Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/9623/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/9623/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., за участю: секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Пустовіта А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: 23 квітня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд: - скасувати постанову серії ЕГА №743261 від 09 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн; провадження по адміністративній справі закрити. Позивач вважає, що дії інспектора під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення і винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, є протиправними, оскільки фактично інспектор не встановив та належним чином не перевірив особу, відносно якої було винесено постанову. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року матеріали справи були надіслані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, оскільки копію оскаржуваної постанови по справі отримав особисто під підпис 09 серпня 2022 року. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 березня 2025 року. Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не подано. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, 09 серпня 2022 року поліцейським Солом`янського УП ГУНП у м. Києві Турченюком А.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №743261 відносно ОСОБА_1 , якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 09 серпня 2022 року о 16 год. 45 хв. на території парку імені Ушинського за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, ОСОБА_1 в громадському місці розпивав алкогольні напої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За позицією позивача, його особу встановлено на підставі водійського посвідчення від 01 січня 2022 року № НОМЕР_1 , однак в наявності у нього водійське посвідчення від 10 січня 2008 року № НОМЕР_2 ; на момент винесення оскаржуваної постанови він знаходився в клініці, де проходив процедуру імплантації зуба. Також зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався в кінці березня 2023 року, коли йому зателефонували з банку та повідомили про виконавче провадження АСВП 70767938 від 10 лютого 2023 року, з матеріалами якого він ознайомився 17 квітня 2023 року. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, 23 квітня 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; оскаржувана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано його пояснення, надана можливість ознайомлення з матеріалами справи, скористатися юридичною допомогою, розглянуто клопотання в разі їх наявності; не містить посилання на докази, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненні відповідного правопорушення. Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Так, колегія суддів акцентує увагу, що доводи апелянта зводяться лише до пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, розділом 2 глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №743261 від 09 серпня 2022 року. Тобто, предметом розгляду у цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Таким чином, з огляду на наведені вище приписи, законодавчо встановлений строк оскарження постанови серії ЕГА №743261 від 09 серпня 2022 року становить 10 днів від дня ухвалення вказаної постанови. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна засвідчена копія оскаржуваної постанови серії ЕГА №743261 від 09 серпня 2022 року, яка містить підписи від імені ОСОБА_1 поряд з датою. Разом з тим, позивач категорично заперечує свою присутність при винесенні оспорюваної постанови та свій підпис на ній. Зокрема, як встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, особу щодо якої розглядалася справа про адміністративне правопорушення встановлено на підставі водійського посвідчення № НОМЕР_1 від 01 січня 2022 року, втім позивачем долучено до позовної заяви водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 10 січня 2008 року. З наведеного вбачається, що записи реквізитів у водійському посвідченні (номер посвідчення та дата його видачі), яке надав позивач, відрізняються від записів реквізитів у водійському посвідченні на підставі якого поліцейський встановлював особу, відносно якої винесено оскаржувану постанову. Поряд з цим, апелянт також не заперечує проти змісту довідки, виданої ТОВ «Стоматологічна клініка Максима Макаренка» від 25 квітня 2023 року, про те, що ОСОБА_1 09 серпня 2022 року о 16 год. 00 хв. знаходився в зазначеній клініці у зв`язку із проведенням хірургічного втручання. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджується отримання позивачем оскаржуваної постанови у день складення 09 серпня 2022 року, доказів на спростування вказаного апелянтом не надано. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за безпідставністю. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов`язок, передбачений частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 229, 243, 313, 315, 317, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан