Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5623/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5623/24 Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р., повний текст судового рішення складено 30.10.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №420/5623/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії У С Т А Н О В И В: 21.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №155350017242 від 04.10.2023 та №155350017242 від 30.11.2023; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового загального стажу роботи ОСОБА_1 : період навчання в МПТУ №2 з 01.09.1975 по 15.07.1977; період роботи з 21.07.1982 по 23.12.1984 в конторі комплектації НПО «ПИЩЕПРОМАВТОМАТИКА»; період роботи з 22.01.1987 по 07.10.1993 на Отрадівській птахофабриці Роздільнянського району Одеської області та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення такого права, а саме 12.08.2023. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на зарахування до страхового загального стажу спірнизх періодів роботи та призначення пенсії за віком, починаючи з дня виникнення такого права. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що спірні періоди роботи не можуть зараховуватись до страхового стажу. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з позовними вимогами також не погоджується зазначаючи, що в позивача не достатньо страхового стажу для призначення пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №420/5623/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Приймаючи означене рішення суд першої інстанції вказав, що під час призначення ОСОБА_1 пенсії з 12.08.2023 мають бути враховані атестат № 4450, період роботи з 21.07.1982 по 23.12.1984, період роботи з 22.01.1987 по 07.10.1993, період роботи з 18.10.1993 по 06.06.2003 зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, викладено прохання скасувати оскаржувий судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги Головним управлінням ПФУ в Одеській області не зазначено у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.78-85, а.с.121-125). В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що після досягнення 63-річного віку ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 27.09.2023 про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду означеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 155350017242 від 04.10.2023 року про відмову в призначені пенсії. Приймаючи такий індивідуальний акт органом Пенсійного фонду до страхового стажу не зараховано періоди згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 , а саме: - з 21.07.1982 по 23.12.1984, з 22.01.1987 по 07.10.1993, оскільки відсутні назва організації як заголовок, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок працівників; - з 18.10.1993 по 06.06.2003, оскільки записи виконано з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників, а саме відсутня назва організації в заголовку, номери записів, дати прийняття та звільнення з роботи та посада відповідальної особи на записі про звільнення з роботи; періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка заповнювала трудову книжку; період навчання згідно атестата № НОМЕР_4 , оскільки по-батькові не відповідає паспортним даним. У зв`язку з тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період роботи з 22.01.1987 по 07.10.1993 згідно архівних витягів з наказів, однак у рішенні про відмову про це нічого не зазначено, Головне управління ПФУ в Одеській області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із листом № 1500-0304-9/168397 від 28.11.2023 щодо перегляду страхового стажу ОСОБА_1 та винесення нового рішення про відмову. У подальшому, Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №155350017242 від 30.11.2023, з якого убачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : - з 21.07.1982 по 23.12.1984, з 22.01.1987 по 07.10.1993, оскільки відсутня назва організації як заголовок, що суперечить вимога Інструкції ведення трудових книжок працівників; - з 18.10.1993 по 06.06.2003, оскільки записи виконано з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників, а саме відсутня назва організації в заголовку, номери записів, дати прийняття та звільнення з роботи та посада відповідальної особи на записі про звільнення з роботи; - періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка заповнювала трудову книжку; - період навчання згідно атестата № НОМЕР_4 , оскільки по батькові не відповідає даним паспорта; - з 22.01.1987 по 07.10.1993 згідно витягів з наказів № 17 від 26.01.1987 та №127-к від 07.10.1993, оскільки П.І.Б. заявника зазначено не повністю. Уважачи своє право порушеним позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 3 вказаного підзаконного нормативно-правового акту передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці. Порядок ведення трудових книжок працівників визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №

58. Відповідно до пункту 2.2 означеного підзаконного нормативно-правового акту до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). За наслідком дослідження трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 колегією суддів установлено, що: - 21.07.1982 позивача прийнято на роботу водієм 3 класу на автомашину ГАЗ-51 (наказ №72-к від 21.07.1982). Такий запис не містить назви підприємства, однак засвідчений печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи; - 23.12.1984 ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст.38 КЗпП УРСР за власним бажанням (наказ №109-к від 20.12.1984). Такий запис не містить назви підприємства, натомість запис засвідчено печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи; - 22.01.1987 ОСОБА_2 зараховано на роботу в якості охоронця (наказ № 17 від 26.01.1987). Вказаний запис не містить назви підприємства, однак засвідчений печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи; - 07.10.1993 позивача звільнено з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №127-к від 07.10.1993). Означений запис не містить назви підприємства, між тим засвідчений печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи; - 18.10.1993 ОСОБА_1 прийнято на роботу охоронцем (наказ № 427 від 18.10.1993) назва підприємства Трирлет-трон, запис засвідчений печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи; - 06.06.2003 ОСОБА_2 звільнено з посади охоронця за власним бажанням (наказ №848 від 06.06.2003). Також, колегією суддів досліджено трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яка засвідчена підписом відповідальної особи, натомість не містить печатки підприємства, яке вперше здійснювало записи в такій трудовій книжці. В контексті дослідження спірного питання слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яку викладено в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Так, відповідно вказаної позиції суду касаційної інстанції, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Згідно із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії. Проаналізувавши встановлені обставини в ситемному зв`язку із законодавчими приписами апеляційний адміністративний суд зазначає, що трудові книжки ОСОБА_1 містять відомості про підстави внесення записів, підписи осіб, відповідальних за ведення і видачу трудових книжок, а також відбитки печатки підприємства, записи виконані у хронологічній послідовності, не суперечать один одному, не мають виправлень, відповідають вимогам, які висуваються законодавством до ведення трудових книжок та стосуються однієї і тієї ж особи, зокрема, ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що наведені органом Пенсійного фонду в оскаржуваних індивідуальних актах підстави для неврахування періодів роботи є формальними та не можуть позбавити позивача гарантованого законодавством права на пенсійне забезпечення. Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставне неврахування органом Пенсійного фонду спірних періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу під час призначення пенсії за віком. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №420/5623/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький