Постанова 4851 № 520/24030/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2025 р.Справа № 520/24030/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Щурової К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 (суддя: Ширант А.А., м. Харків) по справі № 520/24030/24 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа ОСОБА_1 про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі по тексту позивач, ГУДСНС у Харківській області) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач), третя особа: ОСОБА_1 , в якому просить суд скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.08.2024 № 74598450 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повністю виконало рішення суду у виконавчому провадженні № 74598450. Після чого відповідач 02.08.2024 відновив виконавче провадження на підставі рішення суду (яке не набрало законної сили). У зв`язку з чим позивач направив відповідачу повторно лист з доказами виконання рішення суду, але відповідач помилково дійшов висновку про невиконання рішення суду в повному обсязі, тому в результаті виніс постанову про накладення штрафу. Позивач також зазначив, що при виконанні рішення суду останній керувався в перший раз листом ДСНС України (головного розпорядника бюджетних коштів) від 18.08.2023 № 20-15603/201 "Про виконання рішень судів щодо перерахунку розмірів грошового забезпечення та інших виплат", яким передусім роз`яснено порядок та метод виконання рішень судів та форму обрахунку грошового забезпечення, так як саме головний розпорядник виділяє відповідні кошти під виконання рішення судів. Відповідно до листа ДСНС України від 18.08.2023 № 20-15603/201, розмір грошового забезпечення повинен відповідати розміру грошового забезпечення, що був виплачений особі у період проходження ним служби цивільного захисту на займаній посаді за період, вказаний у рішенні суду. Такий розмір грошового забезпечення досягається за рахунок коригування набавки за особливості проходження служби (може бути менше ніж 50 відсотків) та щомісячної премії (не може бути менше ніж 10 відсотків). Перерахунок відповідних виплат здійснювати з урахуванням раніше виплачених сум позивачу. Тобто позивач повідомив відповідача про вжитті заходи у вигляді нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні відповідно до резолютивній частини рішення суду, яка не передбачає встановлення чіткого порядку проведення перерахунку грошового забезпечення. Вказує, що при відновленні виконавчого провадження відповідач передчасно дійшов висновків про невиконання позивачем рішення суду, не вжив заходів попереджувального характеру про витребування відповідної інформації тощо. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі № 520/24030/24 адміністративний позов - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни (вул. Ярослава Мудрого, 26, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 43316700) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 15.08.2024 у виконавчому провадженні № 74598450. Стягнуто на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, 26, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 43316700) судові витрати у вигляді судового збору, а саме 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок. ОСОБА_1 , не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі № 520/24030/24 скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у строк, визначений ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», рішення по справі № 520/16887/23 не було виконано, поважних причин боржником з цього приводу не наведено. Внаслідок зазначеного, в порядку ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем правомірно було складено постанову від 15.08.2024 у ВП №74598450 про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн.. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/16887/23 зобов`язано позивача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше сплачених сум, за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 16.08.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових, видів грошового забезпечення та премії. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2024 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №520/16887/23 змінено, викладено другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 16.08.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше сплачених сум, за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 за №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових , видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 за №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2022 по 16.08.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 за № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року у справі №520/16887/23 залишено без змін. На виконання вказаного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом 26.03.2024 видано виконавчий лист № 520/16887/23 (т.1, а.с. 160-161). Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. 02.04.2024 винесено постанову ВП № 74598450 про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови (т.1, а.с. 166-168). Позивач листом від 18.04.2024 за № 65050-3698/65190 повідомив відповідача, що ним в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, на виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) та просив відповідача закінчити виконавче провадження та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору (т.1, а.с. 173-174). До вказаного листа позивачем було долучено наступні документи, зокрема: копії платіжних інструкцій №№ 1788, 1789, 1790 від 17.04.2024; копію довідки-розрахунку від 20.03.2024; копію листа ДСНС України від 18.08.2023 № 20-15603/201 (т.1, а.с. 172-185). Як вбачається з листа ДСНС України від 18.08.2023 № 20-15603/201, позивач не може самостійно вирішувати питання виділення коштів на виконання рішень судів, які здійснюються за кодом 2800 (т.1, а.с.8). Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. 12.06.2024 винесено постанову ВП № 74598450 про закінчення виконавчого провадження (т.1, а.с. 184-185), яка рішенням суду від 18.07.2024 по справі 520/17631/24 (яке набрало законної сили 16.09.2024) скасована (т.1, а.с. 186-190), у зв`язку з чим державним виконавцем 02.08.2024 винесено постанову ВП № 74598450 про відновлення виконавчого провадження (т.1, а.с. 192-193). Позивач листом від 09.08.2024 за № 65050-7702/65190 повторно повідомив відповідача, що ним в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, на виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) з наданням підтверджуючих документів (т.1, а.с. 194-214). Керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 15.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на позивача (боржника) у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (т.1, а.с.215-216). Позивач 08.10.2024 виконав рішення суду в повному обсязі (із урахуванням уточненої суми) та повідомив про це відповідача - платіжні інструкції № № 5325, 5324, 5326 від 08.10.2024 (т.2 а.с. 121-123). Позивач, не погодившись з постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.08.2024 № 74598450 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при виконанні судового рішення діяв добросовісно і своєчасно вжив всіх заходів задля його виконання, зокрема: направив відповідачу лист про добровільне виконання рішення суду, у якому зазначив заходи, які здійснив, перерахував грошове забезпечення стягувачу, що і було підставою для закінчення виконавчого провадження 12.06.2024. Суд також взяв до уваги, що відповідач поновив виконавче провадження 02.08.2024 на підставі рішення суду від 18.07.2024, яке - на час поновлення - ще не набрало законної сили, а тому накладення штрафу відповідачем на позивача 15.08.2024 у провадженні, яке було передчасно відновлено, не відповідає вимогам ст. 2 КАС України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII). Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Згідно з частиною 1статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 3статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. 12.06.2024 винесено постанову ВП № 74598450 про закінчення виконавчого провадження (т.1, а.с. 184-185), яка рішенням суду від 18.07.2024 по справі 520/17631/24 (яке набрало законної сили 16.09.2024) скасована (т.1, а.с. 186-190), у зв`язку з чим державним виконавцем 02.08.2024 винесено постанову ВП № 74598450 про відновлення виконавчого провадження (т.1, а.с. 192-193). Позивач листом від 09.08.2024 за № 65050-7702/65190 повторно повідомив відповідача, що ним в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, на виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум) з наданням підтверджуючих документів (т.1, а.с. 194-214). Так, судом з матеріалів справи встановлено, що математично обрахована різниця до виплати позивачу на виконання рішення суду є хибною (математично обрахована різниця тільки між посадовим окладом розрахованим за місяць у 2020 році склала 560 грн на місяць, у 2021 році 840 грн на місяць, у 2022 році 1180 грн. на місяць). Проте загальна сума різниці грошового забезпечення за весь спірний період (більш ніж 2 роки) після перерахунку всього грошового забезпечення позивача зазначена та виплачена боржником в розмірі 422,89 грн.. Крім того, підстави для зміни відсотку премії, яка була встановлена та виплачувалась позивачу під час проходження служби у спірний період за відповідними наказами ГУ ДСНС у Харківській області, відсутні. Виконавчий лист, що перебував на примусовому виконанні у відповідача, не містить вказівок щодо зміни відсотку премії. Відтак, ГУ ДСНС у Харківській області було проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення в неналежний спосіб та в неналежному розмірі. Отже, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., рішення суду боржником у встановлений строк у повному обсязі без поважних причин не виконано, а саме стягувачу (позивачу у справі) належним чином не було перераховано та не виплачене грошове забезпечення. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Доводи позивача про те, що відповідач поновив виконавче провадження 02.08.2024 на підставі рішення суду від 18.07.2024, яке на час поновлення ще не набрало законної сили, а тому накладення штрафу відповідачем на позивача 15.08.2024 у провадженні, яке було передчасно відновлено, є протиправним, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не спростовує висновки суду щодо неналежного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/16887/23 позивачем. Відтак відсутні підстави для скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.08.2024 № 74598450 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та задоволення адміністративного позову. Поряд з цим, згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Пунктом 2 частини першої 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене та невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 року по справі № 520/24030/24 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 по справі № 520/24030/24 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко