Постанова 4852 № 280/6805/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6805/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2024 ( суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі №280/6805/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції період роботи в органах державної фіскальної служби (податкової міліції) з 26.05.2004 року по 25.11.2021 року, здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, починаючи з моменту прийняття на службу до Національної поліції України (з 02.05.2023 року) та за час проходження служби в Національній поліції України з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податкової міліції) з 26.05.2004 року по 25.11.2021 року; визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії поліцейським, час попередньої роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 року по 25.05.2004 року та з 07.11.2022 року по 01.05.2023 року, здійснити перерахунок, нарахування та виплату надбавки за стаж служби в поліції, з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 року по 25.05.2004 року та з 07.11.2022 року по 01.05.2023 року; визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, включаючи премії, надбавки, починаючи з 02.05.2023 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби України (податковій міліції) з 26.05.2004 року по 25.11.2021 року, роботи в органах державної податкової служби України з 27.12.2001 року по 25.04.2004 року та з 07.11.2022 року по 01.05.2023 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що служба позивача в органах податкової міліції та податкової служби здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у податкової міліції з 26.05.2004 по 25.11.2021. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у податкової міліції з 26.05.2004 по 25.11.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підставили для зарахування спірного періоду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.12.2001 по 25.05.2004 ОСОБА_1 працював безпосередньо в органах державної податкової служби на таких посадах: - з 27.12.2001 по 18.03.2002 - на посаді державного податкового інспектора відділу правового забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області; - з 19.03.2002 по 20.10.2002 - на посаді державного податкового інспектора відділу забезпечення роботи з судами управління правового забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області; - з 21.10.2002 по 31.08.2003 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу забезпечення роботи з судами управління правого забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області; - з 01.09.2003 по 25.05.2004 на посаді головного державного податкового інспектора відділу роботи з апеляційними судами управління правового забезпечення в Державній податковій адміністрації у Запорізькій області. - 25.05.2004 наказом №64-о від 24.05.2004 звільнений з Державної податкової адміністрації, у зв`язку з переведенням до податкової міліції ДПА у Запорізькій області. З 26.05.2004 по 25.11.2021 позивач працював на різних посадах в податковій міліції. Наказом ГУ ДФС в Запорізькій області від 23.11.2021 №209-о позивача з 25.11.2021 звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас. Календарна вислуга років на день звільнення складала 22 роки 06 місяців 28 днів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2023 по справі №280/1023/23, яке набрало законної сили 18.10.2023, було зобов`язано Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, час попередньої роботи в органах Державної податкової служби України з 27.12.2001 по 25.05.2004. Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.10.2023 за №6 внесено зміни до наказу ГУ ДФС в Запорізькій області від 23.11.2021 №209-о, щодо вислуги років, а саме, календарна вислуга років для призначення пенсії на день звільнення складає 24 роки 11 місяців 26 днів. З 07.11.2022 по 01.05.2023 позивач працював у ГУ ДПС у Запорізькій області. Наказом ГУНП в Запорізькій області №203 о/с від 02.05.2023 позивач прийнятий на службу в поліцію з 02 травня 2023 року. 10.06.2024 позивач звернувся до ГУНП в Запорізькій області з заявою в якій, з урахуванням уточненої заяви від 13.06.2024, просив: здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років починаючи з 02.05.2023 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної фіскальної служби (податковій міліції) з 26.05.2004 по 25 11.2021. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 премій, надбавок починаючи з 02.05.2023 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби України (податковій міліції) з 26.05.2004 по 25.11.2021. зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій, час попередньої роботи в органах внутрішніх справ в період з 15.08.1996 по 13.09.2001, на посадах начальницького складу податкової міліції в період з 26.05.2004 по 25.11.2021, органах державної податкової служби України з 27.12.2001 по 25.05.2004 та з 07.11.2022 по 01.05.2023, Національної поліції України з 02.05.2023 по 10.06.2024. Листом ГУНП в Запорізькій області від 03.07.2024 №Г-104-112/04/12-2024 позивача було повідомлено, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Підстави для перерахунку вказаних виплат відсутні. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон №580). Відповідно до частини другої статті 59 Закону №580 час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Статтею 60 Закону №580 встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Приписами статті 78 Закону №580 врегульоване питання стажу служби в поліції, відповідно до частини першої якої стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Згідно з частиною другою статті 78 Закону №580 до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Предметом розглядуваного спору у даній справі є зарахування позивачу стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 №5083-VI, який набрав чинності з 12.08.2012, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція). Так, п.348.1 ст.348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (п.348.2 ст.348 ПК України). Згідно з п.353.1 ст.353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до п.356.1 ст.356 ПК України Держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII, чинний до 20 листопада 2012 року) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. У ст.21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням. Частина 1 ст.24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" (ст.26 Закону №509-XII). У ч.4 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Приписами пп 3-6 п.7 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року №900-VIII, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, п. 15 розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». З огляду на наведене, колегія суддів зауважує, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом. Так, у постанові від 07.10.2020 по справі №826/16143/18, де предметом спору було зарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, Верховний Суд аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження статусу такої служби. Така правова позиція надалі була підтримана Верховним Судом у постановах від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 у справі №280/8419/20, від 22.12.2022 по справі №380/8659/20, від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення даного спору. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суб`єкт владних повноважень, відмовляючи у зарахуванні періоду служби позивача у податковій міліції, право на зарахування якого гарантоване приписами ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність, а тому відповідачем помилково не зараховано спірний стаж служби в податковій міліції до стажу служби в поліції. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2024 в адміністративній справі №280/6805/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова