Постанова Одеський апеляційний суд № 514/1338/24

Номер провадження: 33/813/143/25 Номер справи місцевого суду: 514/1338/24 Головуючий у першій інстанції Кравченко П.А. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №095958 від 22.07.2024, 22.07.2024 о 22 год. 44 хв. водій ОСОБА_2 керував мотоциклом Forte державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп?яніння проведено на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820, тест №134, результат - 1,15 %. Від проходження тесту у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок на користь держави. Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 20.11.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду даної справи, судом не було надано правової оцінки тим доказам, які були надані поліцейськими. Так, вказує, що суд першої інстанції не виконав вимог ст.ст. 249, 279, оскільки розгляд справи за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не був проведений. Окрім того, перед початком і при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено та забезпечено право на реальну допомогу адвоката, не роз`яснено право на мовчання і не свідчити проти себе, що є істотними порушеннями права на захист і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , що в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими докази недопустимими. При цьому, таке порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи у судовому засіданні. Зупинка ОСОБА_1 була здійснена без дотримання законодавчих норм. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою адвокат Кузьмін Є.О., діючий від імені ОСОБА_1 , просив проводити судові засідання в режимі відеоконференції. Будучи повідомленим про розгляд справи в апеляційному суді захисник Кузьмін Є.О. на зв`язок за допомогою підсистеми відеоконференції vkz.court.gov.ua не вийшов, про що свідчить протокол судового засідання. Відповідно до ч. 6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Таким чином, з урахуванням ч.6 ст.294 КУпАП апеляційний суд вважає за необхідне слухати справу у відсутність апелянта. Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, оскільки в апеляції не ставиться питання про погіршення її становища. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п.п. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 дотримався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №095958 від 22.07.2024 (а.с. 1); - роздрукованим чеком «Alcotest Drager», відповідно до якого результат тестування на алкоголь ОСОБА_1 склав 1,15% (а.с. 2); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду (а.с. 4); - поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких останній зазначив, що 22.07.2024 приблизно 22:00 год. керував мотоциклом Forte державний номерний знак НОМЕР_1 . О 22:30 год було зупинено працівниками поліції за порушення ПДР України. В ході перевірки документів повідомив, що відповідної категорії «А» не має, також працівниками поліції було запропоновано пройти тест за допомогою газоаналізатора на місці зупинки, так як від нього йшов чіткий запах алкоголю з порожнини рота та помітно нервував, пройти тест на місці зупинки погодився, їхати до Тарутинської ЦОЛ для проходження медичного огляду не мало сенсу, тому відмовився. Результат огляду склав 1,15 %, що перевищує допустиму норму, пояснив тим, що вчора ввечері пив пиво у великій кількості. Відносно нього працівниками поліції було складено адміністративний протокол. З протоколом згоден про, що свідчить особистий підпис, винну свою визнає (а.с. 6); - довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а..с 8); - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №254727 від 22.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 9); - заявою ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, в якій останній повідомив, що з протоколом адміністративної справи згоден, вину свою визнає, з правами та обов`язками ознайомлений. Просив не карати сурово в зв`язку з тяжким матеріальним становищем (а.с. 11); - відеозаписами події зафіксованої на боді камери, яка сталася 22.07.2024 (а.с. 19). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 12.11.2024 та порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як встановлено матеріалами справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснювався за допомогою спеціального технічного засобу алкотест «Alcotest Drager». Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківки чека «Alcotest Drager» 6820, тест №134, результат тестування на алкоголь ОСОБА_1 склав 1,15%. Будь-яких доказів на спростування зазначеного результату апелянтом надано не було. Більш того, ОСОБА_1 погодився з таким результатом, про що свідчить його особистий підпис в акті огляду на стан сп`яніння та протоколі. Відеозапис, який наявний в матеріалах справи також містить фрагмент, з якого вбачається, що особа підтвердила, що вживав вчора пиво. Відтак, факт перебування ОСОБА_1 22.07.2024 о 22 год. 44 хв. в стані алкогольного сп`яніння є доведений належними та допустимими доказами. Щодо доводів апелянта про не з`ясування судом наявності підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та наявність порушень вказаної зупинки, апеляційний суд звертає увагу на таке. Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов`язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не стосується предмету розгляду цієї справи, і не свідчить про неправомірні дії правоохоронців. Щодо доводів про порушення права ОСОБА_1 , у тому числі, права на захист під час складання протоколу, апеляційний суд вважає, що вони не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються наявним протоколом, в якому про права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, було роз`яснено працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .. Та крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи письмових поясненнях, останні містять посилання та зміст ст. ст. 10, 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України, та які були підписані особисто ОСОБА_1 .. Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає їх неспроможними. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Отже, у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. Доводи апеляційної скарги про розгляд судом першої інстанції справи за відсутності ОСОБА_1 підставою звільнення від відповідальності бути не можуть, та нормами КУпАП неповідомлення особи про час та місце розгляду справи не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Крім того ОСОБА_1 була надана можливість щодо реалізації своїх процесуальних прав в апеляційному суді. Жодних інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова