Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 554/10897/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 р.Справа № 554/10897/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Материнко М.О., повний текст складено 19.12.24 по справі № 554/10897/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00021795 від 22.08.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарське стягнення за ч.2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн та закрити провадження у справі; витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача. Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 17.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серії АА №00021795 від 22.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 17.12.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної по справі постанови через притягнення позивача двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вказує, що з постанов серії АА №00021792 від 22.08.2024, серії АА №00021795 від 22.08.2024 та фотографій транспортного засобу під час руху через автоматичний пункт вбачається, що порушення порядку у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 1321 КУпАП, відбулися у різних проміжках часу (з різницею у майже годину), у різних місцях (на відстані майже 60 км), відповідно шкода була завдана різним ділянкам різних автомобільних доріг, а відтак зафіксовані порушення не можуть вважатися одним порушенням та не є триваючим правопорушенням, оскільки вважаються вчиненими у момент фіксації адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 1321 КУпАП. Крім того, вказані постанови складені різними посадовими особами. Стверджує, що зафіксовані адміністративні правопорушення містять самостійні склади, з огляду на різницю кожного в об`єктивній стороні час, місце (відрізок дороги), обставини (фактичні перевищення габаритних параметрів, в метрах). Звертає увагу, що положення частини 2 статті 36 КУпАП, якими врегульовано питання накладення стягнень при вчиненні кількох (двох або більше) проступків однією й тією ж особою, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), до вказаних правовідносин не застосовуються, так як справи про кожне зафіксоване адміністративне правопорушення розглядались окремо у різний час. Зауважує, що за подання позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн (3028,00 грн х 0,2). Вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у більшому розмірі, а саме 1 211,20 грн, замість 605,60 грн. ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 17.12.2024 без змін. Зазначає, що позивачем допущено триваюче правопорушення, а не два окремих, як зазначає апелянт. Склад обох винесених постанов (оскарженої та тієї, за яку позивачем сплачено штраф у повному розмірі) ідентичний. Відмінність у постановах полягає виключно у часових рамках фіксації, які, між іншим, складають всього 57 хв., що є незначним проміжком, а тому відповідачем (апелянтом) фактично притягнуто позивача до адміністративної відповідальності двічі за одне й те ж саме діяння. Вказує, що доводи апелянта про те, що постанови складені різними посадовими особами не заслуговують на увагу, оскільки суб`єкт накладення адміністративного стягнення - Державна служба України з безпеки на транспорті як юридична особа, а не окремі фізичні особи. Державна служба України з безпеки на транспорті подала до суду додаткові пояснення до справи, в яких зазначає, що положення частини другої статті 36 КУпАП до вказаних правовідносин не застосовуються, так як справа про кожне зафіксоване адміністративне правопорушення розглядається окремо у різний час. Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Учасники справи отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку, в т.ч. апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00021795 від 22.08.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головнею Тетяною Сергіївною притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП. Згідно постанови, 12.08.2024 о 13 год. 59 хв., за адресою М-03, км 81 + 000, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGA 18.430, днз НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 на праві приватної власності. Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної висоти транспортного засобу на 5,25 % (0,21 м) при дозволеній максимальній висоті 4 м, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.132-1 КУПАП. Вказаною постановою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача на тій же автодорозі, того ж дня, але на 57 хвилин раніше, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн, про що свідчить постанова серії АА №00021792 від 22.08.2024, тому відповідачем неправомірно винесено постанову серії АА №00021795 від 22.08.2024, оскільки з об`єктивної сторони вказане правопорушення охоплюється одними діями, що в свою чергу становить склад одного правопорушення, а не декількох. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне. Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі по тексту - Правила №30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Згідно з п.п. «а» та «б» п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6 м, окрім сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху, максимальна ширина якої допускається до 3,75 метрів; за висотою від поверхні дороги - 4 м (транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією, - 4,35 м); за довжиною: вантажного автомобіля - 12 м, автопоїзда 22 м, автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м, маршрутного транспортного засобу 18,75 м; фактичної маси, зокрема: для трьохвісних автомобілів (тягачів) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - понад 40 т на автомобільних дорогах державного значення, для трьохвісних автомобілів (тягачів) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів - понад 44 т, навантаження на одинарну вісь 11,5 т, на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менша як 1 метр 11,5 т, від 1 до 1,3 метрів 16 т, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 т, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 т, на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями 1,3 метра або менше, - 21 т, понад 1,3 до 1,4 метра 24 т. Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів. Відповідно до ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі про тексту КУпАП) перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Згідно з ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Згідно з ч.3 ст.14-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: - така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння; - внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Згідно з ч.1 ст.279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Відповідно до п.2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1197 від 14.11.2018, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). За обставинами справи, позивач є власником транспортного засобу MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами у справі. Суд зазначає, що особою, за якою зареєстровано транспортний засіб, вважається власник даного транспортного засобу та саме на таку особу відповідно до статті 14-3 КУпАП покладається адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 132-1 цього Кодексу, за умови відсутності в ЄДРТЗ відомостей про належного користувача даного транспортного засобу. Колегія суддів звертає увагу, що у разі невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, є саме особа, за якою зареєстрований транспортний засіб, або керівник юридичної особи, за якою він зареєстрований. Таким чином, в даному випадку саме позивач, як власник транспортного засобу MAN TGA 18.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до ст.14-3 КУпАП несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту. Відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів зазначає наступне. За змістом диспозиції норми ч.2 ст.132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення габаритної норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої габаритної норми з інформацією про фактичну габаритну норму транспортного засобу в момент вимірювання. Отже, дані вимірювання загальної висоти транспортного засобу у спірному випадку є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків. Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зі змісту постанови серії АА №00021795 від 22.08.2024 встановлено, що 12.08.2024 о 13 год. 59 хв., за адресою М-03, км 81 + 000, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGA 18.430, днз НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 на праві приватної власності. Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної висоти транспортного засобу на 5,25 % (0,21 м) при дозволеній максимальній висоті 4 м, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.132-1 КУПАП. На підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем до матеріалів справи надано фотознімки транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікат перевірки типу та сертифікат відповідності, якими підтверджується встановлення елементів системи моніторингу за станом доріг та умовами руху на 81 + 000 автомобільної дороги М-03 Київ Харків - Довжанський, а також відповідність встановлених приладів для зважування транспортних засобів застосованим вимогам технічного регламенту та стандартам ДСТУ. Тобто, фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 3, 3, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94, що підтверджено зазначеними документами. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2019 №1174 (далі по тексту - Порядок №1174; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174). Згідно з п.п.12-15 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи. Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-комунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); - фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Також, з аналізу положень Порядку №1174 вбачається, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. З викладеного встановлено, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами закріплена в Додатку 1 до Інструкції №512, відповідно до якої: % перевищення = ((Х факт - Х норм - похибка пристрою) / Х норм) х 100 %. Х факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Х факт (під час розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр). У спірній постанові, окрім іншого, зазначено, що похибка пристрою для параметру висоти транспортного засобу складає 60 мм. Розрахунок відсоткового перевищення висоти транспортного засобу виглядає так: ((4270 мм - 4000 мм 60 мм) / 4000 мм) х 100 = 5,25 %. Вказані показники відповідають тим, що містить оскаржувана постанова. Таким чином, подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у спірній постанові. За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено перевищення позивачем нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР, що свідчить про правомірність спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, серії АА №00021795 від 22.08.2024. Доводи позивача, підтримані судом першої інстанції, про те, що позивача на тій же автодорозі, того ж дня, але на 57 хвилин раніше, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн, про що свідчить постанова серії АА №00021792 від 22.08.2024, тому відповідачем неправомірно винесено постанову серії АА №00021795 від 22.08.2024, оскільки з об`єктивної сторони вказане правопорушення охоплюється одними діями, що в свою чергу становить склад одного правопорушення, а не декількох, колегія суддів вважає помилковими, за таких підстав. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00021792, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. Відповідно до постанови, 12.08.2024 транспортний засіб MAN TGA 18.430, днз НОМЕР_1 , належний позивачеві на праві приватної власності, на автодорозі М-03, км 22+717, Київська обл. допустив рух т.з. з перевищенням висоти т.з. на 8,05%, що становить 0,322 м при максимальній фактичній висоті 4 м. Зі змісту постанов про адміністративне правопорушення від 12.08.2024 №00021792 та №00021795 встановлено, що вчинені правопорушення здійснено в різний час, з різними показниками перевищень габаритів та на різних ділянках дороги. Тобто час і обставини скоєння адміністративних правопорушень, а також причинний зв`язок між діянням і шкідливим наслідками цих діянь, є різними. Колегія суддів враховує, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі вимірювати, зокрема, висоту транспортного засобу. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. Відповідно до п.17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Отже, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи. Переглядаючи спірну постанову серії АА №00021795 від 22.08.2024, суд першої інстанції виходив з того, що вчинене позивачем правопорушення слід вважати триваючим, тому позивача, усупереч положенням частини першої статті 61 Конституції України, двічі притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення. Колегія суддів звертає увагу на те, що загальне поняття адміністративного правопорушення встановлене статтею 9 КУпАП, згідно з яким, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Структуру складу адміністративного правопорушення складають об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. Вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах Державна служба України з безпеки на транспорті, приймаючи постанови від 22.08.2024 серії АА №00021792 та серії АА №00021795, зафіксувала окремі адміністративні правопорушення з самостійними складами, з огляду на різницю кожного в об`єктивній стороні - час, місце (відрізок дороги), обставини (фактичні перевищення висоти транспортного засобу). З постанов від 22.08.2024 серії АА №00021792 та серії АА №00021795 встановлено, що час та місце зважування (проїзду) транспортного засобу позивача не співпадають та є різними, порушення порядку у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою ст. 132-1 КУпАП, відбулися у різних проміжках часу, на різних технічних засобах фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі та не є триваючим правопорушенням, а отже, встановлено окремі порушення законодавства та зафіксовано дві події і різні склади адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП. Відповідно до правових висновків, викладених в пунктах 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП (за порушення п.22.5 ПДР) не мають ознак триваючого правопорушення. Штрафи за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП, мають компенсаційний характер, що підтверджується частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», тобто порушником нанесено шкоду державним автошляхам, яка має бути компенсована до територіальних громад, де було зафіксоване адміністративне правопорушення. Слід звернути увагу на те, що система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства, що унеможливлює втручання уповноважених посадових особі Державної служби України з безпеки на транспорті. Положення частини другої статті 36 КУпАП до вказаних правовідносин не застосовуються, так як справа про кожне зафіксоване адміністративне правопорушення розглядається окремо у різний час. Зафіксовані різними комплексами зважування в різний час на різних ділянках дороги показники порушення вимог законодавства повинні розглядатись окремо в межах сформованих в автоматичному режимі даних, що відповідає частині першої статті 36 КУпАП. Автоматична фіксація адміністративних правопорушень не передбачає здійснення розрахунків, складання інших документів, які, будуть доказами скоєння адміністративного проступку. Усі вимірювання здійснює технічний пристрій, інформація про який наявна у постанові. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вказане правопорушення є триваючим, оскільки вказані правопорушення місять різний склад, вчинені у різний час та у різних місцях, зафіксовані різними приладами зважування, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови серії АА №00021795 22.08.2024. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідали критеріям, які наведені у ч.2 ст.2 КАС України, а відтак висновок суду першої інстанції про задоволення позовних є помилковим. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів у якості належних. З урахуванням вищенаведеного, інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17.12.2024 по справі № 554/10897/24 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко