Постанова 4852 № 160/18402/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/18402/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 ( суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/18402/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці № митниці №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за ціною договору, що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підставі положень статей 53, 54 МКУ можна стверджувати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. В даному випадку у митниці наявні обґрунтовані сумніви для витребування додаткових документів. Додатково зауважимо, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.4 ст.246 КАС України, а саме не зазначено в мотивувальній частині рішення: пункт 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; пункт 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Посадовою особою митного органу вчинено всі необхідні дії, які передбачені Митним кодексом України, для того, щоб декларант в свою чергу виконав покладені на нього обов`язки відповідно до ч.2 ст.52 МКУ. При проведенні митних консультацій декларантом не усунено недоліки у документах поданих до митного оформлення. Судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини і докази, які містяться в матеріалах справи, а тому винесене рішення підлягає скасуванню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду справи встановлено. 13.07.202023 між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (покупець) і «JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD.», Китай (продавець) укладено контракт №13/07, за умовами якого продавець продає, а покупець купує тканини полотняного переплетення, неворсові, вибілені, невибивні, повністю (100%) виготовлені з комплексних текстурованих синтетичних (поліефірних) ниток. Тканина без покриття, просочення, дублювання, які сприймаються неозброєним оком, згідно з асортиментом і за цінами визначеними в наступних документах. На виконання умов контракту продавцем було виставлено специфікацію №11 від 16.11..2023 року та рахунок-інвойс від 16.11.2023 №MD20231116 на суму 40 548, 79 доларів США. Специфікацією №11 від 16.11.2023 року не погоджено умови оплати, однак, вони були погоджені у Додаткові угоді №1 від 01.08.2023 року до контракту, відповідно до умов якої оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару. Відповідно до коносаменту №BW23110398A товар відвантажено 22.11.2023 року, тобто на момент митного оформлення в Україні, а саме 17.01.2024 року термін оплати за товар ще не настав. Відповідно до п.3.3. контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB Shanghai, Китай (Інкотермс 2011). Згідно із відомостями декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 74 857,38 грн. З метою митного оформлення товару декларантом до Дніпровської митниці було подано електронну митну декларацію (ЕМД) від 17.01.2024 року №24UA110150000619U4.001. Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною договору. Для митного оформлення позивачем були подані наступні документи: контракт №13/07 від 13.07.2023року; специфікацію №11 від 16.11.2023 року; додаткову угоду №1 від 01.08.2023 року до контракту; комерційну пропозицію б/н від 16.11.2023 року; комерційний інвойс MD20231116 від 16.11.2023 року; пакувальний лист б/н від 16.11.2023р; договір перевезення від 08.09.2023 року №08/09-2023; договір перевезення від 08.12.2022 року 081222-212; ЦМР б/н від 11.01.2024 року; доносамент BW23110398A від 22.11.2023 року; доносамент BW23110398В від 22.11.2023 року; рахунок-фактура №5113 від 26.12.2023р; Довідку про транспортні витрати від 27.12.2023 року; сертифікат якості від 16.11.2023р б/н; Сертифікат про походження товару C23MA1WHUBY00017 від 22.11.2023 року; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД 23UA11000000076-KT від 19.09.2023 року; видатковий ордер №42 від 08.01.2024 року. На підставі ч. 3 ст. 53 МК України митним органом повідомлено про необхідність надання декларантом протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Листом від 17.01.2024 декларант повідомив відповідача, що всі необхідні для митного оформлення документи надано, додаткових документів у 10-ти денний термін надати немає можливості. 17.01.2024 Дніпровська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000003/2, яким визначено митну вартість товару в розмірі 0,4811 дол. США за кг (рішення Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості (резервний) 2r. Додатково митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2024/000012. У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024 року органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у наступному: в якості документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) декларантом надано експортну декларацію країни відправлення від 20.11.2023 № 223120230004118387, перекладу якої не надано ; у специфікації від 16.11.2023 №11 відсутні відомості щодо умов оплати товару; згідно наданого декларантом рахунку-інвойсу від 16.11.2023 №MD20231116 100% попередня оплата. Підтвердження оплати оцінюваної партії не надано; згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 74857,38 грн., документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не надано; у рахунку від 26.12.2023 №5113 визначена вартість експедиційних послуг як складова транспортних витрат лише на території України. Відповідно до пункту 3.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.12.2022 №081222-212, подається акт надання послуг, який декларантом не надано. Декларантом надано договір на перевезення вантажу від 08.09.2023 №08/09-2023 між ТОВ «Хіллдом Логістік» та ТОВ «Телк Ювіс», в наданій до митного оформлення CMR наявні відомості про перевізника ПП «Браско ЛТД», договірних відносин з яким не підтверджено. Вирішуючи рішення по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час судового розгляду не надав жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що експортну декларацію країни відправлення від 20.11.2023 № 223120230004118387 декларантом надано без перекладу на українську мову та повідомлено що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть. Опрацювавши інформацію, стосовно митної декларації від 17.01.2024 року №24UA110150000619U4.001 щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що брокером не надані всі перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною МД буде скориговано відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Разом з тим, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо. З матеріалів справи встановлено, що на виконання умов контракту було виставлено специфікацію №11 від 16.11..2023 року та рахунок-інвойс від 16.11.2023 №MD20231116 на суму 40 548, 79 доларів США. Специфікацією №11 від 16.11.2023 року не погоджено умови оплати, однак, вони були погоджені у Додаткові угоді №1 від 01.08.2023 року до Контракту, відповідно до умов якої оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару. Відповідно до коносаменту №BW23110398A товар відвантажено 22.11.2023 року, тобто, на момент митного оформлення строк оплати ще не настав, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 53 МК України надання банківських документів не є обов`язковим. Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки FOB означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Підтверджуючи транспортну складову декларантом до митного оформлення надано: договір перевезення від 08.09.2023 року №08/09-2023; договір перевезення від 08.12.2022 року №081222-212; рахунок-фактуру від 26.12.2023 року №5113; довідку про транспортні витрати від 27.12.2023 року; коносамент від 22.11.2023 року №BW23110398A; ЦМР від 11.01.2024 року б/н. Відповідно до рахунку від 26.12.2023 №5113, визначені такі витрати на транспортування як: морське перевезення за межами України надане нерезидентом за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ Констанца , Румунія 64726,31 грн; розвантажувально-навантажувальні роботи за межами території України Констанца , Румунія -15009,00 грн; організація перевезення контейнеру з порту Констанца , Румунія в порт Рені, Україна 45027,00 грн; експедиторська винагорода ( на території України) 781,72 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) 125700,37грн. Рахунок було виставлено за перевезення всього товару вагою 24 995 кг та у 1243 рулонах. Довідкою про транспортні витрати від 27.12.2023 року вих.№2712-1 уточнено вартість транспортування вантажу заявленого до митного оформлення вагою 15005 кг та 817 рулонів по маршруту Шанхай, Китай Констанца, Румунія в контейнері СААU6464688, інвойс MD20231116 від 16.11.2023р становить 38835, 78грн без ПДВ; локальні послуги в Румунії в контейнері СААU6464688, інвойс MD20231116 від 16.11.2023р становить 9005, 40грн без ПДВ; транспортування контейнеру за допомогою фідера по маршруту: Констанца, Румунія-Рені, Україна в контейнері СААU6464688, інвойс MD20231116 від 16.11.2023р становить 27 016, 20грн без ПДВ. Транспортно- експедиторське обслуговування було погоджене тільки по території України, що жодним чином не протирічить діючому законодавству України та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару. Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Отже, оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, матеріалами справи підтверджено співмірність та фактичність понесення витрат на правничу допомогу, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 в адміністративній справі №160/18402/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова