Ухвала КАС ВС № 420/15146/24

УХВАЛА 03 березня 2025 року м. Київ справа №420/15146/24 адміністративне провадження №К/990/6344/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 420/15146/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дідур Ігоря Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, ВСТАНОВИВ: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дідур Ігор Миколайович, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд: - визнати протиправними дії головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідура Ігоря Миколайовича щодо безпідставного винесення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 постанови від 6 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 гривень; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 6 травня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур Ігорем Миколайовичем, про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 гривень у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дідур Ігор Миколайович, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року скасовано. Ухвалено по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 6 травня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур І.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Скаржниця звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 17 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд». Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне. Відповідно до пунктів 3 та 5 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, заявниця у вступній частині касаційної скарги оскаржує до суду касаційної інстанції постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та ухвалу суду від 28 січня 2025 року щодо відмови у допиті дитини, а у прохальній частині касаційної скарги заявниця просить суд скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно встановлювати яке саме судове рішення та по якій саме справі є предметом касаційного оскарження, а тому такий недолік потребує усунення заявником касаційної скарги. Таким чином, скаржниці необхідно уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, виходячи з його повноважень, встановлених статтею 349 КАС України, та зазначити які саме рішення судів попередніх інстанцій нею оскаржуються у цій справі, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, де зазначити оскаржувані рішення судів. Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржниця, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підстави звернення до Суду покликається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржниця по тексту касаційної скарги посилається, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду з питання посилання на думку дитини, коли її ніхто не басив у виконавчому провадженні. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд зауважує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Не вказавши норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, скаржниця, як наслідок, належно не обґрунтувала у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні норми права та як, на її думку, відповідна норма повинна була застосовуватися. З огляду на викладене, скаржницею не обґрунтовано посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Таким чином, скаржниці необхідно уточнити підстави касаційного оскарження в частині посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржниці строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються, із зазначенням меж їхнього оскарження; 3) надати докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи. Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 420/15146/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дідур Ігоря Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. .......................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду