Постанова 4855 № 580/4468/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4468/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2025 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 25.10.2023 №232730017473 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови здійснити перерахунок наявного страхового стажу, зарахувавши у пільговому обчисленні трудовий стаж один рік роботи за один рік шість місяців період роботи в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (в селищі міського типу Алакуртті та місті Кандалакша), відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.08.1985 до 31.05.1989, призначити пенсію за віком з 19.10.2023 та здійснити перерахунок із урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок наявного страхового стажу, зарахувавши у пільговому обчисленні трудовий стаж: один рік роботи за один рік шість місяців період роботи в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (в селищі міського типу Алакуртті та місті Кандалакша), відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.08.1985 по 31.05.1989, призначити пенсію за віком з 19.10.2023 та здійснити перерахунок із урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.10.2023 № 232730017473. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2023 з урахуванням висновків та оцінки суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта мотивовані тим, що у оскаржуваних правовідносинах він діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, позаяк період проходження військової служби не можна розглядати як період роботи, тому підстав для врахування періоду військової служби в пільговому обчисленні немає. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перехід на пенсію за віком з пенсії по інвалідності. Надалі ОСОБА_1 долучив до заяви послужний список Міністерства оборони СРСР та військовий квиток для зарахування періоду з 20.08.1985 до 03.03.1986 та 04.03.1986 до 31.05.1989 під час проходження військової служби в пільговому обчисленні. Відповідно до чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) заяви про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності: засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу, тому, за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 25.10.2023 №232730017473 позивачу відмовлено у «переході на пенсію за віком» у зв`язку з відсутністю і страхового стажу (30 років) та зазначено: необхідною умовою для застосування кратності під час розрахунку стажу є уладання трудового договору на строк не менш ніж на 3 роки. Так як період проходження військової служби не можна розглядати як період роботи, тому підстав для урахування періоду військової служби в пільговому обчисленні немає. Для переходу пенсії за віком станом на 19.10.2023 потрібен страховий стаж 30 років згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте страховий стаж ОСОБА_1 28 років 2 місяці. Не погоджуючись з вказаною позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058), починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Відповідно до статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У рішенні відповідача від 25.10.2023 №232730017473 вказано, що позивач набув 60-річного віку, проте страховий стаж позивача становить 28 років 2 місяця за необхідного 30 років. Відтак, відповідачем не зарахований період з 20.08.1985 до 03.03.1986, та з 04.03.1986 до 31.05.1989 проходження військової служби в пільговому обчисленні до страхового стажу позивача, позаяк необхідною умовою для застосування кратності під час розрахунку стажу є укладання трудового договору на строк не менш ніж на 3 роки, а період проходження військової служби не розглядається як період роботи, тому підстави для врахування періоду військової служби в пільговому обчисленні - відсутні. Згідно з ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок). Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи. Колегія суддів враховує, що 05.08.1980 діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58). Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58). Згідно з записом №2 трудової книжки, позивач з 05.08.1980 до 20.06.1989 перебував на службі у Радянській армії. Відповідно до ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», що зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до якої час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, прийнятою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови № 393). Згідно з частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей, здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР. Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590, Указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28. Згідно з п.6 Постанови №590 пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється у порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР. Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджене Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії». Згідно з пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби під час обчислення вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах. Так, Верховний Суд у справі № 300/756/19, зокрема, вказував, що як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР; Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 25 березня 1968 року № 181 «Про зарахування солдатам, матросам, сержантам, старшинам і військовим будівельникам, звільненим в запас, часу дійсної строкової військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в стаж роботи, що надає право на отримання пільг, встановлених за роботу в цих районах і місцевостях» встановлено, що солдатам, матросам, сержантам, старшинам і військовим будівельникам, звільненим, починаючи з 1968 року, з військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, час їхньої дійсної строкової військової служби (служби у військово-будівельних загонах) в цих районах і місцевостях зараховується в стаж роботи, що надає право на отримання пільг, передбачених Указами Президії Верховної Ради РССР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, якщо вони не пізніше трьох місяців після звільнення з військової служби були прийняті на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; Законодавець встановив дві умови для пільгового обчислення періоду строкової військової служби: проходження строкової військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; прийняття після служби на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі протягом трьох місяців. Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. У період до 1 січня 1991 року питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано, зокрема, Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590 (постанова №590). Згідно з пунктом 110 Постанови робота в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 1 березня 1960 року зараховуються до стажу в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. На підтвердження перебування на військовій службі у період з 05.08.1980 до 20.06.1989 позивачем наданий військовий квиток, довідку від 21.07.2022 №1049 та послужний список форми №1/ЛД (військове звання позивача - старший лейтенант), де міститься інформація щодо служби у період з 20.08.1985 до 04.03.1986 (селищі міського типу Алакуртті), 04.03.1986 до 31.05.1989 (та місті Кандалакша) у окрузі - місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі, тому період військової служби підтверджений матеріалами справи. Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.10.2023 №232730017473 без оцінки запису №3 у трудовій книжці щодо прийняття після служби (05.08.1980-20.06.1989) позивача на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі протягом трьох місяців, а саме з 18.09.1989 на посаду економіста у відділ матеріально-технічного забезпечення Кандалакшського дослідного машинобудівного заводу ВПО «Ремрибфлот» є протиправним. Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Є. О. Сорочко