Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/6244/24

Справа № 346/6244/24 Провадження № 33/4808/212/25 Категорія ч. 5 ст. 126 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю адвоката Бежука С.М. розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце роботи невідоме, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИВ: Суддя суду першої інстанції встановив, що 14 листопада 2024 року о 06:40 год. в м. Коломия на пл. Т.Шевченка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не мав права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки постановою від 28 липня 2024 року серії ЕНА № 2697391 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді суду першої інстанції за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у його відсутності, чим позбавив його законних прав, жодних повісток про виклик до суду не отримував. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази керування ним автомобілем у вказаний в протоколі час та місці. Наголошує, що відеозапис фіксує лише як він сидить в автомобілі який не рухається, також відеозапис є неповним і не з нього неможливо встановити всі обставини справи. Доказів керування і зупинки транспортного засобу матеріали справи не мають. Звертає увагу, що йому не було роз`ясненого його права передбачені ст. 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, зокрема і право на правову допомогу. Також зазначає, що йому не було вручено копію протоколу, а таке є істотним порушенням його прав. Адвокат Бежук С.М. з`явився в судове засідання апеляційного суду. Йому роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Заявив клопотання про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУаАП. Просив розглядати справу у відсутності ОСОБА_1 та задовольнити апеляційну скаргу. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавав, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин. Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»). Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими. Твердження апелянта про те, що першої інстанції безпідставно розглянув справу у його відсутності, чим позбавив його законних прав не є слушним, оскільки справа в суді першої інстанції перебувала з 19 листопада 2024 року по 06 лютого 2025 року, ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`являвся хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. Так судові засідання призначались на 10 грудня 2024 року, 09 січня 2025 року на 06 лютого 2025 року. В судове засідання 06 лютого 2025 року ОСОБА_1 не з`явився. Вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 зобов`язаний користуватися процесуальними правами сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є зловживанням правом на відкладення розгляду справи та затягуванням строків розгляду справи, з метою уникнення відповідальності. Суд першої інстанції права на захист ОСОБА_1 не порушив. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2024 року серії ЕПР1 № 173224 (а.с. 1) 14 листопада 2024 року о 06:40 год. в м. Коломия на пл. Т.Шевченка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не мав права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки постановою від 28 липня 2024 року серії ЕНА № 2697391 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1. а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Лубів В.В., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідних графах протоколів підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, проте відмовився надавати пояснення до протоколу. Звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст. Твердження апелянта про те, що йому не було роз`ясненого його права передбачені ст. 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, зокрема і право на правову допомогу не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідних графах протоколів підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз`яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист. Твердження апелянта про те, що йому не було вручено копію протоколу не є слушним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення і не відмовився від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. Відсутність копії такого протоколу у матеріалах справи свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав таку копію, йому відомий зміст протоколу та він користується передбаченими законодавством правами, тому вважаю, що у даному випадку не порушено права ОСОБА_1 . На відеозаписах, які містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (а.с. 4), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано, як працівники поліції підійшли до транспортного засобу якого зупинили у зв`язку з порушенням ПДР, а саме обіг в недозволеному місці через суцільну лінію дорожньої розмітки. Далі зафіксовано, як працівники поліції перевірили водія на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, який показав, що водій ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Далі в процесі перевірки документів у ОСОБА_1 виявлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і при цьому не мав права керування транспортними засобами. За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення. Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта про те, що відеозапис є неповним і з нього неможливо встановити всі обставини справи не є слушним, оскільки досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Також не є слушним твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази зупинки і керування ним транспортним засобом, а відеозапис фіксує лише як він сидить в автомобілі який не рухається, оскільки відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції підійшли до транспортного засобу, якого зупинили у зв`язку з порушенням ПДР, і звертаючись до ОСОБА_1 , як до водія, попросили пред`явити документи для перевірки. ОСОБА_1 не висловлював заперечень про те, що не керував транспортним засобом і не є його водієм. Натомість ОСОБА_1 виконував всі вказівки працівників поліції і пояснював чому саме здійснив обіг в недозволеному місці. Крім того причини та обставини зупинки транспортного засобу не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування транспортним засобом особою повторно протягом року не маючи права керування таким транспортними засобами, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП. Згідно з п. 2.1 а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто за повторне керування транспортним засобом особою, яка немає права керувати таким транспортним засобом. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2697391 від 28 липня 2024 року (а.с. 3) ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Вказаний факт підтверджує повторне вчинення ОСОБА_1 правопорушення 14 листопада 2025 року. Відомості про те, що ця постанова про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП ним оскаржувалася та скасована, в матеріалах справи відсутні. Таким чином досліджена сукупність доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом повторно протягом року не маючи права керування транспортними засобами, тобто порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП. За результатами апеляційного розгляду, оцінивши встановлені обставини, проаналізувавши ухвалене судове рішення, врахувавши норми права, що підлягали застосуванню, доходжу висновку, що сукупність доказів, наявних у матеріалах розглянутих справ, свідчать про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції і закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, як про це наголошено в апеляційній скарзі. Під час апеляційного розгляду адвокатом було подано клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. У задоволенні такого клопотання відмовлено. Так адміністративне правопорушення вчинено 14 листопада 2024 року, трьох місячний строк накладення адміністративного стягнення спливає 14 лютого 2025 року, в той час рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладення на нього стягнення у виді штрафу винесене 06 лютого 2025 року, а тому суд першої інстанції прийняв рішення в межах строку давності притягнення до адміністративної відповідальності. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової під час апеляційного розгляду не встановлено, відповідно відсутні підстави для закриття провадження по справі. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянтом не надано. Виходячи з наведеного, вважаю висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 5 ст. 126 КУпАП законними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах. З огляду на наведене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло