Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/5021/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5021/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 03 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у березні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 02 лютого 2024 року та зобов`язання надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. 27 вересня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково. Зобов`язано виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання її дитині ОСОБА_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів від 08 січня 2024 року та надати на неї відповідь з урахуванням частини 3 статті 7 Закон України «Про звернення громадян» та висновків суду, викладених у судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено те, що у 08 січня 2024 ОСОБА_1 подала голові Коростенської міської територіальної громади Москаленку В.В. заяву про надання її дитині ОСОБА_2 , 2009 року народження, статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Листом від 02 лютого 2024 року, відповідач повідомив про відсутність підстав для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Також, в листі зазначено про те, що відповідний статус надається органом опіки та піклування за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій російською федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування. Вважаючи вказану відповідь такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Статтями 4, 5 цього ж Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. У випадку, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Відповідно до статті 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Згідно із ст. 18 вказаного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, в тому числі, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Так, із аналізу наведених норм Закону України №393/96-ВР вбачається, що у разі якщо питання, порушені в одержаному звернення не входять до повноважень органу, до якого звернулась особа, то таке звернення направляється за належністю, про що повідомляється громадянину з відповідними роз`ясненнями. Відтак, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, відповідач повинен був переадресувати її до Служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради. Однак таких дій відповідач не вчинив. Натомість направив ОСОБА_1 лист, в якому міститься висновок про відсутність правових підстав для задоволення поданої нею заяви. За таких обставин, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції про належне виконання відповідачем вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання її дитині ОСОБА_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів від 08 січня 2024 року та надати на неї відповіді з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян». Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.