Постанова Київський апеляційний суд № 756/3844/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 756/3844/24 номер провадження №22-ц/824/6723/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року /суддя Майбоженко А.М./ у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, згідно судового наказу від 29.04.2020 у справі № 363/1072/20 на 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення. /а.с.95-98/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, зокрема тому, що на сьогодні позивач проживає разом із дружиною ОСОБА_5 , 1986 р.н., ОСОБА_6 , 2011 р.н., ОСОБА_7 , 2015 р.н., ОСОБА_8 , 2020 р.н., що засвідчує довідка № 007 від 09.01.2025 р. та здійснює їх забезпечення. У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, і як наслідок зниженням ділової активності, позивач втратив засоби до існування та у 2023, 2024 році не отримав жодного доходу. Окрім, того відповідач майже протягом чотирьох років не зверталася із судовим наказом по аліментах до виконавчої служби, не подавала його до виконання. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Посилалась на те, що Верховний Суд України в Постанові від 16.09.2020 року в справі № 565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог. Вказував, що твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було враховано, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, не відповідає фактичним обставинам справи та належним і допустимим доказам, дослідженими судом. Твердження позивача, що він утримує двох дітей дружини є хибними та неналежними доказами, що не підтверджені. Вказував, що позивач ОСОБА_1 з початку військової агресії виїхав за кордон де по теперішній час перебуває. Зазначене було підтверджено його представником ОСОБА_10 під час розгляду справи №363/4576/23 про визнання доньки ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Саме в даному провадженні ОСОБА_1 надавав як доказ договір оренди його квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70.3 кв.м., за оренду якої щомісячно отримує дохід 12 000грн. Твердження апелянта що він проживає м. Радомишль, не отримує доходів, не відповідає дійсним обставинам, по суті є способом маніпулювання офіційними даними Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що судовим наказом Вишгородського районного суду Київської області від 29.04.2020 за №363/1072/20 з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються щомісячно аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 12.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Звертаючись з вимогою про зменшення аліментів, позивач вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача від іншого шлюбу народилася дитина ОСОБА_8 . 29.09.2020 позивач отримав посвідчення багатодітної сім`ї, у зв`язку з тим, що на його утриманні перебуває ще дві дитини його теперішньої дружини - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яких рідний батько не утримує. Також у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, і внаслідок зниження ділової активності, позивач втратив засоби до існування та у 2023 році не отримав жодного доходу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами частини першої статті 3 Конвенції про права дитини якою визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну, а саме зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки у іншому шлюбі народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні позивача перебувають двоє дітей нинішньої дружини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану він не має стабільного заробітку чи доходу. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини у іншому шлюбі, відсутність стабільного доходу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, посилання позивача на утримання двох дітей своєї дружини, не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів на утримання своєї доньки ОСОБА_4 , оскільки на виконанні у Коростишівському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_5 на утримання доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отже обов`язок по утриманню цих дітей покладається на їх біологічного батька. Позивачем, який є працездатною особою, належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу чи наявним воєнним станом. Лише сам по собі факт не отримання у 2023 році жодного доходу на це не вказує, оскільки доказів щодо майнового стану позивача на момент вирішення питання про стягнення аліментів та на момент розгляду цієї справи суду не надано. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначений судовим наказом від 29.04.2020 розмір аліментів у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам. Доводи апеляційної скарги, фактично зводяться до переоцінки обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Апелянт на даний час не надає інформації, щодо отриманих ним доходів за попередні роки включаючи оренду квартири; не надає інформації, щодо його місця роботи, розміру отриманих доходів; не повідомляє своє місце перебування. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень у Коростишівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває два виконавчих провадження за № НОМЕР_2 (відкрите 18.03.2020 р.) та НОМЕР_3 (відкрите 23.02.2024р.) де стягувач ОСОБА_5 , боржник ОСОБА_13 . За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У ОСОБА_6 та ОСОБА_14 є біологічний батько. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доходу апеляційний суд розцінює як його фактичне приховування, оскільки позивач вказує на те, що він утримує теперішню дружину та трьох дітей. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Крім того, апеляційний суд відмовляє у клопотанні відповідачки про витребування інформації, щодо перетину Державного кордону України відносно ОСОБА_1 , оскільки це не є предметом судового розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: