Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31961/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31961/24 Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І, розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2024р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просила: - скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 3.10.2024р. №262840023064 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 26.09.2024р., зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи з 21.11.2000р. по 26.12.2003р.. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 26.09.2024р. вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, 3.10.2024р. рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 3.10.2024р. №262840023064 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із недостатнім страховим стажем. Позивачка вважає вказану відмову протиправною та незаконною, а тому звернулася до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 3.10.2024р. №262840023064 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 21.11.2000р. по 26.12.2003р. та повторно розглянути заяву від 26.09.2024р. про призначення пенсії за віком й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. Стягнуто з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,2грн.. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття рішення, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 26.09.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута ГУ ПФУ в Херсонській області та рішенням від 24.04.2024р. №203850003053 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із недостатнім страховим стажем. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що за наданими документами та відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 27 років 06 місяців 28 днів, при цьому для права на пенсію враховано 29 років 06 місяців 06 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 21.11.2000р. по 26.12.2003р., згідно записів №17-18 - у вказаний період при внесенні запису про прийняття на роботу у графі 3 розділу "Відомості про роботу" не зазначено, на яке саме підприємство, установу чи організацію прийнято на роботу позивача, при цьому, на записі про звільнення стоїть печатка Дочірнього підприємства "Келарксон", вказаною обставиною порушено норми Інструкції №

58. Крім того, встановлено, що за спірний період інформація в Реєстрі - відсутня. Також повідомлено, що за результатами звірки записів трудової книжки по періоду трудової діяльності з 18.04.1996р. по 31.07.2000р. за записами №1-№16 у Відкритому акціонерному товаристві "Радикал" встановлено розбіжність з відомостями персоніфікованого обліку у період з 1.07.2000р. по 31.07.2000р., також відсутня інформація у відомостях в системі персоніфікованого обліку за цей період. Згідно із записами №17-18 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 4.11.1983р. позивач у період з 21.11.2000р. по 26.12.2003р. працювала на посаді менеджера з маркетингу. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, ЗУ від 5.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV. За змістом ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017р.. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV). Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 1 ст.56 Закону №1788-XII установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно положень п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637. Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020р. по справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці, судова колегія враховує й те, що за ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У даному випадку апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності відображених у трудовій книжці позивачки відомостей щодо спірного періоду роботи та страхового (трудового) стажу. Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 певного періоду роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки (у здійсненні записів у ній) ГУ ПФУ в Херсонській області перекладає тягар доказування на позивачку, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті Пенсійний фонд побудував свою позицію виключно на припущеннях (сумнівах) щодо не підтвердження наявності у позивачки страхового (трудового) стажу у певний період. Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивачку є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Як вбачається із спірного рішення ГУ ПФУ в Херсонській області, підставою для не зарахування періоду роботи з 21.11.2000р. по 26.12.2003р. за записами №17-№18 стало те, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» не зазначено повне найменування підприємства при прийняття на роботу. Натомість, судова колегія вважає, що записами у трудовій книжці підтверджено період роботи позивачки з 21.11.2000р. по 26.12.2003р., оскільки в ній наявна печатка Дочірнього підприємства «Келарксон», що на думку колегії суддів не може слугувати підставою для не врахування вказаного періоду до страхового стажу. Таким чином, слід дійти висновку, що відмовляючи у зарахуванні періоду роботи з 21.11.2000р. по 26.12.2003р. до страхового стажу позивачки внаслідок їх не підтвердження коректними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , як наслідок, у призначенні позивачці пенсії за віком, ГУ ПФУ в Херсонській області не діяло обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький