Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/8640/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8640/24 Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., секретар Афанасенко Ю.М., за участю: представника позивача адвоката Петровського Д.О., представника відповідача - Москаленко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 400/8640/24 за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 №1795014290703, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2024 року Селянське (фермерське) господарство "Волощакевич" звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом , у якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1795014290703 від 30.08.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач за результатами позапланової виїзної перевірки позивача зробив безпідставний висновок про нереальність господарської операції між позивачем і його контрагентом - ТОВ Н-ВЕКТОР з перевезення вантажу, що стало причиною для зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, в сумі 1 049 732,00 грн. Позивач стверджує, що до перевірки ним надано документи, які підтверджують факт реального здійснення господарської операцій з зазначеним контрагентом, а також документи щодо походження товару, що був об`єктом перевезення, і подальшої передачі цього товару покупцям. Позивач не погоджується з висновками акту щодо відсутності у контрагента необхідної кількості автомобілів, персоналу для виконання договору з позивачем, оскільки цей висновок ґрунтується на припущеннях. Також позивач посилається на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Відповідач проти позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що проведеною перевіркою встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ з ТОВ Н-ВЕКТОР. Враховуючи, що наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Н-ВЕКТОР, не було підстав для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та їх відображення у податковій звітності, а у СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ до віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Так, СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ сформовано суму податкового кредиту за зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних по взаємовідносинах із ТОВ Н-ВЕКТОР за нереальними операціями з придбання транспортно експедиційних послуг перевезення, які не надавались ТОВ Н- ВЕКТОР, що підтверджується зібраною відповідно до ст. 72 Податкового кодексу податковою інформацією (сукупністю об`єктивних і достатніх доказів) та наданими до перевірки документами. Отже, за результатами перевірки, проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити реальність задекларованих господарських операцій СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ з контрагентом постачальником ТОВ Н-ВЕКТОР за листопад, грудень 2023 року, січень, лютий 2024 року щодо придбання транспортно - експедиційних послуг перевезення на суму ПДВ 1 049 732 гривень. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що ТОВ Вектор-Н нараховує заробітну плату лише 58 працівникам, з них 5 водіям; водії, які зазначені у товарно-транспортних накладних, відсутні у звітності ТОВ ВЕКТОР-Н як особи, які перебувають у штаті підприємства; не всі зазначені в товарно-транспортних накладних автомобілі є у власності ТОВ Н-ВЕКТОР . Також відповідач ставить під сумнів доцільність укладання договору перевезення між позивачем і ТОВ Н-ВЕКТОР, оскільки позивач має можливість здійснювати перевезення власними транспортними засобами. Зазначене стало підставою для винесення спірних рішень, які відповідач вважає правомірними. Позивач скористався своїм правом надання відповіді на відзив. В спростування доводів відзиву позивач зазначив, що реальність виконання договорів перевезення між позивачем та ТОВ Н-ВЕКТОР підтверджується договором, замовленнями на перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними, рахунками, актами надання послуг, реєстрами до актів виконаних робіт, податковими накладними, платіжними інструкціями. У відповіді на відзив позивач також зауважив, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності контрагента - ТОВ Н-ВЕКТОР, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин ділової мети та наміру одержати економічний ефект тощо. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11 листопада 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1795014290703 від 30.08.2024. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області господарства "ВОЛОЩАКЕВИЧ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 745,98 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не приділив уваги тому, що: із 58 осіб зазначених у відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам працівниками ТОВ «Н-ВЕКТОР» рахуються лише 5 осіб (водії), які зазначені в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних за період з листопада по грудень 2023 року; водії, які зазначені в товарно-транспортних накладних за період з січня по лютий 2024 року працівниками ТОВ «Н-ВЕКТОР» не є відповідно до відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам. - суд першої інстанції проігнорував, що відповідно до звіту за формою 20-ОПП, в періоді здійснення господарських операцій за листопад 2023 року - лютий 2024 року з СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» у ТОВ «Н- ВЕКТОР» були в наявності вантажні автомобілі (марки МАН, DAF, Вольво, Сканія тощо), однак автомобілі, які зазначені в товарно-транспортних накладних відсутні у ТОВ «Н-ВЕКТОР». - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що в період з 19.06.2024 по 27.06.2024 Головне управління ДПС у Миколаївській області здійснило документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2024 року. За результатами перевірки складено акт від 04.07.2024 № 11982/14-29-07-03/31853167, за висновками якого, зокрема, встановлено, що перевіркою не підтверджено фактичного здійснення операцій по взаємовідносинам з ризиковим контрагентом - ТОВ Н-ВЕКТОР на загальну суму 6 298 393,34 грн, у т.ч ПДВ 1 049 732,22 грн, в зв`язку з чим позивач не мав права формувати дані податкового обліку на підставі цієї операції. Це порушення, за твердженням, які містяться в акті, вплинуло на визначення зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Так, в акті перевірки від 04.07.2024 № 11982/14-29-07-03/31853167 є посилання на порушення позивачем: пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абз. в) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 1 049 732,00 грн. Позивач не погодився з вищевказаними висновками контролюючого органу та подав свої заперечення в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України. За результатами розгляду вказаних заперечень 28.08.2024 позивач отримав відповідь, за змістом якої за результатами розгляду заперечень змін до акту перевірки не внесено. На підставі акту перевірки від 04.07.2024 № 11982/14-29-07-03/31853167 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 1795014290703 від 30.08.2024, яким зменшено від`ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1 049732,00 грн. Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належні первинні документи, якими опосередковані відносини між позивачем і його контрагентом, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочину в результаті його виконання, а також відсутність доказів безтоварності операції підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ Н-ВЕКТОР. З огляду на це, та враховуючи наявність податкових накладних № 2860 від 23.11.2023, № 2727 від 01.12.2023, № 3159 від 16.12.2023, №3245 від 25.12.2323, № 3258 від 27.12.2023, № 3311 від 30.12.2023, № 3314 від 27.12.2023, № 9 від 03.01.2024, № 11 від 05.01.2024, № 22 від 12.01.2024, № 10 від 05.01.2024, 3 53 від 20.01.2024, № 107 від 30.01.2024, № 110 від 23.01.2024, № 233 від 12.02.2024 , які оформлені та зареєстровані контрагентом позивача у відповідності та з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, позивач правомірно використав дані за господарською операцією з ТОВ Н-ВЕКТОР при обчисленні податку на додану вартість, що спростовує висновки акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996). Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88). Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами абзацу 1 пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, що відповідач пов`язує порушення позивачем податкового законодавства з здійсненням господарської операції з ТОВ Н-ВЕКТОР. Досліджуючи цю операцію, суд першої інстанції встановив, що господарські відносини між позивачем і ТОВ Н-ВЕКТОР виникли на підставі договору перевезення вантажу №1008/1 від 14.11.2023, за яким останній зобов`язався доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до цього договору, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник взяв на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим договором та заявками до нього. До договору сторони уклали додаткову угоду від 01.12.2023, якою встановлено відповідальність перевізника. Також відповідно до договору сторонами укладено замовлення на перевезення вантажів № 1 від 14.11.2023, № 2 від 08.12.2023, № 3 від 02.01.2024, № 4 від 09.01.2024, № 5 від 12.01.2024, № 6 від 08.02.2024. Замовлення містять відомості про орієнтовний об`єм перевезення вантажу, дату початку і закінчення вивезення, адресу завантаження і розвантаження товару. ТОВ Н-ВЕКТОР актом надання послуг № 2697 від 23.11.2023 передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 2 286 960,00 грн в тому числі ПДВ 381 160,00 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР склало податкову накладну № 2860 від 23.11.2023 на суму 286 960,00 грн, в тому числі ПДВ 381 160,00 грн. В матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 987 від 29.11.2023 на перерахування позивачем на користь перевізника грошових коштів у сумі 1905800,00 грн і платіжна інструкція №1020 від 8.12.2023 на перерахування 381 160,00 грн (а.с.82,83 , т.2). Актом надання послуг № 2811 від 01.12.2023 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 657 036,00 грн, в тому числі ПДВ 109 506,00 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 2727 від 01.12.2023 на суму 657 036,00 грн, в тому числі ПДВ 109506,00 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 2811 від 01.12.2023, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1007 від 06.12.2023 на суму 547530,00 грн і платіжною інструкцією № 1036 від 14.12.2023 на суму 109506,00 грн. Актом надання послуг № 3016 від 16.12.2023 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 884362,14 грн в тому числі ПДВ 147393,69 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 3159/1 від 16.12.2023 на суму 884362,14 грн, в тому числі ПДВ 147393,69 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 3016 від 16.12.2023, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1055 від 22.12.2023 на суму 736968,45 грн і платіжною інструкцією № 1128 від 17.01.2024 на суму 147393,69 грн. Актом надання послуг № 3085 від 25.12.2023 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 408293,70 грн в тому числі ПДВ 68048,95 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 3245/1 від 25.12.2023 на суму 408293,70 грн, в тому числі ПДВ 68048,95 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 3085 від 25.12.2023, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1060 від 27.12.2023 на суму 340244,75 грн і платіжною інструкцією № 1129 від 17.01.2024 на суму 68048,95 грн. Актом надання послуг № 3102 від 27.12.2023 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 200311,68 грн в тому числі ПДВ 33385,28 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 3258/1 від 27.12.2023 на 200311,68 грн, в тому числі ПДВ 33385,28 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 3102 від 27.12.2023, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1130 від 17.01.2024 на суму 33385,28 грн і платіжною інструкцією № 2273 від 29.12.2023 на суму 166926,40 грн. Актом надання послуг № 3179 від 27.12.2023 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 47554,98 грн в тому числі ПДВ 7925,83 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 3314/1 від 27.12.2023 на 47554,98 грн в тому числі ПДВ 7925,83 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 3179 від 27.12.2023, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1086 від 11.01.2024 на суму 39629,15 грн і платіжною інструкцією № 1132 від 17.01.2024 на суму 7925,83 грн. Актом надання послуг № 3117 від 30.12.2023 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 227568,92 грн в тому числі ПДВ 37928,15 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 3311/1 від 30.12.2023 на 227568,92 грн, в тому числі ПДВ 37928,15 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 3117 від 30.12.2023, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 647 від 08.01.2024 на суму 189640,77 грн і платіжною інструкцією № 1131 від 17.01.2024 на суму 37928,15 грн. Актом надання послуг № 13 від 03.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 21972,88 грн в тому числі ПДВ 3662,15 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 9/1 від 03.01.2024 на 21972,88 грн, в тому числі ПДВ 3662,15 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 13 від 03.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1100 від 12.01.2024 на суму 18310,73 грн і платіжною інструкцією № 1197 від 31.01.2024 на суму 3662,15 грн. Актом надання послуг № 16 від 05.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 296884,98 грн в тому числі ПДВ 49480,83 грн. На підставі акту наданих послугТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 11/1 від 05.01.2024 на 296884,98 грн, в тому числі ПДВ 49480,83 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 16 від 05.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1098 від 12.01.2024 на суму 247404,15 грн і платіжною інструкцією № 1198 від 31.01.2024 на суму 49480,83 грн. Актом надання послуг № 15 від 05.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 139811,04 грн, в тому числі ПДВ 23301,84 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 10/1 від 05.01.2024 на 139811,04 грн, в тому числі ПДВ 23301,84 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 15 від 05.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1099 від 12.01.2024 на суму 116509,20 грн і платіжною інструкцією № 1189 від 31.01.2024 на суму 23301,84 грн. Актом надання послуг № 29 від 12.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 107791,21 грн в тому числі ПДВ 17965,20 грн. На підставі наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 22/1 від 12.01.2024 на 107791,21 грн, в тому числі ПДВ 17965,20 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 29 від 12.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1127 від 16.01.2024 на суму 89826,50 грн і платіжною інструкцією № 1195 від 31.01.2024 на суму 17965,20 грн. Актом надання послуг № 54 від 20.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 492418,80 грн в тому числі ПДВ 82069,80 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 53/1 від 20.01.2024 492418,80 грн, в тому числі ПДВ 82069,80 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 54 від 20.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1147 від 23.01.2024 на суму 410349,00 грн і платіжною інструкцією № 1218 від 02.02.2024 на суму 82069,80 грн. Актом надання послуг № 120 від 23.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 49138,98 грн в тому числі ПДВ 8189,83 грн. На підставі акту наданих послугТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 110 від 23.01.2024 на суму 49138,98 грн в тому числі ПДВ 8189,83 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 120 від 23.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1237 від 06.02.2024 на суму 49138,98 грн. Актом надання послуг № 111 від 30.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 438975,79 грн в тому числі ПДВ 73162,63 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 107/1від 30.01.2024 на суму 438975,79 грн в тому числі ПДВ 73162,63 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 111 від 30.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1207 від 01.02.2024 на суму 365813,16 грн і платіжною інструкцією № 1632 від 28.03.2024 на суму 73162,63 грн. Актом надання послуг № 111 від 30.01.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 438975,79 грн в тому числі ПДВ 73162,63 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 107/1від 30.01.2024 на суму 438975,79 грн в тому числі ПДВ 73162,63 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 111 від 30.01.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1207 від 01.02.2024 на суму 365813,16 грн і платіжною інструкцією № 1632 від 28.03.2024 на суму 73162,63 грн. Актом надання послуг № 224 від 12.02.2024 ТОВ Н-ВЕКТОР передав, а СФГ ВОЛОЩАКЕВИЧ прийняв транспортно-експедиційні послуги вартістю 39312,24 грн в тому числі ПДВ 6552,04 грн. На підставі акту наданих послуг ТОВ Н-ВЕКТОР складено податкову накладну № 233/1від 12.02.2024 на суму 39312,24 грн в тому числі ПДВ 6552,04 грн. Оплата послуг, що передані за актом № 224 від 12.02.2024, здійснена позивачем платіжною інструкцією № 1402 від 27.02.2024 на суму 32760,20 грн і платіжною інструкцією № 1633 від 28.03.2024 на суму 6552,04 грн. До кожного з зазначених вище актів наданих послуг додано реєстр послуг з перевезення, в якому зазначено відомості про дату завантаження, державний номер транспортного засобу, прізвище водія, тариф і вартість послуг. Також в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, на які є посилання у реєстрі послуг. В товарно-транспортних накладних зазначена інформація про її дату і номер, вантажовідправника і вантажоодержувача, пункти навантаження і розвантаження, автомобіль, який здійснюється перевезення і водія. Товарно-транспортні накладні містять підписи і відбитки печатки вантажовідправника (позивача) і вантажоодержувача (покупця товару). Між тим, позивач на підтвердження реальності відносин з покупцями товару, який є об`єктом договору перевезення, надав копії договорів з ТОВ АТ КАРГІЛЛ від 07.12.2023 № 2100321285, від 26.12.2023 № 2100322931, від 02.01.2024 № 2100323229, від 04.01.2024 № 2100323366, від 10.01.2024 № 2100323719, з ТОВ В АГРО від 07.02.2024 № 07/02-3П, від 19.01.2024 № 19/01-1П, з VIMEKSIM SRB від 08.11.2023 № 808/2023, від 25.12.2003 № 923/2023, від 20.12.2003 № 913/2023 (а.с.197-225,т.1). Сторонами по справі не заперечується, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції, яка є об`єктом договору перевезення, що підтверджується звітом про реалізацію продукції сільського господарства за 2023 рік, січень-лютий 2024, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 -2023 роках. Дослідивши зазначені вище первинні документи, якими опосередковано господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ Н-ВЕКТОР, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що вони є належними. З їх аналізу, зокрема, вбачається, що укладений позивачем з зазначеним вище підприємством договір відповідає вимогам чинного законодавства України, є економічно виправданим, а інші досліджені первинні документи підтверджують факт виконання господарських зобов`язань сторін. Також цей договір направлений на перевезення сільськогосподарської продукції, походження якої і подальшу реалізацію підтверджено звітами про виробництво і договорами купівлі-продажу, поставки. Виробництво і продаж сільськогосподарської продукції узгоджується з основним видом діяльності позивача, а відтак, укладання спірного договору перевезення, необхідного позивачу для виконання прийнятих за договорами поставки (купівлі-продажу) зобов`язань, є логічним і доцільним. Товарно-транспортні накладні, які є основним документом на підтвердження відносин з перевезення, оформлені належним чином і містять підписи і печатки вантажоодержувача, що, на думку суду, спростовує твердження відповідача про нереальність договору перевезення. Відомості, які включені до товарно-транспортних накладних, є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, відтак, є належними та допустимими доказами на підтвердження відносин з перевезення вантажу. Також ці відомості відповідають інформації, що зазначена в актах наданих послуг і реєстрах до них. Не є спірним між сторонами факт, що вартість послуг з перевезення повністю сплачена позивачем, кредиторська заборгованість відсутня. Наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов`язковою ознакою господарської операції. Також позивачем підтверджено правомірність відображення наслідків вказаних відносин у податковому обліку. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на невідповідність первинних документів приписам законодавства України. Водночас апелянт як у відзиві на позовну заяву так і у апеляційній скарзі зазначає, що контролюючий дійшов висновку про невідповідність наданих до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Н-ВЕКТОР в зв`язку з відсутністю транспортних засобів в кількості, необхідній для перевезення, відображеного в товарно-транспортних накладних. Колегія суддів відхиляючи такі доводи апелянта погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем в акті перевірки не заперечується, що у ТОВ Н-ВЕКТОР були в період виконання договору перевезення автомобілі марки МАN, DAF, Scania, Volvo тощо, при цьому ані в акті, ані під час судового розгляду справи не надано обґрунтування висновку про їх недостатність. Оцінюючи позицію податкового органу щодо наявності податкової інформації, яка свідчить про те, що ТОВ Н-ВЕКТОР є ризиковим, апеляційний суд як і суд першої інстанції суд зазначає, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, а також податкова інформація, надана іншим контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та сформована без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу. Посилання ж відповідача на інформацію, яка містить в базі даних контролюючого органу, не може вважатись належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентами, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 14.02.2020 у справі № 820/5478/16, 13.10.2022 у справі № 640/5099/19. Також суд зауважує, що контрагент позивача, реальність відносин з яким поставлено під сумнів відповідачем, перебував на час здійснення господарської операції з перевезення на податковому обліку. Наявність реєстрації ТОВ Н-ВЕКТОР на час вчинення спірної операції є свідченням наявності у нього необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення такої операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Контрагенти позивача є самостійними, незалежними та непов`язаними між собою суб`єктами господарювання, за діяльність яких та можливі їх порушення позивач відповідальності не несе. Порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності, на яке посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Відхиляючи позицію відповідача щодо нереальності господарської операції позивача з ТОВ Н-ВЕКТОР, яке, за твердженням відповідача, не міг виконати умови договору перевезення через недостатність трудових ресурсів, оскільки такі доводи відповідача суд першої інстанції правильно звернув увагу, що це є лише припущеннями та жодними доказами не підтвердженні. Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі. Принагідно, слід зазначити, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано. Суд враховує, що при вирішення податкових спорів, слід виходити із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Апеляційний суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18. Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що належні первинні документи, якими опосередковані відносини між позивачем і його контрагентом, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочину в результаті його виконання, а також відсутність доказів безтоварності операції підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ Н-ВЕКТОР. З огляду на це, та враховуючи наявність податкових накладних № 2860 від 23.11.2023, № 2727 від 01.12.2023, № 3159 від 16.12.2023, №3245 від 25.12.2323, № 3258 від 27.12.2023, № 3311 від 30.12.2023, № 3314 від 27.12.2023, № 9 від 03.01.2024, № 11 від 05.01.2024, № 22 від 12.01.2024, № 10 від 05.01.2024, 3 53 від 20.01.2024, № 107 від 30.01.2024, № 110 від 23.01.2024, № 233 від 12.02.2024, які оформлені та зареєстровані контрагентом позивача у відповідності та з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно використав дані за господарською операцією з ТОВ Н-ВЕКТОР при обчисленні податку на додану вартість, що спростовує висновки акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного суд першої інстанції правильно дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 1795014290703 від 30.08.2024. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Щодо посилання апелянта на те, що відповідно до звіту за формою 20-ОПП, в періоді здійснення господарських операцій за листопад 2023 року - лютий 2024 року з СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» у ТОВ «Н- ВЕКТОР» були в наявності вантажні автомобілі (марки МАН, DAF, Вольво, Сканія тощо), однак автомобілі, які зазначені в товарно-транспортних накладних відсутні у ТОВ «Н-ВЕКТОР», колегія суддів зазначає, що «Н-ВЕКТОР» задекларувало автотранспорт як об`єкти оподаткування, в тому числі 32 одиниці техніки , якими останній мав можливість надавати послуги з вантажних перевезень зерна. Водночас, зняття їх з обліку здійснено ТОВ «Н-ВЕКТОР» в травні та червні 2024 року, тобто в інших періодах, коли послуги СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» вже не надавались та у вказані періоди СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ» послуги перевезення з ТОВ «Н-ВЕКТОР» не декларувались. Також апелянт наголосив, що проведеним аналізом баз даних та документами наданими до перевірки встановлено не можливість ТОВ «Н-ВЕКТОР» фактичного здійснення операцій з надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажу СФГ «ВОЛОЩАКЕВИЧ», що свідчить про відсутність руху активів в листопаді, грудні 2023 року, січні, лютому 2024 року. Втім, як правильно вказав представник позивача, зазначене спростовується наведеними у Акті перевірки відомостями, що згідно з даними ЄРПН контрагентами-постачальниками оформлено та зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарів/послуг ТОВ «Н-ВЕКТОР» з наступною номенклатурою: автозапчастини, паливо - мастильні матеріали, канцелярські товари, акумулятори, ДСП тощо, а ТОВ «Н-ВЕКТОР» оформляло та реєструвало податкові накладні на адресу контрагентів-покупців з наступною номенклатурою: транспортно - експедиційні послуги, простій транспортного засобу, транспортні послуги перевезення, підготовчі будівельні роботи, вантажно-розвантажувальні послуги. Вищенаведена номенклатура товарів та послуг прямо підтверджує фактичне здійснення ТОВ «Н-ВЕКТОР» операцій з надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажу. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, щодо не реальності надання послуг контрагентом позивача колегія суддів звертає увагу, що відповідач, будучи контролюючим органом, наділений повноваженнями щодо витребування необхідних документів для проведення перевірки. Однак, під час проведення останньої, жодних дій щодо витребування документів, дані яких могли вплинути на суть виявлених у ході перевірки обставин, а також на результати такої перевірки, у третіх осіб контрагентів позивача, відповідач не вчинив. Аналогічна позиція щодо необхідності вчинення активних дій контролюючим органом під час проведення перевірок суб`єктів господарювання, зокрема витребування необхідних документів у контрагентів платника податків, викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 640/15297/19. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства " Волощакевич " є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 400/8640/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 03 березня 2025 року. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик