Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/713/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2025 року м. Дніпросправа № 340/713/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (суддя Петренко О.С.) у справі №340/713/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Щедра Нива» до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Щедра Нива» звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.01.2024 №ПШ015278. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю оскаржуваної постанови відповідача, оскільки позивач не є автомобільним перевізником у розумінні статті 33 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» та не надавав послуги по перевезенню вантажу, відповідно не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 наведеного Закону. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено. Суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин позивач не є автомобільним перевізником та не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн згідно з абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону №2344-III. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що позивач є юридичною особою, яка здійснювала перевезення вантажу за власний рахунок для власних потреб, використовуючи найману працю водія, а тому на нього поширюються норми Положення №340, зокрема обов`язок щодо наявності у водія транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки або копії графіку звітності водіїв. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін через необґрунтованість доводів скаржника. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Щедра Нива» (код ЄДРПОУ 33223620) зареєстроване як юридична особа 07.04.2021, номер запису 100429107009000061. Видами діяльності товариства за КВЕД є: 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання. 29.11.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д Н-08, 477 км проведено рейдову перевірку. Під час перевірки було зупинений транспортний засіб марки ТАТА, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт» (водій ОСОБА_1 не надав інспектору документи: індивідуальну контрольну книжку водія або ж копію графіку змінності водіїв). За наслідком виявлених порушень, посадовими особами відповідача складено акт №008847 від 29.11.2023, зі змістом якого водій ознайомився. За доводами відповідача, оскільки під час рейдової перевірки не було встановлено належного автомобільного перевізника, на розгляд справи було запрошено власника транспортного засобу Ляшенко Олександра Вікторовича (повідомлення №99405/30/24-23 від 20.12.2023, №4483/30/24-24 від 16.01.2024). 29.01.2024 на розгляд справи прибув ОСОБА_2 , який надав договір оренди автомобіля, згідно якому транспортний засіб марки ТАТА, д.н.з. НОМЕР_1 передано у користування ТОВ «АПК Щедра Нива». За результатами розгляду справи, винесено постанову №ПШ015278 від 29.01.2024, якою за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ТОВ «АПК Щедра Нива» застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17 000 грн. Не погоджуючись із постановою відповідача №ПШ015278 від 29.01.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Відповідно до п. 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Відповідно до п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Оскільки перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним, законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів, відсутність яких на момент проведення перевірки може свідчити про порушення законодавства про автомобільний транспорт з відповідними правовими наслідками для автомобільного перевізника. За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку. Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340. Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіку змінності водіїв. Відповідно до п.6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців. За пунктом 1.4. Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. З наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення задля власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2024 року у справі №440/5873/23. Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже відповідно до вказаної норми суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник. В розумінні положень статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах. Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд також зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. У постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія. З наведеного вбачається, що відповідальність, передбачену положеннями статті 60 Закону №2344-III, несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж, в тому числі і для власних потреб. У той же час, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.12.2023 у справі №620/18215/21, положення статті 60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. В спірному випадку, в акті від 29.11.2023 №АР008847 містяться висновки про порушення перевізником статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягає у ненаданні водієм під час проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіку змінності водіїв. Судом встановлено, що в акті наявний підпис водія, що свідчить про його ознайомлення із змістом вказаного акту. У графі «пояснення щодо причини порушень» також наявний підпис водія. Проте в акті перевірки не зазначено, хто є відправником та одержувачем вантажу, відсутня також інформація ким здійснюється вантажне перевезення. За доводами відповідача, посадові особи останнього не встановивши під час рейдової перевірки належного автомобільного перевізника, на розгляд справи запросили власника транспортного засобу Ляшенко Олександра Вікторовича, який прибув на розгляд справи 29.01.2024 та надав договір оренди автомобіля, згідно якого транспортний засіб марки ТАТА, д.н.з. НОМЕР_1 передано у користування ТОВ «АПК Щедра Нива». Проте, суд звертає увагу на те, що відповідач, з`ясувавши 29.01.2024, що вказаний вище транспортний засіб був переданий у користування ТОВ «АПК Щедра Нива» за договором оренди, обмежився наданою йому ОСОБА_2 інформацією та не встановлював обставин щодо того, чи під час рейдової перевірки 29.11.2023 перевезення вантажу транспортним засобом ТАТА, д.н.з. НОМЕР_1 здійснювалось саме ТОВ «АПК Щедра Нива», враховуючи, що у видаткових накладних (від 28.11.2023 №ВикО001411, №ВикО001409), наданих водієм посадовим особам відповідача під час рейдової перевірки відомості про ТОВ «АПК Щедра Нива» взагалі відсутні. Натомість у вказаних видаткових накладних наявна інформація лише про постачальника товару ТОВ «АПК Виконроб» (а.с. 37), однак, наведені обставини посадовими особами відповідача під час розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності перевірені не були. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, в даному випадку, відповідачем не надано доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували допущення безпосередньо позивачем порушень, за які передбачено відповідальність приписами абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі №340/713/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко