.2023; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 16.09.2023. стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 16.09.2023 по 10.07.2024 в розмірі 263 532,62 грн. допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 16.09.2023 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позов задоволено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив дійшов висновку про протиправність спірного наказу про звільнення позивача з огляду на його вчасне звернення з рапортом про відкликання попередньо поданого рапорту про звільнення, скориставшись таким правом, наданим Положенням, та виявлення бажання продовжити проходження служби в поліції. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що факт видачі уповноваженим органом, на підставі власноручного рапорту працівника поліції про звільнення у конкретну дату, наказу про його звільнення зі служби "за власним бажанням" до закінчення передбаченого п. 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірним і обґрунтованим. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що незважаючи на зазначення у рапорті про звільнення дати, з якої позивачка бажає звільнитися (15.09.2023), вона до спливу вказаного строку подала рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення, тобто у встановлений строк змінила намір звільнитися зі служби в поліції, про що повідомила роботодавця - ГУНП в Житомирській області. Однак, незважаючи на вказані обставини, відповідачем прийнято наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №465 о/с від 15.09.2023 щодо її звільнення зі служби в поліції такі дії відповідача є неправомірними, оскільки ним порушено право позивачки на відкликання раніше поданого рапорту про звільнення, яким вона скористалася у визначений строк (до дати звільнення 15.09.2023), а також не розглянуто належним чином рапорт позивачки від 14.09.2023. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2024 у справі №№520/16737/21. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №465 о/с від 15.09.2023 позивач звільнена зі служби в поліції капітан поліції ОСОБА_1 , старший дізнавач сектору дізнання відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області за п.7 ч.І ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 15.09.2023. Відповідно до вказаного наказу підставою для його прийняття є рапорт ОСОБА_1 від 14.09.2023. 14.09.2023 позивач звернулася до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з рапортом, в якому просила залишити без розгляду поданий нею 14.09.2023 рапорт про звільнення за власним бажанням, з тих підстав, що рапорт на звільнення з Національної поліції України був написаний під примусом. Такий рапорт було направлено відповідачу електронною поштою в день його написання, а також засобами поштового зв`язку, який отримано відповідачем 18.09.2023. Разом з тим, позивач зазначила, що зверталася на гарячу лінію Національної поліції України з приводу написання рапорту про звільнення за власним бажанням під примусом. Крім цього, позивачем зазначено, що з 15.09.2023 по 25.09.2023 перебувала на лікарняному, у зв`язку із погіршенням самопочуття, про що повідомила керівництво та написала рапорт, в якому просила зняти її з добового чергування. Позивач, вважаючи наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №465 о/с від 15.09.2023 щодо звільнення її зі служби в поліції протиправними, звернулася до суду з цим позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Приписами частини першої статті 60 вказаного Закону визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 7 частини першої якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга, третя статті 77 цього Закону). Пунктом 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним. Відповідно до пункту 24 цього Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Пунктом 68 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Згідно пункту 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною. Відповідну правову позицію висловлював Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2019 року у справі №810/3376/16, від 05 вересня 2019 року у справі №820/5844/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №804/4997/17, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 20 грудня 2019 року у справі №826/375/17, від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16, від 20 травня 2020 року у справі №804/868/16, від 30 вересня 2020 року у справі №826/16621/17, від 14 січня 2021 року у справі №822/1093/18, від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16, від 23 червня 2021 року у справі №813/740/17, від 11 серпня 2021 року у справі №826/7075/16, які по суті основуються на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 червня 2014 року у справі №21-241а14. Натомість, за змістом наведених законодавчих приписів, у разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №815/1490/16, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 160/3607/19. Вказані висновки обгрунтовно затосовано судом першої інстанції у цих правовідносинах. Згідно матеріалів справи позивач 14.09.2023 подала рапорт про звільнення з Національної поліції України за власним бажанням з 15.09.2023. Водночас, в цей же день, 14.09.2023, позивач електронною поштою направила рапорт, в якому просила залишити без розгляд написаний рапорт на звільнення, оскільки він був написаний під примусом та не відображає її бажання звільнятися зі служби в поліції. Також вказаний рапорт був направлений відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, який був отриманий адресатом 18.09.2023. Отже, незважаючи на зазначення у рапорті про звільнення дати, з якої позивач бажає звільнитися (15.09.2023), позивач до спливу вказаного строку подала рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення, тобто у встановлений строк змінила намір звільнитися зі служби в поліції, про що повідомила роботодавця - ГУНП в Житомирській області. Однак, незважаючи на вказані обставини, відповідачем прийнято наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №465 о/с від 15.09.2023 щодо звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 15.09.2023. Проте, питання про звільнення відповідачем було вирішено 15.09.2023, чим порушено право позивача на відкликання раніше поданого рапорту про звільнення, яким вона скористалася у визначений строк (до дати звільнення 15.09.2023), а також не розглянуто належним чином рапорт позивача від 14.09.2023. В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що рапорт від 14.09.2023 про залишення без розгляду рапорту про звільнення позивачка направила поштою та додає фіскальний чек на підтвердження відправлення, а також даний рапорт відправила на електронну скриньку ГУНП в Житомирській області та додає скріншот, однак судом першої інстанції не досліджено той факт, що даний скріншот нерозбірливий і не можливо прочитати хто є відправник та отримувач. Стосовно таких тверджень колегія суддів зазначає, що із долученого позивачем до позову скриншоту електронного відправлення чітко прослідковується відправник та наявність вкладеного рапорту. При цьому відповідачем, з посиланням на правові висновки Верховного Суду вказано про те, що видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною. Однак колегія суддів зауважує, що у даному випадку відповідачем не розглянуто рапорт позивачки від 14.09.2023 про залишення без розгляду поданого нею 14.09.2023 рапорту про звільнення за власним бажанням, не надано йому правової оцінки та не прийнято жодного рішення щодо такого рапорту, а тому наведені скаржником посилання на висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного наказу про звільнення позивача з огляду на його вчасне звернення з рапортом про відкликання попередньо поданого рапорту про звільнення, скориставшись таким правом, наданим Положенням, та виявлення бажання продовжити проходження служби в поліції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2024 у справі №520/16737/21. Отже суд першої інстанції дійшов правильно висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №465 о/с від 15.09.2023 та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 16.09.2023. Щодо висновку суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що відповідач не навів аргументів, щодо незаконності вирішення цього питання, хоча в силу закону обов`язок щодо доказування покладається саме на відповідача, при цьому, суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.09.2023 по 10.07.2024 в розмірі 263 532,62 грн та допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.