Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/18884/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/18884/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дії, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дії, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність та зобов`язав Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), листопад 2015 року. Визнав протиправною бездіяльність та зобов`язав Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 45 діб за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відсутня вина Головного управління у наявності суперечності норм права, що виразилося у невстановлені в Порядку №1078 права поліцейських на отримання індексації доходів та у тому, що позивач не отримав індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно. Також апелянт зазначив, що виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком №260 не передбачена. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.01.2023 №16 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу)) частини 1 статті 77, з 31 січня 2023 року. 10.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Київської області із запитом, в якому просив надати інформацію помісячно про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.01.2023. Листом від 09.05.2023 №29/В-27зі Головне управління Національної поліції в Київській області повідомила позивача про запитувану ним інформацію. Позивач вважає, що відповідач з 01.06.2016 по 31.10.2017 протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 3375,18 грн із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; здійснив нарахування та виплату позивачу щомісячної премії за період з 01.06.2016 по 31.01.2023 без урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата індексації грошового забезпечення на яку має право позивач у цьому періоді; не нарахував і не виплатив позивачу при звільненні грошову компенсацію за 45 діб невикористаної відпустки за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31.01.2023. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, отже наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), листопад 2015 року. Також суд першої інстанції встановив допущену відповідачем протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 45 діб за 2022 рік. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В даному випадку в частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду апеляційним судом. Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати з 1 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця), колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Частина 1 ст. 2 Закону № 1282-XII встановлює, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік грошових доходів громадян, які підлягають індексації, додатково визначено в п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 18.10.2017 № 782 (далі - Постанова № 782), до вказаної норми права внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Разом з тим, факт приведення п. 2 Порядку № 1078 у відповідність до вимог ч. 5 ст. 94 Закону № 580-VIII та ст. 2 Закону № 1282-XII лише 24.10.2017, на думку колегії суддів, не є підставою для позбавлення позивача гарантованого права на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби, що передував прийняттю Постанови №

782. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017 із застосуванням листопада 2015 року як місяця підвищення грошового доходу (базового місяця). Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 по справі № 420/19450/21. Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплатити грошової компенсації за 45 діб невикористаної відпустки за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про відпустки" від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Статтею 4 Закону №504/96-ВР передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР). Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до ч.1 та 3 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частинами 1, 2 ст.92 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260. Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до абз.7 і 9 п.8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2,3 ст.124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП і Закону № 504/96-ВР, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від попереднього правового висновку та виклав правову позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби. Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав частину відпустки у кількості 45 діб, а тому набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні відпустки. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані ним дні відпустки, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких