Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3697/24
від 04.03.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3697/24 Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р., повний текст судового рішення складено 29.10.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченко К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталл групп» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталл групп» (код ЄДРПОУ 42055633, місце знаходження: 65082, м. Одеса, пров. Некрасова, 8, кв. 4) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місце знаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якій представник позивача просить: - визнати протиправним та скасувати рішення №10200296/42055633 від 19.12.2023 року про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН складеної ТОВ «Інсталл групп»; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН складено ПН №43 від 18.10.2023 року датою її подання на реєстрацію. Також, представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати. Ухвалою від 20 лютого 2024 року після усунення виявлених недоліків, позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Залучено до участі у справі як другого відповідача Державну податкову службу України. На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване позивачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке. ТОВ «Інсталл групп» зареєстроване у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06 квітня 2018 року. Основний вид діяльності 43.21 Електромонтажні роботи. Господарську діяльність Товариство веде в орендованих приміщеннях офісу та складському приміщенні. В штаті позивач має 10 осіб. Суми ССВ, ПДФО та ВЗ перераховані до бюджету і заборгованості Товариство не має. Також, підприємство має відповідну ліцензію на виконання такого виду робіт. Так, в ході підприємницької діяльності, між позивачем та ОК «ЖБК «Пространство» підписано договір поставки №20220922 від 22.09.2022 року. На виконання вказаного договору, 13.10.2023 року позивачем було виставлено рахунок на оплату №2431 на суму 120 285,00 грн. 18.10.2023 року зазначений рахунок було сплачено. У зв`язку з надходженням на рахунок позивача коштів, за правилом першої події було сформовано та подано на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну №43 від 18.10.2023 року на суму 120 285,00 грн. Проте, її реєстрацію було зупинено. Представник позивача зазначив, що залишки товару відсутні у зв`язку з тим, що продукція, яка продається є продуктом власного виробництва, а саме, дані щити збираються із придбаних комплектуючих матеріалів. На пропозицію надати документи, позивачем 13.12.2023 року було подано повідомлення про надання пояснень, до якого додано додаткові документи. Проте, 19.12.2023 року позивачем було отримано оскаржуване рішення про відмову у реєстрації ПН з підстав надання платником податку копій документів складених з порушенням законодавства. Представник звертає увагу, що відсутність у Квитанції переліку документів, які необхідні контролюючому органу для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, свідчить про те, що податковий орган надає право/можливість платнику податків надавати документи на власний розсуд, що, в свою чергу, свідчить про те, що контролюючий орган буде позбавлений можливості (не матиме права) не прийняти такі документи/відхилити чи визнати недостатніми. На виконання ухвали суду 16.08.2024 року (вхід. №ЕС/34679/24) від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке. Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «Інсталл групп» направило на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну №43 від 18.10.2023 року, виписану на адресу ОК «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ПРОСТРАНСТВО» (код ЄДРПОУ 43376403) на загальну суму з урахуванням ПДВ 120 285, 00 грн. За отриманою Квитанцією №1 від 14.11.2023 року з Єдиного вікна приймання звітності Державної податкової служби України позивачу було повідомлено, що реєстрація податкової накладної №133 зупинена, оскільки: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 18.10.2023 року №43 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8537 , перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомляємо: показник «D»=2.8194%, «P»=94658.61 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Додатково зазначено, що у позивача відсутня прийнята таблиця даних платника податку на додану вартість із кодом УКТЗЕД/ДКПП 8537. Також, ТОВ «Інсталл групп» було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення щодо реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних. На виконання п.11 Порядків №1165 позивачем було подано до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено №7 від 13.12.2023 року з додатками у кількості 54 шт. Головне управління ДПС в Одеській області вважає, що платіжні інструкції, надані позивачем, є сумнівними та ймовірно складені з порушенням чинного законодавства, так як в даному документі відсутня печатка платника. З вищезазначеного можна зробити висновок, що документи, надані до контролюючого органу, є сумнівними і ймовірно складені із порушенням законодавства. Таким чином, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області було прийняте рішення № 10200296/42055633 від 19.12.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.10.2023 року №43 у зв`язку з тим, що документи були складені/оформлені із порушенням законодавства. Відповідь на відзив до суду не надходила. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталл групп» (код ЄДРПОУ 42055633, місце знаходження: 65082, м. Одеса, пров. Некрасова, 8, кв. 4) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №10200296/42055633 від 19.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,8) зареєструвати податкову накладну №43 від 18.10.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталл групп» (код ЄДРПОУ 42055633, місце знаходження: 65082, м. Одеса, пров. Некрасова, 8, кв. 4)сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок). В іншій частині заяви відмовлено. На вказане рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №420/3697/24 та ухвалити нову постанову, якою відмовити ТОВ «Інсталл групп» в частині задоволення позовних вимог. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсталл групп» зареєстровано 06.04.2018 року. Основний вид господарської діяльності: 43.21 Електромонтажні роботи. Додаткові: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання. Відповідно до витягу №1815534500319 з реєстру платників податку на додану вартість, позивач є платником податку на додану вартість з 01.05.2018 року. Також, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Інсталл групп» 06.06.2018 року номер запису 2013050935 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з середніми та значними наслідками. Колегією суддів встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності між позивачем (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» 22.09.2022 року було укладено договір поставки №20220922, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у зумовлені строки передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, вказаний у рахунках на оплату, видаткових накладних. (п.1.1 договору). Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються рахунками на оплату та видатковими накладними постачальника (п.1.3 договору). Покупець повинен провести (здійснити) оплату за замовлену партію товару в визначеному у відповідному рахунку порядку. (п.3.4 договору). Постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строки, визначені в відповідній у рахунках на оплату. (п.4.3 договору). Так, на виконання умов договору, постачальником було сформовано та направлено на адресу покупця видаткову накладну №2920 від 30.10.2023 року на суму 120 285,00 грн. з урахуванням ПДВ. Покупцем зі свого боку було здійснено оплату за видатковою накладною, що підтверджується випискою по банківському рахунку від 18.10.2023 року. Поставка визначеного видатковою накладною товару, підтверджується ТТН №42 від 30.10.2023 року. За фактом надходження коштів на рахунок позивача було сформовано та подано на реєстрацію податкову накладну №43 від 18.10.2023 року на суму 120 285,00 грн. з ПДВ 20 047,50 грн. Проте, реєстрацію вказаної ПН було зупинено з підстав: «Обсяг постачання товару/послуги 8537 , перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомляємо: показник «D»=2,8194%, «Р»=94658,61 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Сторонами не заперечується, що на пропозицію податкового органу позивачем було подано повідомлення №7 від 13.12.2023 року про надання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, до якого додано 54 додатки. В графі пояснення вказано: пояснення викладені в окремому документів на 3 аркушах, що додається в окремим документом довільної форми №1 від 13.12.2023 року. Проте, 19.12.2023 року відповідачем за результатами розгляду наявних документів прийняло рішення №10200296/42055633 про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Підставою для відмови у реєстрації якої вказано: надання платником податків копій документів складених з порушенням законодавства. Додаткова інформація: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні. На думку позивача, оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправними та підлягає скасуванню, адже податковим органом конкретно не зазначено, які саме подані документи не відповідають законодавству, та окрім того, представник зазначає, що всі надані до податкового органу первинні документи складені відповідно до норм законодавства та підтверджують реальність здійснених операцій. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до ДПС України зі скаргою від 28.12.2023 року, проте рішенням №617/42055633/2 від 05.01.2024 року скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова №1246), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 (далі - Порядок №520). Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України). Відповідно до підпунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Також підпунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначені обов`язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна. Відповідно до вимог п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з вимогами п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до вимог п.п.14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з вимогами п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок №1246) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. З 01.02.2020 року діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Згідно з вимогами п.3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації). Відповідно до вимог п.5, п.6 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4). Відповідно до вимог п.10, п.11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, в порядку встановленого податковим законодавством за фактом надходження коштів на рахунок позивача, було сформовано податкову накладну №43від 18.10.2023 року та направлено її реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до отриманої квитанції, реєстрація податкової накладної зупинена з підстав: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 27.06.2023 року №1045 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8537 , перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». У Додатку 3 до Порядку №1165 встановлено Критерії ризиковості здійснення операцій. Пунктом 1 зазначених Критеріїв визначено такі критерії ризиковості здійснення операцій: «Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС». При цьому, колегія суддів зазначає, що належної мотивації підстав та причин віднесення поданої податкової накладної до категорії ризиковості здійснення операцій відповідачами ані у спірному рішенні, ані до суду не надано. Сторонами не заперечується, що на пропозицію податкового органу, позивачем було надано повідомлення №7 від 13.12.2023 року про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунків коригувань реєстрацію якої зупинено. Довказаного повідомлення було додано 54 додатки, серед яких лист-пояснення за вих. №1312 від 13.12.2023 року, в якому розгорнуто відображено специфіку діяльності підприємства та наявну матеріальну, технічну та фізичну можливість здійснення такого виду робіт. Проте, за результатами розгляду пояснень та наданих позивачем документів, комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, було прийнято рішення №10200296/42055633 від 19.12.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, підставою для відмови в реєстрації поданої позивачем податкової накладної було зазначено: «наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні». ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Як вбачається з матеріалів справи, основний вид господарської діяльності: 43.21 Електромонтажні роботи. Додаткові: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання. Колегією суддів встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість та має відповідну ліцензію видану ДАБІ України на здійснення будівельних робіт. У своїй діяльності позивач використовує офісне та складське приміщення, має необхідну кількість працівників та укладає договори з метою закупівлі необхідних матеріалів та елементів для здійснення робіт. Колегією суддів встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності між позивачем (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» 22.09.2022 року було укладено договір поставки №20220922, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у зумовлені строки передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, вказаний у рахунках на оплату, видаткових накладних. (п.1.1 договору). Покупець повинен провести (здійснити) оплату за замовлену партію товару в визначеному у відповідному рахунку порядку. (п.3.4 договору)Постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю в строки, визначені в відповідній у рахунках на оплату. (п. 4.3 договору) На виконання умов договору, постачальником було сформовано та направлено на адресу покупця видаткову накладну №2920 від 30.10.2023 року на суму 120 285,00 грн. з урахуванням ПДВ. Покупцем зі свого боку було здійснено оплату за видатковою накладною, що підтверджується випискою по банківському рахунку від 18.10.2023 року. Поставка визначеного видатковою накладною товару, підтверджується ТТН №42 від 30.10.2023 року. Таким чином, за фактом надходження коштів на рахунок позивача у відповідності до норм податкового законодавства сформовано податкову накладну. Крім того, позивачем було надано повідомлення №7 від 13.12.2023 року щодо подачі письмових пояснень та документів про підтвердження реальності здійснення господарськоїоперації по зупиненій податковій накладній №43 від 18.10.2023 року. Аналіз наданих копій первинних документів надає можливість встановити послідовність дій позивача щодо здійснення такого виду робіт та надання такого виду послуг. У свою чергу, колегія суддів враховує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. В той же час, у квитанції зазначено лише посилання на відповідність Критеріїв, визначених в п. 1 та не зазначено документів, які слід надати для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі або відмову в такій реєстрації. При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП. Колегія суддів зауважує, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, а у подальшому в рішенні про відмову у реєстрації ПН, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів. Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно надання позивачем документів, складених з порушенням законодавства, з огляду на те, що на момент зупинення реєстрації ПН та на стадії прийняття рішення за вказаною ПН позивачу не було відомо про такі доводи відповідача, адже не було конкретизовано у квитанціях стосовно документів, які мають недоліки. Отже, зупинення податкової накладної, виписаної позивачем не відповідає умовам критеріїв ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій та контролюючим органом, порушено вимоги Порядку №1165. Відповідно до вимог п.25, 26, 27 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном. Комісія контролюючого органу в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України та законів, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком. Згідно з вимогами п.44 Порядку №1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Згідно з додатку до Порядку №520 в рішенні про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних обов`язково зазначаються конкретні документи. Так, як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні, податковим органом було зазначено підставою для відмови у реєстрації податкової накладної «надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства». В графі «податкова інформація» (зазначити конкретні документи) оскаржуваного рішення, вказано: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Аналізуючи зазначене, як підставу для відмови у реєстрації поданих податкових накладних в ЄРПН, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не наведено конкретних документів, які саме складені чи сформовані позивачем з порушенням норм законодавства, а лише узагальнено зазначено перелік можливих документів. Колегія суддів зауважує, що у випадку неконкретизації переліку документів в рішенні про відмову у реєстрації ПН, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачами тверджень позивача, наведення відповідних мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, підтверджень правомірності рішення податкового органу, у зв`язку з чим, таке рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державну податкову службу України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №43 від 18.10.2023 року датою її подання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Згідно з вказаними нормами, податковий орган реєструє податкову накладну, у тому числі, на підставі рішення суду датою набрання ним законної сили або іншою датою, вказаною у рішенні. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судами не встановлено і відповідачами не доведено. Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За таких обставин, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Колегія суддів зазначає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, подану позивачем є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державну податкову службу України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №43 від 18.10.2023 року датою її подання. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно з вимогами ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Так, судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.01.2023 року між ТОВ «Інсталл групп» та Адвокатським бюро «Касьяненко і партнери» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №09-01/23, відповідно до умов якого бюро зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти надану правову (правничу) допомогу. Необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами в додатковій угоді до договору. (п.5.1 договору) Так, між сторонами було укладено додаткову угоду №5 від 25.12.2023 року, відповідно до п.2 якої сторони дійшли згоди щодо надання правової (правничої) допомоги у справі Товариства до ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН; реєстрації ПН в ЄРПН в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді. Сторони домовились, що за вказану допомогу Товариство сплачує Бюро гонорар у розмірі 6000,00 грн., беручи до уваги складність питання, часу, який буде потрачено адвокатом для вивчення документи, підготовки правової позиції по справі, обґрунтування позовних вимог, вивчення судової практики щодо аналогічних позовних вимог, підготовки копій документів і відправлення позову та документів до нього іншій стороні по справі. П.7 визначено, що на протязі 5-ти календарних днів з моменту вступу в силу рішення суду клієнт зобов`язаний сплатити 70% визначеного в акті гонорару. Інші 30% гонорару клієнт зобов`язаний сплатити протягом 25-ти днів з дати набрання законної сили рішення по результатам розгляду судової справи. В Акті приймання-здачі наданих послуг сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги. Згідно Акту приймання-здачі наданих послуг від 01.02.2024 року, визначено, що відповідно до п.2 додаткової угоди, сума гонорару, яка підлягає сплаті, визначена сторонами у розмірі 6000,00 грн. на умовах п.7 вказаної угоди. Детального опису робіт до суду не надано. Доказів сплати до суду не надано. У відзиві на позовну заяву представник Головного управління ДПС в Одеській області просить зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до розміру прожиткового мінімуму станом на 2024 рік у розмірі 3028 грн. Представником відповідача зазначено, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, спів розмірності. Так, представник відповідача вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст.139 КАС України. Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке. Згідно з вимогами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11). Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, оцінюючи акт наданих послуг, перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені у цьому опису витрати пов`язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними лише в частині написання позовної заяви та інших процесуальних документів. А тому переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт є сума 3000,00 грн., які належать відшкодуванню саме відповідачем. Решта сплати витрат покладається на клієнта відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача складають 3000,00 грн., а тому заява представника позивача належить задоволенню частково. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко