Постанова 4852 № 160/27436/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27436/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024р. у справі №160/27436/23 за позовом:Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: 20.10.2023р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» (далі - ПрАТ «КМЗ» ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 1-11 том 1/. Вищезазначений адміністративний позов ухвалою суду першої інстанції від 25.10.2023р. було залишено без руху та позивачу запропоновано у встановлений судом строк усунути зазначені у ухвалі суду недоліки адміністративного позову / а.с. 110 том 1/ Позивачем, у межах наданого судом першої інстанції строку, недоліки адміністративного позову було усунуто / а.с. 111-116 том 1/ та Дніпропетровським окружним адміністративним судом, відповідною ухвалою від 03.11.2023р., за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/27436/23 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 117 том 1/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у період з 15.06.2023р. по 21.06.2023р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «КМЗ» з питання дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.07.2015р. по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №2398/04-36-07-14-04/00203134 від 28.06.2023р. у якому відображені виявлені відповідачем під час перевірки порушення, на підставі якого відповідачем 15.08.2023р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714. Позивач вважає висновки, зроблені податковим органом за результатами перевірки, які відображені у акті перевірки, та прийняті на підставі цього акту перевірки рішення є необґрунтованими та безпідставними з огляду на порушення відповідачем правил проведення перевірки, оскільки внаслідок несвоєчасного направлення платнику податків запиту про надання документів, позапланова невиїзна перевірка відповідачем проведена без урахування бухгалтерських документів підприємства а лише на підставі наявної у відповідача податкової інформації, яка не є тотожною бухгалтерським документам, які є підставою для формування бухгалтерського обліку та податкової звітності, у позивача наявні усі первинні документи, які свідчать про правильність формування підприємством протягом перевіряємого періоду бухгалтерського обліку та податкової звітності , тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714 від 15.08.2023р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024р. у справі № 160/27436/23 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714 від 15.08.2023р.. Повний текст рішення суду виготовлено 20.09.2024р. / а.с. 155-163 том 15/. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 20.11.2024р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 21.11.2024р. /а.с. 174-184,185 том 15/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2024р. у справі №160/27436/23 апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024р. у справі №160/27436/23 залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги /а.с. 186 том 15/. У межах наданого судом апеляційної інстанції строку відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження / а.с. 188 том 15/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024р. у справі №160/27436/23 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №160/27436/23, витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №160/27436/23 /а.с. 190 том 15/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 24.12.2024р. /а.с. 191 том 15/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 193-194 том 15/. Матеріали адміністративної справи №160/27436/23 надійшли до суду апеляційної інстанції 13.12.2024р. / а.с. 195 том 15 /. Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 11.09.2024р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод», зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Коростенської міської ради 29.12.1997р., код ЄДРПОУ 00203134, підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі- ПДВ) та як платник податків перебуває на податковому обліку (як на момент перевірки так і на момент розгляду справи судом) в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, основним видом діяльності позивача є виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів, а до інших видів діяльності підприємства відноситься виробництво: підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, промислового холодильного та вентиляційного устаткування, металообробних машин, інших машин і устаткування спеціального призначення, будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, сталевих бочок і подібних контейнерів, інших готових металевих виробів; інші спеціалізовані будівельні роботи, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування; постачання тари, гарячої води та кондиційованого повітря; будівництво житлових і нежитлових будівель. Відповідно наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021р. у справі №904/1143/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «КМЗ» (50082, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Грицевця, 3Б, код ЄДРПОУ 00203134). Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №2341-п від 09.05.2023р. на підставі п. 191 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням інформації про внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень запису про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «КМЗ» призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «КМЗ» з 15.06.2023р. тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017р. по теперішній час з метою перевірки - дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.07.2015р. по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування / а.с. 131 том 2/. На підставі вищезазначеного наказу податковим органом, відповідачем у справі, також було складено повідомлення №578 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 15.06.2023р. в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області та у цьому повідомленні також зазначено, що у зв`язку з вказаним ПрАТ «КМЗ», відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України слід, починаючи з зазначеного терміну, забезпечити надання у повному обсязі всіх документів, що належать, або пов`язані з предметом перевірки, а саме: регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку / а.с. 132 том 2/. Також 09.05.2023р. відповідачем було оформлено запит про надання документів за наведеним переліком та висловлено прохання забезпечити явку посадових осіб позивача за адресою податкового органу / а.с. 133 том 2/. Копія наказу №2341-п від 09.05.2023р, повідомлення про проведення перевірки №578 від 09.05.2023р. та запит від 09.05.2023р. були направлені на юридичну адресу ПрАТ «КМЗ» 09.05.2023р. та отримані позивачем 16.05.2023р., що підтверджується належними письмовими доказами, які були надані відповідачем суду та долучені до матеріалів справи /а.с. 134 том 2/. На підставі вищезазначеного наказу та виданих направлень на перевірку посадовими особами відповідача у період з 15.06.2023р. по 21.06.2023р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «КМЗ» з питання дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.07.2015р. по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №2398/04-36-07-14-04/00203134 від 28.06.2023р. (далі акт перевірки). З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 36-77 том 1/ вбачається, що за результатами перевірки відповідачем зроблено висновки щодо порушення позивачем: - п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 573221 грн., в тому числі: 2017р. - 93887грн., 2018р.- 479334 грн., та призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р. на 190 511 грн., в тому числі за 2022р. -190 611 грн.; - п. 185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено податкові зобов`язання по ПДВ за період з 01.01.2017р. по 30.04.2023р. на загальну суму 20977691 грн., завищено податковий кредит за період з 01.01.2017р. по 30.04.2023р. на загальну суму 22877003 грн.; - п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 564 853 грн., в тому числі за період: вересень 2017р. - 103865 грн., січень 2018р. 118689 грн., березень 2018р. 78937 грн., квітень 2018р. - 39209 грн., вересень 2018р. 224153 грн. Позивачем було подано заперечення на акт перевірки, які податковим органом розглянуті та висновки акту перевірки залишено без змін / а.с. 79-89 том 1/, і відповідачем 15.08.2023р. на підставі акту №2398/04-36-07-14-04/00203134 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714 / а.с. 24-37 том 1/, які є предметом оскарження у цій справі та оскаржуються позивачем з огляду на порушення встановленого чинним податковим законодавством поряду проведення перевірки, зокрема призначення невиїзної перевірки замість виїзної, оформлення запитів про надання інформації та документів з порушенням форми його оформлення та строків направлення, що призвело до проведення податковим органом перевірки на підставі наявної інформації з аналітичних систем ДПС без дослідження первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства та документів бухгалтерського обліку та податкової звітності підприємства за період, який охоплюється перевіркою. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Положеннями пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Згідно з пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Відповідно пунктів 78.4. 78.7 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених пп. 78.1.22 п. 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Відповідно пунктів 79.1 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до ст. 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів (п. 82.2. ст. 82 ПК України). Нормами ст. 85 ПК України встановлено порядок надання платниками податків документів і положеннями п. 85.1, 85.2, 85.4, 85.6, 85.8 цієї статті забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом, а на платника податків покладено обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки і такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому посадові (службові) особи контролюючого органу при проведенні перевірок мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності), а відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «КМЗ» з 15.06.2023р. тривалістю 5 робочих днів призначено наказом відповідача №2341-п від 09.05.2023р., тому з урахуванням вимог ст. 85 ПК України колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що запит відповідача від 09.05.2023р. щодо надання позивачем певних документів не може вважатись запитом на отримання документів в цілях проведення перевірки відповідно до наказу відповідача №2341-п від 09.05.2023р. Отже наказом №2341-п від 09.05.2023р. проведення позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «КМЗ» тривалістю 5 робочих днів призначено з 15.06.2023р., відповідно до акту перевірки така перевірка посадовими особами відповідача проведена у період з 15.06.2023р. по 21.06.2023р., акт перевірки складено 28.06.2023р. / а.с. 38-77 том 1/ тоді як запит від 20.06.2023р. щодо надання позивачем податків належним чином завірених копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів / а.с. 217-219 том 2/, який у розумінні ст. 85 ПК України і є запитом на отримання документів в цілях проведення перевірки відповідно до наказу відповідача №2341-п від 09.05.2023р., але цей запит отримано платником податків позивачем у справі, 28.06.2023р. тобто після закінчення перевірки, що фактично позбавило позивача можливості надати документи податковому органу у зв`язку із проведенням ним позапланової невиїзної перевірки, і ці обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду цієї справи як судом першої інстанції так і апеляційним судом. При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що усі податкові повідомлення-рішення: №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714 від 15.08.2023р. / а.с. 24-37 том 1/, які є предметом оскарження у цій справі місять посилання на те, що в ході перевірки позивачу надано запит №1 від 20.06.2023р. щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по встановлених в ході перевірки порушеннях, але письмові пояснення та додаткові документи щодо обставин виявлених порушень, а також інформація, яка спростовує наявність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, підприємством не надавались, і ПрАТ «КМЗ» було обізнане і мало можливість для дотримання правил і норм за порушення яких платник податків діяв нерозумно, не добросовісно та без належної обачності. Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час її розгляду, та приймаючи до уваги наведені норми податкового законодавства, колегія суддів вважає, що податковим органом порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в частині несвоєчасного направлення платнику податків, позивачу у справі, запиту на отримання копій документів, що призвело до отримання такого запиту після закінчення перевірки, наслідком чого у свою чергу стало ненадання таких документів до перевірки та неповне відображення даних податкового та бухгалтерського обліку позивача в акті перевірки, що призвело до висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. Отже установлене статями 75-85 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок та встановлює певний порядок їх проведення і порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018р. у справі №821/371/17, від 27.02.2020р. у справі №П/811/3206/15, від 26.03.2020р. у справі №813/823/16, від 11.07.2022р. у справі №120/5728/20-а, від 19.07.2023р. у справі № 826/15828/18. Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не дотрималося вимог ст. 85 ПК України в частині направлення запиту платнику податків щодо отримання податковим органом копій документів не пізніше ніж за п`ять днів до дати закінчення перевірки, і з урахуванням положень ст. 77 КАС України ці обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду цієї справи судом. Щодо наявності підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на зазначені відповідачем у акті перевірки висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, які встановлені податковим органом внаслідок аналізу інформації аналітичних систем ДПС, колегія суддів з урахуванням того, що фактично в акті перевірки показники діяльності позивача у справі фактично відображені без врахування всіх даних податкового та бухгалтерського обліку, первинних та бухгалтерських документів, інших документів, які містять необхідну інформацію, вважає за необхідне зазначити наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем було надано суду первинні документи, документи бухгалтерської та податкової звітності підприємства за період, який охоплений перевіркою, які були досліджені судом та долучені до матеріалів цієї адміністративної справи / а.с. 227-250 том 1, а.с. 1-94 том 2, а.с. 36-243 том 3, а.с. 1-250 том 4, а.с. 1-146, 149-250 том 5, а.с. 1-145,148-249 том 6, а.с. 3-116, 119-162, 165-250 том 7, а.с. 1-68, 70-90, 98-250 том 8, а.с. 9-250 том 9, а.с. 1-250 том 10, а.с. 2-193, 196-250 том 11, а.с. 1-7, 9-173,175-250 том 12, а.с. 1-7,9-173,175-249 том 12, а.с. 1-250 том 13, а.с. 1-250 том 14,а.с. 1-86 том 15/. Відповідно до наданої суду копії акту перевірки / а.с. 38-77 том 1/ , в ході перевірки відповідачем, серед іншого, встановлено, що позивачем за період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р. було відображено доходи (рядок 01 декларації) на загальну суму 113110949 грн., але за показниками податкової звітності позивачем у цей період задекларовано дохід на суму 116295509 грн., що на 3184560 грн. більше встановленого у ході перевірки, і саме ці обставини стали підставою для прийняття відповідачем за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення №0230020714 від 15.08.2023р., яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2022р. рік на суму 190511 грн., та податкового повідомлення-рішення №0230010714 від 15.08.2023р.. яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства на 716526,25 грн, з яких 573221гр. за податковими зобов`язаннями та 143305,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідно форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств рядок 04 «Об`єкт оподаткування» обраховується як сума рядка 02 (Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)) та рядка 03РІ (Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)) (+, -). Як вбачається з наданих суду та долучених до матеріалів справи розрахунків штрафних санкцій до податкових-повідомлень-рішень №0230020714, №0230010714 від 15.08.2023р. / а.с. 27-32 том 1/ податковим органом при здійсненні розрахунків за цими податковими повідомленнями-рішеннями за спірний період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р. не було враховано показник минулих звітних періодів, а саме від`ємне значення на кінець 2016р., і неврахування податковим органом від`ємного значення з податку на прибуток, яке виникло на кінець 2016 р. у розмірі (-) 3548265 грн. та повинно враховуватись у декларації за 2017р., з урахуванням положень ст.ст. 177,134 ПК України свідчить про помилковість розрахунків податкового органу з податку на прибуток , невірне їх обчислення, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності цих податкових повідомлень-рішень. Податковим повідомленням-рішенням №0230040714 від 15.08.2023р., яким за результатами проведеної перевірки позивачу зменшено податкове зобов`язання на суму 20864077 грн. та зменшено податковий кредит на суму 22779336 грн. за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яке також є предметом оскарження у цій справі / а.с. 33-37 том 1/ , і щодо наявності підстав для визначення таких податкових зобов`язань позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Податковий кредит, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг і датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 цієї ж статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198. 3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. До складу податкового кредиту, відповідно до п. 198. 6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200. 2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Під час розгляду цієї справи судом встановлено та підтверджено належними письмовими доказами, що податковий кредит у період охоплений перевіркою 01.12.2027р. по 30.04.2023р. сформовано позивачем у справі на підставі податкових накладних, які сформовані постачальниками підприємства, які у свою чергу були зареєстровані постачальниками позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних / а.с. 227-250 том 1, а.с. 1-94 том 2/, що у свою чергу надавало права позивачу на формування показників податкової звітності, у тому числі формування податкового кредиту з урахуванням сум податку, який відображений у таких податкових накладних, при цьому відповідачем у справі, який є контролюючим органом, та має право доступу до Єдиного реєстру податкових накладних, під час проведення перевірки не вчинено дії спрямовані на перевірку відомостей цього реєстру на встановлення фактів реєстрації в ньому податкових накладних, які з огляду на положення ст. 198 ПК України надавали право позивачу на формування податкового кредиту протягом спірного періоду з урахуванням сум податку за цими податковими накладними. З урахуванням наведеного та враховуючи положення ст. 77 КАС України колегія суддів вважає, що відповідачем у справі під час розгляду справи судом не доведено наявність підстав для визначення (зменшення) позивачу податкових зобов`язань податковим повідомленням-рішенням №0230040714 від 15.08.2023р., тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності такого рішення відповідача. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0230030714 від 15.08.2023р., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000грн. за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), необхідно зазначити наступне. Під час проведення перевірки відповідачем згідно інформації в АІС «Податковий блок» реєстру ВМД та ПІК ЄАІС Держмитслужби було встановлено, що ПрАТ «КМЗ» здійснював імпорт товарів (товари ввезені на митну територію України за основною ставкою, сума ПДВ (рядок 11.1 декларації), які підтверджуються державними інформаційними базами даних, і за даними інформаційних систем, ПДВ за товари, ввезені на митну територію України за період з 01.01.2017р. по 30.04.2023р. становив 564853 грн., тому податковий орган зробив висновок про порушення підприємством п. 198.5 ст. 198 ПК України, яке полягає в тому, що підприємством не нараховано умовний ПДВ на товари використані не у господарській діяльності у сумі 564853 грн. Але колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що піж час розгляду справи встановлено, що внаслідок порушення відповідачем у справі встановленого чинним законодавством порядку проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, а саме щодо строку направлення платнику податків відносно якого проводиться така перевірка запиту на надання пояснень та первинних і бухгалтерських документів за період охоплений перевіркою, вищенаведений висновок було зроблено відповідачем без аналізу та дослідження первинних документів позивача, тоді як позивачем під час розгляду цієї справи були надані суду належні письмовий докази які свідчать що товар, який ввезено позивачем на митну територію України, у подальшому було використано у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується наявними письмовими доказами, які були надані позивачем суду та досліджені ним під час розгляду цієї справи (саме креслення замовлень, норми витрат сировини, лімітні картки, видаткові накладні. Отже з огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що підстави для застосування до позивача штрафу податковим повідомленням-рішенням №0230030714 від 15.08.2023р. відсутні, що свідчить про безпідставність його прийняття відповідачем у справі. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити. що з огляду на положення п. 12.2 ст. 120 ПК України відповідачем у справі не вірно визначено розмір штрафу, який застосовано до позивача податковим повідомленням-рішенням №0230030714 від 15.08.2023р.. Оцінюючи усі докази які були досліджені судом під час розгляду цієї справи у їх сукупності, приймаючи до уваги наведені норми чинного податкового законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що відповідачем у справі під час розгляду цієї справи судом в порушення вимог ст. 77 КАС України не доведено правомірність прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо наявності підстав для задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0230010714, №0230040714, №0230020714, №0230030714 від 15.08.2023р. Щодо вирішення судом першої інстанції питання розподілу понесених сторонами у справі судових витрат, які пов`язані із розглядом цієї справи судом, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 8052грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн., то колегія суддів враховуючи, що адміністративний позов позивача задоволено, і приймаючи до уваги положення ст. ст. 134,139 КАС України вважає що суд першої інстанції з урахуванням складності цієї справи, обсягу та змісту наданих адвокатом послуг, з урахуванням їхньої дійсності та необхідності, обгрунтовано стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 8052грн. та витрати з надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 8000грн., і підстави для зменшення розміру компенсації позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі який визначений судом першої інстанції, відсутні з огляду на співмірність складності цієї адміністративної справи обсягу наданої професійної правничої допомоги і витраченого адвокатом часу. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 11.09.2024р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду цієї адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024р. у справі №160/27436/23 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 04.03.2025р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова